44. Договір оренди державного (комунального) майна. Загальна характеристика. Особливості правового регулювання. Зміст договору.

У разі якщо предметом договору оренди є державне або комунальне майно, то такий договір має певні особливості, а саме: 1.    Орендодавцями щодо державного та комунального майна є: -    фонд державного майна України, його регіональні відділення — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; -    органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, — відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; -    державні (комунальні) підприємства — щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м, а з дозволу вищезазначених органів, що виконують функції власника відповідного майна, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна. 2.    Обмеження щодо об’єкта оренди на підставі закону (такі обмеження встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 31. 12. 1992 р. «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається»). 3.    Спеціальний порядок укладення договору оренди, що передбачає кілька етапів: а) подання претендентами на укладення договору орендодавцеві заяви, проекту договору оренди та комплекту необхідних документів, згідно з Переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 квітня 1996 р. № 458; 6) у разі надходження однієї заяви — прийняття орендодавцем за погодженням (у передбачених законом випадках) із зацікавленими органами рішення про укладення договору оренди або про відмову за наявності передбачених законом підстав. 4. Істотними умовами договору оренди відповідно до ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» є: -    об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); -    термін, на який укладається договір оренди, що визначається за погодженням сторін; -    орендна плата — платіж (зазвичай у грошовій формі), який вносить орендар орендодавцеві, -    порядок використання амортизаційних відрахувань: використовуються на відновлення орендованих основних фондів; -    відновлення орендованого майна та умови його повернення: у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди та ін. Підстави припинення договору оренди передбачені ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Суборенда державного та комунального майна: щодо цілісних майнових комплексів — заборонена, а щодо індивідуально визначеного майна (окремих об’єктів) —допускається, якщо інше не передбачено законом або договором оренди (ст. 288 ГК). Згідно з ч. 1 ст. 289 ГК орендар має право на викуп (приватизацію) об’єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди; умови викупу орендованого державного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до закону.