Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільне та сімейне право езамен.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
28.01.2020
Размер:
439.14 Кб
Скачать

25. Завдаток, як забезпечувальний засіб у зобов’язальних правовідносинах. Відмежування завдатку від авансу. Функції завдатку

Стаття 570. Поняття завдатку 1. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвер­дження зобов'язання і на забезпечення його виконання. 2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з борж­ника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. 1. Стаття 570 ЦК регламентує такий спосіб забезпечення виконання зобов'я­зання, як завдаток. Законодавець розглядає завдаток як захід цивільно-правової відповідальності, який реалізується шляхом звернення грошових стягнень з боржника у разі порушення ним зобов'язання. Як і інші способи забезпечення виконання зобов'язання, він вважається дійсним у разі дотримання письмової форми правочину (ст. 547 ЦК) і може забезпечувати лише дійсне зобов'язання (див. коментар до ст. 548 ЦК). Предметом завдатку можуть бути як грошові кошти, так і рухоме майно. Щодо рухомого майна, то ЦК не уточнює, яке саме рухоме майно може бути предме­том завдатку. Можна припустити, що рухоме майно може бути предметом зав­датку у тому випадку, коли боржник здійснює розрахунки з кредитором повністю або частково рухомим майном (наприклад, договір міни, сплата орендних пла­тежів у натуральній формі тощо). У ст. 570 ЦК не визначається безпосередньо розмір завдатку, а тому він ви­значається сторонами на власний розсуд. Можна лише припустити, що у до­говірній практиці він має бути меншим від основної суми боргу. Характерною ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання. Це означає, що зав­даток виплачується стороною, яка зобов'язана сплачувати платежі за договором наперед, — до моменту настання строку платежу, і у разі належного виконання забезпеченого завдатком зобов'язання вартість завдатку утримується з належних з боржника платежів. Завдаток відрізняється від усіх інших способів забезпечення виконання зобов'язання тим, що може забезпечувати лише договірні зобов'язання. З огляду на це, без сумніву, завдатком не можуть бути забезпечені деліктні зобов'язання, зобов'язання з безпідставного збагачення та інші, що виникають не на підставі договору (див.: Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие - положения. - М.: Статут, 1997. - С. 486). У юридичній літературі виділяються такі основні ознаки завдатку: 1) він слугує доказом укладення договору, який він одночасно і забезпечує; 2) він висту­пає одночасно і способом платежу, і способом забезпечення. Крім того, деякі автори дотримуються думки, що завдатком забезпечується виконання тільки грошових зобов'язань, оскільки за ст. 570 ЦК він виплачується боржником кредитору в рахунок належних з боржника платежів за договором. Однак така позиція вважається спірною. Адже норма ст. 570 ЦК передбачає, що завдаток сплачується «боржником у рахунок належних з нього за договором платежів», а звідси, можна зробити висновок, що маються на увазі не лише грошові платежі, а й інші види майнових платежів. Отже, ст. 570 ЦК припускає забезпечення завдатком не лише грошових, а й інших майнових зобов'язань. 2. У цивільному законодавстві України іноді передбачаються спеціальні підстави для сплати грошових сум, названих завдатком. Так, у Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5, наведено таке поняття, як «гарантійний внесок». Під ним розуміється завдаток, що сплачує фізична або юридична особа, розмір якого встановлюється спеціалізованою організацією і не може перевищувати 5 відсотків від стартової ціни майна, що виставляється на продаж. Цей внесок зараховується покупцю до купівельної ціни. Іншим учасникам торговців ця сума з повертається протягом трьох робочих днів після їх закінчення. Гарантійний внесок також підлягає поверненню, якщо торги не відбулися. Гарантійний внесок не повертається у випадках, коли покупець не вніс усієї належної суми у строки, передбачені цим положенням. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем, але відмовився підписати протокол. Подібні норми також передбачені в інших нормативно-правових актах, які регулюють порядок проведення окремих видів аукціонів. Зокрема, в Порядку продажу на аукціонах виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, затв. Наказом Міністерства Фінансів України від 01.06.2006 № 517; Порядку проведення у 2007 році аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р.№611. У наведених нормативно-правових актах встановлюються особливі форми завдатку. Вони не передбачають повернення завдатку в подвійному розмірі та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, забезпеченого зав­датком. 3. Частина 2 ст. 570 ЦК встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком. На відміну від завдатку аванс — це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платежу, тобто виконує функцію по­передньої оплати. Крім того, боржник, який видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання дого­вору кредитором. У свою чергу кредитор не може бути зобов'язаний до повер­нення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток зали­шається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. 2. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій сто­роні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. 3. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.