20. Критерії класифікації конституційно-правових норм. Види.

 

За змістом:

- Норми визначають конституційний лад

- Норми визначають конституційний статус людини і громадянина

- Визначальні гос-е пристрій

- Визначають систему органів гос-й влади та місць-го самоуп-я

По території дії:

- Норми загальної дії

- Норми локальної дії (в межах АРК, інших адм-тер-х одиниць)

За юр-й сіли

- Норми Конституції

- Норми законів

- Норми підзаконних нормативно-правових актів

За призначенням у механізмі правового регулювання:

- Матеріальні (містять норми)

- Процесуальні (порядок виконання норм)

 За визначеності приписів містяться в нормі:

- Диспозитивний

- Імперативний

За часом:

- Постійні

- Тимчасові

21. Класифікація і характеристика інститутів конституційного права України.

Генеральні інститути: основи правового статусу особи, основи конституційного ладу ... Ці інститути адекватно відображають загальносистемні зв'язку. У них представлені всі види конституційних норм.

Основні інститути: парламентаризму, президента, конституційної юстиції, виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Субінститути закріплюють основні соціально-економічні права, політичні права і свободи, гарантії основних прав і свобод, основні обов'язки громадян.

Прості (інститут притягнення депутата до відповідальності) і складні (основ правового статусу людини і громадянина).

22Сістема конституційного права України.

Складається з найважливіших інститутів: основ конституційного ладу, основ правового статусу людини і громадянина, територіального устрою, основ організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, безпосередньої демократії (вибори, референдум).

23. Поняття і склад джерел конституційного права.

Виникнення поняття "джерело права" відносять до періоду існування Стародавнього Риму. Більше двох тисяч років тому Тит Лівій у своїй "Римської історії» назвав Закони XII таблиць джерелами всього публічного і приватного права, оскільки вони були основою тодішнього права для давньоримських правознавців. Звичайно, Закони XII таблиць були далеко не першою пам'яткою древнього права, в найдавніших джерел права належать Закони царя Хаммурапі, Закони Ману тощо.

Джерело права (в широкому сенсі слова) - сукупність документів і принципових положень, на які спирається правоприменитель у здійсненні своєї діяльності, включаючи принципи моралі і правосвідомості.

Джерело права (у вузькому сенсі) - діючі в державі офіційні документи, які встановлюють або санкціонують норми права.

Джерела права прийнято розрізняти:

1) за матеріальним змістом:

- Матеріальні умови життя суспільства;

- Система економічних зв'язків;

- Форми власності;

- Правозастосовна діяльність;

2) по ідеальному змістом (правова свідомість)

3) за юридичним змістом (нормативно-правові акти).

Джерело КП - це форма його зовнішнього прояву, тобто нормативно-правові акти містять норми КП.

30. Основні історичні етапи розвитку конституцій (18-21 ст)

Конституція Пилипа Орлика 1710 року.

Програмні документи Кирило-Мефодіївського братства

29 квітня 1918 на останній сесії Центральної Ради була затверджена конституція М. Грушевського

Конституція 1919 розроблена на основі Конституції РРФСР 1918 року.

Конституція 1924 року.

Конституції 1936 року (Сталінська).

Конституція 1977:

Конституція 1978 року (українська).

Конституція 1996 року.

31 Поняття конституції. Основні підходи до розуміння сутності конституції. Конституція як центр сучасної правової системи.

Сучасного значення термін "конституція" почав набувати тільки в XVII - XVIII ст. (Конституції США1787 p., Конституції Франції 1791 p .. Конституції Польщі 1791 p. Та ін).

На кінець XIX - поч. XX в. в європейському конституційному праві набуло поширення визначення конституції Г. Еллинека. який вважав, що конституція є сукупністю правових положень. визначальних вищі органи держави, порядок призову їх до відправки їх функцій, їх взаємні відносини і компетенцію, а також принципові положення індивіда щодо державної влади.

Представники різних правових шкіл по-різному тлумачили поняття конституції.

• представники природної школи права розуміли під конституцією суспільний договір, який виражає волю народу;

• представники нормативистской школи - вираз абсолютної основоположною норми права (Г. Кельзен)

• інституціоналістів - статут держави і нації;

• марксистської - вищий закон, що закріплює повновладдя правлячого класу і т.д.

32 33. Роль конституції. Класифікація конституцій.

Функції Конституції України - це цілеспрямовані напрямки та види впливу Основного Закону суспільства і держави на суспільні відносини.

1) Політична функція. Конституція закріплює і визначає принципи конституційного ладу, політичного режиму, напрямки розвитку суспільства, політичне різноманіття і багатопартійність.

2) Юридична функція. Є Основним законом. Встановлює основні правові приписи, які є визначальними для інших галузей права.

3) Установча функція. Встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства.

4) Ідеологічна. У Конституції міститися основні ідеї політичної еліти. Закріплює основоположні цінності (демократія, суверенітет народу, права людини і громадянина).

5) Гуманістична функція. Проголошується, що людина, її здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

6) Організаційна. Містить у собі положення програмного характеру, є базою розвитку прогресивних політико-правових інтересів.

7) Стабілізуюча. Конституція виступає стабілізуючим фактором соціально-економічних процесів, визначає стратегію розвитку політико-правової системи держави і суспільства.

8) Консолідуюча. Будь-яка конституція є результатом суспільної злагоди, тому що закріплює загальні інтереси більшості населення.

9) Обмежувальна. Норми Конституції створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію влади ін органами.

10) Зовнішньополітична. Інші держави вивчивши конституцію можуть робити висновки про рівень демократії в країні.

 

1) За часом дії:

- Постійні (приймаються на встановлений термін)

- Тимчасові (на необмежений строк)

2) За політичному режиму:

- Демократичні (гарантують здійснення основних прав і свобод, періодичність виборів органів влади, вільне створення і діяльність політичних партій)

- Авторитарні (забороняють діяльність політичних партій, закріплюють монопольну ідеологію)

3) За формою правління

- Монархічні

- Республіканські

4) За формою територіального устрою

- Унітарні

- Федеративні

5) За способом прийняття

- Народні

- Даровані (акт глави держави народу)

6) По порядку зміни (формальними ознаками)

- Жорсткі (мета: забезпечити стабільність державного ладу)

- М'які (неписані)

- Змішані (їх дуже мало, наприклад, Конституція Республіки Мальта)

7) За зовнішньою формою

- Писані (кодифіковані акти в єдиному документі)

- Неписані (питання конституційного характеру закріплені в декількох нормативних актах)

- Змішані

8) За відповідності реальним відносинам у суспільстві:

- Реальні (відповідає реальним відносинам у суспільстві)

- Фіктивні (формальні) (містять положення, які не реалізуються в практиці)

- Фактичні

Конституція України: реальна, демократична, унітарна, народна, жорстка, писана.

 

34. Конституція України (1996 р.) як акт установчої влади українського народу.

Конституція України - Основний Закон держави Україна. Прийнята 28 червня 1996 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На згадку про прийняття Конституції в Україні щорічно відзначається державне свято - День Конституції України.

42. Юридичні властивості Конституції України.

Конституції України характерні певні ознаки

1) Норматічность (обов'язкова для виконання всіма суб'єктами права)

2) Установчий характер (закріплені найважливіші права, свободи і обов'язки громадян, система, принципи, діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування).

3) Програмний характер (визначає перспективи розвитку держави і суспільства)

4) Вища юридична сила

5) Особлива юридична природа (регулює найважливіші суспільні відносини)

6) Підвищена стабільність (Основний Закон повинен мати постійно діючий характер)

7) Підвищений спосіб охорони з боку держави (в Україні функціонує КСУ, які забезпечує відповідність інших правових актів Конституції України)

8) Здатність до стимулювання суспільних відносин (стимулює деяких суб'єктів права до реалізації владних повноважень)

9) Є основою розвитку галузевого законодавства.

10) Основний Закон є правовим вираженням народного суверенітету

11) Конституція України має особливий порядок прийняття і внесення до неї змін, що є важливим нормативно-правовою гарантією Конституції України.

12) Дія Конституції України поширюється на всю територію України, а її приписи є загальнообов'язковими для всіх суб'єктів національного права.

36.Порядок прийняття і внесення змін до конституції України

Порядок внесення змін до Конституції України визначається у розділі XIII Основного Закону. Він спрямований на забезпечення як стабільності конституційного ладу, так і динаміку його розвитку з урахуванням суспільних потреб, які постійно змінюються. Аналіз норм цього розділу дозволяє стверджувати, що Конституція України відноситься до жорстких, важко змінним актам, вона може бути змінена тільки в особливому, закріпленому нею порядку. Саме стійкий процесуальний порядок внесення до неї змін забезпечує стабільність правового захисту та можливість часткової зміни окремих положень у разі потреби. Таким чином, забезпечується, з одного боку, стабільність суспільних відносин, а з іншого - можливість їх подальшого розвитку на демократичній основі.

Вперше в практиці конституційного регулювання в Україні вводиться диференційований підхід до зміни конституційного тексту.

Право подання Верховній Раді України законопроекту про внесення змін до Конституції України (крім розділів I, III і XIII) надається тільки Президенту України і не менше третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради. Цей законопроект має бути попередньо обговорений і схвалений простою більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Остаточне рішення про внесення змін до Конституції приймається тільки на наступній черговій сесії Верховної Ради не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Ще більш складний порядок внесення змін до Конституції України встановлюється щодо тих розділів, які становлять її фундаментальну основу. Згідно зі статтею 156 Конституції, законопроект про внесення змін до розділу I «Загальні положення», розділу III «Вибори. Референдум »і розділу XIII« Внесення змін до Конституції України »подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради. Такий законопроект приймається кваліфікованою більшістю, не менше ніж двома третинами від конституційного складу Парламенту. Чинним цей закон вважається тільки від часу затвердження його всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Частина 2 ст.156 забороняє повторне подання законопроекту про внесення змін до цих розділів Конституції з одного й того ж питання на розгляд Верховної Ради України того ж скликання. Це може зробити Парламент тільки наступного скликання.

Передбачений в Конституції України ускладнений механізм зміни конституційного тексту спрямований на забезпечення стабільності конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина. Так, згідно ст.157 Конституції Основний Закон держави не може бути змінений, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України.

Це, звичайно, не означає, що другий розділ Конституції, присвячений основним правам, свободам і обов'язкам людини і громадянина, не може бути змінений взагалі. Конституція передбачає можливість подальшого розширення конституційних прав і свобод, посилення їх гарантованості. Відповідно до частини 1 ст.22 Конституції, права і свободи людини і громадянина не є вичерпними. Тим самим конституційно визнається можливість розширення кола основних прав і свобод особистості. У той же час, ні за яких обставин не може бути змінена Конституція України в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Дуже важливим є положення ст. 158 Конституції України, яка забороняє повторне подання до Верховної Ради одного і того ж законопроекту, якщо він вже розглядався парламентом України і був ним відкинутий, раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Ця конституційна норма спрямована на збереження стабільності Конституції. Її стабільності сприяє і те, що Верховна Рада протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Основний Закон вимагає обов'язкового висновку Конституційного Суду України щодо конституційності законопроектів про внесення змін до Конституції з питань, які стосуються національної безпеки України, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.