3. Осн завдання управління витратами

З метою правильності їх оціни в процесі вивчення предмета управління витратами необхідна їх детальна характеристика, вміння розрізняти витрати, які включаються до складу виробничої собівартості, а також ті, що залежать від витрат періоду, тобто таких які впливають на кінцеві результати господарювання підприємства чи організації. Велике значення в сучасних умовах відводиться розмежуванню витрат на продуктивні і непродуктивні, які також є об'єктом вивчення і наукового дослідження.

Мета управління витратами підвищення ефективності виробництва на основі вирішення таких завдань:

> нормування всіх видів ресурсів, які використовуються для виробництва продукції;

> контроль за дотриманням норм методом фіксації у спеціальних документах відхилень від норм;

> зміна норм на основі нової техніки і технології, впровадження наукових розробок, удосконалення організації праці тощо;

> стимулювання працівників на зниження використання ресурсів на одиницю продукції.

>здійснення контролю за ходом господарської діяльності підприємства;

>виявлення тенденцій змін рівня, обсягу та структури витрат на обсяг виробництва та одиницю продукції;

>збір, аналіз інформації про витрати;

>нормування, планування витрат у розрізі елементів, виробничих підрозділів і видів продукції;

>пошуку резервів економії ресурсів і оптимізації витрат

4. Об’єктивна необхідність планування витрат

Планування - один з елементів управління, що включає в себе вибір цілі підприємства і засобів для її досягнення. Планування наводить міст між існуючим становищем і тим, якого ми хочемо досягти в майбутньому. Основне завдання планування - зведення до мінімуму ризику підприємництва. Планування витрат - це визначення цілей підприємства і його підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів для їх виконання. Плани конкретизуються у кошторисах, що відображають витрати в грошовому вираженні. Таким чином, планування витрат полягає у виявленні складу витрат і їх кількісної оцінки. Планування витрат здійснюється для визначення загальної вартості споживаних у процесі виробництва ресурсів (матеріальних, трудових, грошових) і розрахунку прогнозованого прибутку, є засобом ув'язки натуральних і вартісних показників виробництва, виявлення і оцінки його економічної ефективності. При плануванні вирішуються такі завдання: - Розрахунок вартості ресурсів, необхідних для виробництва продукції; - Визначення загального обсягу витрат на виробництво; - Обчислення собівартості виробництва кожного виду продукції.

5. Управління виробничими затратами на базі використання системи «standart cost»

Стандарт кост – формування можливих фактичних витрат на основі їх стандартизованих (нормованих) величин і відхилень від них.

Основною ідеєю методу "стандарт кост" є розробка норм, до яких підприємство повинно прагнути.

Зміст системи "стандарт кост" полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково.

Система "стандарт кост" спочатку застосовувалась на машинобудівних підприємствах, а потім — в інших галузях промисловості для обчислення собівартості продукції, контролю за виробництвом і управління ним. Вирахування витрат на базі "стандарт косту" широко застосовується при позамовному і попроцесному методах обліку витрат на виробництво.

Система "стандарт кост" являє собою засіб управління прямими витратами.

Переваги системи «стандарт кост»:

1. На підставі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про доходи.

2. Менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються заздалегідь із зазначенням нормативної кількості виробничих витрат. Картка нормативної собівартості виробу показує всі повні витрати на його виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях або замовленнях.

3. Система "стандарт кост" корисна при прийнятті рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо по змінних і постійних елементах витрат, а також при правильному встановленні ціни на матеріали та норми витрат робочої сили.

4. Одна з основних переваг системи "стандарт кост" полягає в тому, що при правильній її постановці потрібен менший бухгалтерський штат, ніж при обліку минулих витрат, бо в межах цієї системи облік ведеться за принципом вилучення, тобто враховуються лише відхилення від стандартів.

Недоліки системи «стандарт кост»:

1. Важко складати стандарти згідно з діючим технологічним процесом;

2. Постійна зміна цін , викликана інфляцією та конкурентною боротьбою значно ускладнює розрахунок стандартно собівартості;

3. Не на всі види виробничих витрат можна встановити стандарти;

4. При виробництві великої кількості різних за характером і типом виробів обчислювати стандартну собівартість кожного виробу за короткий час досить складно, тому замість стандартів використовують середню вартість виробу.

5. Значні труднощі під час визначення в практичній діяльності ступеня напруженості стандартів (норм).