17.Християнство як світова релігія

а) Християнство виникло в І столітті нової ери на території Східної частини Римської імперії, в Палестині. Нова ера і починає свій відлік з часу народження Ісуса Христа. Ще до виникнення християнської релігії в Римській імперії в елліністичну добу найбільш популярними були культи богів-спасителів, котрі перемагали смерть і здатні були дарувати безсмертя тим, хто вірив в них, котрі буцімто з’явились на землю, знищуючи зло та несправедливість. В ряді східних країн здавна існували також культи богів-страждальців, котрі вмирали і знову воскресали. Вже з ІІ ст. до н.е. в стародавні міфи про помираючих та воскресаючих богів люди почали вкладати новий зміст – обіцянку вічного загробного життя. Такі боги були найбільш шанованими, верховними, а то й взагалі єдиними. Широке розповсюдження в Римській імперії, особливо з І ст. н.е., отримав культ іудейського бога Яхве. До початку сучасного літочислення в Іудеї склалась велика релігійна література, яка називалась Торою, або законом, Священним писанням. Священні книги містили віровчення, які базувалось на очікуванні пришестя Месії-Спасителя. Для євреїв це очікування спасителя зробилось наріжним каменем релігії. Християнство зароджується як одна з течій, сект в іудаїзмі. Разом з тим, християнство засвоїло та переосмислило давньосхідні релігії та деякі світоглядно-філософські погляди. б) Основні положення християнського віровчення (догмати), які складалися протягом багатьох століть, сформульовані у Біблії та постановах християнських вселенських соборів, їхня сутність викладена у 12 пунктах Символу віри, прийнятого на перших Нікейському та Антіохійському вселенських соборах:

1. Віра в єдиного Бога: Бога-отця, Бога-сина, Бога-духа святого.

2. Догмат боговтілення: Ісус Христос, залишаючись Богом, став людиною. Цей догмат покликаний надати всім євангельським повчанням авторитету, божественних істин.

3. Догмат спокутування: Христос відкрив людству шлях до спасіння від влади гріха.

4. Догмат воскресіння Ісуса Христа, яке проголошується запорукою майбутнього загального воскресіння людей із мертвих.

5. Догмат вознесіння: земне життя нікчемне порівняно з вічністю.

6. Віра в безсмертя душі.

7. Віра и потойбічне життя - рай і пекло.

8. Ідея небесного вшанування за богоугодне життя на землі.

9. Віра в єдину, соборну і апостольську Церкву.

10. Необхідність хрещення на відпущення гріхів.

11. Майбутнє воскресіння з мертвих.

12. Прихід Царства Небесного.

18.Іслам як світова релігія

а)Основні положення Ісламу:

- віра в єдиного бога Аллаха і його посланців - Муха мед і Алі Аллах - один невіддільний і єдиний. "доповняють" Аллаха пророки, ангели, демони, які також шануються як боги;

- шанування "священного писання" (Корану), у якому розповідається про створення миру, страшний суд, утримуються магічні заклинання, давньоарабский фольклор, вказівки, які регулюють суспільні й сімейні відносини. Коран створювався майже 100 років, робота над ним була завершена в VIII столітті;

- шанування "священного писання" (Сукна) - зведення розповідей про діяння, вчинки Мухамеда, його висловлення по різних приводах, його автобіографія. Сукна є основою финха - мусульманського правознавства й шаріату - зведення мусульман;

- щоденна п'ятикратна молитва (намаз): на світанку, в обід, о третій годині дня, при заході сонця й перед настанням ночі. У сучасному ісламі є дво - і одноразова молитви. Перед намазом ритуальне обмивання (піском або водою);

- сплата податку у прадавньому ісламі - в інтересах бідних (чому іслам завоював прихильність гноблених), а в цей час в інтересах мусульманського духівництва. Закят доповнюється садаком - добровільним пожертвуванням;

- дотримання поста. Протягом дев'ятого місяця (рамадану) по місячному календарю мусульманин від світанку й до настання темряви на їсть і не п'є, а з настанням ночі може їсти й пити, зараз цю вимоги спрощено. Духівництво не вимагає строгого дотримання поста від людей, які працюють на виробництві, у сільськогосподарських місцевостях, вагітних жінок;

- ходіння на молитви в Мекку (хадж) - покаянню в гріхах і прилученню до святих;

священна війна з невірними (джихад). Із прадавніх часів цей елемент ісламської віри насадив ненависть і ворожнечу серед віруючих різних релігій.

б)Течії ісламу:-Сунізм. це основний напрям у ісламі, представники якого вважають, що халіфом може бути лише та людина, що має репутацію і знання богослова і правознавця вищого рангу (тобто мудра і фізично здорова людина).

- Шиїзм. Шиїти — загальний термін, що означає послідовників ряду течій ісламу, — імаміти (шиїти-двонадесятники), зейдити, алавіти, друзи, ісмаїліти і ін. У вузькому сенсі поняття, як правило, означає імамітів (шиїтів-двонадесятників), другого за числом прихильників (після сунітів) напряму в ісламі, які визнають єдино законними наступниками пророка Мухаммеда тільки Алі ібн Абі Таліба і його нащадків по головній лінії.

- Суфізм — містико-аскетична течія в ісламі. вважається, що перші суфії з’явилися на межі VIII та IX століть в Іраку та Сирії. Імовірно під цим терміном об'єднуються різні містичні вчення які виникли в мусульманському культурному середовищі з давніх часів і по теперішній час.