8.Схеми культурно-історичного процесу

а) Дослідження культурно-історичного процесу здійснювали представники різних культурологічних шкіл, у рамках яких, виходячи з різних теоретичних та методологічних засад, сформувалися несхожі теорії культурних змін. Умовно їх можна поділити на два типи: еволюціоністські (Спенсер, Морган, Тайлор)та циклічні (М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі.). Виділяють три типи еволюціоністських концепцій: однолінійну, універсальну та багатолінійну.

б)1.Слід зазначити, що окрім еволюціонізму та циклізму в культурології виділяють хвильову модель історичного розвитку, в основі якої - своєрідне поєднання ідей еволюціонізму та циклізму.Хвильова модель розвитку культури була розроблена Питиримом Сорокіним (1889-1960). Беручи за основу ціннісний підхід і визначаючи у відповідності з ним культуру як "єдність..., усі складові частини виражають одну і головну цінність", Сорокін виділяє періоди чуттєвого і надчуттєвого світосприйняття, що змінюють один одного. Залежно від того, яка цінність домінує, він поділяє всі культурні надсистеми на три типи: ідеаціональний, чуттєвий та ідеалістичний. Якщо переважає ідеаціональна культура, то вищою цінністю в ній стає Бог і віра, а до чуттєвого світу, його багатства, радощів і цінностей формується байдуже чи негативне ставлення. Прикладами такого типу є середньовічна культура, культура брахманської Індії. У чуттєвій культурі переважає цінність почуттів: сенс має тільки те, що ми бачимо, чуємо, сприймаємо дотиком. Ідеалістична система культури, на думку П. Сорокіна, займає серединне положення між ідеаціональною і чуттєвою.

2.Концепції еволюціонізму є фундаментом лінійної схеми історичного процесу.

Для концепцій однолінійного еволюціонізму характерно дослідження конкретних типів культур з метою розкриття універсальних закономірностей становлення людського суспільства та підтвердження однотипності розвитку. Відмінності між культурами пояснювались існуванням різних природних середовищ, до яких повинна пристосуватися людина.

Універсальний еволюціонізм відрізняється від однолінійного предметом дослідження. У межах цього варіанта еволюціонізму культура розглядається не як конкретний культурний тип, а як ці­лісність. Ідея універсальної еволюції полягає у виявленні глобальних змін, що носять форму розвитку.Багатолінійний еволюціонізм або неоеволюціонізм має спільні риси з однолінійним. Тут теж увага дослідника зосереджена на вивченні конкретних типів культури, але метою є пошук аналогій у культурному розвитку різних суспільств. Теорія багатолінійної еволюції пов'язана з визнанням можливості багатоманітних, приблизно рівноцінних напрямків соціокультурного розвитку, що значно ускладнює можливість визначення загальних законів еволюції. 3.циклічна модель- представлена такими мислителями як італієць Джамбастіст Віко (1668-1774),німець Освальд Шпенглер (1880-1936), БРИТАНЕЦЬ Арнольд Тойнбі (1889-1975).Прихильники циклічної моделі вважають, що поступально-лінійний вектор розвитку не розкриває всіх механізмів культурної динаміки. Зазвичай поступально-лінійний вектор розвитку культури доповнюється фразовими або циклічними змінами, які можуть трансформуватися в розвиток по колу або хвильовий розвиток.4.Синергетика- це новий напрямок междисциплінарних досліджень. Об єктом синергетики є процеси самоорганізації в різних системах: фізичних, хімічних, біологічних тощо. Засновники синергетики – бельгійський вчений Ілля пригожин та німецький фізик Г. Гакен. В культурології застосування синергетики до інтерпретації феноменів культурного розвитку носить характер гіпотези, проте це надає плідну можливість по-новому позкрити механізми соціокультурних змін. З точки синергетики культура постає у вигляді нерівноважної відкритої нелінійної самоорганізуючої системи. Нелінійність системи означає множинність шляхів її еволюції