133. Соціально-дезадаптована поведінка неповнолітніх.Порушення психічного розвитку в підлітковому віці.

Соціально дезадаптована поведінка є наслідком порушення процесу соціалізації індивіда. Проте розуміння явища соціальної дезадаптації не є однозначним: відхилення від загальноприйнятих стереотипів і норм поведінки можуть бути ознакою непересічної, видатної людини, а можуть бути й ознакою необхідності застосування до неї коригувальних заходів, з метою допомоги в оптимізації процесу входження цієї особи в соціальне середовище.

Типів соціальної дезадаптації.

1. Педагогічна занедбаність. Соціальна дезадаптація таких дітей починається з неуспіху в навчанні. Тому вже перші невдачі, викликаючи негативні емоційні переживання, каналізуються в агресію, фіксуються як образа, несправедливість.

2. Біологічно зумовлена соціальна дезадаптація спричинена граничними порушеннями, а точніше відхиленнями в психічній діяльності.

Визначення цього типу дезадаптації починається зі спостереження за емоційно-руховими проявами дітей в ході бесіди. Їхній зовнішній вигляд може значно допомогти розпізнанню цього типу важковиховуваності.

Після встановлення контакту такі діти охоче розмовляють про свої проблеми, але, враховуючи їх своєрідність у сприйнятті своїх стосунків з оточуючими, одержана інформація не завжди, на жаль, буває достовірною. Причому викривлення відбувається неусвідомлено, дитина цілком щира в тому, про що говорить.

3. Ситуативна дезадаптація переважно зумовлена невмілими виховними діями.

Дослідження психологів доводять, що значна кількість конфліктів та інших форм соціально дезадаптованої поведінки підлітків часто ніби спровоковані самими дорослими. Тобто можна визначити типи негативної поведінки, зумовленої реакцією підлітка на дії вихователя.Фізіологічні зміни – збільшення зросту, гормональна перебудова, пов'язана зі статевим дозріванням та ін. – неминуче викликають зміни в самопочутті. У підлітка виникають то запаморочення, то раптове серцебиття, то підвищена збудливість; то бурхлива енергія, то млявість, апатія, знижена працездатність і т. д.

4. Власне важковиховуваність є найскладнішим типом дезадаптації через ускладнення встановлення контакту й подальшої роботи з підлітком.

Такий підліток відмовляється говорити на теми, пов'язані з його невдачами, і взагалі не вважає, що в його житті слід щось змінювати.

Психокоригувальна робота включає такі основні види, як індивідуальна та групова психологічна корекція, психотренінг, консультативна робота із сім'єю. Завданням психокорекції та консультування є компенсування наявних порушень у розвитку особистості, поліпшення функціонування психічних процесів, допомога у вирішенні внутрішньоособистісних конфліктів.

Девіантна поведінка - система вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормативам і проявляються у вигляді:

- незбалансованості психічних процесів;

- не адаптивності;

- порушенні процесу самоактуалізації;

- у вигляді ухиляння від морального та естетичного контролю за власною поведінкою.

Для того щоб оцінити девіантну поведінку людини, необхідно проаналізувати її взаємодію з реальністю, оскільки головний принцип (адаптивність) виходить з пристосування до чогось чи когось, тобто реального оточення.

Способи взаємодії індивіда з реальністю

1. Пристосування

2. Боротьба (протидія)

3. Хворобливе протистояння - зумовлене ознаками психічної патології і психопатологічними розладами (зокрема, невротичними), при яких навколишній світ сприймається ворожим у зв'язку із суб'єктивним викривленням його сприймання і розуміння.

4. Втеча від реальності - її свідомо чи несвідомо обирають люди, які розцінюють реальність негативно і опозиційно, вважаючи себе нездатними адаптуватися до неї.

5. Ігнорування - проявляється в автономізації життя і діяльності людини, коли вона не бере до уваги вимог і норм реальності, існуючи у власному вузькопрофесійному світі.