
- •1.Поняття основні напрями організації праці
- •2.Нормування праці як основа її організації.
- •3.Раціоналізація трудового процесу.Срс
- •4.Поняття ефективності праці, ії показники.
- •5.Фактори, що впливають на продуктивність праці.
- •6. Рівень життя, поняття і показники, що застосовуються для виміру рівня життя населення
- •7. Доходи населення та джерела їх формування
- •9.Методика планування
- •10.Планування зростання продуктивності праці
- •11.Планування чисельності та структури кадрів
- •12.Планування заробітної плати
- •13.Звітність та аудит у сфері праці.
- •14. Основні завдання аналізу продуктивності праці:
- •15.Аналіз чисельності,структури, руху кадрів.
- •16.Аналіз з.П
- •17. Аудит у сфері праці
- •18. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
- •19 Нормативно-правова та інформаційна база проведення моніторингу
- •. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери
- •Блок 1. Соціально-демографічні та міграційні процеси.
- •Блок 2. Зайнятість та ринок праці.
- •Блок 3. Соціально-трудові процеси на підприємствах, установах, організаціях.
- •Блок 4. Умови та охорона праці.
- •Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
- •Блок 6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах.
- •21.Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •22.Трудова міграція населення, її сутність
- •23.Основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів
- •24.Регулювання міжнародних міграційних процесів
6. Рівень життя, поняття і показники, що застосовуються для виміру рівня життя населення
Рівень життя населення визначається, з одного боку, складом і величиною потреб у різних життєвих благах (продукти харчування, одяг, житло, транспорт, різні комунальні і побутові послуги, освіта, медичне обслуговування, культурно-просвітні заходи і т.д.), з іншого боку - можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів і послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати.
Для аналізу й оцінки рівня життя використовують різні показники, такі як величина валового і внутрішнього продукту, національного доходу і реального доходу на душу населення, забезпеченість житлом, величина товарообігу й обсяг послуг на душу населення й ін. .
Про рівень життя побічно свідчать також показники народжуваності і смертності населення, середньої тривалості життя й ін.
Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники:
обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи,
тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі,
забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв’язком;
охорона здоров’я, соціальне забезпечення.
Виходячи з міжнародних норм, необхідно також враховувати:
зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії,
демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо.
Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.
У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори:
національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП),
тривалість життя, рівень освіти населення.
Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.
Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який складає частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.
Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення
До показників рівня життя населення, що мають пряме відношення до організації оплати праці і встановленню її мінімальних розмірів, відносяться такі поняття,
як продовольчий і споживчий кошики,
прожитковий мінімум,
бюджет прожиткового мінімуму.
Продовольчий кошик - це набір продуктів харчування однієї людини на місяць, розрахований на основі мінімальних норм споживання продуктів, що відповідають фізичним потребам людини, калорійності, змісту основних харчових речовин і забезпечують дотримання традиційних навичок організації харчування.
Прийняті для розрахунків мінімальні норми споживання продуктів рекомендовані Інститутом харчування Академії медичних наук України. Вони містять у собі продовольчі товари 11 груп: хліб і хлібопродукти, картопля, овочі і баштанні, фрукти і ягоди, м'ясо і м'ясопродукти, рибу і рибопродукти, молоко і молокопродукти, яйця, цукор і кондитерські вироби, олія рослинна і маргарин, інші продукти (сіль, перець і т.д.).
Норми диференційовані по соціально-демографічних групах населення. За основу формування мінімального продовольчого кошика для населення працездатного віку прийнятий набір продуктів харчування працюючого чоловіка, що (набір продуктів) забезпечує 2700 ккал у добу (при загальному споживанні білка 88,7 м, у тому числі тваринного походження - 31,5 г).
Вартість продовольчого кошика по кожній групі населення розраховується шляхом множення мінімальної норми споживання продуктів на середню ціну покупки.
Вартість мінімального споживання непродовольчих товарів і послуг визначається за матеріалами бюджетних обстежень доходів родин, рівень споживання продуктів у яких відповідає мінімальному.
Витрати на житло і комунальні послуги визначаються на основі нормативів, цін і тарифів у регіоні. Враховуються також витрати родин на податки і збори. Сукупний мінімальний обсяг потреб у натуральній формі утворить мінімальний споживчий кошик.
Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу.