2.Пообразний шлях аналізу художнього твору.

Як свідчить лз практика одним із найуживаніших шляхів аналізу є також пообразний. В центрі кожного художнього твору є образ або образи людей, тварин, речей чи інших істот, створених фантазією автора. Саме цей шлях аналізу сприяє утвердженню погляду на літературу як людинознавство, що ставить перед читачами важливі для кожної особистості питання морального характеру, естетичного або соціального спрямування: хто я, що таке добро і зло, як пізнати себе, навколишній світ?

Часто пообразний аналіз розуміється і використовується обмежено. При цьому він зводиться здебільшого до поділу на позитивних і негативних героїв, і цей поділ був чітко визначений у посібниках і критичних матеріалах.

Пообразний аналіз вимагає значної підготовки дослідника:

• теоретичного визначення та усвідомлення основних шляхів і прийомів пообразного аналізу;

• переконання в доцільності використання цього шляху аналізу для опрацювання конкретного художнього твору;

Розглянемо детальніше ці позиції:

1. Теоретичне визначення ”пообразного шляху аналізу” базується на розумінні поняття художній образ. Аналіз цього поняття є складовою частиною будь-якого шляху аналізу. Але коли обирається саме пообразний, система художніх образів стає тією домінантою, за допомогою якої у єдності форми і змісту розглядаються всі інші компоненти твору. При цьому треба розрізняти: художній образ світу, образ автора, образ оповідача, вічні образи, національний, біблійний, християнський образи.

2. теоретично визначивши предмет та суб’єкт пообразного аналізу, дослідник повинен переконатися в доцільності та раціональності його використання для конкретного втору, що вивчається. Для цього потрібно скласти систему художніх образів твору. Через систему образів можна вивчати зміст і форму твору.

3. для цього шляху аналізу будуть найдоцільнішими такі прийоми: вибіркове читання, визначення головних і другорядних образів, які допомагають відтворити реальну дійсність у єдності почуттєвих та змістових компонентів, сприяють розкриттю задуму автора, теми та ідеї твору. Система художніх образів стає домінантою аналізу.

4. осягнення змісту художнього твору, його форми відбувається через систему художніх образів. Завершальна стадія дослідження – синтетична характеристика твору, що постає як органічна єдність змісту і форми.

Для цього виду аналізу можна використовувати такі запитання: назвіть головних дійових осіб твору, які прийоми творення образу-персонажа використовує автор, як формуються характери головних дійових осіб у сюжетних вузлах твору, розкрийте роль другорядних образів, що допоможе нам визначити ставлення автора до головних дійових осіб, як доповнюють один одного головні герої твору, чи допомагає це автору у втіленні головної думки твору, сформулюйте ідею твору.(див. додаток).

3.Проблемно-тематичний та ідейно-тематичний шляхи аналізу

Ці два шляхи аналізу за логікою проведення є дуже близькими, оскільки вимагають однакових прийомів дослідження. Система вивчення літературного твору проблемно-тематичним або ідейно-тематичним шляхом аналізу передбачає таку послідовність:

1. переконатися в доцільності вибору саме такого шляху аналізу. Чи справді у творі проблема чи низка проблем (головних і другорядних), головних та другорядних ідей є його основою, логічним центром;

2. уважно прочитати твір і спробувати визначити його проблеми, встановити їх характер (соціальні, філософські, політичні, морально-етичні, екологічні); проаналізувати головну ідею твору (що хотів автор цим твором сказати?)

3. сформулювати ідею та проблеми, і визначити найважливіші;

4. дібрати художній матеріал з художнього тексту для розгляду кожної проблеми; для ілюстрації художньої ідеї.

5. дібрати теоретичний матеріал з лз, методичної, мемуарної, епістолярної додаткової літератури;

6. провести проблемно-тематичний (ідейно-тематичний) аналіз у такій послідовності:

• визначити тему художнього твору з метою її розкриття;

• визначити ідею художнього твору;

• оголосити вже зазначені проблеми;

• розпочати пошук авторських шляхів вирішення.

До цієї роботи долучаються всі компоненти художнього твору, які сприяють визначенню напрямів розв’язання проблеми твору, оцінці вартісності його змісту й форми, розумінню твору в цілому. Для роботи з текстом можна використати такі запитання: які проблеми використовує автор у творі, які з них головні, а які другорядні, чи мають вони загальнолюдську вартість, чи окреслені в межах історії одного народу, чи висвітлювались головні проблеми твору сучасниками автора або його попередниками, яку роль відіграють тема та ідея твору для визначення й розуміння головної проблеми, які шляхи автор пропонує для розв’язання проблем, порушених у творі, які сюжетні вузли допомагають у розкритті головної ідеї та проблем, які художні образи використовує автор для висвітлення проблем повісті.