Висновки:
В особі й творчості Дмитра Донцова є справді щось неукраїнське в тому сенсі, що і підкреслена принциповість його натури, і фантастично жвавий публіцистичний, «писарський» талант (чого в Україні, окрім І. Франка, завжди бракувало), й ідейна націленість на максималізм та «глобалізм» мислення різко контрастують з традиціями національної культури. Він вніс в українську занадто інертну за ментальністю культуру і громадянське життя справжній південний, італійський темперамент (італійські корені у його предків таки були), з його категоричністю суджень, захопливістю почуттів, іскрометністю образів і реакцій. Тому спадщина Д. Донцова завжди залишатиметься своєрідним «метеоритом» у просторі нації, яка до Півдня вітально схильна, але чомусь залишилась в iсторії «по-середньому» в’язкою і нерішучою.
Донцов є неоднозначним філософом, він може бути вашим ідеологічним колегою, чи запеклим опонентом – це все залежить виключно від Вас. Але сприйняття, чи не сприйняття поглядів філософа в ніякому разі не можуть бути використані для приписання йому того, чого він ніколи не казав. Беззаперечним залишається той факт, що Донцов (як до нього не ставитись) був надзвичайно талановитою людиною, людиною свого часу, який вплинув на перебіг історичних подій, формування української політичної та філософської думки двадцятого століття.
Список використаних джерел:
Баган О. Поміж містикою і політикою: Дмитро Донцов на тлі української політичної історії 1-ї пол. ХХ ст. – К.: УВС ім. Ю. Липи, 2008
Сварник Г. Архіви Дмитра Донцова // Пам’ятки України. – 1994. - №3 /6.
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — Видавництво Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2000
Гайко О. С. Філософсько-етичні погляди Дмитра Донцова. -Ч.1 Ч.2
Баган О. Романтик в епоху прагматики. Дмитро Донцов у контексті українського ХХ століття ( www.day.kiev.ua )
Матеріали з Вікіпедії — вільної енциклопедії ( http://uk.wikipedia.org )