Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Львівська Державна Фінансова Академія
Індивідуальне науково-дослідне завдання за темою:
«“Вольовий націоналізм” Дмитра Донцова»
Виконав:
Студент 102-ї групи
Ковтун Б. Е.
Перевірив:
Старший викладач
Костишин Е.І.
Львів 2013
Зміст
Зміст 2
1. Вступ 2
2. Біографія 3
3. Ідеологічне підґрунтя 4
4. Філософсько-етичні погляди 6
5. Вольовий інтегральний націоналізм за Донцовим 11
Висновки: 13
Список використаних джерел: 15
1. Вступ
Постать Дмитра Донцова має притягальну силу. Донцов інтригує, захоплює, залишається недомовленим, недостатньо осмисленим і зрозумілим. Часто його зображують як русофоба та антисеміта, прихильника расової теорії, українського фашиста та психічно неврівноважену людину, що одержима нав'язливою ідеєю зверхності українського етносу над іншими народами. Існує й інша, діаметрально протилежна думка про те, що Донцов – унікальний та єдиний правильний мислитель, людина, яка словом і ділом реалізовувала столітні прагнення українського народу на розбудову власної держави. Обидві ці точки зору є відхиленням від більш-менш об’єктивного розуміння філософії Донцова. Необхідно зазначити, що часто такі однозначні висловлювання (як позитивні, так і негативні) про творчість Дмитра Донцова слугують певним ідеологічним інтересам. Принаймні важко собі уявити, щоб у якомусь негалицькому місті громада легко назвала одну з вулиць іменем цього великого патріота, або щоб якийсь університет легко погодився на проведення конференції, присвяченої ідеям і особі цього дивовижно творчого чоловіка. Однак роль і місце Д. Донцова в українській культурі й формуванні української національної ідеології є визначними, справді етапними й доленосними.
2. Біографія
Народився 30 серпня (за іншими даними 10 вересня) 1883 р. У 1900, після закінчення Мелітопольського реального училища, залишає рідне місто і переїздить до Царського Села біля Петербургу, де продовжує освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчує 1907 р.
Студентом розпочинає інтенсивну політичну діяльність і 1905 р. вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі заарештовують:1905 р. у Петербурзі та 1908 р. у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїжджає у Галичину, потім у Австро-Угорщину. У 1909–1911 роках Дмитро Донцов навчається у Віденському університеті, там же одружується з українською студенткою Марією Бачинською. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 р. переїжджає до Львова, де продовжує навчання. 1917 року одержує ступінь доктора юридичних наук. 1913 р. Донцов через конфлікт на національному підґрунті виходить з УСДРП. Стає першим головою Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 р.
З 1914 р. проживає у Відні й Берліні, а з 1916 р.— у Швейцарії, активно включається у роботу Союзу Визволення України, який відтак очолює. На початку 1918 р. повертається до Києва, де працює у гетьманських урядових структурах, 24 травня наказом гетьмана стає директором Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ). Разом з В. Липинським, В. Шеметом створює Партію хліборобів-демократів.
Протягом 1919–1921 рр. — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Берні (Швейцарія). З 1922 р.— знову у Львові, редагує журнали «Літературно-науковий вістник», «Заграва», «Вістник», друкується у німецькій, швейцарській та польській періодиці.
У 1926 р. пише свою провідну роботу «Націоналізм». Займався публічною діяльністю, виступаючи заочним опонентом апологетів ідеї комунізму, роблячи розляглі доклади перед громадою. Жовтнем 1929 у Львові виступив з критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації; промова теоретика українського націоналізму стала відвертою альтернативою промові М.Скрипника, виголошеній у Львові вереснем 1929.
У 1939 р. емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 р. до самої смерті живе у Монреалі (Канада), там же у 1948-53 рр. викладав українську літературу у місцевому університеті.
Помер 30 березня 1973 р. у Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.