13. Вартість акціонерного капіталу.

Для оцінки акціонерного капіталу використовують методи оцінки акцій, розглянуті вище, а саме дивідендний, "дійсної вартості акцій", MOKA, метод, що ґрунтується на використанні показника Р/Е а також метод, який визначає вартість акціонерного капіталу на основі вартості позики, емітованої підприємством. Досвідчені фінансові аналітики для оцінки капіталу застосовують, як правило, сукупність наведених методів і, крім того, інтуїцію та власний досвід, оскільки при прийнятті управлінських рішень велике значення мають не тільки формалізовані алгоритми та методи, а й неформальні підходи, які враховують суб'єктивні чинники і є ефективними завдяки правильно передбаченим тенденціям ринку.

Існує три широко використовувані методологічні підходи до визначення поточної вартості - вартості як підприємства, так і акціонерного капіталу.

- Метод середньозваженої вартості капіталу (стандартний метод розрахунку) WACC - коли очікувані грошові потоки після сплати податків дисконтуються за ставкою, що відображає сукупний дохід, що вимагається інвесторами - за середньозваженою вартістю капіталу (WACC).

- Метод приросту акціонерного капіталу (FTE) - коли віднесені на рахунок акціонерів грошові потоки дисконтуються за вартістю акціонерного капіталу (з левериджем).

- Метод скорегованої приведеної вартості (APV) - коли операційні грошові потоки після сплати податків дисконтуються, виходячи з припущення про відсутність левериджа у складі активів, при цьому вартість податкового щита (звільнення від сплати податків за борговими зобов'язаннями) визначається окремо і додається до вартості без левериджа, у результаті чого виходить повна поточна вартість активу.

На даному етапі читачу може бути не все зрозуміло, але навіть наш стандартний метод розрахунку WACC - з використанням традиційної формули переведення бета акції в бета актив - імпліцитно виходить із припущення про те, що процентний податковий щит дисконтується на вартість акціонерного капіталу без левериджа.

Стандартні методи розрахунку WACC і APV дають у результаті показник вартості підприємства, тоді як метод FTE дозволяє розрахувати вартість акціонерного капіталу. Оскільки вивести вартість акціонерного капіталу з вартості підприємства (і навпаки) відносно легко, основною проблемою для практикуючих фахівців є вибір того чи іншого методу незалежно від того, яким повинен бути необхідний підсумковий показник. Але чи дають різні підходи погоджені у фінансовому відношенні результати? Відповідь «так», і ми доведемо, що це абсолютно справедливо.

Хоча у всіх трьох методах використовуються різні ставки дисконту, кожна з них цілком відповідає використовуваним критеріям грошових потоків. Отже, підсумкові значення можна погодити один з одним, з огляду на низку зроблених припущень.

14. Ризик-менеджмент.

Ризик-менеджмент — це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей. Ефективний ризик-менеджмент включає:

• систему управління;

• систему ідентифікації і вимірювання;

• систему супроводження (моніторингу та контролю).

У ризик-менеджменті прийнято виділяти декілька ключових етапів:

• на першому етапі відбувається виявлення ризику з супутньою оцінкою вірогідності його реалізації і масштабу наслідків;

• на другому етапі здійснюється розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків;

• на третьому етапі вибираються методи і інструменти управління виявленим ризиком;

• на четвертому етапі проводиться безпосереднє управління ризиком;

• на завершальному етапі оцінюються досягнуті результати і коректується ризик-стратегія.

За ключовий етап ризик-менеджменту вважається етап вибору методів і інструментів управління ризиком.