35. Особливості надання послуг ломбардами

Ломбардна операція складається з двох взаємозалежних частин.

Перша - безпосередньо кредитна операція - надання кредитором грошової позики позичальнику на умовах строковості, платності та повернення.

Друга - забезпечення зобов'язань позичальника, при цьому засобом забезпечення зобов'язань позичальника кредитору є тверда застава майна позичальника (третьої особи). Законодавство вимагає укладання договору застави у письмовій формі, а в деяких випадках - у нотаріальній формі, між заставником (позичальником) і заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір про заставу є похідним від кредитного договору, тому що сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання і є залежною від нього.

Особливістю ломбардних операцій є кредитне посередництво, тобто залучення кредиту, з одного боку, і надання кредиту, з іншого, з метою отри­мання прибутку, що складається з різниці в розмірі відсотка. Ломбардні позички видаються готівкою та без цільового призначення, обов'язкового для кредитних відносин, та належать до розряду короткострокових позичок - видаються на термін до 3-х місяців (винятково - до 6 місяців).

Об'єктом ломбардної угоди є зворотний рух вартості між кредито­ром і позичальником на умовах оплати. Специфікою цих взаємовідносин є те, що в угоді позики-кредитування здійснюються три практично самостійні потоки грошових платежів - надання коштів, повернення позики, оплата за користування позикою, а також передача матеріального забезпечення.

Суб'єктами договору ломбардної позички є кредитор (може бути лише юридична особа, кваліфікована як фінансова установа) і позичальник (може бути лише дієздатна особа). За своїм призначенням ломбардні позички мають споживчий характер, тому у переважній більшості ломбардних операцій позичальниками є фізичні особи.

Суб'єктами договору застави є заставник і заставоутримувач. Заставоутримувач має право у разі невиконання заставником забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором отримати відшкодування з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Сторонами договору застави при ломбардній операції є відповідні сторони кредитного договору. Заставником майна може бути його дієздатний власник, який має право відчужувати заставлене майно, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав право застави на це майно. Якщо заставником є третя особа - не позичальник, то ця третя особа називається майновим поручителем, а укладений договір про заставу – договором майнової поруки.

При здійсненні ломбардної операції законодавство вимагає страхування заставленого майна заставоутримувачем за рахунок і в інтересах заставника.

Порядок реєстрації застав рухомого майна.

Реєстрація застав рухомого майна є не обов'язковою та здійснюється з метою здійснення переважного права заставоутримувача у задоволенні вимог із заставленого майна перед заставоутримувачами незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав та надання в інтересах юридичних і фізичних осіб інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність застави.

У заяві про реєстрацію застави рухомого майна зазначають відомості про заставника та заставоутримувача; загальний опис предмету застави; ідентифікаційні ознаки предмета застави; відомості про серійний номер транспортного засобу; назву моделі та рік виробництва; підпис заявника.

Термін проведення реєстрації становить 2 робочі дні після одержання заяви.

Реєстратор відмовляє в реєстрації застави рухомого майна, якщо відсутній документ про внесення плати за реєстрацію застави або плату внесено не в повному розмірі; у заяві відсутні, неповністю або нечітко зазначені відомості про заставника, заставоутримувача або про предмет застави; заявник не пред'явив довіреність чи документи, що засвідчують його особу.

Основні правила нотаріального посвідчення договорів застави. Нотаріальні дії вчинюються нотаріусами України на спеціальних бланках нотаріальних документів. На спеціальних бланках викладаються примірники договорів про заставу нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів; угод про розірвання всіх згаданих вище договорів застави.

Накладання заборони відчуження нерухомого майна.

Державний або приватний нотаріус за місцезнаходженням нерухо­мого майна накладає заборону на їх відчуження при посвідченні договору про заставу шляхом вчинення відповідного напису про це на договорі та реєструє заборону в реєстрі для реєстрації заборон, де також реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту на нерухоме майно. Запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Отримавши повідомлення про припинення договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна, про що робить відповідні позначки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів і в алфавітній книзі обліку заборон відчуження та арештів нерухомого майна.

Вчинення виконавчих написів

Для стягнення грошових сум або вимагання від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Для отримання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах про заставу, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди про заставу та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Нотаріус вчиняє виконавчі за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.