35. Сучасні тенденції розвитку кредитно-гарантійних установ.

Кредитно-гарантійна установа – фінансова установа, яка відповідно до чинного законодавства має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик, а також бере на себе зобов’язання (у будь-якій формі) гарантувати сплатити за боргами третьої особи у разі невиконання нею своїх грошових зобов’язань у частині несплаченої суми

Кредитно-гарантійної установи сприяють

- підтримці малого і середнього підприємництва;

-освоєнню і захисту ринку фінансових послуг у реґіоні;

-формуванню і використанню реґіонального прибутку від надання широкого спектра фінансових послуг споживачам у реґіоні;

- надання фінансових послуг високої якості;

- сприяння пенсійній реформі;

-надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, суб'єктам малого і середнього бізнесу;

-розробці фінансово-кредитної і участь у реалізації житлової політики в реґіоні;

-створення вторинного ринку цінних паперів, його гарантійне управління, обертання і нагромадження прибутку в реґіоні.

В Україні надзвичайно гостро постало питання законодавчого забез­печення діяльності небанківських фінансових установ, до того ж підзаконна нормативна база в цій сфері знаходиться лише на стадії розробки.Відсутність єдиного регулятивного державного органу та ефективних принципів регулювання діяль­ності небанківських фінансових установ є серйозною проблемою серед численних проблем галузі. В законодавстві існує плутанина щодо характеру небанківських установ, а також щодо того, в чому їх роль, обов'язки та інше відрізняються від ролі та обо­в'язків банків.

Діяльність фінансово-кредитних установ було б доцільно врегулю­вати окремим законодавчим актом, яким може бути Закон "Про фінансо­во-кредитні установи". Ідеально цей закон має бути прийнято в пакеті із Законом "Про фінансові послуги". Предметом регулювання закону є:

визначення видів фінансово-кредитних установ;запровадження єдиної системи регулювання і нагляду за діяльні­стю фінансово-кредитних установ;встановлення чітких вимог до діяльності фінансово-кредитних ус­танов в аспекті їх ліцензування, організаційно-правової форми, капіталу;порядок вирішення питань неплатоспроможності, реорганізації і ліквідації фінансово-кредитних установ.

Гарантування є однією з популярних форм підтримки підприєм­ництва за кордоном, але використання світового досвіду в Україні без відповідної адаптації неможливе через несумісність закордонних техно­логій із сучасними українськими реаліями і, у першу чергу, через відсутність достатніх коштів, що забезпечують виконання зобов'язань за наданими гарантіями, у Державному бюджеті.

Для забезпечення подальшого розвитку небанківських фінансових інститутів слід прийняти Закон України "Про фінансово-кредитні уста­нови", що має бути прийнято в пакеті із Законом "Про фінансові послу­ги"; та створити єдину суспільно-державну систему підтримки небанків­ського фінансового сектора в Україні.

Крім того, слід створити єдину суспільно-державну систему підтрим­ки небанківського фінансового сектора в Україні, ключовими завдання­ми якої повинні стати:створення сприятливих умов стійкої діяльності структур не­банківського фінансового сектора, подолання адміністративних бар'єрів на шляху розвитку і становлення небанківських фінансових інститутів;розробка і впровадження прогресивних фінансових технологій підтримки підприємництва, консолідація засобів та інструментів для фінансування пріоритетних напрямів розвитку підприємництва (за га­лузями, територіями), інтеграція фінансових механізмів підтримки підприємництва в загальну кредитно-фінансову систему України;практичне сприяння створенню нових і ефективному розвитку діючих суб'єктів небанківського фінансового сектора, підвищення пре­стижу підприємців, розширення інформаційного поля українського підприємництва для збільшення доступу до фінансових ресурсів.