3. Реальні та фінансові інвестиції: сутність та особливості.

Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, особливості якої полягають у тому, що вона:

• здійснюється на пізніших стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні та за її межами;

• є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектору економіки, оскільки стратегічні завдання їхнього розвитку можна розв’язати лише шляхом вкладень капіталу в статутні фонди і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

• дає підприємству змогу швидше й дешевше реалізувати конкретні стратегічні цілі свого розвитку;

• уможливлює вкладення підприємством коштів у безризикові та спекулятивні інструменти, і в такий спосіб здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

• потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

• вимагає активного моніторингу й оперативності ухвалення рішень під час здійснення фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон’юнктури.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

• інвестиційні операції із традиційними інструментами;

• придбання похідних цінних паперів (деривативів);

• депозитні операції підприємств;

• пайова участь у спільних підприємствах.

До реальних інвестицій (інвестицій у виробничі фонди) належать вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції, спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів.

Реальні інвестиції бувають наступних видів:

– інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;

– інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;

– валові інвестиції – як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать інвестиції в основні (матеріальні та нематеріальні активи) та обороні засоби.

Інвестиції в основні засоби включають:

• придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;

• модернізація діючого обладнання;

• будівництво і реконструкція будівель та споруд;

• технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;

• нове технологічне оснащення та модернізацію наявного обладнання.

Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:

• нових та додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;

• нових та додаткових запасів готової продукції;

• збільшення рахунків дебіторів.

4. Лізинг, як форма довгострокового кредитування.

Фінансовий лізинг — за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не мен­ше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Строк договору фінансового лізингу повинен відповідати вимогам ст. 1.18.2 Закону „Про оподаткуван­ня прибутку підприємств" щодо покриття первісної вартості та амортизації предмета лізингу.

Основні принципи надання лізингових послуг:

1. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та відповідати вимогам законодавства України.

2. Визначення об'єкта лізингу, умов та термінів його поставки.

3. Визначення терміну, на який укладається договір лізингу.

4. Визначення умов страхування об'єкта лізингу.

5. Встановлення розміру, складу та графіка сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умов переоцінки вартості об'єкта лізингу.

6. Визначення умов експлуатації та технічного обслуговування, мо­дернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану.

7. Визначення умов реєстрації об'єкта та договору лізингу в порядку і випадках, передбачених законодавством України.

8. Визначення умов повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору.

9. Визначення умов дострокового розірвання договору лізингу.

10. Визначення умов надання відомостей про фінансовий стан лізин - гоодержувача.

Основним методом надання лізинго­вих послуг є передача лізингодавцем у виключне користування на визначе­ний термін лізингоодержувачу май­на за умови сплати лізингоодержу­вачем періодичних лізингових пла­тежів у терміни і на умовах, визначених у договорі лізингу.