Висновки
Завдяки успішній політиці династії Гогенцолернів, курфюрство Бранденбург – Прусія подолало свій політичний та економічний занепад після Тридцятилітньої війни. Протягом другої половини XVII ст. курфюрсти дипломатичними та воєнними шляхами розширили свою територію у кілька разів. Головною політичною фігурою, яка відіграла вирішальну роль у піднесенні курфюрства Бранденбург – Прусія був Фрідріх Вільгельм І (1640-1688). Саме він значно вкоротив політичні права станів, створив регулярну армію і розвинуту централізовану адміністрацію. У кінці XVII століття Бранденбург – Прусія стала найсильнішим курфюрством Священної Римської імперії. Формування курфюрства як єдиної держави було необхідним кроком для досягнення єдинства і утримання земель як одного цілого. Великим досягненням Фрідріха ІІІ було здобуття королівського титулу. Питання про отримання корони непокоїло курфюрста і саме в час його правління виникла найсприятливіша ситуація для вирішення цієї проблеми.
У першій половині XVIII ст. завдяки успішній внутрішній політиці перших королів в Прусії склалася добре налагоджена державно-бюрократична організація, яка могла в повній мірі мобілізувати всі сили країни. Загалом, якщо підсумувати усю внутрішню політику королівства, то варто відзначити, що пруське управління країною демонструє загальну лінію політичного розвитку німецьких держав у XVIII ст. Прусія, як абсолютистська держава, підпорядкувала своєму надзору майже всі сфери управління, а разом із тим створила нові органи з особливими повноваженнями, за допомогою яких реалізовувало свої завдання. Крім того, у ній не відмінялись попередні станові структури і в їхніх руках залишалась судова влада, але тільки на провінційному рівні.
За часи правління Фрідріха І і Фрідріха Вільгельма І зовнішня політика велася у більшій мірі дипломатичним шляхом. Винятком була Північна війна, участь у якій німецькі міста мали змогу брати за Утрехтським миром. Вона відграла позитивну роль у історії Прусіїі завдяки війні країна отримала нові території. Проте найактивніша зовнішня політика, на думку автора і більшості дослідників, велася Фрідріхом Великим. Фрідріх ІІ уже з перших років свого правління почав діяти завойовницькими методами. Використовуючи зовнішньополітичні зв'язки, йому вдалось успішно провести війну із Австрійською імперію, захопивши у неї Сілезію і підтвердити це Аахенським миром. Загалом, після Північної війни і війни за Сілезію послідувало стрімке посилення Пруського королівства.
Таким чином, курфюрство Бранденбург – Прусія, яке тільки у 1701 р. стало королівством завдяки успішній політиці перших правителів стало однією із передових держав Західної Європи.
Список використаних джерел Джерела
Вестфальский мирный договор (24 октября 1648 г., извлечения) // История Германии: учебное пособие: в 3 тт. / Под общ. ред. Б. Бонвеча, Ю. В. Галактионова I. – М.: КДУ, 2008, – Т. 3: Документы и материалы отв. ред. С. А. Васютин, Ю. В. Галактионов, Л. Н. Корнева. – С.168 – 182.