36.Сусп. Форми орг-ції в-ва.

Концентрація в-ва – це зосередження процесів в-ва, роб. сили і засобів в-ва на великих підпр. Осн. види: 1) агрегатна – збільшення одиничної потужності чи продуктивності технолог. агрегатів (устаткування). 2) технологічна – укрупнення виробн. одиниць (цехів, відділів, в-цтв) підпр-ва. 3) заводська (фабрична) – процес збільш. розмірів самост. підпр-ств (заводів, фабрик), що здійсн. на засаді агрегатної та технологіч. концентрації в-ва. Є абсолютний і відносний рівні концентр. в-ва. Абсол. – х-ся серед. розміром підпр-ва тієї чи ін. галузі н/г, відносн. – вимірюється часткою великих підпр. за певним показником (чисельністю персоналу, вартістю ОФ, обсягом випуску пр-ції). Деконцентрація в-ва здійсн. За допомогою створення широкої мережі малих та серед. Підпр., розукрупнення існуючих великих підпр. Спеціалізаця в-ва відображає процес зосередження підпрю на виготовленя певної про-ції. Види: 1) предметно спеціалізовані – підпр., які випускають кінцеву, готову до споживання пр-цію (тракторний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика), 2) подетально спеціалізовані – самост. підпр. звиготовлення окремих деталей і вузлів для комплектування готової пр-ції (двигуни, буд. Конструкції), 3) технологічно (стадійно) спеціалізовані – автономні в-ва, що виконують окремі стадії технолог. процесу (ливарні, складальні заводи в маш. Буд.), 4) функціонально спеціалізованіремонтні заводи, підпр. з виготовлення стандартної тари, лізингові компанії. Конверсія в-ва х-зує істотне (інколи повне) перепрофілювання частини (усього) вироб. Потенціалу на в-во ін. пр-ції під впливом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чинників розвитку ек-ки.

Кооперування є формою виробничих зв’язків між підпр. різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої пр-ції. Види: предметне, галузеве, регіональне, міждержавне. Воно пов’язане з розвитком спеціалізації в-ва, х-ся відносною постійністю зв’язків між продуцентами та обов’язковим дотриманням підпр.-суміжниками техніко-технолог. Вимог головних підпр., що випускають готові до споживання вироби.

Комбінування в-ва- процес органічного поєднання в одному підпр. кількох в-цтв, що належать до різних шалузей промисловості або н/г в цілому. Х-ні ознаки: виробничо-технологічна, економ. І територіальна єдність, що відображає пропорційність потужностей та обсягу відповідних видів пр-ції, узгодженість в-ва у часі; єдність с-ми управління. Комбінування в-ва є осн. Формою сусп. Організації в-ва на підпр. металургійної, нафтохім. Та деревообробної промисловості, де частка пр-ції комбінатів досягає 65-90% заг. Обсягу в-ва.

Диверсифікація в-ва – є однією з найпошир. форм його орг-ції за умов розвинутої ринк ек-ки та гострої конкуренції продуцентів на внутр. і зовн. ринках. Її сутніть полягає в одночасному розвитку кількох технологічно не пов’язаних видів в-ва у значному розширенні номенклатури та асортименту пр-ції підпр.

37. Поняття іфраструктури підпр., її різновиди та тенденції розвитку.

Іфрастр-ра підпр. комплекс цехів, господарств і служб, що забезпечує необхідні умови для його д-сті. Розрізняють виробничу та соціальну іфрастр-ри, що складаються з певних елементів. Виробн. – це сукупність підрозділів, що безпосередньо не беруть участі у в-ві осн. пр-ції, але своєю д-стю сприяють роботі осн. цехів, створюючи необхідні для цього умови. До неї віднос.: допоміжні та обслуговуючі цехи і госп-ва; комунікац. мережі; засоби збирання та обробки інф-ції; природоохоронні споруди. Склад і розміри об’єктів вироб. інфрастр-ри залежать від галузі, типу і масштабів в-ва, особливостей конструкцій та технологій виготовлення виробів, рівня спеціалізації конкретного підпр. Соц. – сукупність підрозділів підпр., що забезпеч. задоволення соц.-побутових і культурних потреб його працівників. До неї відн.: заклади громадського харчування; установи охорониздоров’я; спорт. споруди; дитячі дошкільні заклади; заклади освіти; заклади культури та відпочинку; житлово-комунальне госп-во.

Зрост. ролі і значення вироб. інфрастр-ри підпр. зумовлюється тим, що: підвищеня рівня механізації і автоматизації вироб. цехів збільшує обсяг і складність робіт з ремонту та налагодження устаткування, потребує розширення номенклатури інструментів, оснащення і поистроїв; перехід до нових технологій та прискорення технолог. режимів устаткування підвищують вимоги до якості і збільш. потребу в різних видах енергії; ускладнення вироб пр-сів і поглиблення внутрішньовироб. зв’язків збільш. обсяги транспорт. робіт.; постійно зростає навантаження на комунік. мережі підпр.

38. Х-ка допомжних інфрастр-них підрозділв.

Допоміжні підрозділи – використовуються на підпр. для забезпеч. нормального здійснення осн. процесів. До них відносять ремрнтне, інструментальне те енергетичне госп-во. Призназначення ремонт. госп-ва: технічне обслуговування і ремонт діючих засобів праці; монтаж і введення в дію нового вироб. устаткування; модернізація діючого устаткування; виготовлення запчастин і нестандартного устаткування. Форми орг-ції ремонту: централізована – весь ремонт. персонал підпр. підпорядковується голов. механіку, а всі види ремонтно-профілакт. робіт виконуються відповідними ремонт. цехами; децентралізована – усі види ремонт.-профілакт. робіт виконує персонал цехових ремонт. баз, підпорядкованих нач. відповідних вироб. цехів; змішана – технічне обслуговування та поточ. ремонт. виконує ремонт. персонал вироб. цехів, а кап. рем., модернізацію, виготовл. запчастин і нестандартного устаткування – персонал ремонтно-механічного цеху. С-ми ремонту: с-ма планово-запобіжного ремоту (ПЗР) – профілак. заходи і ремонти проводяться після напрацювання устаткуванням певної к-сті годин; с-ма ремонту за рез-ми технічної діагностики передбачає проведення відповідних робіт після об’єктивного контролю технічного стану устаткування. Інструмент. госп-во – сукупність внутрішньовироб. підрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом необхідних для здійсн. вироб. про-сів різних видів інструменту, його обліком, зберіганням і забезпеченням інструментом роб. місць. Ф-ції підрозділів інструм. госп-ва: інструментального відділу – забезп. в-ва необхід. Інструментами та пристроями, що виготовл. спеціалізованими інструм. заводами, і пректування технолог. оснащення для власних потреб; інструм. цеху – виготовл., ремонт і відновл. нестандартного інструменту та спец. оснащення; центр. інструм. складу (ЦІС) – приймання, зберігання та видача цехам-споживачам усього придбаного, виготовленого і відремонтованого власними силами інструменту; цехових інструм.-роздавальних комор (ЦІРК) – одержання від ЦІС технолог. оснащення,зберігання його оборот. фонду, збирання і передача в ЦІС спрацьованого інструменту.

До складу енергитичного госп-ва входять такі госп-ва: електросилове – понижуючі підстанції, генераторне та трансформаторне устаткування, електричні мережі, акумуляторне госп-во; теплосилове – котельня, компресорна, теплосилові мережі, водопостачання, каналізації; газове – газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки; пічне – нагрівальні й термічні печі; слаботочне – власна телефонна станція, диспетчерський зв’язок, радіозв’язок тощо; енергоремонтне – ремонт, модернізація і нагляд за різним електроустаткуванням. Орг-ція енергет. госп-ва базується на розрахунках енергет. балансу. Цілі розробки енергет. балансу: визначення потреби підпр. в паливі та енергії (витратна частина балансу); обгрунтування способів забезпечення цих потреб за рах. в-ва енергії власними генеруючими установками, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу). Виконання ф-цій енергозабезпечення підпр. покладено на відділ головного енергетика чи енергетичний цех. На великих підпр.- підпорядковується гол. механіку.

39. Х-ка інфрасстр-них підрозділів обслуговуючого в-ва.

С-ма технічного обслуговування в-ва – сукупність процесів із підтримання в роб. стані машин, усаткуван., та ін засобів праці; забезпечення роб. місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспорт. та ін. подібних операцій. Обслуговуючі підрозділи в-ва забезпечують нормальні умови для здійснення осн. І допоміжних процесів. До підрозділів обслуговуючого в-ва відн. транспортне і складське госп-во. Транспот. – комплекс підрозділів підпр., що здійсн. вантажно- розвантажув. роботи та переміщ. вантажів. Склад трансп. госп-ва: 1) трансп.- технолог. відділ, який включає технічне бюро, бюро орг-ції перевезень, диспетчерську службу і бюро тари; він здійсн. заг. керівництво тренсп. госп-вом, у т.ч. профілактичне обслуговування трансп. засобів, орг-цію тран. процесів згідно з розробленими планами та графіками вантажопотоків; 2) спеціалізовані цехи за видами транспорту (на великих підпр. та їх об’єднаннях); 3) єдиний трансп. цех – на серед. і невеликих підпр. Види транспорту: зовн. – забезпечує зв’язок підпр. з приймальними пунктами транспорту заг. Користування (залізничними станціями, водними портами) і складами місцевих контрагентів; міжцеховий – використ. для транспорт. вантажів на підпр. між його цехами і складами; внутрішньоцеховий – здійсн. транспорт. операції в рамках окремого цеху. Управління зовн. І міжцеховим транспортом здійснює нач. транспортно-технолог. відділу або транс. цеху, а управл. Внутр.цеховим транспортом є ф-цією керівників відповідних цехів.

Види складів підпр. та їх ф-ції: матеріальні – зберіг. запасів сир., мат., палива, комплектуючих виробів та ін. м.ц., що поступають на підпр. ззовні; виробничі – зберігання н/ф власного виготовлення, склади запчастин та устаткування; збутові – зберігання гот. пр-ції та відходів в-ва, що підлягають р-ції. Орг-ція складського госп-ва охоплює приймання, розміщення, зберігання, підготовку до використання, видачу та облік руху матер. ресурсів. Розміщ. і зберіг. матер. ресурсів на складах може здійснюватися такими способами: сортовим – закріплення за кожним видом матер. ресурсів постійного місця його зберігання; партіонним – зберігання кожної партії матер. окремо від попередніх надходж.; комплектним – розміщ. матеріалів за комплектами, що відпускаються у в-во. Видача матеріалів зі складів здійсн в межах лімітів, розрахованих відділом матер.-технічн. постачання, виходячи з вироб. програми і норм витрат матер. ресурсів.

17. Заг. х-ка осн. напрямків наукової орг-ції праці.

Наукова орг-ція праці (НОП) – сукупність заходів спрямованих на планомірне та максимально доцільне використання праці робітників з метою забезпеч високої продуктивності. Задачі НОП : 1) економічні – максимізація продуктивності праці; 2) психофізіологічні – забезпеч. Найсприятливіших умов праці, усунення психологічних і фізіологічних факторів, що тиснуть на людину; 3) соціальні – підвищення змістовності та привабливості праці. Напрямки НОП:

1. формування форм поділу і кооперації праці. Кооперація – об’єднання трудової д-сті працівників для спільної цілі:

- міжцехова форма кооперації;

- внутрішньоцехова (міждільнична);

- бригадна (між окремими виконавцями):

*спеціалізовані бригади – 1 спеціальність, 1 ф-ція;

*комплексні бригади працівники різних спеціальностей надають комплекс робіт;

*змінні бригади – всі працівники працюють в 1 зміну;

*наскрізні бригади – члени бригади розподілені по змінах.

2. покращення орг-ції обслуговування роб. місць. Принципи раціонального забезпечення: плановість забезпечення всім необхідним для високопродуктивної роботи; попередження можливих простоїв; комплексність обслуговування.

3. раціоналізація методів праці;

4. вдосконалення практики мотивації праці;

5. покращення підготовки підвищення кваліфікації кадрів;

6. покращення умов праці;

7. зміцнення дисципліни праці;

8. раціональна орг-ція праці керівників і спеціалістів.

40. Пр-ція підпр.: х-ка, показники об’єму та розрахунок вироб. програми.

Пр-ція підпр. – це матер.рез-тат його д-сті. За економ. призначенням вона под. на: I підрозділ (група “А”) - засоби праці і предмети праці; II підрозділ (група “Б”) – товари продовольчі та непродов. Номенклатура пр-ції – перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачається планом в-ва пр-ції. Асортимент – сукупність різновидів пр-ції кожного найменування що відрізняються відповідними техніко-економ. показниками. Застосов. Такі вимірники обсягу пр-ції: натуральні – штука, т, кг, ц, тонно-км, метр, кіловат-год; вартісні – пр-ція валова, товарна, реалізована, чиста і вартість роботи (послуги). Товарна пр-ція – заг. Вартість усіх видів гот. пр-ції, н/ф, робіт і послуг вироб. х-ру, призначених для продажу споживачам. Валава пр-ція – крім елементів, що входять до складу товарної пр-ції, включає також зміну залишків незав. в-ва, вартість сиров. та матер. замовника і деякі ін. елементи залежно від галузевих особливостей вироб. д-сті підпр.Динаміка залишків незав. в-ва враховується лише на тих підпр маш. буд. і металообробки, де тривалість вироб. циклу перевищує 2 міс. Реалізована пр-ція – обсяг запланованого продажу або факт. реаліз. на ринку виробів.Визнач. на основі товар. пр-ції з урах. зміни залишків нереаліз виробів у розрахунк. періоді. Чиста пр-ція – заново створена на підпр. вартість.Визнач. вилученням з тов. пр-ції

вартості уречевленої праці (матер. витрат та амортиз. відрах.). В практиці планув. та обліку обсягу пр-ції використ. не тільки фіз. одиниці, а й умовно-натур. показники (умовні банки консервів).

Вироб. програма – це конкретна сукупність завдань з обсягу в-ва пр-ції певних номенклатури та асортименту і належної якості на встановлений календ. період. Кожне підпр. розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: виявлений попит на його пр-цію в процесі вивчення ринку, портфель замовлень на пр-цію ін. споживачів за прямими господарськими зв’язками, держ. контракти (замовлення). Ресурсне обгрунтування вироб. програми полягає в її узгодженні з необхідними вироб. потужностями, труд., матер., інвест. ресурсами. Головне завдання полягає в тому, щоб правильно визначити максимально можливий випуск конкретних видів пр-ції з діючих вироб. потужностей та необхідне їх додаткове введення в дію в розрахунковий період.