22. Ремонт осн. Зас., види ремон. Та джерела його фінансування.

Ремонт це комплекс робіт щодо підтримув. основних фондів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних фондів усі види ремонту поділяються на поточні та капітальні. З доп. поточного ремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замін-ться окремі деталі, попереджується прогресуючий фізичний знос. Отже, поточний ремонт не відновлює основних фондів, а лише підтримує їх у робочому стані. Капітальний ремонт зумовлений нормальн. закономірним зносом осн. фондів. Під час капремонту об'єкти осн. фондів повністю демонтуються, замін-ся або відновл. зношені елементи, вузли; максим. відновл-ся їх первісні техніко-експлуатац. Пар-ри. Цей вид ремонту веде до оновлення основних фондів і потребує значних одноразових витрат і здійснюється один раз на кілька років.

Особл. видом складних ремонтів є відновний ремонт основних фондів, спричин. їх зруйнуванням унаслідок стихійних лих (пожежі, повені, землетрусу), досить тривалою бездіяльністю. У міжремонтний період працезд. осн. фондів підтри­м. за допом. таких профілактичних заходів, як усунення не­значних поломок, чищення, змащування, регулювання тощо. Усі орг-ні та техн. заходи з догляду, обслугов. та ремонту здійснюються в певній послідовності відповідно до типових систем техн. обслугов. та ремонту основних фондів, що застосов. на підп-вах.

Екон. оцінка доцільності капітальних ремонтів:

1. витрати на капремонт зношеного устаткув. склад. з витрат на ремонт (Р_к) — вартість замінюваних елементів, витрат на зарпла­ту при проведенні ремонтних робіт тощо та експлуатац. витрат (С_р) протягом одного ремонтного циклу на кап-но відремонтовану машину.

2. Витр. на придбання нового устаткування, що замінить старе, яке потребує ремонту охопл. вартість придбання та встановл. нової машини (К_н), експлуатац. витрати по новій ма­шині (С_н) та втрат від недоамортизації діючої машини (С_а). Крім цього, необх. врахувати відмінність у продуктивн. і тривал. ремонт­ного циклу кап. відремонтов. та нового устаткування.

Коефіцієнт ефективності витрат на здійснення капітального ремонту:

(Р_к+С_р)

Е_р = 1 - ––––––––––– ,

(К_н+С_н) +С_а

де  - коеф, що відобр. співвіднош. ремонтного циклу того самого устатк;

 - коеф, що відобр співвіднош. ремонтного циклу того самого устатк. Якщо розрахунк. коеф. Е_р має плюсове значення, капремонт доцільний, за мінусового значення — недоцільн., за нульового — порівнювані варіанти рівноцінні.

Модернізація — удоскон.. засобів з метою повн. або частков. усун. мор. зносу та підвищ. техн.-експлуатац. парам. до рівня сучасних вимог вир-ва. Витрати на пот. ремонт є постійними і відносно рівномірни­ми протягом експлуатац. періоду, а тому їх відносять до поточних витрат, що включ. до собіварт. пр-ції. Провед. капремонту потребує значно більших однораз. витрат, які визначають заздалегідь і відносять на собівартість про­дукції рівномірно протягом ремонтного циклу. Витрати на капремонт, що забезпеч. поліпшення стану основних фондів входять до балансової вартості основних фондів.

Відновний ремонт фінанс. з державного резервного фонду. За характером та обсягом робіт, що виконуються, його відносять до капітального будівництва.

23. Еф-ть використ. ОВФ, пок-ки та шляхи підвищ.еф-ті ОВФ.

2 групи пок-ків викор-ня зас. праці: узагальнюючі, індивідуальні. Узагальн.: фондовід­дача ОФ визнач-ся віднош. обсягу вигот. продукції до середньоріч. варт. ОФ. Обсяг виробл. продукції визначається в натур. або варт. пок-ках. Найчастіше узагальнююч. варт. пок-ком обсягу виробн-ва є товарна або чиста продукція. Фондовіддача показує загальну віддачу від викор-ня кожної гривні, витраченої на ОВФ, тобто еф-ть цьо­го вкладення коштів; фондомісткість, яка визнач-ся віднош. середньоріч. варт. ОФ до обсягу виготовл. пр-ції. Пок-к фондомісткості визначає необх. величину ОФ для виготовл. пр-ції заданої величини. Індивідуальні: пок-ки екстенс. викор-ня. Усе устаткування на вироб-ві поділяють на наявне, установле­не та діюче. Наявне — це устаткув., зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і міс­цезнаходження. Установлене – це устатк., яке змонтоване на місці його експлуатації. Діюче – устатк., залучене до вироб-ва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановл. та діючого устаткув. до наявного і буде харак-ти коеф. залуч. устаткув. до вироб­-ва. Кое­ф. викор-ня календарн. (режимного, планового) фонду часу розрахов. як віднош. робочого фонду часу до календар­н. (режимного, планового) фонду часу. Коеф. змінності роботи устатку­в. Він являє собою віднош. заг. суми верстато-змін, відпра­цьованих за добу всім устаткув., до заг. кільк. устатку­в. Показники інтенс. викор-ня ОФ. Коеф. інтенс. завантаж. устаткув. визна­ча. віднош. факт. продуктивн. устаткув., що вико­р-ся на підп-ві, до його нормативної продуктивн., тоб­то техн. обгрунтованої:

К_ін = Q_ф / Q_н або К_ін = t_ф / t_н

де К_ін — коеф. інтенс. завантаж. Q_ф — факт. випуск прод-ції устаткув. за одиницю часу у натур. виразі, шт.;

Q_н — технічно обгрунтований випуск прод-ції за од. часу. шт.;

t_ф — факт. витрачений час на виготовл. одиниці продукції, н-год.

t_н - технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год;

Пок-ки викор-ня виробн. площ і споруд: коеф. завантаж. виробн. площ цеху, дільниці, коеф. викор-ня промислово-виробн. площ під устаткув. і пок-к зняття прод-ції з 1 м² виробн. площі. Викор-ня споруд оцінюється на основі виробн.харак-тик об'єктів — зазвичай за пропускною здатністю або потужністю.

Важливим напрямком підвищ. еф-ті викор-ня ОФ є зменш. кільк. недіюч. устаткув., виве­дення з експлуатації зайвого та швидке залуч. у виробн-во невстановл. устаткув., обсяги якого є досить значними.Інтенс. поліпшення викор-ня ОФ та виробн. потужн, передбачає підвищ. ступеня завантаж. устаткув. за од. часу. Підви­щ. інтенс. завантаж. устаткув. може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устатк, машин та мех-мів, установл. оптимал. режиму їх роботи.

Інтенс. викор-ня ОФ підвищ. че­рез технічне удосконал. зас. праці та технології вир-ва, скороч. строків досягнення проектної продуктивності тех-ки, удоско­н. наукової орг-ції праці, вир-ва й управління, підвищ. кваліфік. робітників.

Удосконал. стр-ри ОВФ збільш. ОФ допоміжного вир-ва веде до зростан­ня фондомістк. пр-ції, оскільки безпосередньо обсяги пр-ції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного вир-ва осн. цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому не­обхідно встановл. оптим. виробн. стр-ру підпр-ва — важливий напрямок кращого викор-ня ОФ.

Важливий резерв кращого екстенс. та інтенс. викор-ня ОФ та виробн. потужностей — швидке освоєн­ня проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устатку