51. Ціни та ціноутвор. На п-ві.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробниц­тва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці.

Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції:

обліково-вимірювальна: ціна є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво ок­ремих видів продукції або надання різноманітних послуг.

розподільча: за допомогою цін, що відхиляються від вартості, забезпечується перерозподіл доходів первинних суб’єктів госп-ня та населення.

стимулююча: використовується для мотивації підвищення ефективності госп-ня, забезпечення необхідної прибутковості кожному виробнику, посереднику та безпосередньому продавцю товарів вир-го і споживчого призначення.

Складові елементи ціни пр-ії (послуги)(відображають стр-ру основних видів цін) :

• Оптова ціна п-ва: (собівартість + прибуток).

• Оптова ціна реалізації (собів-ть + прибуток + ПДВ + акцизний збір + оптово-збутова надбавка (витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій).

• Роздрібна ціна ( -//-//- + торговельна надбавка).

Види цін і тарифів:

Відповідно до особливості купівлі-продажу і сфери економіки:

• Світові.

• Оптові.

• Закупівельні.

• Роздрібні.

• Тарифи вантажного і пасажирського транспорту. Тарифи на платні послуги. Відповідно до рівня установлення та регулювання:

• Централізовано фіксовані та регульовані. (вста­новлюються державою на ресурси, що впливають на загаль­ний рівень і динаміку цін, на товари та послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послу­ги), виробництво (надання) яких зосереджене на підприємствах (в організаціях), котрі займають монопольне станови­ще на ринку.)

• Договірні. (встановлюються на підставі домовле­ності між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) на певні обсяги продукції та строки її поставки).

• Вільні. (ціни, що визначаються підприємством (організацією) самостійно. Держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни через антимонопольну полі­тику, регулювання умов оподаткування і кредитування для окремих груп підприємств).

Система франкування цін. Види франко-відпускних цін.

• Франка (італ. букв. — вільний) — вид зовніш­ньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну това­ру включають витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в договорі.

• Заведено розрізняти ціни «франко-станція відправ­лення» та «франко-станція призначення».

• За умови встановлення оптової ціни «франко-стан­ція відправлення» витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, транспортні витрати продавець не включає в ціну.

• Оптова ціна «франко-станція призначення» включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова органі­зація чи виробник продукції.

Чинники, що впливають на процес ціноутворення і продукцію (послуги), групи:

загальні та специфічні.

Загальними чинниками:

- гнучкість попиту:

- високі технічні параметри та низька вартість експлуа­тації: -орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенцій­них покупок. - можливість надати готовому виробу більшої привабли­вості для покупців: Специфічні чинники ціноутворення Сировина підлягає лише тій обробці, яка полегшує її викори­стання чи транспортування або приводить її у відповідність із чин­ними стандартами. Основні матеріали, як правило, купують відповідно до спе­цифікації, опрацьованої на базі чинних стандартів. Саме наявність затверджених у встановленому порядку стандартів є головним чин­ником ціноутворення на основні матеріали. Допоміжні матеріали виконують на різногалузевих підприє­мствах майже однакові функції і у зв'язку з цим мають стійкий попит. На встановлення ціни на такі матеріали впливають існу­ючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва. Вузлів та агрегатів: купують безпосередньо у виробників, які встановлюють ціну на них з урахуванням іміджу своєї продукції на ринку. основне устаткування: враховується його універсальність або спеціалізація.

Методи ціноутворення :

1 . «середні витрати плюс прибу­ток»: Згідно з ним ціна (Ц) =СВ+П ; СВ — середні витрати (собівартість); П — величина прибут­ку в ціні, яка встановлюється самим під-м або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибут­ку: За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна :

Ц = Сзм.о + (Спост + Пзаг) / N.

де С_зм.о - змінні витрати на одиницю про-ції (послуги); С_пост — постійні витрати на дану про-цію (послугу) за певний період (квартал, рік); П — загальна сума прибутку за період; N — обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натурально­му вимірі.

3. Установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару здійсн. з урахув. потенційного (реально виявленого) попиту.

4. «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») :ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції й типу ринку (монополія, олігополія) цей метод має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установ­лення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).

5. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» : вста­новлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. Враховуються умови продажу, кон'­юнктура ринку, супутні послуги.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товару : товар передається транспортній організації за умо­ви «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку.

10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту : продавець вибирає конкретний район за базисний і збирає з усіх замовників транспортні витрати в сумі, що =вартості по­ставки з цього району незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку : під-во частково чи по­вністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців .

12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ура­ховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу під-ву підтримувати більш стабільний рівень виробництва протя­гом року.