Запитання та завдання для самоперевірки
Що вам відомо про наукові досягнення ХХ ст.?
Схарактеризуйте творчість Антоніо Гауді.
Скульптура ХХ ст.
Що вам відомо про модернізм і символізм в образотворчому мистецтві ХХ ст.?
Схарактеризуйте напрями в образотворчому мистецтві ХХ ст.?
Що ам відомо про творчість Пабло Пікассо?
Розкажіть про творчість засновника сюрреалізму Сальвадора Далі.
Словник термінів
Абстрактний експресіонізм, нью-йоркська група – нарям в абстрактому живописі, який виник у США близько 1942 р. Його особливість – гранична спонтанність, імпровізація творчості.
Абстракціонізм – напрям у образотворчому мистецтві, оснований на принципах абстрагування.
Авангардизм, авангард – загальна назва напрямів в мистецтві ХХ ст., які демонстративно відкидали усталені художні принципи.
Акварель – живопис фарбами (зазвичай з клеєм), які розводяться водою і легко нею змиваються; відрізняється прозорістю фарб через які просвічується фактура основи.
Акватинта – вид гравюри на поверхні металевої площини, яка вкрита пилюкою із асфальту або каніфолі, пензликом наносять зображення лаком; потім пластину занурюють в кислоту, яка роз’їдає асфальт або каніфоль, і використовують як друкована форма.
Аналітичне мистецтво – напрям у мистецтві, покликаний передавати форми предметів в їх «органічному зростанні».
Асамбляж – скульптура із неоднорідних матеріалів або композиція із випадково підібраних предметів.
Архітектура – мистецтво проектування, спорудження і художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво.
Барельєф – скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш ніж на половину його об’єкту.
Боді-арт – полотна з відбитками розмальованих тіл натурщиків.
Бруталізм – напрямок в архітектурі ахідної Європи, США та Японії 50-60-х років ХХ ст. Його представники намагалися до оголення конструктивної системи будівлі, підкреслено грубих архітектурних мас.
Відео-арт – створення образів в результаті маніпулювання із зображенням на телеекрані за допомогою різних механічних перешкод.
Віталізм – назва непряму в мистецтві, прибічники якого намагалися в символічних образах передати ритм самого життя.
Гема – невеликий різьблений камінь з опуклим або врізаним углиб зображенням, відомий з давнини як печатка або прикраса.
Гіперреалізм – напрям у мистецтві, в основі якого покладено детальне копіювання фотографії, яка збільшуються при цьому до розмірів великого полотна.
Гліптика – мистецтво різьби на дорогоцінному або напівдорогоцінному камінні.
Гобелен – килим-картина, руками вигаптувана із шовку та шерсті.
Горельєф – скульптурний твір, в якому зображення виступає над площиною фону більш ніж на половину свого об’єму.
Гравюра – вид графіки, де зображення є друкованим, відбитком з малюнка, вирізьбленого або витравленого на спеціально підготовленій дощиці або пластині.
Графіка – вид образотворчого мистецтва, до якого належить рисунок і основані на ньому друковані художні зображення (гравюра, літографія тощо).
Гуаш – малювання водяними фарбами; картина, намальована такими фарбами.
Дадаїзм – нарям в мистецтві, при якому заперечується планова побудова творів мистецтва, канонізуються випадковість, пародіювали твори мистецтва.
Декор – система, сукупність декоративних елементів.
Декоративно-прикладне мистецтво – створення художніх виробів, які мають практичне значення; художня обробка предметів побуту.
Еклектизм –– механічне безпринципне сполучення різнорідних, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів, художніх стилів.
Експресіонізм – течія в мистецтві ХХ ст., представники якої суб’єктивний світ художника вважають єдиною реальністю, а вираження його – головною метою мистецтва.
Енкаустика – восковий живопис, виконаний гарячим способом фарбами, змішаними з розтопленим воском.
Ескіз – попередній начерк креслення, картини тощо.
Етюд – первісний допоміжний малюнок, виконаний з натури, для майбутнього твору.
Живопис – вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища реальної дійсності. Твори цього мистецтва.
Інкрустація – прикраси, оздоблені з платівок або шматочків різного матеріалу (золота, кості, срібла, дерева), що їх врізають врівень з поверхнею предмета.
Інтер’єр – архітектурно і художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення.
Камея – невеликий різьблений камінь з опуклим зображенням.
Картон – первісний нарис картини або її частини, зроблений на твердому папері; етюд.
Кінетичне мистецтво – виникло в 1920-х роках ХХст. Створювалися легкі конструкції – мобілі, а також саморуйнівні моделі.
Колаж – прийом в образотворчому мистецтві, коли на яку-небуть основу наклеюються матеріали, які відрізняються від неї кольором, фактурою.
Колорит – поєднання кольорів у творі мистецтва; може бути холодним (переважають синій, зелений, фіолетовий відтінки) або теплим (панують жовтий, червоний, рожевий кольори); спокійним або напруженим, світлим або темним.
Концептуалізм – нарям в мистецтві, представники якого, використовуючи різні знакові системи, пробували фіксувати ідеї не в матеріалі, а в таблицях, формулах тощо.
Кубізм – нарям в мистецтві, представники якого зображували предмети реального світу у вигляді геометричних фігур.
Кубофутуризм – нарям в мистецтві, представники якого намагалися поєднати риси кубізму із футуризмом.
Кунсткамера – зібрання і місце зберігання різних – художніх, природничо-наукових, історичних та ін. – рідкісних речей.
Лінійна перспектива – спосіб передачі тривимірного простору на площині, коли віддалені предмети зображується зменшеними у порівнянні з тими, що знаходяться ближче.
Літографія – друк з плоскої поверхні каменя, на якій зроблено малюнок; зображення, отримане таким способом.
Майоліка – випалена глина, укрита поливою та малюнком; мистецтво виготовлення таких виробів.
Малюнок – основний вид графіки; зображення предмета на площині, зроблене олівцем, пером, фарбами тощо.
Марина – картина, що зображує морський краєвид.
Масляний живопис – вид живопису художніми масляними фарбами на полотні, дереві, картоні, який отримав розповсюдження у ХІV ст.
Медальйон – рельєф або малюнок в обрамленні.
Мініатюра – невеличкий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі; невеличка картина або портрет витонченої роботи.
Модернізм – загальна назва напрямків у мистецтві кінця ХІХ – ХХ ст., які відкинули класичну традицію, традиції реалізму.
Мозаїка – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін.
Мольберт – підставка, на якій художник встановлює підрамник із полотном для малювання.
Монограма – одна або кілька початкових літер імені чи прізвища, з’єднаних в один знак або переплетених у вигляді візерунка.
«Набі» - назва групи французьких художників, які були прибічниками модерну і символізму, шукали натхнення в античних міфах, одухотворювали природні мотиви.
Натюрморт – картина, на якій зображені предмети побуту, квіти, фрукти, забита дичина і т. ін.
Неопластицизм – доктрина «мистецтва чистої пластики»: очищення природи від ілюзорної багатообразності.
Оп-арт – назва течії в абстракціонізмі, коли художники створюють на полотні рухомий, вібруючий кольоривий простір, обігрують кольоровимі контрасти однорідні за формою, різні за кольором плям і ліній, використовують вигнуті і випуклі лінії.
Орнамент – оздоблюючий візерунок на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.
Офорт – вид гравюри: на металевій пластині, вкритої лаком, гравірувальною голкою процарапують малюнок і протравлюють його кислотою; заглиблення, яке отримала заповнюють фарбою і роблять відбиток.
Палітра – чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби.
Панорама – картина, на якій плоский живописний фон поєднується з об’ємним предметним планом.
Пастель – м’який кольоровий олівець (без оправи), виготовлений зі спресованих стертих у порошок фарб із домішкою з’єднуючих або розбілюючих речовин (клею, фарби). Техніка живопису, заснована на застосуванні таких олівців; відповідний жанр живопису, а також картина або малюнок, виконані такими олівцями.
Пейзаж – картина або малюнок із зображенням краєвиду.
Перспектива – спосіб зображення на площині або на кривій поверхні об’ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки спостереження.
Пінакотека – назва деяких сучасних західноєвропейських галерей.
Пленер – правдиве відтворення природного освітлення, кольору, повітряного середовища.
Повітряна перспектива – метод передачі віддалі на площині шляхом пом’якшення обрисів, зменшення яскравості світла тощо.
Полива – особливий, склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби.
Поп-арт – нарям у мистецтві, для якого характерно використання і переробка образів масової (популярної) культури.
Портрет – мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини чи групи людей.
Постімпресіонізм – загальна назва декількох напрямів у французькому мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст., представники яких не сприймали імпресіонізм. Вони намагалися пізнати сутність речей, які ховалися за формою.
Постмодернізм – напрям в образотворчому мистецтві, який виник у 1970-х роках, представники якого намагалися об’єднаити в своїх творах найрізноманітніші прийоми, стилі та образи, які запозичували із різних субкультур, регіонів та епох.
Примітивізм – напрям в образотворчому мистецтві кінця ХІХ – ХХ ст., який сповідував свідому спрощення художніх образів.
Пуантилізм – назва живописного художнього прийому, малюнок крапками або маленькими роздільними мазками чистих фарб, які за ідеєю повинні оптично змішуватися в очох глядачів.
Пуризм – напрям французького образотворчого мистецтва 1920-х років, представники якого намагалися створити декоративнн і гранично чітке за фіормою мистецтво.
Раціоналізм – загальна назва декількох архітектурних течій першої половини ХХ ст., представники яких ставили перед собою завдання поєднати архітектуру із сучасними уявленнями про суспільство, новітніми науковими, технічними досягненнями.
Реді-мейд – предмети масового виробництва, виставлені як твори мистецтва.
Рельєф – скульптурне зображення на площині, випукле чи заглиблене стосовно тла; основні види – барельєф, горельєф.
Символізм – напрям у мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст., що проголошував гловним художнім прийомом символ як вираження незбагненної суті предметів і явищ.
Скульптура – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, глини, дерева і т. ін.).
Смальта – непрозоре кольорове скла, яке застосовують у мозаїці.
Станкова скульптура – статуї, бюсти, групи.
Станковий живопис – картини, ікони.
Станкове мистецтво – твори образотворчого мистецтва, які не мають декоративного чи прикладного призначення, на яких створюється твір мистецтва в живопису це мольберт, в скульптурі – скульптурний станок.
Статуя – скульптурне тривимірне зображення людини або тварини (звичайно на повний зріст).
Стиль – усталена єдність художніх принципів і засобів, які використовуються під час створення творів мистецтва.
Супрематизм – течія в мистецтві, представники якої будували свої композиції із різнокольорових площин, які мали форму квадрата, прямокутника, кола, трикутника, хреста.
Сюрреалізм – напрям у мистецтві ХХ ст., який проголошував джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сни, галюцинації), а його методом – відрив логічних зв’язків, замінених суб’єктивними асоціаціями.
Темпера – фарби для живопису, приготовлені на яєчному жовткові або на суміші клейового розчину з олією тощо; картина, малюнок, виконані такими фарбами.
Теракота – випалена кольорова високоякісна гончарна глина; неглазурований керамічний виріб з такої глини.
Триптих – композиція з трьох картин, барельєфів, малюнка і т. ін. об’єднаних спільною темою. Складана ікона, що має три стулки.
Фарфор – мінеральна маса з сумішу каоліну, пластичної глини, кварцу й полового шпату (переважно білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі, використовується для виготовлення такого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру; порцеляна.
Фаянс – мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та інших речовин, що використовуються для виготовлення керамічного посуду, статуеток і т. ін.
Фовізм – течія у французькому мистецтві, представник якої у своїх творах використовували інтенсивні відкриті кольори, зіставляли в загальний контур контрастно пофарбовані площини.
Фреска – картина, написана фарбами по свіжій вогкій штукатурці.
Фротаж – техніка, використана Максом Ернстом, який, поклавши на підлогу папір, натер його графітом і отримав виразну фактуру рельєфу потрісканого паркета, яка було схожа на галюцинації.
Функціоналізм – нарямок в архітектурі ХХ ст. представники якого вважали, що в плані і формі споруди головним є практичні функції, які безпосередньо пов’язані із людськими потребами.
Футуризм – напрям у мистецтві ілітературі початку ХХ ст., який спочатку виник в Італії. Його представники заперечували традиції і звеличували індустріальне майбутнє. В образотворчому мистецтві футуристи надавали перевагу так званим «енергетичним» композиціям, які складалися із роздріблених на окремі фрагменти фігури, вибуховоподібних зигзагів, воронок тощо.
Фюмаж – техніка, в якій використано залишки, на полотні або папері, слідів від кіптяви свічки.
Хепенінг – один із напрямів поп-арту, де «об’єктом мистецтва» стає розігране актором абсурдне дійство.
Чеканка – рельєфне зображення на тонких металевих листках.
Шпалери – безворсовий настінний килим чи оббивна тканина з сюжетним або пейзажним зображенням, виконана ручним способом.