4.1. Оцінювання процесу та результатів проектно-технологічної діяльності учнів

Важливою умовою підвищення ефективності навчального про­цесу е побудова такої системи діагностування навчальних досяг­нень учнів, яка забезпечує систематичне отримання об'єктивної інформації про їх навчально-трудову діяльність на уроках тру­дового навчання.

Діагностування — це з'ясування умов і обставин, у яких протікає процес навчання; отримання чіткого уявлення про ті причини, які сприяють чи перешкоджають досягненню накрес­лених результатів. Як бачимо, у діагностику включається більш широкий і глибокий смисл. Вона розглядає результати в тісному зв'язку зі шляхами і способами діагностування. Крім традиційних контролю, перевірки, оцінки знань і умінь, діагностика включає їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подаль­шого розвитку результатів навчально-трудової діяльності [4].

Комплексна діагностика навчальних досягнень є багатоас- пектним поняттям. Це засіб виявлення, перевірки, оцінювання результатів проектно-технологічної діяльності; облік якості знань, умінь та навичок; системний цілеспрямований процес здійснення зворотного зв'язку «учень-учитель»; порівняння фактичних результатів творчого проектування із запланованими, які встановлені освітніми та технологічними стандартами; спосіб здійснення проектно-технологічної діяльності та коригування навчально-трудового процесу; сукупність рецептивних дій для порівняння сприйнятого з конкретним або абстрактним еталоном; важлива функція керування навчально-трудовим процесом.

Метою діагностування проектно-технологічної діяльності є своєчасний вияв, оцінювання й аналіз протікання навчально- трудового процесу у зв'язку з його продуктивністю. Тобто, в діагностику вкладається більш ширше і глибше поняття, ніж в традиційний контроль навчальних досягнень учнів. Контроль переважно констатує результати проектування, не пояснюючи їх походження. Діагностика розглядає результати у взаємозв'язку з засобами та методами, способами їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку формування продуктів навчально-трудової діяльності.

Об'єктами діагностування в процесі проектування на уроках трудового навчання є знання, уміння та навички учнів, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світуї

Контроль у процесі трудового навчання є невід'ємним еле­ментом діагностування навчально-трудового процесу, без якого неможливо уявити повний цикл педагогічної взаємодії між учителем і учнем. Залежність продуктивності навчання від якості, кількості, повноти, своєчасності, глибини, об'єктивності контролю є загальною закономірністю дидактичного процесу. Для її повного практичного втілення необхідно чітко окреслити поняття, виявити залежності між факторами, які обумовлюють ефективність контролю.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчально-трудовим процесом є забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостій­ного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання проектної діяльності учнів, формування в них прагнення до самоосвіти та самовдосконалення.

За допомогою контролю в процесі трудового навчання роз­в'язують низку завдань: виявлення готовності учня до, сприйнят­тя, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи в процесі навчально-трудової діяльності; визначення ефективності організаційних форм, ме­тодів і засобів процесу трудового навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок у процесі проектно-технологічної діяльності. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється зі зміною дидактичних завдань. Зі зміною дидактичних завдань змінюється і зміст контролю. Разом із цим зміст контролю має включати інформацію, яка дозволить виявити вміння учня мір­кувати, аналізувати, синтезувати, розуміти зв'язки та залежності ніж фактами та явищами, послідовно Й аргументовано викладати свої думки.

У зміст контролю входить отримання інформації про внутрішні процеси, про розвиток мислення, мови, пам'яті, уміння творчо використовувати свої знання.

Зміст контролю визначається дидактичними завданнями на різних етапах процесу трудового навчання, специфікою трудового кавчання як шкільного предмета, рівнем підготовки та розвитку учнів. Дуже важливо, щоб контроль не зводився виключно до перевірки знань учнів шляхом'звичайного відтворення отриманої інформації, яку отримав учень від учителя чи іншого джерела. У процесі контролю велике значення має комплексна перевірка всієї навчально-трудової діяльності учня, у тому числі динаміки його загального розвитку, формування загально-навчальних та спеціальних уміаь та навичок, активності, пізнавальних інте­ресів, творчих здібностей тощо. Зміст контролю визначається тими загальними та конкретними дидактичними завданнями, які вчитель ставить перед кожним уроком та навчальним пред­метом у цілому.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприя­ють: своєчасному виявленню прогалин у званнях і вміннях учнів; повторенню і систематизації матеріалу; встановленню рівня го­товності до засвоєння нового матеріалу; формуванню вміння від­повідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю; стимулюванню відповідальності і змагальності учнів [102]. Учитель також отримує інформацію, яка може охарактеризувати розумові здібності учнів:

• легкість зміни діяльності мислення у відповідності до зміне­них умов, вирішуваної проблеми;

• схильністю до шаблонності, труднощі, пов'язані зі зміною виду діяльності;

• ускладнення, що пов'язані з орієнтацією на сукупність виді­лених раніше значущих ознак;

• активність пошуку нових знань; '

• оптимальні вирішення проектно-технологічних завдань, пра­гнення Інтелектуальної напруги, потреба в подоланні труд­нощів без сторонньої допомоги.

Система контролю покликана визначити на кожному етапі проектування рівень успішності учнів, рівень їх компетентності, їх готовності до застосування засвоєних знань на практиці. Адже навчальна діяльність повинна не просто дати людині суму знань, а й сформувати комплекс компетентностей. Компетентність — це загальна здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, що набуті завдяки навчанню. Поняття компетентності належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Основними компетентностями, яких потребує сучасне життя, є:

а) соціальні — здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, у врегулюванні кон­фліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні та роз­виткові демократичних інститутів суспільства;

б) полікультурйі — пов'язані з життям у полікультурному суспільстві, передбачають розуміння несхожості людей, вза­ємоповагу до їх мови, релігії, культури тощо;

в) комунікативні — володіння усною й письмовою рідною та іншими мовами;

г) інформаційна — зумовлені, зростанням ролі інформації в су­часному суспільстві й передбачають оволодіння інформацій­ними технологіями, уміння здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

д) саморозвитку та самоосвіти — потреба і готовність постійно вдосконалюватись Як у професійному, так і.в особистому та суспільному плані [13].

Трудова компетентність є інтегрованим результатом навчально- трудової діяльності учнів і формується передусім на основі опану­вання змісту програми трудового навчання. Виявити рівень такого опанування, досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісного став­лення до навколишньої дійсності покликане оцінювання знань, умінь та навичок шляхом здійснення комплексної діагностики на всіх етапах виконання творчого проекту. Компетентна лю­дина не тільки повинна розуміти сутність проблеми, а й уміти розв'язувати практично.

Отже, діагностика і контроль займають, так би мовити, «спо­стережливий пункт» і пильно слідкують за кожним логічним кроком процесу використання завдання.

. Основними компонентами контролю є:

• перевірка навчальних досягнень. Це процес кількісного і якіс­ного аналізу співвідношення виявленого знання з еталоном, певними вимогами навчальних програм. Знання виявляються за допомогою різного плану запитань, перевірочних запитань, тестів тощо;

• оціиювання_хяке являє собою об'єктивне вимірювання результа­тів діяльності учнів. Для об'єктивності оцінювання повинно бути критеріальним, цілеспрямованим, системним. З'ясовується, наскільки успішно (глибоко, повно, самостійно) учні оволоділи навчальним матеріалом, яка якість результатів навчально- пізнавальної діяльності. При оцінюванні враховуються також рівень усвідомлення та міцність засвоєння найважливішої наукової інформації, уміння застосовувати набуті знання;

• облік, тобто фіксація результатів вимірювання за допомогою балів, оцінок, рейтингу. Бали та оцінка відображають рівень навчальних досягнень учнів, вони є дидактичним засобом розвитку пізнавальних сил, до певної міри характеризують його самого: здібності, підготовленість, розвиток, ставлення до праці. В оцінці — і думка вчителя про учня, його успіхи, і думка учня про самого себе [1].

Основою для оцінювання успішності учнів є результати кон­тролю. При цьому враховуються як кількісні, так і якісні по­казники роботи учнів. Дуже важливо при цьому розуміти, що оцінка — це не число, яке отримують у результаті вимірювань та розрахунків, а приписане оціночному судженню значення.

Педагогічне оцінювання має важливе значення і безпосередньо пов'язане з правовими та етичними аспектами навчання. У ході дослідження нами встановлено, що такі ж функції називають майже всі сучасні дослідники даної проблеми. Зазначимо, що у 2002 р. Міністерство освіти і науки України затвердило доку­мент «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів», у якому чітко визначено такі функції:

а) контролююча, що передбачає здійснення цілеспрямованого керування процесом навчання, забезпечення необхідного оперативного зворотного зв'язку. Перевірка знань, з одного боку, дає вчителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про особливості засвоєння ними змісту освіти. З іншо­го — виступає засобом виявлення ефективності методів і при­йомів навчання, що застосовуються вчителем і самим учнем;

б) навчальна, що сприяє більш глибокому засвоєнню програмово­го матеріалу, систематизації і закріпленню знань, формуванню вмінь критично аналізувати інформацію;

в) діагностико-керуюча, що допомагає виявити причини трудно­щів, які винйкають в учня у навчанні, прогалини в знаннях та вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків;

г) стимулюючо-мотиваційна — мотивація бажань учнів поліп­шувати свої результати, самореалізуватися у навчанні [51].

Як показав аналіз педагогічної та методичної літератури, різні автори мають дещо різні бачення принципів діагностування. Для того, щоб інформація про якість навчання під час творчого про­ектування була більш об'єктивною, ми вважаємо, що діагностика має відповідати таким запропонованим принципам, а саме:

• плановість та систематичність по відношенню до процесу проектування на уроках трудового навчання, що є його складовою частиною і базується на основних етапах системи виконання творчих проектів. Якщо діагностика здійснюється за заздалегідь визначеним планом та оптимально обраною системою, вона сприяє послідовності та оптимізації темпів процесу навчання. Також той факт, що учень знає, коли від­будеться проміжний або заключний процес діагностування, допоможе учневі розподілити свій час для рівномірного темну навчання, що, у свою чергу, стимулює самостійну роботу. Систематичність контролю є важливим психологічним факто­ром, який організовує і дисциплінує учнів, створює постійну трудову атмосферу, формує потребу в праці, наполегливість і спрямованість у досягненні мети. Регулярний контроль сприяє виробленню в учнів навиків самоконтролю, уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати. Без систематичного, контролю за засвоєнням учнями знань, навиків та вмінь неможливо правильно організовувати учбо­вий процес, забезпечити його ефективність;

• спрощеність та доступність, який не потребує складних засобів, форм та методів діагностування, а при використанні іннова­ційних засобів має бути доступним учителеві та учням. Той факт, що діагностика навчально-трудового рівня освіченості буде простою і доступною, допоможе вчителеві не марнувати зайвий час на пояснення методики діагностування та зберег­ти час учнів під час практичного ознайомлення з нюансами методики в процесі діагностики;

• економічність та раціональність, не затрачаючи багато часу на процес діагностування, учитель збільшує навчальний час учнів, що позитивно впливатиме на розвиток їхніх творчих

здібностей та вироблення таких якостей, як акуратність, точність, пунктуальність тощо;

• гласність та об'єктивність, полягає у тому, що результати діа­гностування кожного учня мають бути оголошені перед усім класом після кожного етапу процесу проектування, а особливо після захисту творчого проекту, що допоможе вчителю на практиці закріпити у свідомості учнів критерії оцінювання всього поетапного процесу проектування. Об'єктивний конт­роль передбачає створення умов, у яких би максимально точно виявилися дійсні навчальні досягнення учнів. Об'єктивність контролю — це його відповідність фактичним знанням учня. Об'єктивність — це не тільки вимога суворо дотримуватися встановлених норм і критеріїв оцінки, але й характерна ознака діяльності вчителя. Бути об'єктивним — це значить однаково доброзичливо ставитися до всіх учнів, пред'являти до них єдині вимоги, бути справедливим до кожного з них;

• справедливість та принциповість, цей принцип залежить від власних установок і настроїв учителя. Під час діагностування, а особливо оцінювання, педагог має керуватися не власними симпатіями чи іншими мотивами та стимулами, а стійкими внутрішніми переконаннями. Справедлива та принципова вимогливість учителя є обов'язковою умовою підвищення якості знань, запорукою виховання в школярів відповідального ставлення до навчання, створює здорову атмосферу навчально- трудового процесу;

• індивідуальність та диференційованість, що ґрунтується на індивідуальних особливостях кожного учня, його власних здібностях та потребах, специфіці навчального матеріалу та індивідуальних психологічних якостях. Цей принцип реа­лізується на основі застосування різних рівнів складності об'єктів проектування, які потребують різноманітних видів діяльності учнів, а також взаємодії між учителем і учнем або групою учнів під час виконання творчих проектів;

• тематичність та послідовність, що базується на тематичній спрямованості вимог учителя щодо перевірки знань учнів, розробки відповідних оціночних завдань із певного розділу, теми чи етапу виконання проекту та визначення рівня знань, умінь і навичок, що піддаються оцінюванню. Доцільність послідовності контролю та перевірки зумовлена психологіч­ними закономірностями засвоєних знань та набутих умінь і навичок.

Наші дослідження показують, що всі принципи діагностування краще всього реалізуються під час проектно-технологічної діяль­ності, е ефективними засобами процесу керівництва навчально- трудової діяльності.

Реалізація перерахованих принципів організації діагносту­вання сприяє зниженню суб'єктивності всього процесу, у тому числі й процесу оцінювання. Основне призначення оцінюван­ня — фіксація результатів навчально-трудової діяльності учнів, кількісним показником яких е бал.

Оцінка встановлює рівень засвоєння та якість знань, набу­тих учнями в процесі трудового навчання, а також ступінь їх розвитку, підготовленості до застосування знань на практиці і показує «співвідношення між тим, що учень засвоїв з перших питань програми, і тим, що він повинен знати з цих питань на даний момент навчання», тобто між рівнем, досягнутим школя­рем, і еталоном рібня засвоєння знань.

Оцінювання включає два компоненти: оцінювання як про­цес, що відбувається на уроках праці на всіх етапах навчання, і бал, який фіксує підсумки перевірки знань, умінь і навичок. Як процес, оцінювання становить специфічну сторону контролю, його невід'ємну частину, як результат — завершує контроль навчальних досягнень. Під час спостереження за діяльністю школяра в ході уроків трудового навчання, перевірки виконання ним домашніх завдань, різних технологічних" вправ на уроці, захисту проекту, технологічної документації вчитель подумай оцінює не тільки якість знань, а Й ретельність, працьовитість, психологічні особливості учнів.

Єдині вимоги до знань, умінь і навичок визначаються як кри­терії та норми оцінювання. Критерії — це точно визначена міра якості виявлених знань, умінь і навичок учнів, яка відповідає загальним вимогам до контролю знань, умінь і навичок.

У відповідності до критеріїв визначають норми оцінювання, тобто конкретні кількісні та якісні показники успішності, згідно з якими виставляється саме той, а не інший бал.

Функції оцінки не обмежуються тільки констатацією рівня на- аченості. Оцінка єдиний у розпорядженні педагога засіб стиму­лювання навчання, позитивних мотивацій, впливу на особистість. Саме під впливом об'єктивного оцінювання у школярів розвива­ється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх успіхів.

Оцінка може виражатись як словесно, описово, так і у формі строго визначених позначень, одним з яких є бал. Бал — це по­казник результатів контролю, заключний етап перевірка знань, одна з форм оцінки.

Бали ґрунтуються на даних вимірів результатів навчально- трудових досягнень учнів та їх зіставленні з нормами оцінок. Між балами і знаннями, що перевіряються, існує певний взаємозв'язок, співвідношення, встановлювані діючими навчальними програ­мами.

Значення бала виходить далеко за межі фіксації результатів контролю, бо певною мірою він характеризує самого учня, його підготовленість, здібності, ставлення до праці. Наприклад, низькі бали свідчать про недоліки у знаннях та навчальній діяльності школяра і часто про його несумлінне ставлення до навчання.

Отже, бал — один із факторів, що зумовлює становище учня в колективі. Особливо великою є його роль у молодших класах, де інші спонукальні сили, зокрема почуття обов'язку, інтерес до навчання, захопленість предметом тощо, діють ще незначною мірою.

Об'єктивність оцінки знань і вмінь виступає не тільки як ди­дактичний принцип, а й як характерна риса діяльності вчителя. Бути об'єктивним — означає не піддаватися почуттям симпатії чи антипатії, іншим стороннім впливам.

Оцінці зазвичай піддаються наявні знання школярів і виявлені ними вміння та навички. Об'єктивність оцінювання розглядається саме а цієї позиції. Старанність і зусилля дитини, як правило, до уваги не беруться. Не враховується і раціональність її навчальної діяльності. Можливо учень зі слів учителя просто запам'ятав навчальний матеріал, можливо вивчив самостійно, можливо хтось допоміг. Усе це, у принципі, не має ніякого значення при оцінці рівня і якості вже набутих учнем анапь. Не береться до уваги і той мотив, який примусив вивчити навчальний матеріал. А він може бути різним. Учень може навчатися заради здобуття знань або процесу оволодіння ними, заради того щоб порадувати вчителя, батьків, заради іграшки, яку обіцяв купити батько, за­ради того, щоб виділитись серед товаришів. Хоч мотиви набуття знань змінюють суть ставлення учня до навчання, на оцінку ці особистісні напрями не впливають.

Оцінюючи знання, уміння та навички учнів 5-9 класів у про­цесі проектно-технологічної діяльності, керуються певними кри­теріями, які відповідають загальним вимогам до якості їх знань відповідно до навчального плану.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підля­гають:

• характеристика відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

• якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глиби­на, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міц­ність;

• ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

• рівень оволодіння розумовими операціями: уміння аналізува­ти, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• досвід творчої діяльності (уміння виявляти і вирішувати проблеми, формулювати гіпотези);

• самостійність оцінних суджень [81].

Зазначені орієнтири покладено в основу виділених рівнів критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою: початковий, середній, достатній, високий, що в загаль- нодидактичному плані визначаються за такими характеристи­ками:

1. рівень — початковий. Відповідь учня при відтворенні на­вчального матеріалу — елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет навчання.

2. рівень — середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

3. рівень — достатній: Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей і зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.

4. рівень — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту по­зицію [81].

Відповідно до рівнів оцінювання визначені групи критеріїв. До таких критеріїв належать:

• обсяг знань, що визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт, передбачених навчальною програмою. Глибина знань характеризується числом усвідомлених учнями істотних зв'язків і відношень у знаннях;

• міцність знань — збереження в пам'яті вивченого матеріалу, що характеризується повнотою і тривалістю, легкістю та без­помилковістю відтворення;

• оперативність знань — уміння учня використати знання у стандартних однотипних умовах;

• гнучкість знань — уміння знаходити варіативні способи їх застосування в змінених умовах;

» конкретність і узагальненість —- уміння розкрити конкретні вияви узагальненого знання та підвести конкретні знання під узагальнення;

• систематичність і системність, що характеризують різні ас­пекти знань учнів: систематичність — засвоєння навчального матеріалу в його логічній послідовності, системність — усві­домлення певного об'єкта пізнання в цілому, з усіма його елементами і взаємозв'язками між ними;

• уміння викласти знання в усній, письмовій чи графічній формах, дотримуватися логічної послідовності, граматичної та стилістичної грамотності, виразна, багата мова;

• якість умінь та навичок.

Рівень знань як критерій оцінки може бути: репродуктив­ний — знання учнів виступають як усвідомлено сприйнята, зафіксована в пам'яті й відтворювана об'єктивна інформація про предмети пізнання; реконструктивний — знання учнів ви­являються в готовності та вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах; творчий — учні можуть продуктивно застосовувати знання і засвоєні способи дій у не­типових, змінених ситуаціях.

У процесі виконання творчого проекту критерії оцінювання доцільно доповнити ще такими, як:

• уміння організувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи;

• дотримання правил безпечної роботи та санітарно-гігіенічних вимог;

• дотримання норм часу на виготовлення проекту.

Якість підготовки учнів до розроблення певного об'єкта про­ектування доцільно оцінювати за такими напрямами:

• рівень володіння теоретичними знаннями, який можна ви­явити при захисті проекту, у процесі відповіді на запитання, під час диспуту;

■ якість практичних умінь та навичок, тобто здатність до за­стосування вивченого матеріалу під час виконання творчого проекту.

Оцінюючи знання, уміння та навички учнів, керуються пев­ними критеріями, які відповідають загальним вимогам до якості їх знань відповідно до навчальної програми. Загальні критерії оцінювання проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання розроблені О. М, Коберником та С. М. Яіцу- ком [43]. Вони зводяться до наступного:

1. Аргумецтованість вибору теми, обгрунтованість потреби, прак­тичне спрямування проекту й значення виконаної роботи.

2. Обсяг та повнота розробки, правильне виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, завершеність, підготов­леність до здійснення проекту іншими людьми, матеріальне втілення проекту.

3. Аргументованість запропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування.

4. Рівень творчості, оригінальність теми, підходів, знайдених рішень, запропонованих аргументів; оригінальність матері­ального втілення проекту.

5. Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам, рубрікація й структура тексту, якість ескізів, схем, малюнків; якість і повнота рецензій.

У відповідності до напрямів критерії оцінювання навчальних доеягнень учнів можна умовно виділити у дві групи: критерії оцінювання проекту; критерії оцінювання захисту. До критеріїв оцінювання проекту ми відносимо:

1. Обсяг та повнота розробки, виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, завершеність, готовність до сприйняття проекту іншими людьми, матеріальне втілення проекту.

2. Оригінальність матеріального втілення проекту.

3. Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам, рубрикація й структура тексту, якість ескізів, схем, малюнків; якість і повнота рецензії.

4. Якість виробу, відповідність стандартам, оригінальність.

5. Уміння організувати робоче місце і підтримувати нбрядок на ньому в процесі роботи.

6. Дотримання правил безпечної роботи та санітарно-гігіенічних вимог.

7. Дотримання норм часу на виготовлення проекту.

Таблиця 4-і

Рівень	Бал	Критерії оцінювапня рівня навчальних досягнень учпів
Початко' вий	1	3 постійною допомогою вчителя виконує тільки елементи розробки проекту. Діяльність учня репродуктивна. 3 постійною допомогою вчителя розробляє фрагменти проектно-технологічної документації проекту. Виготовлений об'єкт проектування повністю не відповідає якісним показникам. Учень допускає значні систематичні відхилення від установлених вимог при виконанні більшості технологічних прийомів та операцій. В організації робочого місця є суттєві порушення вимог. Систематично допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог
Початко­вий	2	За допомогою вчителя виконує розробку проекту. Діяльність учня репродуктивна. 3 допомогою вчителя фрагментарно розробляє проектно- технологічну документацію проекту. Практичне завдання виконує лише за допомогою вчителя. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) повністю не відповідає якісним показникам. Переважна частина робіт виконана а помилками в прийомах роботи та технологічних операціях. В організації робочого місця є значні відхилення від прийнятих вимог. Систематично допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно- гігіенічних вимог
Початко­вий	3	Відтворює менше половини навчального матеріалу. Обсяг і повнота розробки на дуже низькому рівні. 3 допомогою вчителя частково розробляє проектно- технологічну документацію проекту. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) містить велику кількість грубих відхилень від установлених якісних показників. Значна частина робіт виконана з помилками в прийомах роботи та технологічних операціях. В організації робочого місця є значні відхилення від прийнятих вимог. Систематично допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог

Рівень	Вал	Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів
Середній	4	Аргументує за допомогою вчителя вибір об'єкта проектування. Обсяг і повнота розробки неповні. Проектно-технологічна документація розроблена з грубими помилками. Практичні завдання виконує під керівництвом учителя. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) містить багато суттєвих відхилень від установлених якісних показників, проте можлнве^Іх виправлення. Майже половина технологічних операцій виконується з помилками у прийомах і способах роботи. Є незначні порушення в організації робочого місця. В окремих випадках допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно- гігіенічних вимог
Середній	5	Частково обґрунтовує й аналізує вибір об'єкта проектування. Проявляє незначні елементи творчості. Обсяг і повнота розробки на рівні нижче середнього. Проектно-техкологічнА документація розроблена майже повністю, але зі значними помилками. Під час виконання практичних завдань потребує систематичної допомоги вчителя. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) містить суттєві відхилення від установлених якісних показників, але може бути використаний за призначенням. Частину технологічних операцій виконує з помилками у прийомах і способах роботи. Є незначні недоліки в організації робочого місця. В окремих випадках допускаються окремі порушення правил техніки безпеки та санітарно- гігієнічних вимог
Середній	6	Учень може самостійно частково обґрунтувати вибір об'єкта проектування. Рівень творчості низький. Проектно-технологічну документацію розробляє самостійно з незначними відхиленнями від якісного зразка. Виготовлений об'єкт проектування (виконаний виріб) має окремі відхилення від якісних показників. Виконує практичну роботу з певною кількістю помилок у прийомах і технологічних операціях. В окремих випадках допускаються незначні порушення правил техніки безпеки, санітарно- гігієнічних вимог, а також е недодіки в організації робочого місця

Рівень	Бал	Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів
Достат­ній	7	Учень може самостійно частково обґрунтувати вибір об'єкта проектування. Проявляє епізодичні елементи творчості. 3 певною кількістю помилок розробляє проектно-технологічну документацію. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) достатнього рівня складності, але має окремі відхилення від установлених якісних показників. Правильно виконує переважну кількість технологічних операцій, є несуттєві відхилення в прийомах і способах роботи. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил техніки безпеки та санітаряо- гігієнічних вимог
Достат­ній	8	Учень може самостійно базово обґрунтувати вибір об'єкта проектування. Рівень творчості має періодичний характер. Проектно-технологічку документацію розробляє самостійно з деякими неточностями та застосовує її при виконанні практичних робіт. Самостійно застосовує теоретичні знання для виконання практичних завдань. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) хорошої якості, але з незначними відхиленнями від установлених норм. Правильно виконує всі прийоми та технологічні операції в межах визначених норм часу. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог
Достат­ній	9	Учень повно та логічно пояснює вибір об'єкта проектування, у визначеному обсязі та повноті. Аргументує запропоновані рішення, узагальнює і систематизує підходи та висновки. Творчість носить систематичний характер. Проектно- техпологічна документація розроблена на високому рівні з незначними та несуттєвими відхиленнями від якісних показників. Самостійно застосовує знання для виконання практичних робіт. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) хорошого рівня якості, але є несуттєві відхилення від установлених норм. Правильно виконує всі прийоми та технологічні операції в межах норм визначеного часу. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог

Рівень	Бал	Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів
Високий	10	Самостійно й повно аргументує вибір об'єкта проектування, охоплюючи великий обсяг інформації про виріб. Систематично виявляє елементи творчого підходу в проектуванні, конструюванні, моделюванні та виготовленні виробу і розробці проектно-технологічної документації. Правильно виконує прийоми та технологічні операції у межах визначених норм часу. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) високого рівня якості. Забезпечує зразкову організацію праці та дотримання правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних вимог
Високий	11	Повно та суттєво аргументує вибір об'єкта проектування. Виявляє творчий підхід у проектуванні, конструюванні, моделюванні та виготовленні виробів і розробці проектно- технологічної документації без помилок, використовує додаткові джерела інформації. Правильно і впевнено виконує всі прийоми і технологічні операції в межах визначених норм часу. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) високого рівня якості. Забезпечує високий рівень організації праці та дотримання правил техніки безпеки І санітарно-гігіенічних вимог
Високий	12	Учень виявляє здатність творчо аргументувати вибір об'єкта проектування з високим обсягом І повнотою творчої розробки. Вільно розробляє та володіє різними видами проектно-технологічної документації, систематично користується додатковими джерелами інформації. Бездоганно виконує всі прийоми і технологічні операції у межах визначених норм часу. Виготовлений об'єкт проектування (виконана робота) високого рівня» якості. Самостійно й систематично забезпечує зразкову організацію праці і робочого місця, дотримання правил техніки безпеки та санітарно- гігіснічних вимог

До критеріїв оцінювання захисту ми відиосимо:

1. Аргументованість вибору теми, обґрунтованість потреби, прак­тичне спрямування проекту й значення виконаної роботи.

2. Обсяг та повнота розробки, самостійність, творчість, підго­товленість до прийняття проекту іншими людьми.

3. Аргументованість запропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування.

Таблиця 4.2

Рівень	Бал	Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів
Почат­ковий	1	Учень може розрізняти об'єкт проектування, але не може аргументувати вибір об'єкта. Не може само­стійно аргументувати рішення, підходи, висновки. Діяльність учня репродуктивна. Доповідь про роботу не має логічної послідовності. Глибина знань поверх­нева. Суттєва невідповідність запитань та відповідей. Ділові та вольові якості відсутні
Почат­ковий	2	Учень фрагментарно відтворює незначну частину обґрунтування вибору об'єкта проектування, має поверхневі уявлення про об'єкт. Фрагментарно за допомогою вчителя аргументує рішення, підходи, висновки. Діяльність учня репродуктивна. Доповідь про роботу фрагментарно послідовна, виявляє здат­ність елементарно висловлювати думки. Обсяг знань незначний, глибина поверхнева. Відповіді на за­питання неправильні. Ділові та вольові якості дуже низькі
Почат­ковий	3	Учень фрагментарно і нечітко аргументує вибір об'єкта проектування. Відтворює менше половини навчального матеріалу. Нечітка та часткова аргумен­тація запропонованих рішень, підходів, висновків. Доповідь про роботу частково послідовна. Учень ви­являє здатність елементарно висловлювати думки. Обсяг та глибина знань низькі. Ділові та вольові якості на низькому рівні
Серед­ній	4	Учень знає близько половини необхідного матеріалу стосовно об'єкта проектування. Здатний відтворити його не в повному обсязі відповідно до еталону або пояснення вчителя. Аргументус за допомогою вчите­ля вибір об'єкта проектування. Нечітка аргументо- ваність запропонованих рішень, підходів, висновків. Доповідь про виконану роботу послідовна, але зі значними помилками та неточностями. Відповіді на запитання фрагментарно правильні. Ділові та вольові якості мають низький рівень
Серед­ній	5	Учень розуміє необхідний навчальний матеріал об'єкта проектування, здатний дати визначення по­нять, але при цьому допускає помилки. 3 допомогою вчителя може відтворити значну частину навчально­го матеріалу з теми проекту. Частково обґрунтовує й аналізує вибір об'єкта проектування. За допомогою вчителя аргументує запропоновані рішення, підходи, висновки. Проявляє незначні елементи творчості.

Рів ель	Бал	Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів
		Доповідь про виконану роботу послідовна, але зі зна­чними помилками. Відповіді на запитання фрагмен­тарно неправильні. Ділові та вольові якості мають низький рівень
Серед­ній	6	Учень виявляє знання і розуміння основних поло­жень необхідного навчального матеріалу об'єкта про ектування. Учень може самостійно частково обґрун­тувати вибір об'єкта проектування. Частково само­стійно може аргументувати запропоновані рішення, порівнювати підходи та робити висновки, виправляти допущені помилки. Рівень творчості низький. Допо­відь правильна, але недостатньо осмислена. Відповіді на запитання в більшості вірні, але з певною кількіс­тю помилок та неточностей. Ділові та вольові якості середнього рівня
До- статній	7	Учень виявляє знання і розуміння переважної біль­шості навчального матеріалу об'єкта проектування. 3 епізодичною консультацією обґрунтовує запропо­новані рішення, аналізує та порівнює підходи і ви­сновки. Проявляє епізодичні елементи творчості. Доповідь повна, але з помилками і неточностями. Осмислює матеріал, що доповідає. Відповіді на за­питання правильні, але з певною кількістю неточнос­тей. Ділові та вольові якості на достатньому рівні
До­статній	8	Знання учня є достатньо повними, він вільно засто­совує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, достатньо повно аргументує вибір об'єкта проекту­вання. Повно аргументує запропоновані рішення, уміє аналізувати підходи, робити висновки. Рівень творчості має періодичний характер. Доповідь учня повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточ­ностями. Обсяг і глибина знань достатні. Відповіді на запитання обґрунтовані, послідовні, логічні. Діло­ві та вольові якості достатньо високі
До­статній	9	Учень вільно володіс навчальним матеріалом стосовно об'єкта проектування, застосовує апання в дещо змі­нених ситуаціях. Повно та логічно аргументує вибір об'єкта проектування, у визначеному обсязі та повно­ті. Аргументує запропоновані рішення, узагальнює і систематизує підходи та висновки. Творчість носить систематичний характер. Доповідь обґрунтована, по­слідовна, логічна. Має глибокі знання з теми допо­віді. Відповіді на запитання повні, змістовні, логічні, з узагальненням. Ділові та вольові якості на достатньо високому рівні

Рівень	Бал	Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів
Висо­кий	10	Учень володіє глибокими, міцними званнями стосов­но об'єкта проектування і здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Достатньо повно аргу­ментує, аналізує рішення та підходи, систематизує та узагальнює висновки. Доповідь послідовна, логіч­на, повна. Відповіді на запитання повні, логічні, із наведенням прикладів, роз'ясненням. Ділові та во­льові якості на досить високому рівні
Висо­кий	11	Учень володіє узагальненими знаннями стосовно об'єкта проектування. Творчо аргументує запропо­новані рішення, аналізує і синтезує підходи й уза­гальнює висновки. Доповідь логічна, змістовна, із використанням додаткової інформації та наочності. Відповіді на запитання повні, з наведенням прикла­дів та додаткової інформації. Ділові та вольові якості на дуже високому рівні
Висо­кий	12	Учень має системні знання, виявляє здатність творчо аргументувати вибір об'єкта проектування з висо­ким обсягом і повнотою творчої розробки, приймати творчі рішення, аналізувати, систематизувати та по­рівнювати підходи і творчо узагальнювати висновки. Доповідь бездоганно послідовна, логічно завершена, з глибокими міжцред метни ми зв'язками. Відповіді на запитання носять дискусійний характер. Ділові та вольові якості на високому творчому рівні

Для того, щоб краще зрозуміти критерії оцінювання, потрібно визначити поняття: помилка, недолік, дрібна похибка.

Помилки — це похибки, які свідчать Про те, що учень не оволодів основними знаннями й уміннями та їх застосуванням.

Недоліки — це похибки, що свідчать про недостатньо міцне засвоєння основних знань і вмінь або незасвоєння тих, які від­повідно до програми не вважаються основними.

Дрібні похибки — це похибки в усних відповідях та письмо­вих роботах, які не спотворюють змісту відповіді або розв'язку, випадкові описки тощо [4].

Отже, критерії оцінювання творчих проектів містять ета­лонні вимоги до знань, що передбачають міцність і глибину їх засвоєння, самостійність учнів, уміння застосовувати здобуті знання на практиці. Необхідно при цьому виділити в критеріях основні показники, навколо яких ґрунтуються інші компоненти. Ця ідея випливає з суті процесу навчання, його рівня, цілей, завдань.

4.2. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

ШКОЛЯРІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ТВОРЧИХ ПРОЕКТІВ

Одним із педагогічних завдань учителя трудового навчання є оптимальний підбір методів контролю навчальних досягнень учнів, які б сприяли ефективному та стабільному навчальному процесу. Особливу увагу потрібно приділити відповідності обраних методів контролю основним дидактичним принципам контролю: гласності й об'єктивності, індивідуальності та диференційованос­ті, справедливості та принциповості. Це особливо складно, але в той же час важливо під час комплексного використання різних методів контролю в процесі виконання творчих проектів.

Методи контролю, як відомо, — це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів та педагогічної роботи вчителя. Дані контролю дозволяють визначити ставлення учня до своїх навчальних обов'язків, його сильні і слабкі сторони, прогалини в знаннях, здійснити індиві­дуальний підхід до учнів цгляхом використання різних методів навчання і виховання, перевірки знань, умінь та навичок [68].

Процес контролю навчальних Досягнень школярів під час виконання творчих проектів повинен відповідати етапам і ста­діям проектно-технологічної діяльності і має свої особливості. Так, на організаційно-підготовчому етапі для визначення рівня теоретичних знань учителю доцільно використовувати метод тестового контролю, який передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставлення цифр, підкреслення по­трібних відповідей, уставлення пропущених слів, знаходження помилок тощо. Тести доцільно застосовувати для визначення рівня засвоєння спеціальної термінології, загально-технічних понять, правил техніки безпеки тощо, коди вчитель, а також і учні отримують інформацію про вихідний рівень успішності. Це допоможе школярам внести корективи до знань, а вчителеві, після аналізу творчого проекту, визначити, в якій мірі підви­щився рівень знань, умінь і навичок, проаналізувати динаміку та ефективність процесу навчання.

Тестування проводиться за допомогою тестів — сукупності запитань, які спрямовані на визначення рівня знань із певної частини навчального матеріалу. Добре підготовлене тестування дає змогу задовольнити І критерії валідності. Оцінюються знання за обсягом і повнотою, системністю, узагальненням та мобільніс­тю. Останні характеристики визначаються за допомогою тесту відповідної складності, а обсяг знань — через відповіді на певну кількість запитайь.

Тестування не можна розглядати як ідеальний метод кон­тролю, відкинувши на цій підставі всі інші. Хоча за належної попередньої підготовки він найкраще задовольняє основні ме­тодичні критерії якості, забезпечуючи прийнятну об'єктивність усіх трьох головних стадій процесу оцінювання — вимірювання, обліку та їхньої інтерпретації.

. Під час розробки тестів успішності потрібно дотримуватися певних вимог: лаконічність, однозначність, точність, інформа- ційність, зручність, стандартність.

Тест повинен складатися з 12-16 запитань, а на його вирі­шення витрачатись до 10 хвилин. Запитання мусять передбачати самостійну, але коротку відповідь учня. Після закінчення обробки тестів потрібно проаналізувати допущені помилки. Щоб скоро­тити час на аналіз, варто роздати учням зразок із правильними відповідями. Тестування можна проводити із застосуванням комп'ютерів і спеціалізованих програм.

Під час організаційно-підготовчого та конструкторського етапів учителю необхідно використовувати метод письмового контролю, який реалізується у формі обґрунтування доцільності проекту, розробки та оформлення проектно-технологічної документації тощо. Мета письмового контролю — з'ясування рівня оволодіння учвями певними вміннями шляхом опосередкованого контакту з ними на уроці (перевірка та корекція творчої роботи учнів). Під час застосування цього методу школярі вчаться аргументу­вати свої думки, логічно викладати на папері. Метод письмового контролю в процесі проектно-технологічної діяльності передбачає послідовне і логічне обґрунтування об'єкта проектування учнем, а також етапи економічного розрахунку, результати випробувань, висновки тощо. Доцільним є виставлення оцінки ва цих етапах розробки творчого проекту, оскільки дитина буде відчувати постійний контроль із боку педагога. Особливою рисою методу письмового контролю, як відомо, є його велика об'єктивність, порівняно з усним опитуванням. Письмова робота учня — це власне початковий етап творчого проектування.

Для письмового методу важливо, щоб система завдань пе­редбачала як виявлення знань фактичного матеріалу з певного об'єкта проектування, так і розуміння суті процесів та явищ, що досліджуються, їх закономірностей, уміння учнів думати самостійно, робити висновки, вирішувати проблеми, творчо ви­користовувати знання і вміння.

Також, на цих етапах доцільне застосування, у поєднанні з письмовим, графічного методу контролю, що передбачав від­повідь учня у вигляді складеної ним наочної моделі об'єкта про­ектування, а також креслення деталей із дотриманням вимог. Таким чином, сфера застосування графічного методу контролю досить широка, а його навчальна функція більша, оскільки, крім спеціальних умінь і навичок, в учнів: формується уміння узагальнювати, абстрактно мислити.

Слід зауважити, що графічний контроль, окрім виявлення рівня знань, визначає рівень практичних умінь і навичок від­творення цих знань на папері. Відповіддю учня в цьому випадку має слугувати складена ним узагальнена наочна модель об'єкта проектування, яка відображає відношення та взаємозв'язки в об'єкті, що виготовлятиметься, та їх сукупність. Це можуть бути графічні зображення, малюнки, креслення деталей, діаграми, схеми тощо. Ефективність методу графічної перевірки залежить від правильної постановки відповідних завдань перед учнями.

Найбільше значення в проектно-технологічній діяльності ма­ють креслення деталей та схематичний »Малюнок (ескіз) об'єкта проектування. Його специфіка полягає в баченні та графічному відображенні найсуттєвіших особливостей об'єкта проектування, в узагальненні їх шляхом створення наочного зразка.

Наступним етапом проектно-технологічної діяльності є тех­нологічний етап, під час якого учні практично виготовляють об'єкти проектування (вироби). Вони, у свою чергу, підлягають контролю з боку учителя, який здійснює його за допомогою методу практичної перевірки — основного методу на уроках трудового навчання, який повинен займати більшу частину часу, виділено­го на процес контролю навчальних досягнень учнів. Практична діяльність (виготовлення об'єкта проектування) повинна бути спрямована на перевірку вмінь та навичок школярів проводити дослідження, аналізувати процеси, здійснювати вимірювання за допомогою різноманітних приладів, виконувати відповідні трудові операції в навчальних майстернях із матеріалами, апаратами, інструментами..

Конкретна робота з предметами матеріального світу стиму­лює інтерес учнів до знань, і контроль умінь та навичок при цьому не викликає особливих переживань І хвилювань. Це один з ефективних методів контролю за тим, як учень вміє застосову­вати знання, отримані при вивченні фізики, математики, хімії, біології, інформатики й обчислювальної техніки на уроках тру­дового навчання.

Практичні вміння та навички проявляються під час будь-яких навчальних дій школярів у шкільних майстернях. Тому встано­вити якість їх застосування можна не тільки за результатами практичних робіт, але й за допомогою спостережень учителя за виконанням учнями навчально-трудових дій та операцій. Напри­клад, щоб перевірити наявність в учнів умінь виконувати операції стругання або обпилювання, доцільно простежити, чи вміють вони виконувати підготовку інструментів, їх налагодження, правильно здійснювати ці операції тощо. Для цього слід вводити ці елементи й на інших етапах проектно-технологічної діяльності.

Перевірка проводиться у вигляді практичної творчої роботи, де оцінюванню підлягає як процес практичної роботи над об'єктом проектування, так і результат цієї роботи. Результатом є виго­товлений виріб — об'єкт проектування. Під час практичного про­ектування слід оцінювати: дотримання правил техніки безпеки; ефективне використання сировини та обладнання; організацію робочого місця та норм часу на виконання об'єкта проектування, якість виробу, оригінальність творчих рішень, вибір оптимальної технологічної послідовності виготовлення, уміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності, практичність у застосу­ванні, естетичний вигляд об'єкта проектування,

Окрім традиційного виставлення балів, доцільно в процесі виготовлення об'єкта проектування робити короткий аналіз допущених технологічних помилок для уникнення повторення аналогічних помилок іншими учнями у своїй роботі. Слід за­уважити, що оцінювання виробу потрібно також проводити з ко­ментарем для активізації не тільки навчальної, але й виховної та стимулюючої функцій.

Найбільш поширений у дидактиці метод усного контролю в процесі виконання творчих проектів використовується на за­ключному етапі. Суть цього методу полягає у виявленні рівня знань учнів шляхом прямого контакту з ними під час співбесіди. Завдяки йому учні вчаться логічно мислити, аргументувати, пра­вильно, образно, емоційно висловлювати свої думки, набувають досвіду відстоювання своєї думки.

Важливий момент усного контролю — підготовка учня до першого етапу захисту творчого проекту (доповіді) та викладення ним своїх систематизованих знань. Цей компонент включає в себе усвідомлення школярем мети перевірочно-оцінної діяльності та планування шляхів її досягнення (технологію, доповіді). Другим етапом захисту творчого проекту є обговорення позитивного і не­гативного як в об'єкті проектування, так і в конструкторсько- технологічній документації. Усвідомивши мету діяльності, учень актуалізує здобуті знання (уявлення, факти, поняття, закони) і способи дій, різні за змістом та характером. Для етапу об­говорення вчитель заздалегідь складає серію запитань із теми творчого проекту. Поставивши запитання, він повинен спонукати працювати й школяра, який захищає творчий Проект, й інших учнів класу. Для виправлення недоліків педагог залучає інших учнів. Потім він ставить учневі друге запитання, і знову повто­рюється та ж методика опитування.

Процес оцінювання ми рекомендуємо розділити на два етапи:

• оцінювання доповіді;

• оцінювання обговорення.

Вагоме місце в процесі обговорення проекту, як ми вважаємо, належить змісту й характеру запитань. їх головна функція — спонукати й спрямовувати думку й волю учня на виявлення своїх знань і вказувати йому рівень цього виявлення. Зміст за­питань і завдань визначаються тим, які саме знання та вміння перевіряються.

Реконструктивні запитання пропонується застосовувати для виявлення знань та вмінь значною мірою в змінених (нестандарт­них) умовах перенесення засвоєних принципів доведення (способів дії) яа вирішення більш складних розумових запитань.

Для виявлення рівня звань учнів учитель повинен поділити запитання на основні, додаткові та допоміжні. За формою викла­ду запитання для перевірки можуть бути звичайні у власному їх значенні (визначення термінів, знання термінології тощо) та за­питання у вигляді проблеми (запитання дослідницько-пошукового характеру).

За формою вираження запитання як учителя, так і учнів повинні бути логічними, а їх сукупність — послідовною та сис­тематичною. Це буде сприяти формуванню у школярів система­тизації знань, розвитку їх логічного мислення.

Варто зауважити, що важливими факторами захисту творчого проекту є: увага, яка концентрує інтелектуальні та практичні дії учня навколо основної мети діяльності; воля, що забезпе­чує високий рівень цілеспрямованої, пізнавальної активності.

Невід'ємним, ми переконані, є також оціночний компонент — внутрішньо-зворотній зв'язок, тобто самоконтроль учня, у ході якого здійснюється саморегуляція його розумової діяльності, співвідношення отриманої у процесі вирішення запитання ін­формації з тим досвідом, яким він уже володіє. Таким чином, захист творчого проекту школяра — це не тільки результат, але й складний процес, напружена розумова праця.

Аналогічно до індивідуальної можна використовувати групову форму усного контролю (захисту творчого проекту). Її доцільно застосовувати, коли об'єкт проектування є трудомістким, його виконує група учнів і він потребує великої затрати часу на його захист. У цьому випадку варто розподілити роботу за кожним учнем групи поетапно. Недоліком групової форми є нижчий рівень об'єктивності.

З метою активізації процесу обговорення всіма школярами творчого проекту пропонуємо оцінювати загальну активність кожного учня під час обговорення інших проектів.

Індивідуальна та групова форма передбачає ґрунтовну пе­ревірку знань, умінь та навичок окремих учнів. Важливо під час такого контролю активізувати увагу всіх школярів. Цього можна досягти за допомогою таких прийомів, як рецензування самого творчого проекту, його складових, доповіді, відповідей розробника, унесення доповнень та уточнень, наведення власних прикладів.

У процесі захисту творчого проекту можливе використання, окрім індивідуальної або групової форми контролю, ще й фрон­тальної. Її доцільно застосовувати тоді, коли учневі, що захищає творчий проект, важко дати правильну відповідь, тому учитель переадресовує запитання класу.

Взаємоконтроль — це усвідомлене об'єктивне оцінювання учнем діяльності свого однокласника задля забезпечення окрес­лених результатів. У процесі проектно-технологічної діяльності на уроці вчителю трудового навчання доцільно призначити по­чергово учнів-контролерів. їхній обов'язок — оцінювати об'єкт проектування та захист творчого проекту, а вчитель виступає в ролі арбітра; у випадку, якщо оцінка занижена чи завищена.

Доцільно по закінченню обговорення творчого проекту здій­снювати рецензування роботи учнів-контролерів, вони займають активну позицію під час обговорення.

Застосовування такого методу контролю дозволяє вчителю ак­тивізувати діяльність учнів, оскільки наперед ніхто не знає, хто буде виконувати обов'язки рецензента, але найчастіше школярі, які мають достатній та високий рівень навчальних досягнень. Число рецензентів залежить від кількості учнів відповідного рів­ня, їх може бути 3 чи 5, що дозволяє їм опинитися на цій посаді протягом навчального року декілька разів, а учням із середнім чи достатнім рівнем це слугуватиме додатковим стимулом у під­вищенні рівня навчально-трудової активності.

Наскрізним методом контролю за проектно-технологічною діяльністю школярів у цілому є спостереження. Результативність і точність висновків на основі спостереження залежать від осо­бистих рис і якостей учителя та від багатьох сторонніх чинників. Цей спосіб оцінювання має велике значення для загальної оцінки учня, його можливостей, здібностей.

Під час організаційно-підготовчого, конструкторського та тех­нологічного етапів за допомогою цього методу можна здійснювати оцінювання та корекцію навчально-трудової діяльності кожного учня. На заключному етапі вчителю потрібно спостерігати не тільки за школярем, який захищає проект, але й за іншими учнями, щоб не тільки оцінювати їх активність, а й підвищувати інтенсивність обговорення творчого проекту.

Метод самоконтролю — це усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б від­повідали поставленій меті, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета цього контролю — запобігання помилкам та їх виправлення.

Для того, щоб самоконтроль проходив успішно, учитель по­винен забезпечити:

• знання критеріїв оцінювання процесу та результатів навчально- трудової діяльності;

• уміння всебічно й об'єктивно аналізувати та оцінювати про­цес і наслідки роботи;

■ здатність здійснювати корекцію помилкових дій.

Для цього педагогу необхідно оголосити вимоги до розробки творчого проекту, проектно-технологічної документації, об'єкта проектування, процесу захисту творчого проекту.

Як і будь-який навчальний предмет, «Трудове навчання» ви­магає підсумкового виду контролю набутих теоретичних знань, сформованих практичних умінь та навичок. Для визначення підсумків навчально-трудової діяльності за певний період часу (семестр) доцільно використовувати такий метод контролю, як залік, який можна проводити методом письмової роботи, бесіди, практичної роботи, усного опитування, захисту учнівських про­ектів.

Залік проводиться в кінці семестру по закінченню терміну ви­конання запланованих творчих проектів. Термін здачі та вимоги до складання заліку потрібно оголошувати заздалегідь. Учням, які захистили творчі проекти у встановлений термін та мають бали достатнього й високого рівня (за підсумками поточного кон­тролю), вважаємо за доцільне виставляти залік без підсумкового контролю. Усі інші школярі повинні складати залік. Він може проводитися методом бесіди у груповій формі, коли попередньо учні розділяються На дві групи — ті, які мають бали середньо­го та низького рівня відповідно. Де необхідно для закріплення й систематизації набутих знань, умінь та навичок. Відповідно до цього вчитель готує декілька груп запитань за рівнем складності, із відповідних тем.

У процесі складання заліку доцільно починати опитування з групи учнів, що мають середні^ рівень успішності. Запитан­ня містять інформацію, яка опрацьовувалася на всіх етапах проектно-технологічної діяльності з певних тем. Кількість за­питань не повинна перевищувати 10. У відповіді повинні брати участь учні всієї групи.

У цей час школярі, які склали залік, допомагають учням групи з низьким рівнем успішності підготуватися до складання заліку. Доцільно закріпити учня-наставника до конкретного учня. Це допоможе не тільки краще підготувати його до складання заліку, але й ще раз перевірити рівень навчальних досягнень учня-наставника.

Після того, як залік склали учні з середнім рівнем успіш­ності, необхідно розпочати опитування учнів групи з низьким рівнем. Кількість запитань також не повинна перевищувати 10. Якщо учні цієї групи не дають правильної відповіді, необхідно залучити до відповіді всіх інших. За результатами складання заліку виставляються підсумкові бали.

Аналіз вищезазначених методів контролю навчальних досяг­нень учнів у процесі проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання в 5-9 класах дає змогу зробити висновок, що контроль і перевірка здійснюється на всіх етапах процесу твор­чого проектування і дозволяє чітко прослідкувати досягнення та хиби в проектно-технологічній діяльності школярів. Відповідно до вищевказаного зауважимо, що й облік (фіксація результатів) присутній на всіх етапах проектно-технологічної діяльності.

4.3. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМОКОНТРОЛЮ ТА САМООЦІНКИ В ПРОЦЕСІ ПРОЕКТУВАННЯ І ВИГОТОВЛЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Рівень організації навчально-трудової, у тому числі проектно- технологічної діяльності школяра, залежить не тільки від змісту і методіг навчання, але й від форм та методів контролю за цією діяльністю. Серед останніх суттєве значення має самоконтроль, який виступає важливим чинником розумового й морального самовдосконалення особистості учня. Роль самоконтролю і само­оцінки збільшується у зв'язку зі зростанням обсягу самостійної роботи, з набуттям нових знань в умовах безперервної освіти у світлі реформування загальноосвітньої школи. Такий підхід означає перенесення з теорії та практики дидактичного про­цесу, з викладацької діяльності педагога на активну проектно- технологічну діяльність суб'єктів навчання.

Починаючи роботу над розробкою і виконанням творчого проекту, учень в уяві створює образ як об'єкта проектування, так і образ виконання необхідних операцій і прийомів, планує технологічну послідовність його виконання. Зіставлення процесів та результатів дій із запланованими у свідомості та зафіксовани­ми у проектно-технологічній документації є важливою функцією рефлекторного кола. У процесі зіставлення можна визначити від­хилення, яких припустився учень у своїй роботі. Після процесу з'ясування відхилень слідує їх усунення.

Процеси з'ясування, виявлення та виправлення відхилень можуть керуватися як учителем, так і учнем, тобто школяр самостійно контролює сгіої дії і роботу в цілому. Саме в процесі виконання основних етапів творчого проекту (організаційно- підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний) в учнів розвиваються вміння і формуються навички самоконтролю та самооцінки.

Таким чином, самоконтроль — це одна з важливих психоло­гічних властивостей школяра, що виявляється в його здатності самостійно стежити за власними діями і діяльністю, співставляти їх з вимогами певних та запланованих норм.

Як і будь-який процес, самоконтроль виконує функції, що аналогічні функціям контролю, але вони мають інший зміст: • прогностична — формування в учнів навичок передбачувати реальний результат своєї діяльності у відповідності з по­ставленою метою та ускладнення, які. виникають під час її досягнення;

• планування— формування навичок планувати свою роботу з урахуванням труднощів, що можуть виникнути;

• перевірочна — формування навичок перевіряти процес своєї діяльності з метою його покращення та внесення необхідних коректив;

• оціночна — формування навичок здійснювати самооцінку своєї діяльності;

• коректуюча — вміння коректувати свою діяльність на основі самооцінки;

• регулююча — формування навичок своєї трудової діяльності і забезпечення її протікання;

• навчальна — стимулювання учнів до оволодіння Необхідними знаннями, уміннями і навичками; ^

• виховна — залучення учнів до систематичної роботи, дис­ципліни тощо;

• розвиваюча — формування самостійності, активності тощо.

Самоконтроль у процесі перевірки знань і вмінь школяра означає усвідомлення ним регуляції своєї діяльності з метою за­безпечення її результатів, які відповідали б поставленим цілям, установленим вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самокон­тролю полягає як у запобіганні помилок, так і в їх виправленні.

На уроках трудового навчання, у процесі проектно-техво- логічної діяльності, в учнів формуються І розвиваються такі важливі компоненти самоконтролю навчально-трудової діяльнос­ті, як: саморегуляція; самостійна експертиза власної діяльності; самостимул яція.

Показником сформованості контролюючих дій, а отже, й са­моконтролю є усвідомлення учнями правильності плану діяль­ності та її операційного складу, тобто способу реалізації проекту. Ефективний засіб формування в школярів навичок самоконтро­лю — використання колективних (фронтальних) перевірок у по­єднанні з контролем із боку вчителя. У процесі навчання слід шайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, шособами виконання, прийомами самоконтролю і шляхами їх вдосконалення. Також учнів необхідно ознайомити з нормами га критеріями оцінювання навчальних досягнень, звертаючи ^вагу, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду за мету контролю.

Вирішальна роль у формуванні самоконтролю належить психічним утворенням, які у своїй сукупності визначають зміс­тову характеристику особистості. У зв'язку зі сказаним може скластися враження, що самоконтроль усіх найпростіших форм .діяльності здійснюється учнями взагалі без зв'язку з їх само­оцінкою. Однак багато нескладних форм діяльності, що мають переважно моторний характер, одночасно активізують потребу як у самоконтролі, так і в самооцінці.

Діти із завищеною і досить стійкою самооцінкою психологічно найменш готові до виховання в них потреби в самоконтролі. їх не слід часто і на тривалий період призначати на «керівні* посади в класі, до них треба ставитися вимогливо, давати їм складніші ніж іншим учням доручення. Такі заходи можуть допомогти усвідомити безпідставність і недоречність надмірних домагань, прагнення до виключного становища серед однокласників.

Формування навичок самоконтролю — складний процес, який вимагає від учителя глибоких знань не лише загальних законо­мірностей, умов, а й урахування індивідуальних особливостей кожної дитини. Формування самоконтролю діяльності учня в під­літковому віці не завершується. Це тільки початок складного й тривалого процесу. Проте саме в цей час закладаються основи розвитку багатогранних і досконалих форм моральної саморегу­ляції особистості.

У процесі проектно-технологічної діяльності навички само­контролю, як правило, спеціально не формуються, а з'являються як побічний продукт під впливом інших факторів і знаходяться в прямій залежності від сформованості навчально-пізнавальних та трудових навичок учня. Обов'язковий компонент будь-якої спрямованої діяльності — контрольні дії, за допомогою яких учень зіставляє процес та результат своєї діяльності з її цілями й вимогами до неї.

На першому етапі самоконтролю відбувається процес за­своєння учнями переліку критеріїв оцінювання та формування здатності до їх використання иа кожному конкретному етапі проектно-технологічної діяльності. Керівництво обговоренням творчих проектів школярів ва заключному етапі має здійснювати саме вчитель.

Колективне обговорення проектів дає великий ефект тому, що товариська похвала чи критика нерідко мають більшу дієвість, ніж слово вчителя. На певній стадії навчання (у залежності від рівня підготовки класу) організацію фронтального контролю слід передавати учням — спочатку найбільш досвідченим і здібним, а потім і кожному без винятку, тому що підвищується їх інтерес до занять, бо кожен із них повинен не лише засвоїти послідовність виконання операцій, але й уміти пояснити причини виникнення помилок у роботі.

Другий етап формування здатності до самоконтролю є дуже важливим із точки зору переходу цього вміння в навичку. Як відомо, процес формування навичок, тобто вміння, що доведені до автоматизму, проходить успішно лише за умови постійного вправляння у певній діяльності. Досвід роботи вчителів показує, що другий етап формування здатності учнів до самоконтролю завершується під час оцінювання 3-5 розроблених проектів школярів.

Третій і останній етап — здатність учнів до самоконтролю, коли вони досягають рівня об'єктивного та критичного оціню­вання власних і чужих творчих проектів.

Самоконтроль як важливий засіб поступового самовдоскона­лення поведінки та діяльності людини успішно формується при наявності в неї адекватної самооцінки. Правильно оцінюючи власні можливості, позитивні риси та недоліки, школяр здат­ний належно реагувати на впливи учнів, які його оточують, і самостійно або з допомогою Інших планувати власну поведінку й діяльність таким чином, щоб позбавитися вад і виховувати в собі позитивні якості.

Самооцінка учня в навчально-трудовому процесі — це критич­не ставлення його до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання власних досягнень у навчанні і праці. Тобто учень дає змістовну і розгорнуту характеристику своїх результатів роботи, аналізує свої досягнення, шукає шляхи усунення недоліків.

Одна з характерних особливостей учнів підліткового віку, зокрема учнів 5-6 класів, — це яскраво виражена навіюва­ність, піддатливість впливу. З цією особливістю тісно пов'язана й інша — схильність до наслідування. Молодші підлітки прагнуть наслідувати передусім тих людей, які для них найавторитетні­ші. Зрозуміло, що такою людиною є, насамперед, учитель. Діти легко переймають від нього все й у всьому намагаються бути схожими на нього. Вони часто копіюють зовнішні форми пове­дінки вчителя, його мову, інтонацію, оцінні судження тощо. Для молодших підлітків це втілення усього того нового, незвичайного і серйозного, що з'являється в їхньому житті, зокрема, коли вони приходять у шкільні майстерні або кабінет обслуговуючої праці.

Будь-яка вимога вчителя стає законом для учнів. Якщо вони й не виконують тих чи інших правил, то не тому, що не бажа­ють або сумніваються в їх доцільності. Причиною невиконання найчастіше є невміння молодших підлітків свідомо регулювати свою поведінку та навчально-трудову діяльність.

Необхідно також вчити дітей самостійно й аргументовано оцінювати свої можливості, уміння й особисті якості як зі своєї особистої точки зору, так і з точки зору іншої людини: точніше, адекватніше і стабільніше оцінювати свої знання і вміння, що з'являються як у навчальній, так і в трудовій діяльності. Великі можливості для формування в підлітковому віці цих здібностей має також художня та проектно-технологічна діяльність учня 5-9 класу, що носить творчий характер.

Усвідомлення учнями власних контролюючих дій під час пе­ревірки можна стимулювати. З цією метою вчитель ще з перших занять у шкільних майстернях вимагає від них перевірки резуль­татів їхньої діяльності, уважного стеження за ходом виконання на­вчальної роботи, виявлення та виправлення допущених помилок.

Початкове ознайомлення п'ятикласників із правилами по­ведінки учнів у майстерні або кабінеті відбувається переважно протягом перших 2-3 тижнів. І на кінець першого місяця на­вчання в п'ятому класі вони вже знають, як потрібно заходити в майстерню, сідати за робочий стіл або верстак, вставати тощо, тобто ознайомлені із загальними правилами поводження в май­стерні і правилами техніки безпеки.

За порівняно короткий період школярі навчаються також практично виконувати вимоги вчителя. Знаючи правила, умі­ючи й бажаючи їх виконувати, вони справляються з вимогами цих правил, а точніше із собою, тільки за наявності контролю педагога, причому окремим учням потрібно, щоб контроль цей був системним і безперервним. Деякі з них, не зважаючи на нормальні умови навчальної і трудової діяльності, не можуть працювати без постійних нагадувань про те, як слід поводитися в шкільній майстериі.

За результатами самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють, недооцінюють, оцінюють себе адекватно. Само­оцінка може мати для школяра різне значення. Одні торкаютьея основних ліній його життя і при цьому важливіше і гостріше сприймаються, інші відносяться до другорядних, не настільки важливих для учня сторін його життя, при цьому навіть незадо-. вільні оцінки можуть бути байдужими для особистості.

Знання про себе в учнів одного і того ж віку різні. Виявлено три рівні їх розвитку.

Перший рівень — самооцінка реалістична. Учні непогано знають свої особливості. При цьому вони їх бачать в окремих сьогоднішніх ситуаціях, а це вже достатньо узагальнені знання. Діти підліткового віку добре знають свої можливості і при цьому можуть прогнозувати свої дії — що вийде, а що ні. Причини своїх невдач вони пов'язують зі своїми особистими недоліками. їм не властива категорична самовпевненість. Говорячи про себе, вони схильні вживати обережні фрази «можливо», «мені здається», «я думаю».

Другий рівень — реалістичних самооцінок стає менше. Знання про себе все частіше відображають думку оточуючих, стають менш самостійними. В основу виділення й оцінки особистих якостей лягають конкретні факти, окремі випадки, а перелік цих якостей бідний. Ці учні добре не розуміють своїх здібностей і можливос­тей, при цьому частіше помиляються в прогнозі. Причини своїх поразок вони часто бачать у неблагополучних обставинах. їх категоричні оціночні судження більші ніж в учнів першої групи, вони менш здатні до сумніву і-роздумів щодо цього.

Третій рівень — самооцінка неадекватна, при цьому учневі завжди хочеться оцінити себе завищено. Інших пояснень у нього немає — мені так хочеться. Навіть конкретних, нехай і одинич­них, фактів у підтвердженні самооцінки він не зможе навести. Але в загальному реальна самооцінка таких учнів низька за рахунок того, що вони щоденно слухають із вуст учителя або батьків.

Детальний аналіз наукових публікацій дозволяє виділити такі основні складники самоконтролю та самооцінки як окремих видів рефлексивно-аналітичної діяльності:

• знання критеріїв оцінювання процесу та результатів проектно- технологічної діяльності;

• уміння всебічно й об'єктивно аналізувати та оцінювати про­цес і наслідки проектування;

• здатність здійснювати корекцію помилкових дій. Результати самоконтролю і самооцінки навчальних досягнень

з окремих об'єктів проектування доцільно вносити в класний журнал, що сприятливо впливатиме на зміцнення відповідаль­ності учнів за виконану роботу.

Накопичення досвіду отриманих оцінок і сформованих само­оцінок призводить до того, що в учня по-новому складається за­гальна самооцінка вже як деяка система, в якій є щось головне і щось другорядне, не настільки важливе для життєвих установок особистості. Самооцінку набагато легше вводити в навчальний процес, якщо учні не мають іншого аналогічного досвіду. У цьо­му випадку учні активно включаються в процес самоконтролю та самооцінки.

Процедура самооцінки включає в себе:

■ розробку вчителем у кожному конкретному випадку еталонів оцінювання;

• створення оптимального психологічного настрою на аналіз власних результатів;

• забезпечення ситуації, коли еталони оцінювання учням відо­мі і вони самостійно співставляють із ними свої результати, роблячи при цьому відповідні висновки про ефективність роботи;

• складання учнями власної програми діяльності на наступному етапі навчання з урахуванням отриманих результатів.

Під час формування самооцінки слід виходити з того, що вона складається поступово, під впливом двох основних факторів: оцінювання учителем успіхів трудової та навчальної діяльності учня та співставлення результатів його власної діяльності з ре­зультатами роботи товаришів.

Самоконтроль та самооцінка власної діяльності учнем у про­цесі проектно-технологічної діяльності не може сформуватися за короткий термін — урок. Учителю трудового навчання необхідно планомірно і систематично розвивати навички самоконтролю на кожному етапі виконання творчого проекту та на кожному уроці. Процес розвитку і формування навичок самоконтролю та самооцінки ми розглядаємо в такій послідовності.

Перш за все, учитель повинен створити позитивну емоцій­ну атмосферу, тобто йому необхідно показати своє позитивне ставлення до кожного учня і до всіх учнів класу, бажання допомогти їм у вивченні теоретичного матеріалу, розробці проектно-технологічної документації, визначенні технологічної послідовності виконання об'єкта проектування, удосконаленні учнем своїх практичних умінь і навичок, у виготовленні об'єкта проектування, створити робочу атмосферу тощо. Індивідуальний підхід до кожного учня набуває важливого значення в процесі формування навичок самоконтролю.

Створивши сприятливий позитивний клімат на уроці, учитель поступово переходить до формування в школярів уміння само­стійно аналізувати свою діяльність, визначати позитивне і вади у своїй роботі в процесі виконання творчого проекту. Головне, у даному випадку, правильно організувати самостійну роботу учнів, активізувати їхню розумову та практичну діяльність. Тому на кожному уроці, на кожному етапі проектно-технологічної діяль­ності вчитель під час оцінювання повинен керуватися принципом гласності та об'єктивності. Це допоможе ознайомити школярів із суттю та процесом оцінювання навчальних досягнень. Удалим прийомом оцінювання є залучення учнів до оціночної діяльності на всіх етапах проектно-технологічної діяльності та особливо під час захисту творчого проекту. Доцільно призначити учнів- рецензентів, які б не тільки оцінювали творчий проект та його захист, але й обґрунтовували б свою позицію. Тому на першому уроці трудового навчання необхідно ознайомити всіх школярів із критеріями оцінювання творчого проекту та його захисту. Цей процес стимулюватиме критичне А об'єктивне ставлення до отриманих власних результатів своєї творчої діяльності, учень зможе більш реально оцінювати свої можливості.

Під час третього етапу формування в школярів навичок само­контролю та самооцінки вчитель повинен розвинути в них відчуття реального рівня домагань, тобто учень самостійно та об'єктивно усвідомлює власні можливості, критично ставиться до своєї ро­боти, самостійно контролює свою навчально-пізнавальну, трудову і творчу діяльність на кожному етапі проектно-технологічної діяльності.

Процес самоконтролю та самооцінки повинен бути присутній на всіх етапах уроку та під час виконання творчих проектів. У процесі трудового навчання важливо не тільки, щоб школя­рі оволоділи певними технічними і технологічними знаннями, практичними вміннями, способами дій, але й формувати у них критичне ставлення до своїх можливостей і успіхів, учити конт­ролювати власні дії у навчально-трудовій діяльності, прогалину в знаннях, навичках та вміннях у окремих учнів і у всього класу для внесення необхідних коректив у процесі трудового навчання, для удосконалення його змісту, методів, засобів і форм органі­зації.

Згідно з цим учнів, які користуються повною довірою педагогів унаслідок свідомого ставлення до навчання, переводять на само­контроль, даючи їм можливість самим собі виставляти оцінки. Цей метод спонукав їх до підвищення відповідальності. Стосовно більшості учнів досвідчений учитель використовує систему ,не­повного самоконтролю, інколи дозволяючи наприкінці творчих робіт заглянути в підручник, перевірити написане.

ІДе одним" засобом формування самооцінки е створення спеціальних умов для оцінювання учнем результатів проекту­вання. Суть останнього полягає в тому, що йому пропонують виконувати Трудові завдання і, перш ніж віддати учителю на перевірку, самому оцінити свою роботу і виставити відповід­ний бал.

Потім оцінки Ппсолярів порівнюють з оцінками вчителя і ви­значають рівень об'єктивності перших. Систематичне застосування такого прийому в процесі навчання поступово призводить до спів- падання оцінок учня й учителя, а це свідчить про сформованість правильної самооцінки.

Слід ураховувати, що самооцінка учня здійснюється не лише тоді, коли він оцінює себе, але й тоді, коли доброзичливо ста­виться до досягнень інших. Тому в процесі перевірки доцільно застосовувати взаємоконтроль^

Суть останнього полягає в тому, що школярі можуть стави­ти один одному запитання з вивченого матеріалу, перевіряти й оцінювати практичні роботи товаришів, рецензувати відповіді однокласників за планом: тема відповіді; правильність викладу фактичного матеріалу; повнота освітлення теми; послідовність думок, логічних висловів і узагальнень; культура технічної мови; загальна оцінка відповіді.

Спостереження за учнями показують, що під час виконання ними навчально-трудових завдань на всіх етапах проектно- технологічиої діяльності найкраще роботу виконують ті, кого вчитель підбадьорює, позитивно відгукується щодо прийомів і операцій у вирішенні теоретичних та практичних завдань, хоча активної допомоги не надає.

Гірше виконують роботу ті учні, дії яких учитель оцінює не­гативно, низькі результати мають ті школярі, на яких педагог взагалі або майже не звертає уваги. Це свідчить про те, що ди­тина, яка працює, потребуй певного ставлення з боку дорослих до своєї роботи, має потребу в оцінюванні результатів.

Найбільше учневі необхідна заслужена похвала, позитивна оцінка та схвалення.

Отже, самооцінка, по-перше, формує мотивацію навчально- пізнавальної та практичної діяльності; по-друге, педагог із «всезнаючого» перетворюється на посередника між навчальним матеріалом і творчими пізнавальними діями учня, тобто сприяє гуманізації та демократизації навчального процесу; по-третє, перетворює процес навчання на співробітництво між педагогом і учнем, коли, перший, як більш досвідчений, допомагає іншо­му подолати труднощі навчально-трудової діяльності та досягти успіхів у ній; по-четверте, всебічно сприяє розвитку особистості учня; по-п'яте, є джерелом і спонукальною силою особистісно зорієнтованого трудового навчання.

Розділ 5

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УЧНІВ ПРОЕКТУВАННЮ В ПРОЦЕСІ ОБРОБКИ КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

5.1. ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ ТА МЕТАЛУ

Спеціальні дослідження та вивчення досвіду вчителів трудо­вого навчання, які впроваджують проектно-технологічний підхід, показали, що більш новим і незвичним для вчителя е навчання дітей на перших двох етапах — організаційно-підготовчому та конструкторському, оскільки саме вони пов'язані з безпосеред­нім навчанням дітей проектуванню. Наступні зк етапи проектно- технологічної діяльності — технологічний! заключний — перед­бачають безпосереднє виконання трудових операцій та випробо­вування, реалізацію і захист проекту, що є більш «традиційним» для уроків трудового навчання.

У зв'язку з цим, виникає необхідність в обгрунтуванні мето­дики навчання учнів проектуванню в 5-му класі, оскільки, як засвідчила проведена нами дослідно-експериментальна робота, ця діяльність має характерні особливості І неабияке значення. Як відомо, дітям цього віку досить важко засвоїти складний для їх розуміння теоретичний матеріал, що пропонується новою програмою, зокрема сутність процесу проектування, запам'ятати з першого разу всі етапи, стадії тощо.

Розкриємо методику навчання учнів цього віку основним ета­пам проектно-технологічної діяльності. У процесі дослідження нами встановлено, що в основі навчання учнів 5 класу проекту­ванню має лежати дидактична гра, яка дає змогу дітям пофан­тазувати, зіграти роль конструктора, технолога, інженера тощо.

Поступово* крок за кроком на кожному уроці вчителю трудо­вого навчання необхідно залучати учнів до обговорення, аналізу об'єктів, предметів, явищ, діяльності, так щоб учні в доступній формі змогли засвоїти етапи .проектно-технологічної діяльності.

Провідною формою організації проектно-технологічної ді­яльності п'ятикласників, як показали проведені дослідження, є колективна, частково — групова. У 6-му класі має переважати групова, а в 7-9 класах — індивідуальна і нарна.

На перших заняттях учитель має ознайомити учнів із видами інформаційних джерел, їх значенням для людини в сучасному технологічному світі. При цьому максимально залучати їх до загального обговорення і створення на цій основі колективного об'єкта технологічної діяльності шляхом методу фантазування. Важливо кожному учневі, без винятку, надати можливість ви­словити свою думку щодо доцільності й необхідності певних .об'єктів, їх значення на цей час для нього, сім'ї, суспільства. Так кожен школяр уносить свою частку до створення колективного об'єкта проектування на уроці. Учитель має привчати учнів до використання слів — *на мою думку», «мені здається», «я пропо­ную» тощо. Важливе значення цієї роботи для вчителя трудового навчання полягає втому,, що він залучає учнів до колективного обговорення та засвоєння першого елемента проектування — по­шуку проблеми та усвідомлення проблемної сфери.

Наступним етапом у процесі засвоєння учнями змісту про­ектування є ознайомлення та вивчення ними технічного оЦису технологічного об'єкта. Усі школярі мають залучатися до ство­рення технічного опису шляхом висловлювання своїх думок. На цьому етапі учні обговорюють назву об'єкта, остаточне при­значення* визначаються з доцільною формою та оптимальними розмірами колективного об'єкта технологічної діяльності. Після того, як учні обговорили та визначились із технічним описом, вони мають перейти до макетування. Макетування передбачає створення школярами макету майбутнього виробу, який вони бачать у своїй уяві. У процесі дослідження нами встановлено, що доцільніше, аби учні самостійно виконали макетування в робочих зошитах. Хоча ми не виключаємо й того, що макет може бути виконаний і на дошці. Такий варіант, на нашу думку, є опти­мальним і при засвоєнні учнями наступного етапу проектуван­ня — конструкторського. Важливим завданням учителя на цьому етапі е ознайомлення учнів із конструкційними матеріалами, які використовуються в 5 класі — фанера і ДВП, їх властивостями, технологією виготовлення, застосування на виробництві та побуті.

Наступним елементом із виготовлення колективного об'єкта проектування е засвоєння учнями технологічних процесів роз­мічання і різання, у ході яких учитель має продемонструвати кожен процес і забезпечити, аби учні виконали їх індивідуально. При цьому він має надати їм необхідну допомогу, налаштувати на правильне виконання операцій і робочу позу.

Після обговорення, засвоєння і виконання учнями технологіч­них операцій із виготовлення об'єкта, учителю необхідно визначити та колективно обговорити основні витрати, які необхідно здійсни­ти в процесі виготовлення виробу, а саме матеріалів (фанери, оздо­блювальних матеріалів тощо) та затрати часу. У той же час, учні мають колективно обговорити та кожен учень висловитись щодо проведення нескладного екологічного аналізу виробу та процесу праці, його вплив на здоров'я людини та оточуюче середовище.

Дослідно-експериментальна робота і досвід учителів-нрак тиків свідчить, що важливе значення для розвитку дитини дає налашту­вання її на процес всебічного, загального і масового оцінювання об'єкта і результату технологічної діяльності. У зв'язку з цим тут доцільним е ознайомлення учнів із методами оцінювання: чистота, акуратність, точність у дотримуванні розмірів тощо.

Навчаючи п'ятикласників основам проектування і виготов­лення виробів із найпростіших конструкційних матеріалів, тре­ба простежити, щоб учні поступово пройшли всі найважливіші етапи проектно-технологічної діяльності впродовж семестру, на кожному уроці трудового навчання, і завдання вчителя полягає в організації колективного обговорення.

Розглянемо методику навчання основам проектування учнів 5-го класу на прикладі фрагменту уроку трудового навчання під час вивчення модуля: «Проектування І виготовлення виробів з деревини».

Тема уроку. Вибір матеріалів для виготовлення виробу

Мета уроку: засвоєння знань про конструкційні матеріали (фанера, ДВП, ДСП) та етапи проектування виробів із пласких деталей, формування вмінь виконувати конструкцію виробу з фанери шляхом використання методу фантазування.

Розвивати в учнів уяву, логічно мислення.

Виховувати почуття відповідальності, любов до праці.

Об'єкт проектування: кухонна дошка.

ХІД УРОКУ '

Після вивчення нової теми, а саме засвоєння учнями відо­мостей про фанеру, ДВЛ, ДСП, їх особливості та технологію виготовлення, учитель переходить до практичної роботи, яка полягає в закріпленні набутих знань на практиці. Це може бути колективне обговорення конструкції об'єкта технологічної діяль­ності з фанери або ДВП, наприклад, кухонної дошки.

Розглянемо послідовність і логіку роботи вчителя з учнями.

Учитель: Сьогодні, діти, ми маємо з'ясувати, що ж ми будемо виготовляти. Як аи знаєте, на уроках трудового навчання учні мають виготовляти певний виріб. Так? Але перед тим, як що-небудь виготовляти, потрібно з'ясувати назву, призначення і з якого матеріалу будемо виготовляти. Давайте вирішимо, який матеріал будемо використовувати?

1. й учень: Ми будемо використовувати деревину.

Учитель: А хіба ми з вами розглядали і вивчали власти­вості деревини, як з нею працювати, які інструменти при цьому використовувати?

2. й у ч е н ь: Ні. Ми тільки вміємо працювати а картоном, папером, пластиліном, бо вивчали це в початкових класах.

Учитель: А сьогодні ми ознайомилися з новими матеріа­лами, як вони називаються?

3. й учень: Фанера, ДВП, ДСП.

Учитель: Так, дійсно, ми з вами можемо працювати з фа­нерою. Адже ми вже знаємо, які є види виробів з фанери, яке їх призначення, а також ознайомилися з основними вимогами, що ставляться до виробів з фанери. Отже, ми вже вирішили, що наш майбутній виріб буде виготовлятися з фанери. Так?

А тепер давайте з'ясуємо, який виріб ми будемо виготовля­ти. Як ви думаєте, що б ви хотіли б виготовити для себе, для дому?

Можливо, це був би подарунок для мами, для полегшення її роботи на кухні або просто лежав би як сувенір, і мама постійно раділа, що саме що річ виготовив її син. Нехай кожен із вас за­пропонує' та висловить свою думку щодо виробів.

2-й учень:.Це може бути сувенір-іграшка, що вирізана з фанери.

1-й учень: Я бачив із мамою в магазині дошку для на­різання овочів, продуктів, і мені вона дуже сподобалась.

Учитель: Тоді, можливо, ми виготовимо саме її, адже кожна мама постійно використовує кухонну дошку під чар на­різання продуктів — сиру, ковбаси та овочів. Як вона правильно називається?

4. й учень: Обробна дошка.

5. й учень: Кухонна дошка.

Учитель: Так, дійсно, саме обробна або кухонна дошка є необхідною річчю на кухні і мати її постійно використовує. Ну то що, будемо виготовляти дошки для мам?

Учні: Так.

Учитель: Але давайте виготовимо таку дошку, яка б мала призначення сувеніра, тобто декоративну обробну дошку. Пого­джуєтесь? Отже, ми з вами вже встановили і визначили, який об'єкт технологічної діяльності будемо виготовляти на уроді трудового навчання.

Наступний крок нашої роботи на уроді — це з'ясувати, якою буде ця обробна дошка, яка її форма, вигляд, розміри і як вона буде оформлена та оздоблена. Давайте пофантазуємо, тобто за­криємо очі й уявимо, яку кухонну дошку кожен із вас бажає виготовити.

Перш за все, давайте з'ясуємо, яка буде її форма? Хто з вас може запропонувати і на дошці замалювати варіант конструкції дошки. Потім ще хтось вийде і теж замалює наступний варі­ант.

1. й у ч е н ь: Я пропоную такий варіант, бо в нас вдома є дошка, яка має таку форму. (Форму кухонної дошки учень за­мальовує на дошці. Варіант МІ)

2. й. учень: Я пропоную виготовити таку кухонну дошку. (Варіант М 2)

3. й учень: Кухонна дошка з такою формою сподобається моїй мамі. (Варіант № 3)

Учитель: Так. Можливо, хтось ще запропонує іншу форму кухонних дошок?

4. й учень: Так, я собі уявив таку кухонну дошку. (Ва­ріант №4)

У ч и т е л ь: Молодці. Добре. Ще є бажаючі? Немае. Але ми з вами забули про інші інформаційні джерела, які вивчали сьо­годні на уроці, тобто — журнали, книги, довідники.

Учитель роздає учням наявні в майстерні журпали, книги, довідники, і вони знаходять інформацію про різні конструкції кухонної дошки,

5 - й у ч е н ь: Ось я знайшов у журналі обробну дошку, і вона має таку форму. (Варіант № б)

Учитель: Ще є інші варіанти?

Учні: Немає.

Учитель: Отже, діти, у нас на дошці замальовано кіль­ка варіантів конструкцій обробних дощок. Тепер з'ясуємо, яку будемо виготовляти, яка вам найбільше до вподоби? Тільки да­вайте домовимося, що при цьому ви будете використовувати такі словосполучення: «я так вважаю.,.», «я пропоную тому, що...», «мені здається, що...», і навіть «на мою думку...».

1-й учень: Мені здається, що потрібно виготовляти ва­ріант №2.

Учит е л ь: А чому саме варіант № 2?

1. й у ч е нь: Тому, що вів мені найбільше подобається.

У ч и т е л ь: Інші думки є?

2. й учен ь: А я вважаю, що кращим є. варіант № 3, тому що в нього краща та зручніша ручка.

3. й учень: Мені здається, що конструкція дошки варіанта № 5 найкраща для роботи.

4. й у ч е н ь: Я теж підтримую цю думку і також вважаю, що кращим е варіант № 5.

2-й у ч е и ь: А як ви будете її тримати в руках, коли в неї майже немае ручки? Хоча так, сама форма робочої частини до­шки дійсно непогана.

Учитель: Отже, я зрозумів, що в класі визначилось дві групи: одній до вподоби варіант № 3, а Іншій — № б. Так?

Учні: Так.

У ч и т е л ь; А якщо я вам запропоную внести зміни у варіант № 3 і № б Так, щоб ви зробили з двох варіантів один? Що саме я маю на увазі — сконструюйте такий варіант обробної дошки, яка б мала найкращу ручку та вайкращу робочу частину. Таким чином дістанете найкращий варіант і не будете сперечатися.

Цю роботу зі створення нового варіанта конструкції обробної дошки ви виконаєте вдома.

Ось у такій послідовності має відбуватися робота вчителя та учнів 5-го класу на уроках трудового навчання, що побудовані за новими програмами.

Далі ми розглянемо оформленая та розроблення колектив­ного творчого проекту учнями 5 класу загальноосвітньої школи ва занятті з технічної праці під час вивчення розділу «Техніка і технологічні процеси виготовленая виробів о конструкційних матеріалів»-.

Проект «Кухонна дощечка»

І. Організаційно-підготовчий етап

Обґрунтування вибору проекту

За порадою вчителя трудового навчання для привітання матерів зі святом 8 березня ми вирішили власноруч виготовити річ, яка необхідна у повсякденному житті матері. Проаналізував­ши речі, які мама використовує на кухні, урахувавши знання, уміння з попередніх уроків, ми вирішили, що кухонна дощечка є найпростішою у виготовленні та найнеобхіднішою річчю, яку мати використовує під час обробки харчових продуктів. Форма її може бути різною, але вона має бути зручною у використанні та мати гарний естетичний вигляд.

Отже, вам потрібен виріб, який виконує наступні функції:

• має бути зручним і практичним у використанні;

• мати привабливий естетичний- вигляд.

Усе обміркувавши щодо виготовлення дошки, матеріалу та інструментів, які необхідні для її виготовлення, ми переконали­ся, що саме виготовлена нами кухонна дошка буде найціннішим подарунком для матері, ніж подарунок куплений у крамниці, хоча в магазині найпростіша кухонна дощечка коштує від 4 до 8 гривень.

Варіанти кухонних дошок і остаточний вибір конструкції

Спираючись на власний досвід та пофантазувавши, ми запро­понували кілька конструкцій кухонних дощок. Зі всіх варіантів ми відібрали та замалювали наступні (рис. 1-3):

Варіант 1

"V

ґ

с

З— : ручка

робоча частина

Рис. 1. Кухонна дошка

Варіант 2

ручка

робоча частина

Рис. 2, Кухонна дошка

Варіант З

ручка

робоча частина

Рис. 3. Кухонна дошка

Проаналізувавши запропоновані варіанти кухонних дошок, ми прийшли до наступного висновку:

• перший варіант, на нашу думку, через форму ручки не зруч­ний у користуванні;

• третій варіант, ми вважаємо, має істотний недолік — не ес­тетична робоча частина кухонної дошки;

• У Другому варіанті, на наш погляд, дуже красива форма ручки та робоча частина, отже ми вибираємо цей варіант

конструкції, але внесемо зміни: оформимо робочу частину дошки відповідно до призначення. Намалюємо квіти, які ми хочемо подарувати матері на свято 8 березня.

II. Конструкторський етап

Остаточно все обміркувавши і порадившись з учителем щодо необхідних інструментів і матеріалів, ми вирішили вдосконалити другий варіант кухонної дошки.

У неї за конструкцією дуже елегантний дизайн, витрата ма­теріалу незначна і для її виготовлення буде потрібно небагато часу. А, отже, і собівартість дошки буде невисокого.

Рис. 4. Спроектована кухонна дошка Специфікація виробу

Спроектована кухонна дошка буде мати такий остаточний вигляд (рис. 4).

Під час виготовлення ми будемо використовувати наступні матеріали, інструменти та обладнання: олівець, лінійка, лобзик, шліфувальний папір, фарба гуаш, пензлик, лак.

Операції випилювання лобзиком та шліфування ми вивчали на минулих уроках. їх виконання не повинне викликати ніяких труднощів, тим більше, що майже усі форми — прямолінійні.

Остаточну обробку виробу виконаємо гуашшю та покриємо лаком.

3. Технологічний етап

На технологічному етапі будемо здійснювати безпосереднє виготовлення конструкції кухонної дошки, тобто виконання тех­нологічних операцій: підбір заготовки, розмічання, випилювання, шліфування, нанесення малюнка та покриття лаком.

У процесі виготовлення кухонної дошки ми .будемо звертати увагу на те, щоб випилювання здійснювалося тільки по лінії нашої розмітки.

3. Заключний етап

Після випробовування кухонної дошки ми виявили один незначний недолік — ненадійність ручки через конструкцію. Можливо, у подальшій роботі необхідно буде доопрацювати цей недолік конструкції кухонної дошки.

Звісно, наша конструкція є найкращою порівняно з поперед­ньо відомими конструкціями, адже вона:

• естетично оформлена, відповідає призцаченпю;

• зручна у використанні;

• економічна (малі затрати матеріалу).

Результати випробувань і висновки

Кухонну дошку ми виготовили власноруч. Виріб вийшов до­сить красивий і ми гадаємо, що матері будуть задоволені нашим подарунком — кухонною дошкою.

Ми вважаємо, що нашу роботу можна оцінити 10 балами. Звичайно, можна було б ще подумати над конструкцією дошки. Проте ми задоволені своєю роботою зі створення й виготовлення кухонної дошки, а головне, домоглися своєї мети.

Саме у такій послідовності вчитель має навчити учнів 5 класу розмірковувати, аналізувати та обґрунтовувати свою діяльність і при цьому здійснювати найпростіше проектування об'єктів (виробів, послуг) та виконувати колективне оформлення і роз­роблення творчого проекту на уроках трудового навчання по за­кінченню навчального року.

Розкриємо послідовність розробки групового проекту учнями шостого класу па Занятті з технічної праці під час вивчення мо­дуля «Проектування і виготовлення виробів з металу».

Проект «Підставка для книг»

І, Організаційно-підготовчий етап

Обґрунтування вибору проекту

Ми навчаємося у шостому класі середньої школи. Для успішного оволодіння значним обсягом знань необхідно дуже багато працювати з навчальною літературою. Крім того, у віль­ний від заняття час любимо читати художню літературу, І ось мп зіткнулися з проблемою. Оскільки більшість нових видань мають клеєні палітурки, то, розкривши книгу, доводиться або притримувати її сторінки рукою, або класти на книгу який- небудь предмет, щоб вона не закривалася. До того ж книжка, що лежить на столі в горизонтальному положенні, створює незручність для читання, охопити зором увесь текст складно, доводиться або підніматися самому, щоб прочитати текст, або ж піднімати книгу.

Ми дійшли висновку: нам потрібен пристрій, який виконує наступні функції: • утримання сторінки книги у визначеному положенні; » утримання книги перед очима у фіксованому положенні.

У магазині найпростіша підставка для кпиг коштує від б до 12 гривень. Ми подумали і вирішили, що в конструкції підстав­ки немає нічого складного, і що ми зможемо виготовити її самі. І ще, виготовивши підставку самостійно, ми зможемо заощадити гроші для сімейного бюджету.

/

Варіанти підставок і остаточний вибір конструкції

Нам довелося подумати: як виготовити підставку, як вона буде виглядати, з чого і чим її зробити? Ми відразу зрозуміли, що для виготовлення підставки необхідна листова сталь (чи жерсть) і дріт. Використовувати інші матеріали, наприклад, деревину, пластмасу, у цьому випадку складно і не технологічно.

Після опрацювання банку ідей та інформації у шкільній майстерні ми переглянули книги, журнали вдома та у шкільній бібліотеці, замалювали конструкції підставок тих, що знайшли, І тих, які нам знайомі із власного досвіду, та відібрали з них наступні (рис. 1-3):

Варіант 1

Рис. 1. Підставка для книг: 1 — утримувач зі стального, дроту} 2 — ніжка в листової сталі;

З — планка притискна; 4 — основа з листової сталі

Варіант 2

Рис. 2. Підставка для книг; 1 — утримувач а листової сталі; 2 — ніжка зі стального дроту

Варіант З