1.1. Сутність проектної технології

Основним орієнтиром змісту модернізації загальної середньої освіти має стати робота на особистість, яка інтенсивно розви­вається. Колись роль учня в системі освіти виходила з потреб держави. Сьогодні акценти розставлено Інакше: маємо виховати людину такою, щоб вона могла вирішувати державні завдання за своїм покликанням, бути високоморальною, духовно розви­неною, мобільною у своєму розвитку. Адже корисна діяльність людини — це не тільки результат розвитку її розуму, інтелекту, здібностей, а й соціально-економічного розвитку держави.

Розв'язання цього завдання передбачає дсихолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів. Однак цьо­му процесові поки що бракує цілеспрямованості та науково- методичного забезпечення. Тому процес «особистісної» перебудови навчально-виховного процесу відбувається спонтанно, повільно, неефективно. У зв'язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та використанні особис- тісно орієнтованих педагогічних технологій, до яких відносять і проектну технологію.

Проектна технологія — практика особистісно орієнтованого трудового навчання в процесі навчально-трудової діяльності учня, на основі його вільного вибору та з урахуванням інтересів. У сві­домості учня це має такий вигляд: «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати» . Для педагога — де прагнення знайти розумний баланс між академіч­ними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегли­вості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформа­ційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Проектне навчання орієнтоване перш за все на самостійну навчально-трудову діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка потребує, з одного боку, використання різноманітних Методів, засобів навчання, а з друго­го — інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути відчутні: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо прак­тична — конкретний результат, готовий до впровадження. Про­ектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології — стимулювання інтересу учнів до вирішення певних проблем, які передбачають володіння визначеною сумою знань. Проектна діяльність передба­чає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показ, практичне застосування надбаних знань. Проектна діяльність, гармонійно поєднуючи теорію та практику, академічні звання з прагматич­ними, повинна мати розумний баланс між цими складовими на кожному етапі навчання.

Метою проектування на уроках трудового навчання е ство­рення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за якіях його результатом е індивідуальний досвід творчої проектно- технологічної діяльності учня.

До цього часу немає точного І загальноприйнятого визначення суті проекту. Одні педагоги вкладають у це поняття більший, інші — менш широкий зміст.

Термін «проект» — «progetto» італійською, «projet» французь­кою, «project» німецькою та «project» англійською — викорис­товувався для означення освітнього навчального прийому. Звер­немося до словників. Одні з них указують на те, що проект — це кинутий уперед задум, інші — сукупність документів, прототип, ідеальний образ передбачуваного або можливого об'єкта, стан; у деяких випадках — план, задум будь-якої діії тощо.

Термія «проект» часто пов'язують із поняттям «проблема». Проект як проблема «може означати справжню ситуацію творчос­ті, де людина перестає бути просто влаоником ідей, відмовляється від свого, приватного, щоб отримати шанс натрапити на щось інше, наповнитися ним, виявити його у своїй творчості» [74]. Розв'язання проблеми передбачає, з одного боку, використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, — необхідність інтегрування знань, умінь застосовувати знання а різних галузей науки, техніки, технологи.

Саме таке тлумачення проекту відкриває широкі можливості для його використання в освітньому процесі. Проект — це спеці­ально організований учителем і самостійно виконуваний учнями комплекс дій, що завершується результатом, створенням творчого продукту. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити й вирішувати проблеми, залучаючи з цією метою знання з різних галузей, уміння прогно­зувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, здатність установлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Метод проектів (Із грецької — «дослідження») — система на­вчання, за якої учні набувають знань у процесі планування та виконання завдань-проектів, що поступово ускладнюються.

Очевидно, що перед нами не метод у звичайному, вузькому розумінні цього слова, як спосіб взаємозв'язаної діяльності вчите­ля та учнів, У свій час американський професор В. X. Кілпатрик зазначав, що метод проектів — це сукупність, синтез різних методів навчання.

Метод проектів, як зазначає Є. С. Полат, — це спосіб досяг­нення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (тех­нології), що повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим чи іншим чином [-74]. В основі цього методу лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання й орі­єнтуватися в інформаційному просторі. Він завжди передбачає розв'язання проблеми, що вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, і з іншого — інтеграцію знань, умінь із різних галузей науки.

Зарубіжні педагоги вважають, що метод проектів полягає у стимулюванні інтересу дітей до навчання через організацію їхньої самостійної діяльності, постановку перед ними цілей і проблем, розв'язання яких веде до появи нових знань та вмінь. У продуктивному навчанні метод проектів використовувався для розвитку творчості, пізнавальної активності, самостійності, по­будови індивідуальних освітніх шляхів учнів.

Під методом проектів ми розуміємо такий спосіб організації процесу навчально-трудової діяльності учнів на уроках трудового навчання, що містить сукупність прийомів, операцій оволодіння визначеною галуззю практичних та теоретичних знань, у ре­зультаті яких учні створюють вироби, що мають суб'єктивну або об'єктивну новизну і суспільну значимість та виконані під керівництвом учителя.

У наш час метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої та структурованої проектно-технологічної системи трудового навчання. Але суть його залишається незмінною — поєднання академічних знань із прагматичними. Метод проектів спрямований на самостійну діяльність учнів. Самостійна творча робота виконується учнями або групою учнів під керівництвом (за допомогою) учителя (майстра виробничого навчання). В освітній галузі «Технологія» метод проектів — це комплексний процес, який формує в школярів загальнонавчальні вміння, основи технологічної грамотності, культуру праці І спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем під час роботи з «неслухняними інстру­ментами», «розумнимиконструкціями», «технологічнимисисте­мами» тощо. В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь вибирати найбільш техно­логічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну.

Якщо ж говорити про метод проектів як педагогічну тех­нологій), то ця технологія включає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своїм змістом. Сут­ність проектної технології — у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує

навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування [74]. У свою чергу, навчальне проектування передбачає системне й послідовне моделювання тренувального розв'язання проблемних ситуацій, які потребують від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розроблення оптимальних шляхів розв'язання проектів та оформлення письмовим звітом його практичного результату, їх неодмінний публічний захист і аналіз підсумків упровадження.

У сучасному розумінні метод проектів розглядається як спо­сіб організації ііізнавально-трудової діяльності учнів із метою розв'язання проблем, пов'язаних із проектуванням, створенням і виготовленням реального об'єкта (продукту праці).

Учні особисто повинні вибрати для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б дійсно вдоско­налити, унести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.

Проект є складовою проектування, що розглядається як створення проекту (прототипу, прообразу) передбачуваного або можливого об'єкта, стану, або ж як процес, під час якого створю­ється і виготовляється виріб (послуга). Отже, під проектуванням у загальному значенні необхідно розуміти науково обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об'єкта або якіс­но нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу перед­бачуваного або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі шляхами його досягнення.

Останнім часом уявлення про суть проектування, про сферу його застосування суттєво змінилися. Донедавна проектування пов'язувалося переважно з інженерною діяльністю в галузях ма­шинобудування, приладобудування, архітектури і розумілось як підготовчий етап виробничої діяльності. Сьогодні проектування розглядається як особливий вид діяльності, який відрізняється від власне наукової та виробничої, а сфера його застосування охоплює всі ланки соціального організму, включаючи і систему освіти.

Проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на самостійну діяльність учнів — індивіду­альну, парну, групову, яку виконують протягом визначеного проміжку часу для створення об'єктивно і суб'єктивно ново- , го продукту. Результати проектування повинні бути, так би мовити, «відчутними», тобто, якщо проект містив теоретичну

проблему, то має бути конкретне її вирішення, якщо прак­тичну — конкретний результат, готовий до використання (на уроці, вдома). Діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий досвід. Виготовляючи виріб, учень закріплює знання з математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та ін­ших предметів, засвоює принципи набутих умінь та навичок у виконанні технологічних, економічних, міні-маркетингових та інших операцій.

Виготовлення різноманітних виробів, тобто проектів, макси­мально пов'язаних із життєвими ситуаціями, е найкращим спо­собом привчання до самостійної праці, стимулює пізнавальний, емоційний і моторний розвиток, ураховує потреби дітей у залеж­ності від індивідуальних та вікових особливостей, зацікавлення, здібності учнів, дає можливість індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, зміцнює в учнів пізнавальну мотивацію, інтегрує шкільні й позашкільні знання.

Проектування в цілому як соціальна категорія, хоч і стоїть в одному ряду з такими поняттями, як прогнозування, плану­вання, конструювання, створення програм (програмування), мо­делювання, має свої суттєві відмінності, є найбільш загальним, комплексним, інтегруючим феноменом.

Основний зміст проектування полягає в конструюванні су­купності засобів, що дозволяють розв'язати поставлені завдання та проблеми, досягти визначених цілей. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, які забезпечують реалізацію проектованих показпиків та якісних характеристик майбутнього об'єкта.

За змістом виділяються різноманітні види проектування: про­ектування як процес розробки не окремих предметів (об'єктів), а цілих систем; проектування як співучасть, як включення суспільства в процес прийняття рішень; проектування як твор­чість, потенційно властива кожному; проектування як навчальна дисципліна, синтезуюча мистецтво та пауку; проектування без об'єкта як процес або образ життєвих функцій.

Таким чином, в основних, розглянутих нами, визначеннях проектування відзначаються зовсім різні сторони цієї складної діяльності — від творчого характеру проектування до процесу прийняття рішень, що вимагає вже глибокого психологічного аналізу.

Проектування — де вид діяльності, що синтезує в собі еле­менти ігрової, навчально-пізнавальної, ціннісно-оріентаційної, предметно-перетворювальної, професійно-трудової, комуніка­тивної, теоретичної і практичної діяльності. Саме проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на ство­рення виробів і послуг, що володіють об'єктивною й суб'єктивною новизною і мають особистісну та суспільну значущість.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематич­ної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що особливу увагу потрібно приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Крім того, під час роботи над проектом у школярів розви­ваються пізнавальні навички, формуються вміння самостійно конструювати свої знання, активно розвиваються комуніка­тивні здібності, якості лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.

Під проектно-технологічною діяльністю ми розуміємо аргумен­товану і сплановану діяльність, яка передбачає обґрунтування та розроблення конструкції, технології виготовлення й реалізацію об'єкта проектування, і спрямована на формування в учнів пев­ної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворюючих звань і вмінь.

Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчать­ся самостійно приймати рішення, визначати свої прогалини в знаннях і виправляти таке положення. У процесі проектно- технологічної діяльності в школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується технологічна культура.

Усе це дозволяє зробити висновок про те, що проектне навчан­ня здійснює перехід від «школи пам'яті» до «школи мислення». У першому випадку опора робиться головним чином на процеси сприйняття, уваги, запам'ятовування, у другому — врахову­ється роль мислення, головною працею учнів стає «мислення» (В. О. Сухомлинський).

Дуже важливим є питання про структуру проектно-техно- логічної діяльності, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, методи, засоби, результат та етапи виконання проектно-технологічної діяльності.

Метою проектно-технологічної діяльності школярів є розро­блення учнями проекту (продукту чи послуги), що розглядається вами як самостійно розроблений і виготовлений учнем від ідеї до її втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, у результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Завдання проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання основної загальноосвітньої школи полягають у наступному:

• організувати справжню дослідницьку, творчу, самостійну ді­яльність школярів;

• використовувати різноманітні методи і форми самостійної пізнавальної та практичної роботи;

• сприяти інтелектуальному розвитку учнів на уроках трудового навчання;

■ установити ділові контакти між учителями й учнями загаль­ноосвітньої школи.

У якості мотивів проектно-технологічної діяльності виступа­ють соціальні й особистіені потреби в матеріальних і духовних цінностях. Розрізняють такі мотиви проектпо-технологічпої ді­яльності: пізнавальні (задоволенпя потреби в знаннях, уміннях, навичках), матеріальні (задоволенпя потреби в продуктах хар­чування, одязі, предметах побуту тощо), соціально-професійні (задоволення потреби в соціально-професійному самовизначенні), художньо-естетичні (задоволення потреби в красі), духовні (за­доволення потреби в самопізнанні, самореаліаації і. самовдоско­наленні).

Проектно-технологічна діяльність виконує творчу, перетво­рювальну, дослідницьку, економічну, технологічну функції.

Зміст проектно-те хно логічної діяльності складає проведення дослідницьких підготовчих операцій, конструювання майбутнього виробу, практичне виготовлення виробу, оцінку і захист об'єкта діяльності.

Засобами здійснення проектно-технологічної діяльності є ви­користання різних інструментів, пристосувань, машин, механіз­мів, автоматичних пристроїв тощо.

Предметом діяльності називають те, з чим людина має справу, на що спрямована їхня діяльність. Це можуть бути речовини, матеріали, інформація, енергія, живі істоти, люди. Таким чивом, проектно-технологічна діяльність:

• формує навички самостійної орієнтації в науковій, навчально- методичній і довідковій літературі, вчить добувати потрібну інформацію, самостійно;

• активно розвиває в учнів основні види мислення, у тому числі й технологічне («дитячий розум на кінчиках їхніх пальців» — В. О. Сухомлинський);

» сприяє психічному розвитку дітей (Л. С. Виготський сфор­мулював гіпотезу про те, що навчання визначає особливості їхнього психічного розвитку); .

• зберігає і підсилює «самість» (за М. І. Пироговим) школярів, тобто прагнення самому створювати, творити тощо;

» робота з «неслухняними інструментами» і «непіддатливими матеріалами» зміцнює емоційно-вольову сферу дитини;

• розвиває інтелектуальні здібності, вчить мислити від абстрак­тного. до конкретного, тобто допомагає активізувати творчий потенціал дитини;

• привчає школярів до реальної самоосвіти; допомагає успішній адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов життя;

• сприяє інтеріоризації (опредмечуванню), тобто переходу зовнішніх дій у внутрішній план, і екстеріоризації (роз- предмечуванню), тобто переходу внутрішніх дій у зовнішні, трансформації їх у практику;

• дозволяє учню усвідомлювати себе творцем своєї діяльності;

• підсилює позитивну мотивацію навчання, тому що річ ство­рюється з урахуванням власних інтересів, потреб і можли­востей;

• формує творче системне мислення, технологічну культуру і технологічну етику;

• привчає школярів до цілеспрямованої діяльності, що є основ­ним компонентом перетворення матеріалів, сировини, енергії й інформації;

• сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінь аргументовано захищати свої позиції, мислити оригінально і неординарно;

• розвиває творчу уяву, що є могутнім стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їхнього аналізу

і синтезу, що в майбутньому стане основою інноваційного мислення;

• формує внутрішній план дій і реалізує його на практиці;

• зміцнює фізичне здоров'я і психічний стан школярів, забез­печує підготовку учнів до адекватного професійного самови­значення;

• сприяє реалізації особистісно орієнтовної парадигми трудової підготовки учнів;

> забезпечує інтеграцію звань із різних галузей науки і вироб­ництва, цілісний розвиток особистості школяра.