виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за ди­тиною»;

3) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

4) районні та міські програми й заходи щодо реалізації державної полі­тики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, у тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

д) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (місь­кої) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци й бу­динки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зо­опарки загальнодержавного значення державної власності); с) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх ти­пів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласно­го значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

До видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

а) державне управління:

• представницьку й виконавчу владу Автономної Республіки Крим:

• обласні ради;

б) освіту:

• загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної до­помоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового роз­витку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і ді­тей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загаль­ноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей, які ма­ють інші визначені законодавством джерела фінансування);

• професійно-технічну освіту (на оплату послуг із підготовки кваліфіко­ваних робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності, видатки, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у державному бюджеті);

• вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у ви­щих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах дер­жавного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);

• післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення в навчаль­них закладах комунальної власності);

• позашкільну освіту (заходи республіканського .Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);

• інші державні освітні програми;

в) охорону здоров'я:

• консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікар­ні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

• спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

• санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, са­наторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

• інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я й заходи санітар­ної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші про­грами й заходи);

г) соціальний захист та соціальне забезпечення:

• програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчан­ня та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; цен­три з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гурто­житки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бен­зин (пальне), ремонт, техобслу гову вання автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам І і II груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професій­ної реабілітації інвалідів;

• республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми й заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автоном­ної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, ді­тей та молоді;

• інші державні соціальні програми; ґ) культуру й мистецтво:

• державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус націо­нальних);

• державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колек­тиви й ансамблі, театри, палаци та будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та за­ходи в галузі мистецтва, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних);

• інші державні культурно-мистецькі програми; д) фізичну культуру і спорт:

• державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного зна­чення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автоном­ної Республіки Крим та обласного значення);

• державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри республіканського Автоном­ної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спор­ту інвалідів, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів усіх типів; проведення заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, навчально-тренувальних зборів і змагань республіканського Автоном­ної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спорту інвалідів).

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні об­сягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

а) місцеву пожежну охорону ;

б) позашкільну освіту;

в) соціальний захист та соціальне забезпечення:

• програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

• місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

• програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;

• заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціаль­ної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;

• компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

• компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадя­нам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

• надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредиту­вання;

г) відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого ор­гану виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання); г) місцеві програми розвитку житлово-комунального;

е) культурно-мистецькі програми місцевого значення, у тому числі зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності;

е) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцево­го значення;

є) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

ж) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури міс­цевого значення;

з) транспорт, дорожнє господарство:

• регулювання цін (тарифів) на перевезення пасажирів у пасажирському транспорті за рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень;

• експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (у тому числі ро­боти, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

• будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

и) заходи з організації рятування на водах; і) обслуговування місцевого боргу;

і) програми природоохоронних заходів місцевого значення; й) управління комунальним майном, к) регулювання земельних відносин;

л) заходи у сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановле­них законом;

м) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення; н) проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та респу­бліканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів; о) членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх до­бровільних об'єднань; п) підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад;

р) інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казна­чейства України, місцевими фінансовими органами та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами (у разі, якщо відповідні органи не створені), платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпоряд­никами та одержувачами бюджетних коштів та визначається Наказом Дер­жавного казначейства України від 04.11.2002р. №205. Стадії казначейського обслуговування місцевих бюджетів аналогічні до стадій казначейського об­слуговування державного бюджету.

Формування бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів та розпорядники коштів нижчого рівня до початку бюджетного року визначають мережу розпорядни­ків коштів нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів, складають та по­дають до органу Державного казначейства України за місцем обслуговування мережу (реєстр змін до мережі) відповідно до порядку, визначеного Міністер­ством фінансів України.

Орган Державного казначейства України перевіряє подану головним роз­порядником (розпорядником коштів нижчого рівня) мережу (реєстри змін до мережі) на дотримання вимог порядку складання, затвердження та подання мережі і вносить інформацію до бази даних мережі розпорядників та одержу­вачів коштів місцевих бюджетів, про що у нижній частині документа ставить­ся відповідна відмітка: дата внесення до бази даних та підпис відповідальної особи.

Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних ко­штів на основі затвердженого розпису місцевого бюджету

Після затвердження розпису асигнувань місцевих бюджетів, але не пізніше ніж через місяць після затвердження бюджету, місцеві фінансові органи, місь­кі, районні в містах, селищні, сільські ради або їх виконавчі органи надають до територіальних органів Державного казначейства України на паперових та електронних носіях (таблиці 6.32, 6.33):

• річний розпис асигнувань місцевих бюджетів (за винятком надання кре­дитів із місцевих бюджетів);

• помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів із місцевих бюджетів);

• річний розпис витрат спеціального фонду місцевих бюджетів із розподі­лом за видами надходжень;

• помісячний розпис спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків);

• річний розпис повернення кредитів до місцевих бюджетів та надання кредитів із місцевих бюджетів;

• помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів та надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові ор­гани доводять до головних розпорядників витяги із вищезазначених докумен­тів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань розпорядниками, планів використання бюджетних коштів одержувачами.

Затвердження кошторисів, планів асигнувань розпорядникам та пла­нів використання бюджетних коштів одержувачам

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отриман­ня витягу з річного розпису асигнувань із місцевих бюджетів подають орга­нам Державного казначейства України, у яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів (таблиця 6.7), зведення показників спеці­ального фонду кошторису, розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів (таблиця 6.34), роз­поділ показників зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів коштів відповід­но до мережі на паперових та електронних носіях за формами, визначеними нормативно-правовими актами України.

Органи Державного казначейства України перевіряють зазначені докумен­ти на відповідність даним мережі, обсягам виділених із початку року асигну­вань, правильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється перевірка наявних кодів економічної класифікації видатків бюджету його статусу). Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис та план асигнувань із за­гального фонду місцевих бюджетів, складені за формою та в порядку, визначеному нормативно-правовими актами України, протягом п'яти робочих днів після затвердження зазначених документів.

До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошто­рису на відповідний рік та план спеціального фонду місцевих бюджетів (за ви­нятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) за формою та в порядку, встановленому законодавством.

Органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відпо­відністю загальних сум, указаних у зазначених документах, сумам, зазначе­ним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів.

У разі невідповідності зазначені документи повертаються розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів на доопрацювання з відповідною від­міткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернен­ня, ставиться підпис відповідальної особи.

Дані зведених кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місце­вих бюджетів, зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за ви­нятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) та зведення показників спеціального фонду місцевих бюджетів, зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів обліковуються орга­нами Державного казначейства України на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку, про що на документах ставиться відбиток штампа.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття роз­порядниками та одержувачами коштів бюджету зобов'язань на здій­снення видатків, передбачених відповідними місцевими бюджетами

Кошти місцевих бюджетів, які передбачаються для одержувачів бюджет­них коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та пла­ну асигнувань відповідного розпорядника коштів бюджету.

Одержувачі коштів місцевого бюджету подають до органу Державного казначейства України план використання бюджетних коштів за формою, ви­значеною нормативно-правовими актами України, затверджений керівником за погодженням із розпорядником коштів. План використання бюджетних ко­штів є основним плановим документом, відповідно до якого одержувачі ви­трачають бюджетні кошти. За відсутності зазначеного документа видатки з рахунку одержувача не здійснюються

У період до затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів (не більше одного мі­сяця після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного місцевого бюджету) видатки роз­порядникам і одержувачам коштів здійснюються згідно з проектами коштори­сів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчених підписом керівника та головного бухгалтера установи.

Якщо місцевий бюджет не затверджено в установлений законодавством термін, фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи на паперових та електронних носіях до ЗО грудня відповідного бюджетного року направляють тимчасовий розпис асигнувань із місцевих бюджетів органам Державного казначейства України, які реєструють їх на відповідних рахунках, про що на оригіналі розпису ста­виться відбиток штампа. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи доводять до головних розпорядників коштів витяги з тимча­сового розпису асигнувань. Видатки здійснюються відповідно до визначеної чинним законодавством процедури , з урахуванням вимог Бюджетного кодек­су України.

Видатки за рахунок власних надходжень розпорядників здійснюються в межах тимчасових індивідуальних кошторисів та наявних коштів на спеціаль­них реєстраційних рахунках розпорядників на підставі платіжних доручень та підтвердних документів на здійснення платежу.

Видатки, здійснені в зазначений період, в обов'язковому порядку мають бути враховані розпорядником та одержувачем бюджетних коштів у затвер­дженому кошторисі, плані асигнувань загального фонду, плані спеціального фонду (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), плані надання кредитів з загального фонду місцевих бюджетів, зве­денні показників спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів та плані використання бюджетних коштів, у всіх зведених планових показниках.

У разі невідповідності показників зазначених документів проведеним ви­даткам здійснення видатків тимчасово призупиняється, а документи поверта­ються на доопрацювання. Надалі органи Державного казначейства України здійснюють оплату рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у встановленому Державним казначейством України порядку відповідно до затверджених та взятих на облік показників кошторисів, планів асигнувань загального фонду, планів спеціального фонду (за винятком надходжень бю­джетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загаль­ного фонду, зведення показників спеціального фонду та планів використання бюджетних коштів.

Унесення змін до рішення відповідної ради про місцевий бюджет здійсню­ється на підставі рішення відповідної ради. Прийняття рішення про внесення змін до рішення відповідної ради про місцевий бюджет можливе у випадках та порядку, встановлених Бюджетним кодексом України, а також у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищ­ні ради або їх виконавчі органи надають органам Державного казначейства України довідки про внесення змін у розпис та помісячний розпис загально­го фонду відповідного місцевого бюджету, помісячний розпис спеціального фонду (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), річний роз­пис повернення кредитів до місцевих бюджетів та надання кредитів із місце­вих бюджетів, помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів та надання кредитів із загального фонду місцевих бюдже­тів, складені за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами, і повідомляють головних розпорядників бюджетних коштів про вне­сені зміни у вигляді довідок, складених за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами.

Зміни до зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду, зведених планів спеціального фонду (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), зведених планів надання кредитів із загального фон­ду місцевих бюджетів та зведення показників спеціальною фонду можуть вноситися головним розпорядником як на підставі відповідної довідки місце­вого фінансового органу, так і в межах установлених законодавством прав, на­даних головному розпоряднику. Подання Державному казначейству України реєстрів змін обов'язкове в усіх випадках.

Органи Державного казначейства України здійснюють реєстрацію дові­док, про що на оригіналі довідки ставиться відбиток печатки, та відображають унесеш зміни в обліку виконання місцевого бюджету на відповідних рахун­ках, відкритих за рахунками позабалансового обліку

Головні розпорядники коштів складають та подають органам Державного казначейства України протягом трьох днів реєстри змін розподілу показників зведених кошторисів, реєстр змін розподілу показників планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, реєстр змін розподілу показників планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), реєстр змін розподілу показників планів надання кре­дитів із загального фонду місцевих бюджетів, реєстр змін розподілу зведення показників спеціального фонду встановленої форми на паперових та електро­нних носіях. Якщо зазначені зміни викликані змінами в підпорядкуванні та/ або розташуванні підвідомчих установ, то головний розпорядник коштів змі­ни до зведеного кошторису подає одночасно зі змінами до мережі.

Подані реєстри змін органи Державного казначейства України протягом двох робочих днів перевіряють на відповідність даним мережі, позабалансо­вого обліку (показникам довідки про зміни до розпису місцевих бюджетів, розпису місцевих бюджетів із урахуванням внесених змін, зведеним коштори­сам, зведеним планам асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, зве­деним планам спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведеним планам надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів та зведення показ­ників спеціального фонду з урахуванням внесених змін, залишкам невико­ристаних асигнувань), правильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється пере­вірка наявних кодів економічної класифікації видатків бюджету його статусу). У разі невідповідності реєстри повертаються головному розпоряднику на до­опрацювання з відповідною відміткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи. Показники реєстрів змін обліковуються в органах Державного казначейства України на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку, про що на документах ставиться відбиток штампа.

Зміни до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бю­джетів, планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів та планів спеціального фонду місцевих бюджетів оформляються довідками про зміни кошторису, про зміни плану асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, про зміни планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів та про зміни плану спеціального фонду місцевих бюджетів (за ви­нятком власних надходжень та відповідних видатків), складені за формою та в порядку, визначеними нормативно-правовими актами. Довідки про зміни по­даються до органів Державного казначейства України не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Зміни до планів використання бюджетних коштів вносяться одержувачами бюджетних коштів у порядку, установленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання бюджетних коштів. У разі зменшення або збільшення загальної суми плану використання бюджетних коштів одержувач бюджетних коштів в установленому порядку вносить відповідні зміни до за­реєстрованих зобов'язань.

Зміни до спеціального фонду кошторису розпорядників (у частині власних надходжень) вносяться у зв'язку з потребою перерозподілу видатків, зараху­ванням надходжень, які не передбачені кошторисом або коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом із обсягом залишків коштів на його рахунку на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, вра­ховані в кошторисі на відповідний рік.

Протягом року розпорядники коштів вносять зміни до спеціального фонду кошторису шляхом подання до відповідного органу Державного казначейства України довідки про внесення змін до кошторису, затвердженої керівником установи, що затвердив кошторис, без внесення відповідних змін до розпи­су за спеціальним фондом, складеної за формою та в порядку, визначеними нормативно-правовими актами України, на паперових та електронних носі­ях. При цьому відповідний орган Державного казначейства України реєструє зміни до кошторисів за спеціальним фондом згідно з поданими довідками на рахунках, відкритих за групою рахунків позабалансового обліку 912 «Ко­шторисні призначення з місцевих бюджетів». Розпорядники нижчого рівня в обов'язковому порядку подають головному розпоряднику завірені органом Державного казначейства України копії довідок про внесення змін до спеці­ального фонду кошторису за власними надходженнями.

Головні розпорядники узагальнюють показники довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторисів розпорядників нижчого рівня за звітний період та проводять з органами Державного казначейства України щомісячну звірку зведених показників щодо внесених змін до планових показників спе­ціального фонду.

Органи Державного казначейства України ведуть облік таких змін, про­вадять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями бю­джетних установ на підставі кошторисів із урахуванням внесених до них змін без внесення змін до розпису.

Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітності забез­печують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошто­рисів із урахуванням внесених до них змін даним обліку органів Державного казначейства України про виконання спеціального фонду місцевих бюджетів.

Взяття бюджетних зобов’язань

Органи Державного казначейства України обліковують зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників та одержувачів коштів місцевих бю­джетів відповідно до порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України.

Органи Державного казначейства України обліковують зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників та одержувачів коштів місцевих бю­джетів, яких вони обслуговують, на рахунках, відкритих за групою рахунків позабалансового обліку 942 «Зобов'язання розпорядників бюджетних коштів за коштами місцевого бюджету».

Операції з перерахування коштів на здійснення видатків, передбачених у загальному фонді місцевих бюджетів

Відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи проводять розподіл коштів загального фонду місцевих бюджетів, що зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевого бюджету», з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов'язати., та подають органам Державного каз­начейства України розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів на паперових та електронних носіях у розрізі головних розпорядників коштів, яке затверджується головою місцевого органу вико­навчої влади або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу (таблиця 6.35).

Органи Державного казначейства України реєструють такі розпорядження у журналі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеці­ального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпорядження зарахову­ють кошти:

на аналітичні рахунки головних розпорядників коштів, відкриті за ба­лансовим рахунком 3531 «Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду місцевого бюджету»; у разі, якщо головні розпорядники коштів відповідного місцевого бю­джету не мають мережі підвідомчих установ, кошти зараховують на ана­літичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3541 «Реєстраційні ра­хунки розпорядників за коштами загального фонду місцевого бюджету».

Після проведення зарахування на розпорядженні ставиться відмітка у ви­гляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Державного казначейства України, а другий повертається відповідному органу, який склав розпорядження.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то подане розпорядження в обов'язковому порядку повинно містити примітку щодо призначення коштів.

Виписка з особового рахунку надається головному розпоряднику коштів (таблиця 6.36). На підставі виписки головний розпорядник із урахуванням зареєстрованих фінансових зобов'язань готує та подає органу Державного каз­начейства України на паперових та електронних носіях розподіл виділених бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам у двох примірниках (таблиця 6.37).

-

Отриманий розподіл перевіряється органом Державного казначейства України щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам невикористаних бюджетних асигнувань загального фонду під­відомчих установ у розрізі кодів економічної класифікації видатків та кодів класифікації кредитування бюджету. У разі невідповідності цим даним розпо­діл повертається головному розпоряднику на доопрацювання із відповідною відміткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повер­нення, ставиться підпис відповідальної особи. Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то поданий розподіл в обов'язковому порядку повинен містити примітку щодо призначення коштів.

Розподіли реєструються в журналі реєстрації розподілу виділених коштів. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки під­відомчих установ. Після проведення зарахування на розподілі (кожному при­мірнику) ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Державного казначейства України, а другий повертається головному розпоряднику бюджетних коштів. Дані розпо­ділів відображаються на відповідних рахунках, відкритих за рахунками поза­балансового обліку.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на іншни, від­критих на балансі одного органу Державного казначейства України без виходу в СЕП НБУ використовуються меморіальні ордери (таблиця 6.38). складені на підставі відповідних платіжних доручень розпорядників коштів.

У разі внесення змін до розпорядження про виділення коштів загально­го фонду місцевих бюджетів готуються нові розпорядження на паперових та електронних носіях із зазначенням суми про збільшення (+) чи зменшення (-) суми коштів, виділених головному розпоряднику коштів.

Орган Державного казначейства України після отримання від фінансового ор­гану та/або міських (міст районного значення), сільських, селищних рад або їх виконавчого органу коригувального розпорядження перевіряє наявність на рахун­ках головного розпорядника коштів, залишків невикористаних асигнувань.

Після чого органом Державного казначейства України приймається рішен­ня щодо можливості коригування суми виділених коштів і за умови прийняття позитивного рішення коригувальне розпорядження виконується у встановле­ному порядку.

У разі внесення змін до розподілу виділених бюджетних асигнувань голо­вний розпорядник подає до органів Державного казначейства України лист з обґрунтуванням необхідності здійснення перерозподілу виділених коштів та коригувальний розподіл на паперових та електронних носіях, у якому зазнача­ються реквізити підвідомчих установ та суми, на які проводиться коригування.

• Зазначаються найменування Головного управління Державного казначейства України, на балансі якого відкриті реєстраційні рахунки, та його місцезнаходження.

** Зазначаються коди економічної класифікації видатків, за якими здійснюються операції із зазначенням сум.

Орган Державного казначейства України після отримання від головного розпорядника коштів коригувального розподілу перевіряє наявність на рахун­ках розпорядників залишків невикористаних асигнувань.

Після чого органом Державного казначейства України приймається рішен­ня щодо можливості коригування суми виділених коштів і за умови прийняття позитивного рішення коригувальний розподіл виконується у встановленому порядку. В іншому разі коригувальний розподіл повертається головному роз­порядник без виконання з відповідним обґрунтуванням відмови його вико­нання.

Операції з перерахування коштів на здійснення видатків, передбачених у спеціальному фонді місцевих бюджетів (крім власних надходжень розпо­рядників)

Відповідно до помісячного розпису спеціального фонду місцевих бюдже­тів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, се­лищні ради або їх виконавчі органи проводять розподіл коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, що зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направля­ються на спеціальні видатки», та подають органам Державного казначейства України розпорядження про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів, які затверджуються голо­вою місцевого органу виконавчої влади або, за його дорученням, одним із його заступників (керівником фінансового органу). Органи Державного казначей­ства України реєструють розпорядження в журналі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпоряджень зараховують кошти на аналітичні рахунки роз­порядників, відкриті за балансовим рахунком 3532 «Особові рахунки розпо­рядників за коштами, отриманими зі спеціального фонду місцевого бюджету».

У разі, якщо головні розпорядники коштів відповідного місцевого бюдже­ту не мають мережі підвідомчих установ, кошти зараховують на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпо­рядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету».

Після проведення зарахування на розпорядженні ставиться відмітка у ви­гляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Державного казначейства України, а другий повертається відповідному органу, який склав розпорядження. Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то подане розпорядження в обов'язковому порядку повинно містити примітку щодо призначення коштів.

Виписка з особового рахунку надається головному розпоряднику коштів. На підставі виписки головний розпорядник готує та подає органу Державного казначейства України на паперових та електронних носіях розподіл виділе­них бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам у двох примірниках.

Отриманий розподіл перевіряється органом Державного казначейства України щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, за­лишкам невикористаних бюджетних асигнувань спеціального фонду підвідо­мчих установ у розрізі кодів економічної класифікації видатків та кодів кла­сифікації кредитування бюджету. У разі невідповідності цим даним розподіл повертається головному розпоряднику на доопрацювання із відповідною від­міткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернен­ня, ставиться підпис відповідальної особи.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то поданий розподіл в обов'язковому порядку повинен містити примітку щодо призначення коштів.

Розподіли реєструються в журналі реєстрації розподілу виділених коштів. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки під­відомчих установ. Після проведення зарахування на розподілі (кожному при­мірнику) ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Державного казначейства України, а другий повертається головному розпоряднику бюджетних коштів Дані розпо­ділів відображаються на відповідних рахунках, відкритих за рахунками поза­балансового обліку.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на інший, від­критих на балансі одного органу Державного казначейства України без виходу в СЕП НБУ використовуються меморіальні ордери, складені на підставі від­повідних платіжних доручень розпорядників коштів.

Внесення змін до розпорядження про виділення коштів спеціального фон­ду місцевих бюджетів та/або розподілу виділених бюджетних асигнувань ор­гани Державного казначейства України здійснюють у встановленому законо­давством порядку.

Операції з зарахування коштів на реєстраційні та спеціальні реєстра­ційні рахунки розпорядників та рахунки одержувачів коштів місцевих бюджетів

На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та рахун­ки одержувачів коштів місцевих бюджетів, що перебувають на казначейському обслуговуванні, відкриті в органах Державного казначейства України відпо­відно за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів», зараховуються кошти, які над­ходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, відновлення касових видатків тощо.

Усі суми коштів, що надходять готівкою у каси установ (у тому числі суми невикористаної готівки), повинні бути зараховані на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та рахунки одержувачів коштів місцевих бюджетів, відкриті в органах Державного казначейства України за групою ра­хунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за ко­штами місцевих бюджетів» Плану рахунків. На рахунки одержувачів коштів можуть бути зараховані тільки суми невикористаної готівки, що відносяться на відновлення касових видатків.

При внесенні готівки на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів відправники коштів у платіжних документах (квитанціях тощо) зазначають номери реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків розпорядників коштів, що відкриті в органах Державного казначейства України, для зарахування цих коштів на ра­хунки власників.

Кошти, які надходять на рахунки розпорядників коштів, вважаються отри­маними доходами розпорядників бюджетних коштів або коштами, що відно­сяться на відновлення касових видатків.

За умови відсутності в призначенні платежу платіжного доручення достат­ньої інформації для того, щоб здійснити відновлення касових видатків, орган Державного казначейства України отримує письмове підтвердження щодо уточнення призначення платежу від розпорядників бюджетних коштів за під­писом керівника.

Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань

Органи Державного казначейства України здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників шляхом проведення платежів із реє­страційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначей­ства України, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, планів спеціального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів, планів надання кредитів.

Відповідно до встановлених повноважень Державне казначейство України здійснює контроль за наявністю асигнувань для взяття зобов'язань та відпо­відністю взятих зобов'язань певним асигнуванням за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Відповідальність за взяті зобов'язання та цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів згідно із законодавством.

Органи Державного казначейства України здійснюють видатки на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання в межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифі­кації кредитування.

Підтвердні документи (договори, звіт про результати проведення процедури закупівлі тощо) надаються в разі потреби здійснення авансування, поетап­ної оплати зареєстрованих фінансових зобов'язань тощо.

У випадку проведення розрахунків на умовах авансування розпорядники та одержувачі бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після завершення терміну поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, визначеного до­говірними зобов'язаннями відповідно до законодавства, подають до органів Державного казначейства України документи, що підтверджують отримання таких товарів, робіт та послуг.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання місце­вих бюджетів за видатками здійснюють попередній та поточний контроль, що відповідає контрольним повноваженням із виконання державного бюджету за видатками.

Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства Укра­їни в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових роз­рахунків. Форма, обов'язкові реквізити платіжних доручень та вимоги щодо заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструк­цією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердже­ною постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22.

При застосуванні системи безготівкової виплати заробітної плати кошти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки відповідно до заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки та платіжного доручення.

Проведення видатків розпорядників бюджетних коштів в іноземній валюті

Розпорядники бюджетних коштів за деякими напрямами витрат, встанов­леними законодавством, можуть проводити розрахунки в іноземній валюті. Для здійснення операцій в іноземній валюті розпорядники бюджетних коштів відкривають рахунки в установах банків за відповідними балансовими рахун­ками згідно з вимогами нормативних актів Національного банку України.

Після відкриття в установах банків рахунку для обліку операцій в інозем­ній валюті бюджетна установа подає до відповідного органу Державного каз­начейства України довідку банку про відкриття рахунку на її ім'я.

У разі здійснення розрахунків розпорядниками бюджетних коштів за зобов'язаннями, що виникли внаслідок укладання договорів, розпорядники подають до органів Державного казначейства України платіжні доручення на перерахування коштів у національній валюті з відповідних рахунків на рахун­ки, відкриті на ім'я розпорядників бюджетних коштів в установах банків, для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Операції за власними коштами розпорядників коштів місцевих бюджетів

Обсяги власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, за умо­ви забезпечення ресурсами заходів із виконання основних функцій бюджет­них установ розпорядники бюджетних коштів перераховують вищим та під­відомчим установам і організаціям у разі, якщо їм такі повноваження надано відповідними нормативно-правовими актами. Відповідальність за прийняте рішення несе розпорядник бюджетних коштів.

Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних дору­чень, наданих власниками рахунків, лише в межах одного коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів і однієї групи влас­них надходжень.

Перерахування коштів, отриманих у поточному році, розпорядниками бю­джетних коштів вищим та/або підвідомчим установам відображається від­повідно як зменшення доходів, а отримання розпорядниками бюджетних кош­тів - відповідно як збільшення доходів.

У разі перерахування коштів, що обліковувались як залишки власних над­ходжень на початок року, зазначені операції відображаються як зменшення та збільшення залишків.

Власні надходження розпорядників, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України (за місцем обслуговування розпорядника коштів бюджету) за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпо­рядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», в розрізі груп власних надходжень.

Інформація щодо власних надходжень розпорядників коштів місцевих бю­джетів, які зараховуються на відповідні рахунки, відкриті за балансовим ра­хунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», одночасно відображається на рахунках бюджет­ного обліку 6124 «Власні кошти розпорядників коштів місцевого бюджету».

Органи Державного казначейства України засобами програмного забезпе­чення щоденно складають виписки з рахунків, відкритих за балансовим ра­хунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету». Зазначені виписки, разом з реєстром розрахунко­вих документів, надаються розпорядникам коштів місцевих бюджетів.

Повернення надміру та/або помилково зарахованих коштів з рахунків, від­критих за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», здійснюється на підставі платіжних документів розпорядника бюджетних коштів місцевих бюджетів та відповідного підтвердження щодо обгрунтованості здійснення такої операції в межах наявних залишків коштів на рахунках.

Оплата видатків розпорядників коштів бюджету здійснюється органами Державного казначейства України з рахунків розпорядників, відкритих в ор­ганах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3542 «Реє­страційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету» у законодавчо встановленому порядку. Інформація щодо проведе­них видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 7221 «Видатки спеціального фонду місцевого бюджету».

У разі проведення операцій розпорядниками в натуральній формі, у по­рядку, встановленому законодавством, зазначені операції проводяться в межах планових показників та відображаються в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів. Розпорядники не пізніше останнього робочого дня місяця складають та подають до органів Державного казначейства України довідку про надходження в натуральній формі.

Відповідальність за законність та достовірність проведених операцій у на­туральній формі несуть розпорядники бюджетних коштів.

Порядок виплати готівки

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, до­помоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до органів Державного казначей­ства України заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні ра­хунки у двох примірниках.

Після видачі готівки один примірник повертається розпоряднику або одер­жувачу бюджетних коштів із відбитком штампа казначея, другий примірник зберігається в органах Державного казначейства України.

Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки ви­писуються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність та які мають право отримувати й видавати кошти (порядок заповнення та етапів про­ходження перевірки заявки описано в пункті 6.2 даної теми).

На підставі перевіреної заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки відповідальні особи органів Державного казначейства України підписують грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі належно оформ­лених грошових чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства України за балан­совими рахунками групи 257 «Кошти державного та місцевого бюджетів для виплат» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджено­го Постановою Правління Національного банку України від 17.06,2004 №280. Рахунки групи 257 є рахунками, на які зараховуються кошти до виплати без перерахувань. Кошти на балансові рахунки групи 257 зараховуються на під­ставі заявок на видачу готівки розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів. При внесенні готівки на рахунки розпорядників бюджетних коштів платники коштів у розрахункових документах (квитанціях тощо) зазначають зміст операції з визначенням коду економічної класифікації видатків та класи­фікації кредитування бюджету і номери відповідних рахунків розпорядників, що відкриті в органах Державного казначейства України.

Для проведення операцій із застосуванням банківських платіжних карток бюджетним установам відкривається картковий рахунок. Карткові рахунки відкриваються в установах банків на умовах договору. У договорі повинні бути вказані довірені особи установи, перелік яких додається до заяви про від­криття карткових рахунків. Довірена особа може використовувати банківську платіжну картку як для отримання готівки, так і для здійснення безготівкових розрахунків, пов'язаних із господарською діяльністю установи, у тому числі на представницькі потреби та витрати на відрядження.

Для проведення операцій із застосуванням банківських платіжних карток на картковий рахунок платіжним дорученням зараховуються кошти шляхом їх переказу з відповідних рахунків бюджетної установи. При казначейському обслуговуванні сума платіжного доручення на перерахування коштів склада­ється на підставі заявки розпорядника бюджетних коштів.

Кошти, які зараховуються на картковий рахунок, є підзвітними коштами довіреної особи бюджетної установи. Оприбуткування отриманих коштів та включення їх до авансового звіту про їх використання проводяться довіреною особою на підставі виписки з карткового раху нку або, у разі отримання готів­ки у банкоматі, чека банкомату.

Довірена особа бюджетної установи зобов'язана подати до бухгалтерії установи авансовий звіт про використання коштів з банківської платіжної картки разом із підтвердними документами та залишком невикористаної го­тівки відповідно до законодавства. Залишки невикористаної готівки повертаються довіреною особою згідно із законодавством.

Відповідальність за здійснення усіх господарських операцій з використан­ням карткових рахунків покладається на керівництво бюджетних установ від­повідно до законодавства.

Залишки коштів, не використані довіреною особою у визначені терміни, повертаються на рахунок, з якого вони були перераховані.

Фінансування місцевих бюджетів Відповідно до статей 73 та 74 Бюджетного кодексу України Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рі­шенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради можуть отримувати корот­котермінові позички на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів, та здійснювати запо­зичення до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворю­ються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази

Короткострокові позички, отримані Радою міністрів АРК, місцевими дер­жавними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за рішен­нями Верховної Ради АРК чи відповідної ради для покриття тимчасових ка­сових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кре­дитів та коштів, направлених на їх погашення».

У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бю­джетів».

Запозичення, які здійснено за рішенням Верховної Ради АРК чи відповід­ної ради, до бюджету розвитку місцевих бюджетів зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціаль­ного фонду місцевих бюджетів інших кредитів та коштів, направлених на їх погашення».

У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Повернення позичок, отриманих на покриття тимчасових касових розри­вів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів, здійснюється органами Державного казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загаль­ного фонду місцевих бюджетів інших кредитів та коштів, направлених на їх погашення» за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.

Повернення запозичень до бюджету розвитку місцевих бюджетів здійсню­ється органами Державного казначейства України з окремого рахунку: відкри­того за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів та коштів, направлених на їх пога­шення», за рахунок коштів спеціального фонду місцевого бюджету.

Надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів місцевих бюджетів

Головний розпорядник, якому передбачені бюджет ні призначення для надання кредитів, визначає розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (далі - кредитори) та спрямовує такі бюджетні призначення в порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами.

Позичальники не включаються до мережі відповідного розпорядника й отримують кредитні ресурси на підставі укладених договорів та інших підтвердних документів.

Кредитор спрямовує кошти за бюджетними програмами з кредитування виключно на визначені у встановленому порядку мету, завдання та напрямки цих бюджетних програм, а позичальник забезпечує використання таких коштів за їх призначенням.

Відповідальність за цільове використання коштів, наданих у вигляді кредиту з загального/спеціального фонду місцевих бюджетів (фінансової допо­моги на зворотній основі), а також за їх своєчасне та повне повернення, несуть кредитор та позичальник згідно з законодавством.

Організація робота органів Державного казначейства України щодо забезпе­чення обліку бюджетних асигнувань у частині кредитування та контролю за їх дотриманням здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

Операції з надання кредитів здійснюються шляхом проведення платежів із реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків кредиторів, відкритих в органах Державного казначейства України, відповідно до кошторисів та пла­нів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів на рахунки позичальників, зазначені в кредитних договорах і відкриті в установах банків.

Відповідно до покладених завдань Державне казначейство контролює ці­льове спрямування бюджетних коштів на стадії проведення оплати на підставі підтвердних документів, наданих кредиторами.

Органи Державного казначейства України проводять оплати за доручен­нями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в об­ліку зареєстрованих зобов'язань. Підставою для здійснення операцій по кре­дитуванню розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів є укладені кредитні договори, платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та інші підтвердні документи, передбачені бюджетним законодавством.

Платіжні документи приймаються органами Державного казначейства України від розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах залиш­ків на рахунках у частині кредитування.

Процедура повернення кредитів, наданих за рахунок коштів загального/ спеціального фонду місцевих бюджетів, та сплати відсотків за користування ними здійснюється відповідно до рішення про місцевий бюджет та/або окремих нормативно-правових актів.

Операції по зарахуванню коштів, що надходять як повернення кредитів та відсотків за користування ними, та відображення їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів здійснюються згідно з процедурами, визначеними нормативно-правовими актами.

Здійснення операцій з надання кредитів розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів проводиться відповідно до встановленого чинним законо­давством порядку.

Кошти від повернення позик, наданих до набрання чинності Бюджетним кодексом України, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансо­вим рахунком 3153 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів».

Інформація щодо сум коштів від повернення позик одночасно відобража­ється на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7232 «Кредитування спеціального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Відсотки, сплачені за користування позиками, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 «Надходження коштів спеці­ального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на аналітич­ні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фон­ду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки»

Інформація щодо надходження платежів одночасно відображається на відпо­відних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6122 «Доходи спе­ціального фонду місцевого бюджету, які направляються на спеціальні видатки».

Кошти від повернення бюджетних кредитів, наданих за рішеннями Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради за кодом класифікації кредитування 4000 «Кредитування з вирахуванням погашення» з загального фонду місцевих бюджетів, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3143 «Рахунок для зарахування до загально­го фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів».

Інформація щодо сум коштів від повернення кредитів одночасно відобра­жається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7231 «Кредитування загального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на аналітич­ні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів».

Кошти від повернення бюджетних кредитів, наданих за рішеннями Верхо­вної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради за кодом класифі­кації кредитування 4000 «Кредитування з вирахуванням погашення» зі спеці­ального фонду місцевих бюджетів, зараховуються на аналітичні рахунки, від­криті за балансовим рахунком 3153 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів».

Інформація щодо сум коштів від повернення кредитів одночасно відобра­жається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7231 «Кредитування спеціального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність економічної категорії «видатки бюджету».

2. Охарактеризуйте систему видатків Державного бюджету України.

3. Які критерії розмежування видатків між бюджетами?

4. Дайте характеристику системі розпорядників бюджетних коштів.

5. Укажіть повноваження Головних розпорядників бюджетних коштів.

6. Розкрийте особливості програмно-нільового методу бюджетного фінансу­вання.

7. Визначте бюджетні повноваження одержувачів бюджетних коштів.

8. Охарактеризуйте кошторис як основний плановий документ бюджетної установи.

9. Який порядок формування мережі установ та організацій, що отримують бюджетні кошти?

10. Розкрийте сутність казначейської форми обслу говування бюджетів та на­звіть основні її стадії.

11. Дайте характеристику порядку встановлення бюджетних асигнувань роз­порядникам бюджетних коштів.

12. Який порядок оформлення змін планових показників, що виникають у процесі виконання бюджетів?

13. Який порядок затвердження кошторисів та паспортів бюджетних про­грам?

14. Охарактеризуйте порядок взяття бюджетних зобов'язань.

15. Вкажіть відмінності між зобов'язанням та фінансовим зобов'язанням. Як обліковуються зобов'язання розпорядників та одержувачів бюджетних ко­штів в о рганах ДКУ?

16. Розкрийте порядок їх обліку в органах ДКУ.

17. Визначте повноваження ДКУ в процесі здійснення закупівель товарів, ро­біт та послуг за бюджетні кошти.

18. Порядок здійснення ДКУ платежів за дорученнями розпорядників бю­джетних коштів.

19. Повноваження ДКУ з проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним фондом ДБУ

20. Особливості здійснення окремих видатків розпорядників бюджетних ко­штів, що мають підпорядковані бюджетні установи за межами України.

21. Охарактеризуйте порядок казначейського обслуговування одержувачів бюджетних коштів.

22. Розкрийте особливості здійснення окремих видатків державного бюджету.

23. Порядок проведення взаємних розрахунків.

24. Механізм здійснення операцій за рахунок власних надходжень спеціаль­ного фонду.

25. Особливості проведення видатків розпорядників та одержувачів бюджет­них коштів.

26. Вкажіть випадки, у яких органи ДКУ не приймають платіжні доручення до виконання.

27. Що належить до меморіальних документів, що обслуговують касове ви­конання бюджету за видатками?

28. Розкрийте порядок одержання готівки та виплати готівки під звіт.

29. Вкажіть особливості проведення видатків розпорядників бюджетних ко­штів в іноземній валюті.

30. Які повноваження ДКУ при проведенні розрахунків за окремими рішен­нями?

31. Охарактеризуйте порядок використання товарів, робіт та послуг для ви­конання заходів бюджетних програм.

32. Розкрийте особливості повернення кредитів до бюджетів.

33. Охарактеризуйте систему видатків місцевих бюджетів.

34. Охарактеризуйте механізм касового обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

35. Вкажіть види видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визна­ченні обсягів міжбюджетних трансфертів.

36. Розкрийте особливості фінансування місцевих бюджетів.

37. Охарактеризуйте порядок надання та повернення кредитів, що надані за рахунок місцевих бюджетів.

Контрольні тести

Тест 1. Видатки бюджету - це:

а) бюджетні призначення, встановлені Законом України «Про Держав­ний бюджет» на конкретні цілі,

б) кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом;

в) бюджетні асигнування на реалізацією програм та заходів що визна­чені згідно з Бюджетним Кодексом;

г) бюджетні кошти, що мають цільове спрямування на стадії проведен­ня оплати на підставі підтвердних документів;

ґ) платежі з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків роз­порядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства України.

Тест 2. Методом управління бюджетними коштами в Україні є:

а) нормативний;

б) балансовий,

в) екстраполяції;

г) оцінки ефективності використання бюджетних коштів;

ґ) програмно-цільовий.

Тест 3. Бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету, - це:

а) орган фінансового контролю;

б) одержувач бюджетних коштів;

в) державний фінансовий орган;

г) розпорядник бюджетних коштів;

ґ) місцевий фінансовий орган.

Тест 4. Розпорядники бюджетних коштів поділяються на:

а) головних та нижчого рівня;

б) другого та третього ступеня;

в) загальнодержавних та місцевих;

г) головних та транзитних;

ґ) немає жодної правильної відповіді.

Тест 5. Основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отриман­ня надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджет­них зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених від­повідно до бюджетних призначень, - це:

а) баланс;

б) кошторис;

в) план використання бюджетних коштів;

г) реєстр;

ґ) розпис.

Тест 6. Головні розпорядники (крім Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій) подають Державному казначейству України на па­перових та електронних носіях мережу установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету, не пізніше ніж:

а) за 3 дні до початку бюджетного року;

б) за 10 днів до початку бюджетного року;

в) за 15 днів до початку бюджетного року;

г) за 20 днів до початку бюджетного року ;

ґ) за місяць до початку бюджетного року.

Тест 7. Розпорядники нижчого рівня (обласний рівень) подають Головним управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників та одержу вачів бюджетних коштів у територіальному розрізі (місто, район) не пізніше ніж:

а) за 3 дні до початку бюджетного року;

б) за 10 днів до початку бюджетного року ;

в) за 15 днів до початку бюджетного року;

г) за 20 днів до початку бюджетного року;

ґ) за місяць до початку бюджетного року.

Тест 8. Підставою для прийняття розпорядниками та одержувачами бю­джетних коштів бюджетних зобов'язань є:

а) реєстри бюджетних зобов’язань;

б) затверджені в установленому порядку кошториси;

в) доведені обсяги бюджетних асигнувань;

г) мережа розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

ґ) затверджені обсяги фінансування бюджету.

Тест 9. Бюджетні програми визначаються:

а) головними розпорядниками бюджетних коштів;

б) нижчого рівня розпорядниками бюджетних коштів;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік;

ґ) Бюджетним кодексом України.

Тест 10. Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються:

а) Верховною Радою України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Міністерством фінансів України;

г) Державним казначейством України;

ґ) головним розпорядником бюджетних коштів.

Тест 11. Відповідальність за взяті зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, включеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань не­суть:

а) розпорядники бюджетних коштів;

б) одержувачі бюджетних коштів;

в) органи ДКУ;

г) банківські установи;

ґ) всі відповіді вірні.

Тест 12. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти визначаються:

а) Бюджетним кодексом України;

б) Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік;

в) Законом України «Про здійснення державних закупівель»;

г) Постановою Правління НБУ;

ґ) Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національ­ній валюті.

Тест 13. Відкриття асигнувань із загального фонду державного бюджету за видатками, не віднесеними до захищених статей та видатків, та на­данням кредитів здійснюється на підставі:

а) розпису бюджету;

б) пропозицій щодо відкриття асигнувань;

в) затверджених бюджетних програм;

г) паспортів бюджетних програм;

ґ) немає жодної правильної відповіді.

Тест 14. Асигнування за захищеними статтями і видатками відкриваються на підставі:

а) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання бюджету;

б) затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі);

в) помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету;

г) наявності в розпорядників бюджетних коштів відповідних бю­джетних асигнувань;

ґ) затвердженого в установленому порядку кошторису.

Тест 15. Взаємні розрахунки - це:

а) розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі плануван­ня та виконання бюджетів;

б) сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, за­вдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покла­дених на нього функцій;

в) регламентований бюджетним законодавством процес виконання бюджетів:

г) проведені в установленому порядку операції з надання послуг, виконання робіт, реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності;

ґ) операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансу­вання державного бюджету.

Тест 16. Строк дії платіжного доручення розпорядників та одержувачів бю­джетних коштів установлений у межах:

а) 3-х календарних днів із дня його виписки;

б) 5-ти календарних днів із дня його виписки,

в) 10-ти календарних днів із дня його виписки;

г) 15-ти календарних днів із дня його виписки;

ґ) 20-ти календарних днів із дня його виписки.

Тест 17. Для оформлення документів на отримання заробітної плати, сти­пендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших ко­штів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені без­готівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних ко­штів подають до органів Державного казначейства:

а) платіжне доручення;

б) меморіальний документ;

в) заявку на видачу готівки;

г) грошовий чек;

ґ) кошторис.

Тест 18. Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на ін­ший, відкритих на балансі одного органу Державного казначейства України без виходу в СЕП НБУ, використовуються:

а) платіжні доручення;

б) меморіальні ордери;

в) заявки на видачу готівки;

г) грошові чеки;

ґ) плани асигнувань.

Тест 19. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України та до місцевих бюджетів вищого рівня, здійснюється ор­ганами Державного казначейства України з окремого аналітичного рахунку, відкритого за балансовим рахунком:

а) 3111;

б) 3121;

в) 3142;

г) 3421;

ґ) 3422.

Тест 20. Інформація щодо власних надходжень розпорядників коштів місце­вих бюджетів, які зараховуються на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком:

а) 3542;

б) 3551

в) 3621

г) 3711

ґ) 3732.

Додаткова література з теми

1. Бюджетний кодекс України: [прийнятий Верховною Радою 8 лип. 2010 р. № 2456-VI] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Про здійснення державних закупівель : [Закон України від 1 черв. 2010 р. №2289-VI] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти: [Постанова Кабінету Міністрів України від 09 жовт. 2006р. №1404] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

4. Про Державне казначейство України: [Постанова Кабінету Міністрів Укра­їни від 21 груд. 2005р. №1232] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

5. Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ : [Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228]- Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua

6. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: [Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

7. План рахунків бухгалтерського обліку банків України: [Постановв Прав­ління Національного банку України від 17 черв. 2004 №280] - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua

8. Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету: [Наказ Державного казначейства України від 25 трав. 2004р. № 89] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

9. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів: [Наказ Дер­жавного казначейства України від 04 лист. 2002р. №205] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

10. Порядок формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів: [Наказ Державного казначейства України від 05 лют. 2008р. №40] - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

11. Про порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в орга­нах Державного казначейства України: [Наказ Державного казначейства України від 9 серп. 2004 р. №136] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov. иа

12. Булгакова С.О. Казначейська система виконання бюджету : Підручник / С.О.Булгакова, Л.В.Єрмошенко, Н І.Сушко; за заг.ред. С.О.Булгакової. - 2-ге вид, переробл. та допов. - К.: КНТЕУ, 2005. - 417с.

13. Галушка Є.О. Казначейська справа: Навчальний посібник/ Є.О. Галушка, О.В. Охрімовський, Й.С. Хижняк - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 248с.

Юрій СІ. Казначейська система: Підручник / С.І.Юрій. В.І.Стоян. О.С. Даневич; під заг. ред. С.І.Юрія. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2006. - 818с

Тема 7 Казначейське обслуговування державних цільових фондів та державного боргу План (логіка) викладу й засвоєння матеріалу

1. Казначейське обслуговування державних цільових фондів.

2. Порядок проведення платежів із погашення та обслуговування державного боргу.

Ключові поняття та терміни:

• державні цільові фонди; - внутрішній державний борг;

• класифікація цільових фондів; - зовнішній державний борг;

• рахунки для обліку коштів ці- - капітальний борг;

льових фондів; - поточний борг;

• страхові внески до Фонду; - державне запозичення;

• платники страхових внесків; - державна гарантія;

• виписки з рахунків; - управління державним боргом;

• дефіцит бюджету; - фінансування бюджету.

• державний борг;

7.1. Казначейське обслуговування державних цільових фондів

Самостійною ланкою фінансової системи держави є фонди фінансових ресурсів цільового призначення, необхідність створення та функціонування яких викликана потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню у випадку досягнення ними непрацездатного віку, втрати працездатності, го­дувальника, роботи, настання стихійного лиха та інших непередбачуваних подій. В економічному аспекті - це створення та використання фондів фінан­сових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур, окремих громадян.

Державні цільові фонди - це форма перерозподілу й використання фінан­сових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні центральних органів влади та органів місцевого самоврядування, мають цільове призначення, яке втілюється в чітко визначених джерелах утворення та напрямках використання коштів.

Існування цільових фондів є об'єктивним і доцільним та пов'язане:

• з концентрацією додаткових джерел для фінансування потреб органів державної влади та управління понад бюджетні асигнування;

• з недостатністю одного централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення всіх державних потреб;

• з можливістю покриття бюджетного дефіциту у випадку перевищення доходів над видатками цільових фондів;

- з можливістю контролю за формуванням та цільовим використанням державних коштів.

В Україні державні цільові фонди діляться на дві групи: загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні цільові фонди - це фонди, які створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування державних програм. Місце­ві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення місцевих програм.

Загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві групи. Першу утворю­ють постійні фонди, створення яких пов'язане з реалізацією певних функцій держави. Так, у реалізації соціальної функції особливу увагу приділяють соці­альному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення соціального страхування. Другу групу ста­новлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем розвитку суспільства. Вони створюються в разі конкрет­ної потреби й після вирішення проблеми припиняють існування.

За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди по­діляються на бюджетні й позабюджетні.

Бюджетні цільові фонди — це грошові фонди, які входять до складу бюджету держави, формуються за рахунок чітко визначених джерел над­ходжень і забезпечують фінансування державних чи місцевих видатків за цільовим призначенням. При цьому частина фондів фінансується за рахунок загального фонду, інша частина - за рахунок спеціального фонду. Забезпечен­ня видатків бюджетних цільових фондів зі спеціального фонду, як правило, має основою цільове надходження доходів. До бюджетних фондів України належать: Фонд соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони на­вколишнього середовища. Державний інноваційний фонд, Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу; Фонд сприяння місцевому самовряду­ванню України; Фонд охорони праці; Фонд розвитку та захисту конкуренції; Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств та інші.

Позабюджетні цільові фонди - це грошові фонди, які не включені до складу бюджету держави, мають самостійні джерела надходжень, що використовуються тільки за цільовим призначенням незалежно від обсягів бюджетного фінансування. До позабюджетних державних цільових фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державно­го соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страху­вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Державні цільові фонди формуються за рахунок надходжень, визначених чинним законодавством України. Доходи бюджетних фондів можуть акуму­люватися у складі державного бюджету, а позабюджетних фондів - безпосе­редньо в бюджеті фондів. Залежно від призначення фонду, а також вимог до організації його діяльності, доходи можуть надходити тільки з певних джерел. Отже, не всі фонди можуть мати такі надходження, як дивіденди, проценти, доходи від продажу цінних паперів, обов'язкові відрахування, прибутки від комерційної діяльності та ін.

Основними джерелами фінансування державних цільових фондів в Україні є:

• законодавчо встановлені обов'язкові відрахування юридичних і фізич­них осіб до складу доходів фондів мають важливе загальнодержавне значення. Наприклад, до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

• обов'язкові внески певними категоріями юридичних і фізичних осіб коштів до фондів на визначених умовах їх використання. Прикладом є страхові внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування;

• виплати коштів Державного бюджету до фондів із метою фінансуван­ня певних програм, або цільові бюджетні виплати. Так, до фондів, які одержують кошти з Державного бюджету України, належать Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та ін.;

• доходи, що надходять у фонди від розміщення тимчасово вільних ко­штів у комерційних банках, якщо вони мають вільні грошові кошти й використовують їх як депозити в банках;

• надходження у вигляді дивідендів і процентів, нарахованих на цінні па­пери та корпоративні права, придбані в попередні періоди. Правління фонду має проводити активну інвестиційну політику з метою збільшен­ня доходів, а також участі в корпоративному управлінні;

• доходи від продажу й перепродажу цінних паперів і корпоративних прав у процесі формування та використання інвестиційного портфеля фонду;

• надходження як погашення позик, які надавалися фондом юридичним і фізичним особам у попередні періоди. Погашення позик зараховується як надходження доходної частини фонду в поточному періоді;

• з метою фінансування видатків фонду в разі нестачі коштів, формування раціональної структури інвестиційного портфеля, впровадження нових технологій тощо фонди можуть браги кредити та позики;

• з метою сприяння діяльності фонду в реалізації накреслених програм можуть здійснюватися добровільні й благодійні грошові внески юри­дичних і фізичних осіб; прибутки від комерційної діяльності, яку здій­снюють фонди як юридичні особи;

• надходження за рахунок фінансових санкцій, які, згідно із законо­давством, застосовуються до осіб, що порушують умови здійснення обов'язкових зборів і платежів.

Фонди формують свої доходи за рахунок джерел, передбачених законодав­ством. Не вс і фонди мають можливість залучати фінансові ресурси у вигляді обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб, і не кожен з них перед­бачає проведення інвестиційної діяльності й операцій із цінними паперами. Не завжди є можливості використовувати вільні кошти як депозити, а також мобілізувати доходи шляхом одержання позик.

Використовуються фінансові ресурси фондів у відповідності з цільовим призначенням згідно з вимогами, які регламентуються порядком створення й здійснення діяльності фонду.

З 1 січня 2011 року в Україні запроваджено єдиний соціальний внесок. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодав­ство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійсню­ється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення за­хисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України є органом, що уповноважений вести облік плат­ників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені чинним законодавством.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

• законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

• обов'язковості сплати;

• законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

• захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

• державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

• відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страху­вання встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені зако­нодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінан­сування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних по­слуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечен­ня функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінан­сових санкцій, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законо­давством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризи­ку виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Так, для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках)(таблиця 7.1):

Таблиця 7.1

Розподіл суми єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

у відсотках

Для бюджетних установ сума єдиного внеску розподіляється:

• на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 4,1322 відсотка;

• на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тим­часовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похован­ням, - 3,8567 відсотка;

на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 0,551 відсотка;

• на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) - 91,4601 відсотка.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства Укра­їни для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства Укра­їни відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідно­му територіальному органу Пенсійного фонду. Зазначені рахунки відкрива­ються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положен­ням про рух коштів, що затверджується Державним казначейством України та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування територіального органу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до умов договорів між органами Державного казна­чейства України і власниками рахунків

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівко­вих коштів з його банківського рахунку Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи від­ділення зв'язку.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахо­ваний за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Пенсійний фонд України та територіальні органи Пенсійного фонду Укра­їни відкривають в органах Державного казначейства України небюджетні ра­хунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які під­лягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій.

Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників та класів про­фесійного ризику виробництва, визначених законодавством. Рахунки 3719 відкриваються територіальним органам Пенсійного фонду України на балансі Головних управлінь Державного казначейства України в Автономній Респу­бліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Пенсійному фонду Укра­їни - на балансі Державного казначейства України. Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв органів Пенсійного фонду України та інших до­кументів, визначених Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України.

Розрахункове обслуговування органів Пенсійного фонду України здійсню­ється органами Державного казначейства України відповідно до умов дого­ворів між органами Державного казначейства України і власниками рахунків згідно з вимогами Порядку.

Договори укладаються:

• управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах з районними, міськими, районними у містах управліннями Дер­жавного казначейства України;

• головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з Головними управ­ліннями Державного казначейства України;

Пенсійним фондом України з Державним казначейством України.

Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на ра­хунки 3719, відкриті на ім'я управлінь Пенсійного фонду України. На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/ або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 управлінь Пенсійного фонду України, перераховуються Головними управліннями Дер­жавного казначейства України на відповідні рахунки Головних управлінь Пен­сійного фонду України на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Державного казначейства України з власниками рахунків. До 10-ї години наступного операційного дня страхові кошти з рахунків 3719 Головних управлінь Пенсійного фонду України засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних доку­ментів перераховуються Головними управліннями Державного казначейства України на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я Пенсійного фонду Укра­їни в Державному казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 Пенсійного фонду Укра­їни, об 11-й годині засобами програмного забезпечення розподіляються ав­томатично за видами загальнообов'язкового державного соціального стра­хування відповідно до визначених законодавством пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Державному казначействі України за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних по­забюджетних фондів» Плану рахунків (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Державним казначейством України з власниками рахунків.

У разі якщо Пенсійний фонд України до 10³⁰ год. надав Державному каз­начейству України розрахунковий документ на перерахування коштів з його рахунку 3719 на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України для здійснення повернення помилкою або надміру сплачених сум та/або без­підставно стягнутих сум єдиного внеску, розподіл страхових коштів за вида­ми загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється після перерахування коштів Головному управлінню Пенсійного фонду Укра­їни для здійснення повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску.

У разі надання Пенсійним фондом України зазначеного розрахункового документа після 10³⁰ год. Державне казначейство України виконує його на­ступного операційного дня.

За результатами розподілу страхових коштів Державне казначейство України формує відомість розподілу страхових коштів за видами загально­обов'язкового державного соціального страхування (таблиця 7.2)

Органи Державного казначейства України засобами програмного забезпе­чення формують за попередній операційний день виписки з рахунків 3717 та З 719 та оборотно-сальдові відомості за рахунками 3 719 та відображають суми перерахованих страхових коштів на рахунках управлінського обліку.

Головні управління (управління) Державного казначейства України щоден­но наступного робочого дня після зарахування страхових коштів на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України передають Головним управ­лінням (управлінням) Пенсійного фонду України до 11-ї години такі документи:

• виписки з рахунків 3719, відкритих на ім'я Головних управлінь (управ­лінь) Пенсійного фонду України, в електронному вигляді у текстовому форматі та у форматі dbf файлу;

• оборотно-сальдову відомість за рахунками 3719, відкритими на ім'я Го­ловних управлінь (управлінь) Пенсійного фонду України, на паперових носіях.

Головні управління (управління) Пенсійного фонду України щоденно піс­ля отримання виписок з рахунків 3719, відкритих на ім'я Головних управлінь (управлінь) Пенсійного фонду України, в електронному вигляді у текстовому форматі друкують їх та подають до Головних управлінь (управлінь) Держав­ного казначейства України.

Головні управління (управління) Державного казначейства України що­денно в межах операційного дня завіряють в установленому порядку виписки на паперових носіях з рахунків 3719, подані Головними управліннями (управ­ліннями) Пенсійного фонду України.

Головні управління Державного казначейства України щоденно наступ­ного робочого дня після зарахування страхових коштів на рахунки управлінь Пенсійного фонду України передають управлінням Державного казначейства України до 10-ї години виписки з рахунків 3719, відкритих на ім'я управлінь Пенсійного фонду України та оборотно-сальдові відомості за цими рахунками в електронному вигляді засобами електронного зв'язку.

Державне казначейство України щоденно наступного робочого дня після зарахування страхових коштів на рахунки 3719 Пенсійного фонду України пе­редає Пенсійному фонду України до 11-ї години такі документи:

• - відомість розподілу страхових коштів за видами загальнообов' язково го державного соціального страхування в електронному вигляді та на папе­рових носіях,

• - виписки з рахунків 3719, відкритих на ім'я Пенсійного фонду України, в електронному вигляді у текстовому форматі та у форматі dbf файлу;

• - оборотно-сальдову відомість за аналітичними рахунками 3719, відкри­тими на ім'я Пенсійного фонду України, на паперових носіях.

Пенсійний фонд України щоденно після отримання виписок з рахунків 3719 в електронному вигляді у текстовому форматі друкує їх та подає до Дер­жавного казначейства України.

Державне казначейство України щоденно в межах операційного дня заві­ряє в установленому порядку виписки на паперових носіях з рахунків 3719, подані Пенсійним фондом України.

Для обліку коштів цільових фондів в органах Державного казначейства України відкриваються рахунки за балансовими рахунками 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» та 3718 «Рахунки для обліку коштів від приватизації», порядок відкриття яких повинен здійснюватися таким чином:

3717KPW900NNN,

де К - ключ, що вираховується автоматично;

Р - ознака фонду ;

VV - вид надходження;

NNN - код території, взятий з довідника адміністративно-територіальних одиниць відповідних бюджетів.

Ознака фондів до рахунку 3717 «Рахунки державних цільових фондів» ма­ють такий вигляд:

1. - Пенсійний фонд України;

2. - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

3. - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування

на випадок безробіття;

4. - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробни­

цтві та професійних захворювань;

5. - Фонд державного майна України.

Рахунки за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджет­них фондів» у розрізі районів відкриваються таким чином:

3717 КРVV9BBNN

де аналітичний параметр ВВ має такі значення:

00- надходження,

01- використання.

Рахунки за балансовим рахунком 3718 «Рахунки для обліку коштів від при­ватизації» відкриваються за аналогічною схемою.

Державне казначейство України щоденно наступного робочого дня після зарахування коштів на рахунки 3717, відкриті на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, надає власникам рахунків виписки з цих рахунків у електронному вигляді та/або на паперових носіях відповідно до умов договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування. Порядок надання інформації в електронному вигляді ви­значається протоколами обміну інформацією між Державним казначейством України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страху­вання. Пенсійний фонд України надає Державному казначейству України ін­формацію про перелік органів Пенсійного фонду України, їх розташування, в яких органах Державного казначейства України вони будуть обслуговуватись і в яких органах державної податкової служби України вони перебувають на обліку.

При виникненні змін у складі та/або розташуванні органів Пенсійного фонду України протягом трьох робочих днів з дня виникнення зазначених змін Пенсійний фонд України надає відповідну інформацію Державному каз­начейству України.

Таким чином, казначейське обслуговування позабюджетних та бюджетних цільових фондів запроваджено з метою повного та своєчасного виконання їх­ніх обов'язків щодо здійснення соціальних послуг та виплат, передбачених Законами України.

7.2. Порядок проведення платежів із погашення та обслуговування державного боргу

Дефіцит державного бюджету та великі державні запозичення для його по­криття призводять до формування та стрімкого зростання державного боргу в перші роки незалежності України. Значні обсяги державного боргу, а отже, й чималі витрати на його погашення та обслуговування, часто £ проблемою для макроекономічної стабільності, що й зумовлює необхідність ефективного управління ним.

В економічній літературі наводять багато визначень сутності державного боргу, але в більшості випадків його трактують як накопичувальну суму всіх дефіцитів бюджетів уряду за мінусом додатних сальдо, що мали місце в краї­ні, або як заборгованість, що накопичилася в результаті запозичень для фінан­сування минулих бюджетних дефіцитів.

Дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів із бюджету та повернен­ням кредитів до бюджету).

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повер­нення отриманих та непогашених кредитів (позик)станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Виходячи з того, внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держа­ва, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).

Внутрішній державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються форми державного боргу. Виходячи з розрахун­ку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентних ви­плат, які мають бути сплачеш за зобов'язаннями держави на визначені періоди. Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна вели­чина боргу держави без розбивки на періоди, протягом яких він повинен бути погашений.

Поточний борг - це сума зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом із перерахованими відсотками) у поточному році.

Зовнішній державний борг — сухотність боргових зобов 'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку. Відповідно до Бюджетної класифікації України державний борг класифі­кується за типом кредитора й типом боргового зобов 'язання (див. тему 3).

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні за­позичення та гарантії.

Державне запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з ме­тою фінансування державного бюджету. Розрізняють:

• державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод із резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринву;

• державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійсню­ється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державне запозичення може здійснюватися лише з метою фінансування дефіциту державного бюджету , підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів, на інші цілі, установлені законом України в кожному окре­мому випадку.

Державна гарантія - зобов'язання України повністю або частково ви­конати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальни­ками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під держати гарантії, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

• короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року),

• середньостроковий (від одного до п'яти років);

• довгостроковий (від п'яти років і більше).

Політика управління державним боргом є важливим компонентом здій­снюваної фінансової політики та суттєвою складовою процесів макроекономічного регулювання.

Управління державним боргам — сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармо­нізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів. Стратегічною метою управління державним боргом є забезпечення необ­хідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат, пов'язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу ; створення передумов макроекономічної стабільності в ко­роткостроковому та довгостроковому періодах.

Основними засадами управління державним боргом є оптимізація струк­тури державного боргу; мінімізація витрат на обслуговування державного боргу; мінімізація ризиків, пов'язаних із цим боргом; сприяння розвитку вну­трішнього ринку державних запозичень. Управління державним боргом здій­снює Міністерство фінансів України або, за його дорученням та від імені, інші організації та установи.

Управління державним боргом має за мету досягнення стабільного еконо­мічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відпо­відної структури) іноземних інвестицій та інше.

Процес управління державним боргом передбачає вирішення таких зав- даннь:

• пошуку ефективних умов запозичення коштів із точки юру мінімізації вартості боргу;

• ефективне та цільове використання запозичених коштів;

• своєчасність та повнота сплати основної суми боргових зобов'язань та нарахованих відсотків за ними;

• оптимізація співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозичен­нями з метою збереження фінансової рівноваги країни;

• стабілізація валютного курсу та фінансового ринку країни.

Фінансування бюджету - надходження та витрати бюджету, пов'язані зі зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від при­ватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залиш­ків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансо­вих ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витра­чання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіцигу бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Джерелами фінансування бюджету є:

• кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

• кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходжен­ня, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо держав­ного бюджету;

• повернення бюджетних коштів із депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

• вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених Бюджетним Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Націо­нального банку України.

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах гра­ничного обсягу державного боргу. Право на здійснення державних внутріш­ніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених Законом України «Про Дер­жавний бюджет України», належить державі в особі Міністра фінансів Укра­їни або особі, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

Кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав, бан­ків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних про­грам (проектів), відносяться до державних зовнішніх запозичень. Відповідно до укладених кредитних договорів кошти для реалізації таких інвестиційних програм (проектів), а також витрати на обслуговування та погашення відпо­відних кредитів (позик) передбачаються у Законі України «Про Державний бюджет України» протягом усього строку дії кредитних договорів. Такі кре­дитні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передба­чених статтею 73 Бюджетного Кодексу).

Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст із чисельністю населення понад п'ятсот тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місце­вих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можу ть здійснюва­ти всі міські ради.

Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 Бюджетного Кодексу, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, міської ради.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій фор­мі (крім випадків, передбачених 74 статтею Бюджетного Кодексу) або надава­ти юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів із бюджету).

З метою економії бюджетних коштів Міністерство фінансів України (Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада або за їх рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, вику п та продаж дер­жавних боргових зобов'язань (боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.

Міністр фінансів України за погодженням із Національним банком України має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на кон­курсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджет­ного періоду.

Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради в межах по­точного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом при­дбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.

Порядок здійснення таких операцій визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням таких вимог:

• у становлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів, укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних паперів;

• укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку при розміщенні на депозитах.

Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України може надавати Кабінет Міністрів України виключно в межах, визначених Законом «Про Державний бюджет України». За дорученням Кабінету Міністрів Украї­ни відповідні правочини вчиняє Міністр фінансів України.

Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - рези­дентів України, що належать до комунального сектора економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвести­ційних програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної інфраструкту­ри або впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового за­безпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. Гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов'язань суб'єктів господарювання, якщо джерелом їх повернення передбачаються кошти державного (місцево­го) бюджету.

Суб'єкти господарювання, стосовно яких приймається рішення про надан­ня кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов'язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які протягом трьох останніх років додержуються встановлених Національним бан­ком України обов'язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України (відповідного міс­цевого бюджету) плату за їх отримання в розмірі, установленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи місь­кою радою), якщо інше не передбачено Законом України «Про Державний бю­джет України».

Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період Законом України «Про Державний бюджет України» (рішенням про місцевий бюджет).

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі переви­щення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжи­ти заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність із положеннями Бюджетного Кодексу.

Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Респу­блікою Крим чи територіальною громадою міста боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 100 відсотків (для міста Києва — 400 відсотків) середньорічного індикативного прогнозного обсягу над­ходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюдже­ту на наступні за плановим два бюджетні періоди. У разі перевищення цієї граничної величини Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада зобов'язані вжити заходів для приведення такого загального об­сягу боргу у відповідність із положеннями Бюджетного Кодексу.

Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється в разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням особливостей, визна­чених у Бюджетному Кодексі. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефі­цитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результата­ми річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період). Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запози­чень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу /пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду¹ місцевого бюджету, крім власних над­ходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністра­ції, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради можуть отриму­вати:

• позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за за­гальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансо­вих установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів - у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашен­ня таких позик визначається Міністерством фінансів України;

• позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частини п'ятої статті 43 Бюджетного Кодексу;

• середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, ви­значених у Законі України «Про Державний бюджет України», за раху­нок коштів Єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Мі­ністрів України.

Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.

Місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету роз­витку Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривало­го користування або об'єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задово­лення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень погоджуються з Міністерством фінансів України. Міністерство фінансів України здійснює ре­єстрацію місцевих запозичень та місцевих гарантій. Усі договори про місцеві запозичення, договори, виконання зобов'язань за якими забезпечено місцеви­ми гарантіями, та договори про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів реєструються у Реєстрі місцевих запозичень та місцевих гарантій.

Держава не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями Автоном­ної Республіки Крим і територіальних громад.

Видатки на обслуговування місцевого боргу здійснюються за рахунок ко­штів загального фонду місцевого бюджету.

Видатки місцевого бюджету па обслуговування місцевого боргу не мо­жуть перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду місцевого бю­джету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслу­говування місцевого боргу. Якщо у процесі погашення місцевого борту та платежів із його обслуговування, обумовлених договором між кредитором та позичальником, порушується графік погашення з вини позичальника. Верхо­вна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада не мають права здійснювати нові місцеві запозичення протягом п'яти наступних років. По­рядок здійснення місцевих запозичень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених бюджетним Кодексом.

Державні боргові зобов'язання розподіляються на:

• прямі боргові зобов'язання - зобов'язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником шляхом випуску державних цінних па­перів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України;

• умовні (гарантовані) боргові зобов'язання - зобов'язання, що беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, у тому числі зобов'язання за кредитами МВФ, крім випадків їх безпосередньо­го спрямування до державного бюджету. До вступу в силу державних гарантій операції за зазначеними зобов'язаннями не відображаються в показниках державного бюджету.

Починаючи з 2004 року, виконання державою гарантійних зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій за кредитами, наданими безпосередньо юридичним особам під державні гарантії, відображається Міністерством фі­нансів України в розділі «Кредитування».

У свою чергу позики, за якими виникають прямі боргові зобов'язання, по­діляються на:

• позики на фінансування бюджету - позики, що залучаються державою з метою фінансування державного бюджету й не мають цільового при­значення;

• позики на фінансування проектів розвитку - позики, що залучаються державою на фінансування цільових програм розвитку, у тому числі по­зики, що залучаються державою для інституційних проектів підтримки та розвитку органів державного управління та які не є самоокупними; позики, що залучаються державою для фінансування інвестиційних проектів розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв та регіонів на умовах повернення;

• позики, пов'язані з реструктуризацією чи визнанням боргу - позики, що виникають у результаті реструктуризації боргових зобов'язань чи ви­знання боргу.

До операцій, пов'язаних із державним боргом, належать операції держав­ного бюджету, пов'язані зі зміною обсягу державного боргу, його обслуговуванням, управлінням, виконанням гарантійних зобов'язань та використанням залучених коштів, а саме:

• одержання/випуск (отримання) - надходження до державного бюджету,

що виникають унаслідок державного запозичення та/або взяття борго­вих зобов'язань у разі реструктуризації чи визнання боргу;

• обслуговування - платежі на виконання державних боргових зобов'язань перед кредиторами за користування запозиченими коштами (сплата від­сотків, комісій тощо) та інші платежі, пов'язані із виконанням боргових зобов'язань на користь кредиторів (конвертація, внески в Пенсійний фонд тощо);

• погашення - здійснення платежів на виконання державних боргових зобов'язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу;

• надання (використання) - використання залучених коштів шляхом на­дання позик, трансфертів;

• повернення основної суми наданих позик - здійснення платежів до дер­жавного бюджету позичальниками з повернення позик, що були надані з державного бюджету за рахунок залучених коштів та/або з повернення коштів, сплачених державою на виконання гарантійних зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій;

• платежі з виконання гарантійних зобов'язань - здійснення платежів із державного бюджету на виконання державою гарантійних зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій за кредитами, наданими під державні гарантії;

• плата за користування бюджетними коштами - здійснення платежів до державного бюджету позичальниками за користування бюджетними ко­штами (сплата відсотків, комісій тощо), що були надані з державного бюджету у вигляді позик за рахунок залучених коштів;

• плата за надання позик та/або гарантій - здійснення платежів до держав­ного бюджету позичальниками за надання державних гарантій та позик, що були надані з державного бюджету за рахунок залучених коштів або в результаті реструктуризації заборгованості перед державою;

• управління державним боргом - виконання заходів щодо досягнення еконо­мії коштів державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу, управління строками платежів та поліпшення структури державного боргу; проведення заходів з інформаційної та рейтингової підтримки залу­чення коштів на ринках капіталу; оплата дорадчих та юридичних послуг із питань управління державним боргом, випуску та обігу державних цін­них паперів, впровадження сучасних засобів обробки інформації та зв'язку, створення та розвитку інформаційно-аналітичної системи управління дер­жавним боргом, оплата інших заходів;

• продаж державних цінних паперів з дисконтом - продаж державних цін­них паперів за ціною, що є нижчою за їх номінальну вартість;

• продаж державних цінних паперів з премією - продаж державних цін­них паперів за ціною, що є вищою за їх номінальну вартість;

• зарахування курсової різниці - зарахування результатів переоцінки за­лишків валютних коштів, що виникають унаслідок зміни курсу націо­нальної валюти відносно іноземної валюти.

Відображення операцій, пов'язаних з борговими угодами при плануван­ні та виконанні державного бюджету

Одержання позик на фінансування бюджету відображається в загальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Обслуговування позик на фінансування бюджету відображається в загаль­ному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Погашення основної суми державного боргу за позиками на фінансування бюджету відображається у загальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Суми премій відображаються в загальному фонді державного бюджету у видатковій частині як видатки з обслуговування державного боргу.

Суми курсових різниць за валютними коштами, що залучаються на фінансування державного бюджету, відображаються в розділі «Фінансування».

Позики на фінансування проектів розвитку та позики, що виникають у результаті визнання боргу

Одержання шляхом взяття державою боргових зобов'язань за позиками на фінансування проектів розвитку та позиками, що виникають у результаті ви­знання боргу, відображається у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Обслуговування позик на фінансування проектів розвитку та позик, що виникають у результаті визнання боргу, відображається в загальному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Відображення операцій при реструктуризації боргових зобов'язань

Погашення основної суми державного борту за позиками на фінансування проектів розвитку та позиками, що виникають у результаті визнання боргу, відображається в загальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансу­вання».

Погашення основної суми боргу за позиками, що підлягають реструкту­ризації, відображається у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

У разі, якщо до зобов'язань, що підлягають реструктуризації, включається сума платежів із обслуговування боргу, такі платежі відображаються у спеці­альному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Сума зобов'язань, що виникає в результаті реструктуризації, відобража­ється як одержання у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Фі­нансування».

Погашення та обслуговування зобов'язань, що виникли в результаті ре­структуризації, відображається аналогічно операціям за позиками на фінан­сування бюджету.

Відображення операцій, пов'язаних з активними угодами та наданням трансфертів за рахунок залучених коштів при плануванні та виконанні державного бюджету

Надання трансфертів із державного бюджету за рахунок залучених коштів на впровадження інституційних проектів, що фінансуються за рахунок по­зик від міжнародних фінансових організацій, відображається у спеціальному фонді державного бюджету та розподіляється за головними розпорядниками у видатковій частині.

Надання позик із державного бюджету на впровадження інвестиційних проектів за рахунок залучених на ці потреби позик відображається у спеці­альному фонді державного бюджету в розділі «Кредитування» за головними розпорядниками, що відповідають за впровадження таких проектів.

Повернення основної суми позик, наданих для фінансування проектів роз­витку за рахунок коштів, залучених державою, до державного бюджету від позичальників відображається в загальному фонді державного бюджету в роз­ділі «Кредитування» з від'ємним знаком.

Плата за користування бюджетними коштами (відшкодування платежів з обслуговування) та/або плата за надання позик відображається в загальному фонді державного бюджету в дохідній частині.

Плата за надання державних гарантій відображається в загальному фонді державного бюджету в дохідній частині.

Відображення операцій із управління державним боргом при плануван­ні та виконанні державного бюджету

Витрати на управління державнім боргом відображаються у складі витрат на погашення та обслуговування державного боргу.

Платежі з дострокового погашення державного борту або викупу держав­них цінних паперів та операцій із резервування/депонування коштів для здій­снення майбутніх платежів за державним боргом відображаються в загально­му фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Витрати, пов'язані з оплатою банківських, посередницьких, юридичних, консультаційних послуг та інших заходів, потреба в яких виникає при утво­ренні та управлінні державним боргом, відображається в загальному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Відображення операцій, пов'язаних h виконанням гарантійних зобо­в'язань при плануванні та виконанні державного бюджету

Платежі на виконання державою гарантійних зобов'язань за позичаль­ників, що отримали кредити під державні гарантії, відображається в розділі «Кредитування» загального фонду державного бюджету «Виконання держа­вою гарантійних зобов'язань за позичальників, що отримали кредити під дер­жавні гарантії».

Відшкодування коштів, витрачених державою на виконання гарантійних зобов'язань, позичальниками кредитів, що отримані під державні гарантії, відображається в загальному фонді державного бюджету в розділі «Кредиту­вання» зі знаком мінус.

Витрати, пов'язані із закупівлею та конвертацією іноземної валюти за пла­тежами з виконання гарантійних зобов'язань, що віднесені до розділу «Креди­тування», відображаються в загальному фонді державного бюджету в розділі «Кредитування» за відповідним кодом бюджетної класифікації.

Надходження коштів у рахунок погашення заборгованості перед держав­ним бюджетом за кредитами, залученими державою та/або під державні га­рантії й наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного ви­робництва, переданої сільгосптоваровиробникам та іншим суб'єктам господа­рювання, відображається у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Кредитування» зі знаком мінус.

Відображення операцій, пов'язаних із цінними паперами та депозита­ми при плануванні та виконанні державного бюджету

Розміщення коштів на депозитах чи придбання цінних паперів із метою по­дальшого використання їх на погашення та обслуговування державного боргу, а також повернення коштів із депозитів чи пред'явлення цінних паперів кре­дитору відображаються в загальному фонді в розділі «Фінансування».

Різниця між придбанням та пред'явленням цінних паперів впливає на фі­нансування бюджету.

Витрати, пов'язані з закупівлею та конвертацією іноземної валюти за пла­тежами з активних операцій щодо розміщення коштів на депозитах чи при­дбання цінних паперів із метою подальшого використання їх на погашення та обслуговування державного боргу, відображаються в загальному фонді дер­жавного бюджету у видатковій частині з обслуговування державного боргу.

До повноважень органів ДКУ з обслуговування державного боргу нале­жать:

а) ведення обліку операцій з:

• утворення, обслуговування та погашення внутрішнього боргу держави;

• утворення, обслуговування та погашення зовнішнього боргу держави;

• випуску, розміщення, поточного обслуговування та погашення держав­них цінних паперів та поточних платежів за ними;

• заборгованостей за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефі­циту бюджету, забезпечення поточних платежів із погашення основної суми боргу за ними;

• векселями, виданими Державним казначейством, та проведення оста­точних розрахунків за ними;

б) здійснення контролю:

• за надходженням коштів від розміщення цінних паперів,

• за відшкодуванням резидентами збитків, завданих бюджету, від непо­вернення позик, отриманих під гарантії уряду;

в) складання анлітичних довідок та оперативної звітності:

• про стан надходження коштів до бюджету від розміщення цінних паперів;

• про утворення, обслуговування та погашення державного боргу за окре­мими кредиторами та джерелами утворення боргових зобов'язань.

Особливості казначейського обслуговування боргових зобов'язань держави

Державне казначейство України щомісячно (зі щодекаднім уточнен­ням) отримує від Міністерства фінансів України графіки платежів за держав­ним боргом, на підставі яких складаються графіки проведення платежів з об­слуговування державного боргу та графіки закупівлі й конвертації валютних коштів для проведення зазначених платежів.

На підставі графіків, отриманих від Міністерства фінансів України, Дер­жавне казначейство України складає пропозиції щодо відкриття асигнувань із загального фонду державного бюджету по зовнішньому державному боргу та внутрішньому державному боргу на відповідний період.

У разі недостатності необхідної суми коштів на валютних рахунках для здійснення видатків з обслуговування боргових зобов'язань держави Держав­не казначейство України здійснює закупівлю валюти та/або конвертацію ва­лютних коштів.

Підставою для проведення видатків з обслуговування державного боргу є розпорядження Міністерства фінансів України, яке надається Державному казначейству України на паперових та електронних носіях. Строк дії розпо­рядження - 10 банківських днів із дня його виписки.

До розпоряджень додаються копії завірених в установленому порядку кредитних угод, укладених між Кабінетом Міністрів України (в особі Мініс­терства фінансів України) та іноземними кредиторами, банками-агентами; платіжних інструкцій іноземних кредиторів; рахунків-фактур; договорів про придбання товарів, виконання робіт, надання послуг; актів виконаних робіт, документів стосовно державних закупівель та інших документів, які є підста­вою для здійснення платежів згідно з чинним законодавством.

До платежів з обслуговування державного боргу належать платежі зі сплати:

• відсотків (доходу) за державними борговими зобов'язаннями;

• видатків на Головні управління державним боргом, пов'язаних з надан­ням послуг з обслуговування державного борту (юридичних, рейтингових, дорадчих, агентських, управлінських, банківських, інформаційних, перекладацьких та інших).

Платежі з обслуговування державного боргу здійснюються Державним казначействам України в національній та іноземній валютах у такому по­рядку:

• виплата відсотків (дохо,ту) за борговими зобов'язаннями здійснюєть­ся безпосередньо на рахунки кредиторів або банків-агентів відповідно

до угод, укладених Міністерством фінансів України з кредиторами та банками-агентами як в національній, так і в іноземній валютах. Опера­ції в іноземній валюті здійснюються з валютних рахунків Державного казначейства України; - інші платежі з обслуговування державного боргу здійснюються в наці­ональній валюті через реєстраційні рахунки, відкриті на ім'я Міністер­ства фінансів України в Державному казначействі України; в іноземній валюті з валютних рахунків Державного казначейства України на ра­хунки виконавців послуг згідно з підтвердними документами. Платежі з погашення державного боргу здійснюються Державним казна­чейством України у такому ж порядку, як і видатки з обслуговування держав­ного боргу.

Контрольні запитання

1. Назвіть державні цільові фонди та вкажіть їх призначення.

2. З яких джерел формуються державні цільові фонди?

3. Який порядок зарахування коштів до державних цільових фондів?

4. Який порядок зарахування коштів до Фонду загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування на випадок безробіття?

5. Опишіть порядок проходження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

6. Що розуміють під поняттям «державний борг» та як його класифікують?

7. Що відмінного між поняттями «державне запозичення» та «державна га­рантія»?

8. Чи є необхідність в управлінні державним боргом та в чому його сутність?

9. Якими межами характеризуються загальний і гарантований державний та місцевий борги?

10. Охарактеризуйте державні боргові зобов'язання.

11. Вкажіть повноваження органів ДКУ з обслуговування державного боргу.

12. Які особливості казначейського обслуговування державних боргових зобов'язань?

Контрольні тести

Тест 1. Форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, які зна­ходяться в розпорядженні центральних органів влади та органів місцевого самоврядування, мають цільове призначення, яке втілю­ється в чітко визначених джерелах утворення та напрямках вико­ристання коштів є:

а) державний бюджет;

б) місцеві бюджети;

в) державний кредит;

г) державні цільові фонди;

ґ) бюджети місцевого самоврядування.

Тест 2. Цільові фонди поділяють на бюджетні й позабюджетні за:

а) джерелами фінансування;

б) юридичним статусом;

в) територіальністю;

г) періодом дії;

ґ) економічним змістом.

Тест 3. Рахунки для обліку коштів цільових фондів відкриваються у відпо­відності до законів України в:

а) НБУ;

б) комерційних банках;

в) органах Державного казначейства України;

г) органах Державної податкової адміністрації України;

ґ) Ощадбанку.

Тест 4. Рахунки для обліку коштів цільових фондів відкриваються в орга­нах Державного казначейства України за балансовими рахунками:

а) 3411;

б) 3717;

в) 3521;

г) 3718;

ґ) 3719.

Тест 5. Встановіть взаємозалежність ознаки фонду 1, 2, 3, 4, 5 до рахунку 3717 «Рахунки державних цільових фондів» :

а) Фонд державного майна України;

б) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробни­цтві та професійних захворювань;

в) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

г) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань;

ґ) Пенсійний фонд України.

Тест 6. Платники єдиного соціального внеску сплачують страхові внески за місцем знаходження через установи:

а) Національного банку України;

б) комерційних банків, у яких вони обслуговуються;

в) Ощадбанку;

г) усі відповіді вірні;

ґ) немає вірної відповіді.

Тест 7. Перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів

до бюджету) називають бюджетним:

а) дефіцитом;

б) боргом;

в) зобов'язанням;

г) запозиченням;

ґ) профіцитом.

Тест 8. Загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отрима­них та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що ви­никають внаслідок державного запозичення, є державним.

а) дефіцитом;

б) бортом;

в) зобов'язанням;

г) запозиченням;

ґ) профіцитом.

Тест 9. Сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні обліга­ції) - це.

а) внутрішній борг;

б) зовнішній борг,

в) капітальний борг;

г) поточний борг;

ґ) прихований борг.

Тест 10. Загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди - це:

а) внутрішній борг;

б) зовнішній борг;

в) капітальний борг;

г) поточний борг;

ґ) прихований борг.

Тест 11. Операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету - це:

а) державний борг;

б) державне запозичення;

в) державна облігація;

г) державна гарантія;

ґ) бюджетний дефіцит.

Тест 12. Зобов'язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальниками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та плат­ності - це:

а) державний борг;

б) державне запозичення;

в) державна облігація;

г) державна гарантія;

ґ) бюджетний дефіцит.

Тест 13. Сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповно­важених органів щодо визначення місць і умов розміщення та по­гашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інте­ресів позичальників, інвесторів і кредиторів - це:

а) касове обслуговування державного боргу;

б) державна гарантія;

в) управління державним боргом;

г) фінансування бюджету;

ґ) кредитування бюджету.

Тест 14. Державні гарантії для забезпечення повного або часткового вико­нання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання резидентів України може надавати:

а) Міністерство фінансів;

б) Державне казначейство;

в) Кабінет Міністрів;

г) Міністерство економіки; г) Верховна Рада.

Тест 15. Скільки відсотків річного номінального обсягу валового внутріш­нього продукту України не може перевищувати загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бю­джетного періоду?

а) 20;

б) 15;

в) 35;

г) 60;

ґ) 90.

Тест 16. Який строк дії розпорядження Міністерства фінансів України, яке надається Державному казначейству України для проведення ви­датків з обслуговування державного боргу?

а) 5 банківських днів з дня його виписки;

б) 8 банківських днів з дня його виписки;

в) 30 банківських днів з дня його виписки;

г) 10 банківських днів з дня його виписки;

ґ) 15 банківських днів з дня його виписки.

Додаткова література з теми

1. Бюджетний кодекс України: [прийнятий Верховною Радою 8 лип. 2010 р. № 2456-VI] : - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соці­альне страхування: [Закон України від 08.лип. 2010 № 2464-VI] -Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Про Національний банк України: [Закон України від 20 трав. 1999 р. №679- XIV] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

4. Про Державне казначейство України: [Постанова Кабінету Міністрів Укра­їни від 21 груд. 2005р. №1232] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

5. Про затвердження інструктивної бази: [Наказ Державного казначейства України від 28 лист. 2000р. №119] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

6 Про затвердження Порядку відображення операцій, пов'язаних із держав­ним боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету: [Наказ Мі­ністерства фінансів України від 28 січ. 2004р. №42] - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

7. Про затвердження Порядку казначейського обслуговування клієнтів та ін­ших клієнтів у разі виникнення позаштатних ситуацій: [Наказ Державного казначейства України від 22 лип. 2009р. №301] - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

8. Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видат­ками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету: [Наказ Державного казначейства України від 25 трав. 2004р. №89] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

9. Про порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним: [Наказ Міністерства фінансів України від 22 січ. 2001р. №42] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

10. Про фінансування витрат на управління державним боргом: [Розпоря­дження Кабінету Міністрів України від 1 бер. 2001р. N 68-р] - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua

11. Про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: [Положення затверджено Наказом Державного казначейства України від 17 лист. 2010р. №428, Постановою Правління Пенсійного фонду України 17 лист. 2010 р. №26-1] - Режим досіупу: http://zakon.rada.gov.ua

12. Булгакова C O. Казначейська система виконання бюджету : Підручник / С.О.Булгакова, Л.В.Єрмошенко, Н.І.Сушко; за заг.ред. С.О.Булгакової. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К.: КНТЕУ, 2005. - 417с.

13. Галушка Є.О. Казначейська справа: Навчальний посібник/ Є.О. Галушка, О.В. Охрімовський, Й.С. Хижняк - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 248с.

14. Юрій С І. Казначейська система: Підручник / С.І.Юрій, В.І.Стоян, О.С. Даневич; під заг. ред. С.І.Юрія. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2006. - 818с.

Модуль III. Бухгалтерський облік, звітність і контроль у системі Державного казначейства України

Зміст модуля

Модуль III. Бухгалтерський облік, звітність і контроль у системі Державного казначейства України

Тема 8. Бухгалтерський облік виконання бюджетів

8.1. Організація бухгалтерського обліку в органах Державного казначейства України

8.2. План рахунків як інструмент реєстрації операцій у бухгалтерському обліку

8.3. Порядок відображення операцій з виконання бюджетів на рахунках бухгалтерського обліку

Тема 9. Фінансова звітність із виконання бюджетів

9.1. Характеристика фінансової звітності з виконання бюджетів (сутність, функції, види, вимоги до підготовки та подання)

9.2. Звітність розпорядників бюджетних коштів із виконання бюджетів.

9.3. Звітність у системі Державного казначейства України

Тема 10. Контроль у системі Державного казначейства України

10.1. Зміст фінансового контролю та методика його забезпечення в Україні

10.2. Організація фінансового контролю в органах Державного казначейства України

Тема 8 Бухгалтерський облік виконання бюджетів

План (логіка) викладу й засвоєння матеріалу

1. Організація бухгалтерського обліку в органах Державного казначейства України.

2. План рахунків як інструмент реєстрації операцій у бухгалтерському обліку.

3. Порядок відображення операцій з виконання бюджетів на рахунках бухгал­терського обліку.

8.1. Організація бухгалтерського обліку в органах Державного казначейства України

На виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного бан­ку України від 15.09.99 № 1721 «Про створення внутрішньої платіжної систе­ми Державного казначейства» та з метою переходу на нову систему бухгалтер­ського обліку виконання державного та місцевих бюджетів в умовах функціо­нування Єдиного казначейського рахунку і внутрішньої платіжної системи ор­ганів Державного казначейського України наказом ДКУ від 28 листопада 2000 року №119 затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства, План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкцію по застосуванню Плану рахунків бухгалтер­ського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкцію про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі Державного казначейства.

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності по вико­нанню державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства розроблено на основі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансо­ву звітність», діючого законодавства України, нормативно-правової бази бю­джетного процесу, в т. ч. нормативних актів Державного казначейства Украї­ни, основних принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і ви­значає та регулює в межах повноважень, наданих Державному казначейству, вищезазначеною нормативно-правовою базою, єдиний методологічний та організаційний порядок ведення бухгалтерського обліку і звітності в органах Державного казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів в органах Державного казначей­ства ведеться безперервно. Структуру системи ведення обліку виконання бюдже­тів у Державному казначействі України можна представити на рисунку 8.1:

Бухгалтерський облік в органах Державного казначейства - це складо­ва системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та обміну інформацією про операції в органах Державного каз­начейства та передачі її зовнішнім, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. На основі даних бухгалтерського об­ліку складається фінансова звітність про виконання бюджетів.

Система обліку включає: бухгалтерський, бюджетний, управлінський об­лік, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, відрізняю­чись формою та періодичністю розрахунку даних.

Суттєвість системи обліку найбільш повно виявляється в його функціях (рисунок 8.2): нагляді, відображенні, узагальненні, контролі виконання бю­джетів усіх рівнів та забезпеченні збереження коштів бюджету. Усі функції пов'язані між собою й доповнюють одна одну.

Наведені функції забезпечують і кількісний, і якісний облік виконання бю­джетів усіх рівнів, змін, внесених до них у процесі виконання. Це дає змогу виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і внести відповід­ні зміни до бюджету чи кошторису доходів і видатків, тобто через виконання вищевказаних функцій органи влади забезпечують управління бюджетами всіх рівнів відповідно до своїх повноважень та здійснюють контроль за їх ці­льовим та ефективним використанням.

Бюджетний облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, ви­датки, кредитування за вирахуванням погашення і фінансування бюджетів, а також підведення результатів виконання бюджетів.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва органів Державного казначейства оперативною фінансовою й нефінансовою інформа­цією у визначеній ними формі для планування, управління бюджетними ко­штами, оцінки й контролю використання бюджетних коштів.

Управлінський облік ведеться органами Державного казначейства для за­безпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки виконання бюджетів та особливостей діяльності.

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформа­ції про стан активів та зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На основі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів за допомогою якого здійснені операції відображаються за відповідними рахунками в автоматизованому ре­жимі є основою інформаційної системи органів Державного казначейства.

Операція в органах Державного казначейства - дія або подія (може склада­тися з декількох складових), яка викликає зміни в фінансових характеристи­ках виконання бюджетів.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в органах Державного казна­чейства ґрунтуються на загальноприйнятих принципах, характеристика яких подана у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Основним завданням системи бухгалтерського обліку Державного казначейства по виконанню бюджетів є:

• додержання принципів обліку і звітності;

• своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними рахунками й параметрами операцій по виконанню бюджетів, які здій­снюються на підставі первинних документів клієнтів, органів, які ма­ють право безспірного списання коштів, електронних документів та внутрішніх документів Державного казначейства, складених згідно з діючим законодавством, підписаних уповноваженими особами клієнтів, органу стягнення та Державного казначейства;

• щоденне завершення та звірку всіх облікових процесів, регістрів та до­кументів, у тому числі пов'язаних з надходженням та перерахуванням коштів по системах міжбанківських електронних платежів і внутрішній платіжній системі Державного казначейства;

• складання щоденного балансу та автоматизовану перевірку відповіднос­ті даних аналітичного обліку даним балансу;

• достовірне відображення в обліку і звітності руху використання фінан­сових та інших ресурсів бюджетів, надання об'єктивної й порівняльної інформації про стан зобов'язань, активів, результатів виконання бюдже­тів, у тому числі в розрізі окремих органів Державного казначейства.

План рахунків бухгалтерського обліку та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності є обов'язковим для виконання всіма органами Державного казначейства.

Повнота та достовірність операцій в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Державного казначейства забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку без будь-яких відхилень, з ура­хуванням реальної оцінки операцій і подій.

Система бухгалтерського обліку повинна надавати можливість прогнозу­вання й визначення стратегії виконання бюджету шляхом порівняння показни­ків балансу з показниками, затвердженими в бюджетах, та аналізу їх динаміки.

Користувачами економічної інформації бухгалтерського обліку є:

• внутрішні (органи Державного казначейства та їх структурні підрозді­ли) - з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операці­ями органів Державного казначейства, а також для управління бюджет­ними коштами;

• зовнішні (Міністерство фінансів України та його органи, інші органи законодавчої й виконавчої влади - з метою оцінки минулих та майбутніх результатів виконання державного та місцевих бюджетів).

Облікова політика Державного казначейства - це сукупність визначе­них у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються Державним казначейством для складання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів.

Облікова політика системи органів Державного казначейства базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких органи Державного казна­чейства повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності.

Органи Державного казначейства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відобра­жаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом Національного банку України на дату здійснення операції або складання звітності.

Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, у яко­му вони бу ли здійснені.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних опе­рацій, мобілізованих Державним казначейством ресурсів та інших пасивних операцій ґрунтується на відповідних нормативних документах Державного казначейства України. Облікова політика повинна активно сприяти поліпшен­ню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної за­боргованості.

Оцінка — це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової

звітності мають визнаватися й обліковуватися в балансі та звіті про ви­конання бюджету.

Активи й зобов'язання мають бути оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожу­ють фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи й зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виник­нення (за первісною або поточною вартістю).

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодав­ством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

• позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних та фізичних осіб;

• позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах із різними строками погашення;

• депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визна­чене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показ­ники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковій політиці:

• нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

• нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від по­передніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх ви­никнення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх операцій по виконанню бюджетів органа­ми Державного казначейства в первинних документах, збереження протягом установленого строку оброблених документів, регістрів бухгалтерського об­ліку та звітності несе керівник органу, який здійснює керівництво органом Державного казначейства відповідно до нормативно-правової бази.

Керівники органів Державного казначейства зобов'язані створити необ­хідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами правомірних вимог служби бухгал­терського обліку щодо дотримання порядку оформлення та обліку первинних документів.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів в органах Державного казна­чейства ведеться безперервно.

Для обмеження ризику при здійсненні операцій по виконанню бюджетів враховуються такі аспекти:

а) розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснених операцій:

• перелік операцій (ресурсні, розрахункові та інші);

• список осіб, уповноважених на підписання документів;

• обмеження щодо розпорядження активами;

• делегування повноважень.

б) виконання операцій: технічна обробка; бухгалтерська обробка та робочі вказівки;

в) контроль операції: контроль повноважень; контроль технічної та бухгал­терської обробки даних, обробки коду доступу до обробки даних та після виявлення помилки.

Організація автоматизованої реєстрації й обробки даних повинна забезпе­чити суцільне й безперервне відображення всіх операцій, доказовість інфор­мації, збереження и в електронному вигляді, а також можливість здійснення подальшого контролю з одержанням роздрукованої інформації на паперових носіях.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій по виконанню бюджетів в органах Державного казначейства є первинні документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтвер­джують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи ад­міністрації (власника) на їхнє проведення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, та можуть складатися в паперовій формі та/або у вигляді електронних записів у формі, яка доступна для читання та виключає внесення будь-яких змін. При електронному записі облікових регістрів повинно бути забезпечено отримання таких документів на паперових носіях.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних за­писів (непаперовій формі) для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити, які повинен перевірити відповідальний виконавець до введення їх у систему:

• назву документа (форми);

• номер та дату складання документа;

• назву установи, від імені якого складений документ;

• місце складання документа;

• назву отримувача коштів;

• зміст операції (підставу для її здійснення);

• суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відо­бражена цифрами, за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в авто­матизованому режимі або якщо це передбачено нормативними актами Державного казначейства України;

• номери рахунків за дебетом та кредитом;

• назву банку, казначейства (отримувача та платника коштів) і його номер коду;

• підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення з розшифровкою підписів (підтвердження підпису на доку­менті в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису);

• призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо) із зазначенням його номера й дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів (його дата, но­мер і відповідний пункт);

• коди економічної класифікації видатків із зазначенням сум (за визначе­ним форматом) при здійсненні видатків із бюджету або перерозподілі бюджетних коштів;

• коди бюджетної класифікації доходів та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

• суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість»;

• на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розра­хункового документа) відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або отримувача коштів;

• зразки підписів та відбиток печатки, інші додаткові реквізити - для окремих документів.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних за­писів, можуть мати й інші додаткові реквізити.

Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення й підчистки в розрахункових документах не допускаються та органами Державного каз­начейства до виконання не приймаються. Внесення виправлень до первинних документів не допускаються, крім випадків, установлених розпорядчими до­кументами Державного казначейства України.

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними й не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку.

Списання коштів із рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів із дня його виписки. День заповнення не враховується.

Операції органів Державного казначейства, які здійснюються без участі документів клієнтів, оформляються органом Державного казначейства згідно з вимогами Положення та процедурами з бухгалтерського обліку.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної ва­люти, надрукований у випадках, передбачених чинним законодавством, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункові документи, на підставі яких в органах Державного казначей­ства здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні маги дату проведення та підписи посадових осіб органу Державного казна­чейства, які оформили та перевірили документ; документи, що підлягають до­датковому контролю - підпис виконавця, на якого покладено обов'язок здій­снювати первинний контроль операцій.

На розрахунковому документі, не прийнятому органом Державного казна­чейства до виконання, у день його отримання на зворотному боці робиться напис про причину повернення без виконання за підписами головного бухгал­тера (його заступника) та виконавця з проставленням штампу органу Дер­жавного казначейства.

Усі операції органів Державного казначейства повинні оформлятися відпо­відними документами і вміщувати інформацію про характер операції та бути підставою для відображення операцій в обліку.

Меморіальні документи - це документи, що використовуються органа­ми Державного казначейства для безготівкових розрахунків із рахунку на рахунок без виходу в Систему електронних платежів Національного банку України та документально підтверджують зазначені операції. До їх скла­ду входять меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги до­ручення, акредитиви, векселі, інкасові доручення (розпорядження), розпо­рядження операційному відділу (фінансове розпорядження), чеки тощо.

Меморіальні ордери повинні містити всі необхідні реквізити: номер мемо­ріального ордеру, дата й місце складання, номер рахунку по дебету та креди­ту, назву банку, органу Державного казначейства, що обслуговує платника та одержувача коштів, суму цифрами та прописом, ідентифікаційний код, корот­кий зміст проведеної операції.

Документальним підтвердженням часткової оплати розрахункових доку­ментів є меморіальні ордери, які виписуються відповідальним працівником у двох примірниках, та на зворотній стороні первинного документа проставля­ється помітка про часткову оплату.

Електронні документи - розрахункові документи, повідомлення визна­ченого формату, які містять встановлені реквізити й несуть інформацію

про перерахування коштів у вигляді файлу при передані електронною пош­тою.

Прийом та оплата документів здійснюється за такою схемою:

• перевірка первинного документа на правильність складання;

• повідомлення (підтвердження) особи, що надала первинний документ про його прийом до виконання або відхилення,

• виконання дій, вказаних у первинному документі із записами в обліко­вих регістрах;

• складання звіту про виконання операцій;

• передача звіту про виконання операцій ініціатору операції та/або вказа­ній ним особі (особам);

• отримання, при необхідності, повідомлення від ініціатора операції про прийом ним звіту (протокол підтвердження).

Якщо підписи, відбиток печатки на документі викликають сумнів, орган Державного казначейства не приймає до виконання платіжне доручення та не несе ніякої відповідальності за такий документ.

Орган Державного казначейства не несе відповідальності:

• за правильність даних арифметичних підрахунків у розрахункових до­кументах клієнтів;

• від сплати платіжного доручення з підробленими підписами, печаткою або текстом у розрахункових документах клієнтів, якщо не буде доказа­на вина органу Державного казначейства.

Порядок проведення операцій на рахунках у національній та іноземній ва­люті регулюється діючим законодавством України. Від клієнта приймаються до виконання доручення тільки в межах наявних коштів на його рахунку, за винятком доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які прийма­ються незалежно від наявності коштів на рахунках клієнта. Такі доручення, при відсутності коштів на рахунках, враховуються на відповідному позаба­лансовому рахунку.

Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів із рахунків клієнтів здійснюється у випадках, передбачених діючим законодавством України, а та­кож за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими написами нотаріу­сів. У разі недостатності коштів на рахунках клієнтів документ на безспірне стягнення враховується на відповідному позабалансовому рахунку.

Орган Державного казначейства приймає документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом його роботи в договорі на розрахункове обслуговування.

Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примір­ника розрахункового документа, крім гарантованих доручень.

У разі накладання арешту на кошти юридичної особи, виконавцем при­пиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунку, у т. ч. на потреби установи (організації) та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів (за винятком платежів до бюджету та внесків до державних ці­льових фондів).

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі Дер­жавного казначейства.

Усі первинні розрахункові документи за поточний день підлягають підра­хунку з отриманням підсумків, які звіряються з даними щоденного балансу.

За своєчасне складання первинних документів і достовірність інформації, яка міститься в них, а також за їх передачу в обумовлені терміни за призна­ченням відповідальність несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідальний виконавець своєчасно доводить до відома клієнтів інфор­мацію щодо змін в інструкціях, яка їх стосується, та надає консультації згідно з діючим законодавством із питань розрахункового обслуговування.

Керівники органів Державного казначейства вживають усіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню за­писів у первинних облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку.

Первинні документи та облікові регістри повинні складатися українською мовою або іншою мовою відповідно до Закону України «Про мови в Україн­ській РСР».

Відповідальність за своєчасне складання первинних документів та регі­стрів бухгалтерського обліку, а також за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали й підписали ці документи (ре­гістри). Відповідальність за прийняття документів, які суперечать діючому за­конодавству, несуть особи, які їх ініціювали та підписували. Керівник органу Державного казначейства несе відповідальність за проведення документів, що суперечать діючому законодавству, і які виконані з його дозволу за письмовим зверненням ініціатора.

Державне казначейство України самостійно визначає порядок формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів для всіх орга­нів Державного казначейства, що забезпечують їх сувору схоронність.

У разі зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського об­ліку на електронних носіях інформації органи Державного казначейства зобов'язані зберігати їх копії на паперових носіях на вимоги інших учасників операцій, а також контролюючих та правоохоронних органів.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів та звітів здійсню­ється тільки за постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (ак­том), копія якого вручається під розписку відповідальній службовій особі. У присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні службові особи мають право зняти копії документів та зобов'язані скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучен­ня. Копії вилучених документів та протоколів (актів) зберігаються в окремій справі. При вилученні первинного документа складається акт або протокол ви­лучення у двох примірниках за підписами керівника органу Державного казначейства (заступника керівника органу Державного казначейства), головного бухгалтера (заступника головного бухгалтера) та представника установи, для якої вилучається документ. В акті або протоколі повинно бути точно вказано, за чиєю вимогою та дозволом проводиться вилучення і який документ вилуча­ється. Перший примірник акта чи протоколу видається уповноваженому пред­ставнику. Якщо вилучені документи відправляються поштою, акт складається без підпису представника установи, яка надіслала вимогу, а до акта додається поштова квитанція про відправлення. Якщо вилучаються томи документів, що не оформлені належним чином (не переплетені, не пронумеровані тощо), то з дозволу й у присутності представників органів, за зверненням яких про­водиться вилучення, відповідні службові особи можуть дооформити ці томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати, засвідчити своїм підписом та печаткою). У разі повернення представниками уповнова­жених органів раніше вилучених документів ці документи приймаються під розписку відповідною службовою особою та разом із рішенням про повернен­ня підшиваються до тих самих томів, з яких були вилучені. У разі втрати або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник органу Державного казначейства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх зникнення або знищення. Результати роботи комі­сії оформляються актом, який затверджується керівником органу Державно­го казначейства. Копія акта подається до вищестоящого органу в 10-денний строк із дати підписання цього акта.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання основних функцій:

• запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюють­ся органами Державного казначейства, та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

• відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів із метою аналізу та контролю.

Ведення агрегованого обліку забезпечується за допомогою синтетичного обліку з використанням балансових рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балан­сових рахунків IV порядку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та забезпечує отримання інформації про операції, які виконуються органом Державного казначейства й відображають­ся у фінансовій звітності. У синтетичному обліку всі операції відображаються в грошовій одиниці України.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксу­ється на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні ра­хунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені окремими порядками Державного казначейства. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожни­ми відповідним рахункам синтетичного обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеці­ального формату у вигляді відомостей, книг, журналів, карток обліку тощо, що призначені для хронологічного, систематичного чи комбінованого накопи­чення, групування та узагальнення інформації з первинних документів.

Записи в регістрах бухгалтерського обліку здійснюються на підставі пер­винних облікових документів у момент здійснення операції. Відповідальність за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали й підписали ці регістри.

Державне казначейство України розробляє та затверджує форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища й підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали. Органи Державного казначейства України ведуть такі обов'язкові облікові регістри: оборотно-сальдовий баланс (щоденний баланс оборотів і залишків за балансо­вими, бюджетними, позабалансовими рахунками та рахунками управлінсько­го обліку), сальдові та оборотно-сальдові відомості за аналітичним рахунка­ми за формами. що наведені нижче (таблиця 8.2. 8.3. 8.4).

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та тре­тього порядків. В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Правиль­ність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рів­ністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. На­явність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового операційного дня в органі Державного казначейства. Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється й підписується керівником і головним бухгалтером або особа­ми, які ним уповноважені.

Перевірка тотожності даних аналітичних рахунків відповідним рахункам син­тетичного обліку обов'язково здійснюється не рідше одного разу на місяць.

Звірка аналітичного обліку з синтетичним проводиться відповідальними ви­конавцями за приведеними вище балансовими та позабалансовими рахунками перевірочної відомості з даними відповідних рахунків оборотно-сальдового ба­лансу. Свідченням проведеної звірки аналітичного обліку з синтетичним (даних перевірочної відомості з балансом) - є підписи посадових осіб органу Державно­го казначейства - головного бухгалтера, його заступника.

Доступ до облікових регістрів повинен бути обмежений особами, які ви­значені наказом органу Державного казначейства. За операціями в іноземній валюті облік здійснюється у грошовій одиниці України за діючим курсом НБУ на день здійснення. Одночасно вказані записи здійснюються у валюті розра­хунків і платежів (за кожною валютою окремо).

В аналітичному обліку операції в іноземній валюті ведуться в подвійній оцінці: в іноземній валюті за її номіналом та в гривневому еквіваленті за ді­ючим курсом Національного башу України.

Порядок відкриття аналітичних рахунків у системі Державного казначей­ства регламентується окремими інструкціями.

Виписки з рахунків клієнтів (таблиця 8.5) видаються відповідальними виконавцями представникам клієнта або через абонентські скриньки за до­віреностями, оформленими підписами та печаткою, які вимагаються органом Державного казначейства на розрахункових документах згідно із зразками підписів та відбитком печатки. Без довіреності виписки надаються особам, які мають право першого чи другого підпису за даним рахунком. Порядок та період надання виписок із рахунків клієнтам обумовлюється в угодах на роз­рахункове обслуговування при відкритті рахунку та в обов'язковому порядку станом на 1 січня звітного року .

До виписок із рахунків додаються документи (їх копії), на підставі яких здійснені записи по дебету та кредиту рахунку.

На основних документах, що додаються до виписок, повинен проставля­тися штамп органу Держказначейства та календарний штамп дати проведення документа по рахунку, якщо дата проведення операції не співпадає з датою виписки документа.

Обов'язковими реквізитами виписок є:

• номер рахунку,

• дата здійснення останньої та поточної операції;

• номер документа;

• номер рахунку - кореспондента;

• номер банку - кореспондента;

• умовні цифрові позначення виду операції;

• код валюти;

- сума операції;

• сума оборотів за дебетом і кредитом;

• сума вступного залиплу;

• сума вихідного залишку;

• реквізити органу Державного казначейства, який веде рахунок;

• можливі інші додаткові реквізити контрагентів у залежності від можли­востей програмного продукту.

Інформація про стан рахунків надається тільки власникам, уповноваженим ним особам та державним органам, які мають право на отримання цієї інфор­мації згідно з чинним законодавством.

Станом на 1 січня клієнтам органів Державного казначейства надаються виписки за всіма діючими рахунками (включаючи нульові залишки), за да­ними яких органу Державного казначейства підтверджуються залишки на рахунках на початок року по строку до 1 лютого. При неотриманні підтвер­джень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим. Порядок підтвердження залишків необхідно передбачати в угодах на розрахункове об­слуговування.

Про неправильно занесені записи в дебет чи кредит рахунку су ми клієнт протягом 5 операційних днів має повідомити орган Державного казначейства. При неотриманні заперечень у цей строк здійснені операції й залишок коштів вважається підтвердженими.

Дублікат виписки з рахунку видається клієнту тільки з письмового дозволу керівника органу Держказначейства чи його заступника за заявою, підписа­ною керівником та головним бухгалтером клієнта, у якій вказується причина втрати виписки та зазначається конкретна особа, якій довіряється отримати дублікат виписки, і наводиться зразок її підпису. Дублікат виписки складається порядком дублювання (зняттям копії виписки з рахунку відповідного клієнта в електронній мережі), який підписується відповідальним виконавцем та головним бухгалтером чи його заступником і завіряється відбитком печат­ки органу Держказначейства, з відміткою зверху (Дублікат виписки за «___» _______________ 200___р.). При видачі дублікату відбирається розписка на заяві

клієнта про одержання та здійснюється надпис про його видачу на рахунку («___» _______________ 200___р.) виданий дублікат виписки) і скріпляється під­писом головного бухгалтера (його заступника). Заяви на видачу дублікатів ви­писок підшиваються і зберігаються окремо.

Порядок виправлення помилкових записів у бухгалтерському обліку за­лежить від часу виявлення їх у регістрах. Виявлені помилки до заключения щоденного оборотно-сальдового балансу виправляються за рахунками зво­ротними записами, за якими зроблені неправильні записи (методом зворот­ного сторно), та проведенням правильних записів. У разі виявлення помилки за внутрішньоказначейськими операціями складаються виправні меморіальні ордери в 4 примірниках, із яких:

• перший служить підставою для бухгалтерського проведення;

• другий та третій свідченням записів по дебету та кредиту відповідних рахунків (при необхідності надається клієнту);

• четвертий примірник використовується для внутрішнього контролю і знаходиться в книзі виправних ордерів.

У тексті виправного меморіального ордеру вказується коли й по якому документу зроблений невірний запис, при цьому на четвертому екземплярі ордеру здійснюється відмітка про реквізити відповідального виконавця та контролера, винних у цій помилці. Заяви (якщо такі поступили від клієн­та) про неправильне зарахування (списання коштів) мають зберігатися біля виправних меморіальних ордерів у документах дня. Виправлення записів у регістрах бухгалтерського обліку проводиться з відома головного бухгалтера та за підписом особи, що їх здійснила. Проти помилкового запису робиться напис «Сторновано» із вказівкою дати виправного запису і номера виправного ордера, які завіряються підписами головного бухгалтера чи його заступника та підписом відповідального виконавця.

Для складання достовірної звітності органам Державного казначейства на­дається право щомісячно, у разі необхідності, проводити коригуючі проводки.

Помилкові записи, виявлені після складання щоденного оборотно-сальдового балансу та місячного балансу, а також після 31 грудня, але до складання річного бухгалтерського звіту, виправляються шляхом коригуючих проводок. Порядок та особливості застосування коригуючих проводок уста­новлюються Державним казначейством України. Даний порядок не розповсю­джується на рахунки клієнтів.

Отже, система бухгалтерського обліку в органах ДКУ повинна надавати можливість прогнозування й визначення стратегії виконання бюджету шляхом порівняння показників балансу з показниками, затвердженими в бюджетах, та аналізу їх динаміки.

8.2. План рахунків як інструмент реєстрації операцій у бухгалтерському обліку

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місце­вих бюджетів забезпечує відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із виконанням функцій, які покладаються на органи Державного казначейства та фінансові органи, тобто касове виконання державного та міс­цевих бюджетів за доходами та видатками тощо.

План рахунків по виконанню державного та місцевих бюджетів – сис­тематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використову­ється для реєстрації відповідних операцій та відображення бухгалтер­ської інформації, забезпечує складання фінансової звітності.

План рахунків по виконанню державних та місцевих бюджетів, розробле­ний відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, є складовою частиною на­ціональної системи бухгалтерського обліку.

При побудові Плану рахунків враховано особливості виконання держав­ного та місцевих бюджетів, функціонування Єдиного казначейського рахунку, виконання місцевих бюджетів через органи Державного казначейства з дотри­манням загальних принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку та звітності. Будова Плану рахунків базується на класифікації рахунків за еко­номічним змістом із метою отримання інформації про виконання бюджетів та здійснення контролю за цим процесом.

Метою Плану рахунків є забезпечення потреб ведення бухгалтерського обліку опер<щій по виконанню державного та місцевих бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності.

Завданням Плану рахунків є здійснення детального й повного обліку операцій, пов'язаних із виконанням бюджетів, а також своєчасне надання де­тальної, достовірної і змістовної інформації керівництву органів Державного казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статис­тичним відомствам, податковим органам та іншим користувачам.

План рахунків ґрунтується на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності. Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за активами та зобов'язаннями.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються органами фінансової системи при виконанні бю­джетів та їх відображення у фінансовій звітності.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, гру п та балан­сових рахунків.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забез­печується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути викорис­тання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає обов'язкові параметри, згідно з вимогами Державного казначейства України. Додаткова інформація, необхідна для органів фінансової системи, може бути забезпечена за допомо­гою додаткових параметрів, визначених самостійно. Органи фінансової систе­ми можуть самостійно збільшу вати кількість необхідних їм параметрів. Кожний клас Плану рахунків розподілений на:

• рахунки II порядку (двозначні-розділ);

• рахунки III порядку (трьохзначні-група);

• рахунки IV порядку (чотиризначні-балансовий рахунок). План рахунків поділяється на три логічні частини:

• баланс,

• бюджетні рахунки (доходи і видатки),

• меморандні і позабалансові рахунки. План рахунків складається:

а) Балансові рахунки:

• Клас перший - Активи;

• Клас другий - Зобов'язання;

• Клас третій - Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів;

• Клас четвертий - Розрахунки.

б) Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):

• Клас п 'ятий - Результат виконання бюджету;

• Клас шостий - Доходи бюджету;

• Клас сьомий - Видатки бюджету.

в) Меморандні і позабалансові рахунки:

• Клас восьмий - Управлінський облік;

• Клас дев'ятий - Позабалансовий облік.

Характеристика класів рахунків

Перший клас Плану рахунків визначає активи бюджетів. Цей клас включає кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ. кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного каз­начейства. Усі рахунки першого класу активні.

Другий клас Плану рахунків визначає зобов'язання, які виникають у про­цесі виконання бюджетів. Цей клас включає зобов'язання, що пов'язані з випуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за ін­шими зобов'язаннями. Усі рахунки другого класу пасивні.

У третьому класі Плану рахунків відображені зобов'язання за операціями Державного казначейства за коштами бюджетів та розпорядників бюджетних коштів. Цей клас включає операції за коштами державного бюджету, місцевих бюджетів, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово відне­сеними на доходи бюджету, на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства. Рахунки третього класу пасивні.

У четвертому класі Плану рахунків відображаються розрахунки, які ви­никають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі ра­хунки. Усі рахунки четвертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас Плану рахунків визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

У шостому класі Плану рахунків відображаються доходи. Цей клас вклю­чає доходи державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розпо­ділу, кошти тимчасово віднесені на доходи бюджетів. Усі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 «Контррахунок за операціями за доходами бюджетів», який є контрпасивним.

У сьомому класі Плану рахунків відображаються видатки. Цей клас вклю­чає видатки державного та місцевого бюджетів. Усі рахунки сьомого класу активні, за винятком рахунків: 713 групи «Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення», 723 групи «Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення», які є активно-пасивні, та 7911 «Контррахунок за видатковими операціями», який є контракпивний, і 7921 «Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення», який є активно-пасивним.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку й не входять у баланс про виконання бюджету. Цей клас включає кошти, передані та отримані органами Державно­го казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81 розділу

«Кошти отримані» пасивні, рахунки 82 та 83 розділів - активні, а рахун­ки 8911 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами» - контрактивний і рахунок 8921 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за отриманими коштами» - контрпасивний.

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються позабалансові статті. Цей клас включає тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники; кошторисні призначення; асигнування; планові показники за дохо­дами бюджету, зобов'язання розпорядників бюджетних коштів; розрахункові документи, не оплачені в строк; нараховані доходи й витрати; зобов'язання й вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій. Рахунки 90, 91, 92, 94, 95 розділів - пасивні; рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 «Контр-рахунок для активних рахунків позабалансового обліку» - контрактивний та 9921 «Контр-рахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку »- контр-пасивний.

8.3. Порядок відображення операцій з виконання бюджетів на рахунках бухгалтерського обліку

Кожна операція з виконання бюджету відображається бухгалтерськими проведеннями. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету подано в таблиці 8.5.

Для підведення результату виконання державного бюджету по завершен­ню бюджетного року органами Державного казначейства України проводяться операції по закриттю рахунків. Закриття рахунків здійснюється після закін­чення останнього операційного дня бюджетного року. Результат виконання державного бюджету визначається Державним казначейством України (на центральному рівні).

Таблиця 8.5

Витяг із порядку відображення в бухгалтерському обліку операцій по ви­конанню державного бюджету в Головному управлінні Державного казначей­ства України