Висновки

1. Договір із захисником мас право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.

1. Однією з юридичних підстав залучення захисника до участі в кримінальному провадженні с укладання з ним договору про надання правової допомоги (див. п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК).

У частині першій коментованої статті вказується на перелік суб'єктів кримінального провадження, що мають право укласти договір із захисником. До них належать суб'єкти, передбачені частиною першою ст. 45 КПК, а саме: підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особа, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Крім указаних осіб, договір із захисником можуть укласти також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою. До таких осіб належать законні представники підозрюваного, обвинуваченого, а також інші особи за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого (ч. 1 ст. 48 КПК).

Відповідно до ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги є домовленістю, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ст. 1).

Форма та зміст договору про надання правової допомоги регламентується ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". За загальним правилом, договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань із подальшим записом про не в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - із подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги (ЗУ "Про безоплатну правову допомогу").

Cписок використаної літератури:

1. Конституція України.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України.

3. Закон України "Про адвокатуру".

4. "Загальна декларація прав людини" (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року; ратифікована Україною 19 жовтня 1973 року).

5. "Міжнародний пакт про громадянські і політичні права" (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН на XXІ сесії в 1966 році, резолюція 2200 А/XXІ/ від 16 грудня 1966 року, додаток; ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року з додатковою заявою до ч.1 ст.48 цього пакту).

6. М.М. Михеенко Порівняльне судове право. К.- 1993.

7. В.І. Ліфшиць Слово адвокату. М. - 1990.

8. Д.П. Фіолевський Записки адвоката. К. - 1987.

9. Бюлетень Мінюста України. N2 1992p.

10. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. К. - 1995.

11. Конституція України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141. 12. Кодекс України про адімінстративні правопорушення. - Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст. 1122. 13. Кримінальний кодекс України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст. 131. 14. Кримінально-процесуальний Кодекс України вiд 28.12.1960, № 1001-05. 15. Цивільний кодекс України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст. 356. 16. Цивільний процесуальний кодекс України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492. 17. Цивільний процесуальний кодекс України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492.  18. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 11, ст. 51. 19. Михеенко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.— К., 1999.— 684 с.  20. Словничок юридичних термінів: Навч. посіб. / Уклад. В. П. Марчук. — К.: МАУП, 2003. — 128 с.  21. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А. С. К., 2007. – 1056 с. 22. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те видання., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.