
- •1.Предмет, методологія і структура курсу.
- •2.Економічна думка Стародавнього Єгипту.
- •3.Економічна думка Вавілонії.
- •4.Економічна думка Стародавньої Індії
- •5.Економічна думка Стародавнього Китаю
- •6.Економічні погляди Ксенофонта
- •7.Економічні погляди Платона
- •8.Економічні погляди Арістотеля
- •10.Економіні погляди раннього і пізнього канонізму.
- •11.Фома Аквінський-лідер пізньої школи канонізму( Сума типологій)
- •12.Меркантилізм.Загальна характеристика та основні представники.
- •13.Основні характерні риси раннього і пізнього меркантилізму.
- •14.Поняття „політична економія”.
- •15.Поняття „Класична політична економія”.
- •16.Етапи розвитку класичної політичної економії
- •17.Економічне вчення у.Петті.
- •18.Економічне вчення п. Буагільбера.
- •19.Ф. Кене – засновник школи фізіократів.
- •21.Фізіократичні погляди а. Тюрго.
- •22.Теорія вартості а. Сміта.
- •23.Тлумачення а. Смітом економічних категорій заробітна плата, прибуток, земельна рента.
- •24. Економічне вчення д. Рікардо.
- •25. Концепція д. Рікардо про ренту.
- •26. Економічне вчення ж.Б.Сея.
- •27.Поняття „закон Сея”.
- •28.Економічне вчення т.Р. Мальтуса.
- •29.Характеристика праці „Досвід про закон народонаселення”.
- •30.Залізний закон заробітної плати т.Р. Мальтуса.
- •32.Основні ідеї „Капіталу” к. Маркса.
- •33.Маржиналізм, його основна ідея.
- •34.Праця „Математичні основи теорії багатства” а. Курно.
- •35.Закони г.Госсена, їх зміст.
- •36.Праця „Ізольована держава” г. Тюнена, її зміст.
- •37.Маржинальна революція, та її два етапи.
- •38.Американський інституціоналізм, його загальна характеристика.
- •39.Соціально-психологічний варіант інституціональних досліджень т. Веблена
- •40.Соціально-правовий варіант інституціональних досліджень Дж. Коммонса.
- •42.Неолібералізм. Його основний зміст.
- •43.Економічні погляди в. Ойкена.
- •44.Економічне вчення Дж. Кейнса.
- •45.Мультиплікатор Дж. Кейнса.
- •46.Кейсіанство, його суть.
- •47.Державне регулювання економіки за Дж. Кейнсом.
- •48.Поняття „економічний лібералізм” (політика laissez faire).
- •50.Соціально-економічна думка Київської Русі.
- •51.Основні меркантилістичні ідеї б. Хмельницького.
- •53.Суспільно-економічні погляди ф. Прокоповича
- •54.”Невидима рука” а. Сміта, сутність поняття.
- •55. Економічне вчення Дж. Мілля
- •56. „Ефект Веблена”, його сутність
- •57. Концепція неокласичного синтезу.
- •58. Економічні ідеї і. Вернадського.
- •59. Нобелівські лауреати в галузі економіки.
- •60. Економічне вчення м. Туган-Барановського.
- •61. Теорія монополістичної конкуренції е.Чемберліна.
- •62. Економічна теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон.
- •63. Предмет, проблеми, методологія і структура курсу „Історія економічних вчень”
- •64. Економічна думка Стародавнього Сходу.
- •65. Економічна думка Стародавньої Греції.
- •66. Економічна думка Середньовіччя.
- •67. Економічні погляди в епоху раннього і пізнього канонізму.
- •68. Меркантилізм, перша концепція ринкової економічної теорії.
- •69. Етапи розвитку класичної політекономії.
- •70.Економічне вчення у.Петті.
- •71. Ідеї класичної політичної економії п.Буагільбера.
- •72. Ф. Кене – засновник школи фізіократів
- •73. Адам Сміт і його економічне вчення.
- •74. Економічне вчення д. Рікардо
- •75. Економічне вчення ж.Б.Сея.
- •76. Економічне вчення т. Мальтуса
- •77. Економічне вчення к. Маркса.
- •78. Маржиналізм. Етапи маржинальної революції.
- •79. Американський інституціоналізм.
- •80. Технократичний інституціоналізм т. Веблена.
- •81. Юридичний інституціоналізм Дж. Коммонса.
- •82. Прогнозований інституціоналізм у. Мітчелла.
- •83. Теорія монополістичної конкуренції е. Чемберлена.
- •84. Економічна теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон .
- •85. Економічне вчення Дж. Кейнса.
- •86. Неолібералізм. Загальна характеристика.
- •87. Сучасна економічна думка країн з розвинутою ринковою економікою.
- •88. Ліберально-буржуазна економічна думка в Україні. Основні представники.
- •89. Революційно-демократична економічна думка. Основні представники.
- •90. Українське ліберальне народництво. Основні представники.
- •91. Економічне вчення м. Туган-Барановського.
- •92. Розвиток економічної теорії в Україні в Радянський період.
- •94. Економічна вчення Дж. Мілля.
10.Економіні погляди раннього і пізнього канонізму.
Представниками раннього і пізнього канонізму були Августин Блаженний і Аквінат(Фома Аквінський)
Яскравим виразником економічних поглядів раннього християнства був відомий християнський теолог
Ранній канонізм. Августин Блаженний (354 — 430). Він проповідував необхідність праці для всіх, говорив, що, створивши світ, Бог звелів людині працювати, і посилався на слова апостола Павла: «Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть». При цьому дуже важливо, що фізичну працю Августин уважав такою ж почесною, як і працю розумову. Роботу коваля, будівельника, шевця він називав «чистим і чесним ремеслом». Але понад усе Августин поважав роботу на землі. Він називав землеробство «найчистішим серед усіх мистецтв». До торгівлі в Августина ставлення було зовсім інше. На його думку, мета купця — «дешево купити і дорого продати». Августин уважав це очевидною вадою і засуджував. Проти рабства він не виступав. Завдання церкви, на його думку, полягало не в тім, щоб звільнити рабів, а щоб зробити їх добрими. Узагалі раннє християнство як релігія знедолених, безправних і гноблених втілювало мрії про рівність і справедливість, про чесне, трудове життя.
Пізній канонізм (Аквінат) Розвиток економічної думки класичного середньовіччя, як і в попередній період, відбувався під величезним впливом християнської церкви. Найбільшим тогочасним авторитетом, який висловив багато важливих економічних ідей, був Фома Аквінський (Аквінат) (1225/26 — 1274), якого вже 1323 р. було канонізовано, а його вчення 1879 р. було проголошено єдино істинною філософією католицизму. У своїх поглядах на політичний і соціальний устрій суспільства він виступав за централізацію влади і визнавав соціальну ієрархію, оскільки поділ на стани «походить від Бога». Природну підставу станової ієрархії Аквінат бачив у поділі праці. За його словами, «одні повинні обробляти ріллю, інші — зводити будинки, а частина людей, будучи вільною від людських клопотів, має присвятити себе духовній праці заради спасіння решти».
Будучи прихильником натурального господарства, яке могло забезпечити всіх необхідними продуктами, Аквінат, проте, визнавав, що в багатьох випадках просто неможливо обійтися без обміну. Тому він висловив свої міркування з проблем обміну, ціни, торгівлі, торгового прибутку, грошей та ін. Гак, він дав своє тлумачення «справедливої ціни». Обмін, на думку Фоми Аквінського, має відбуватися без обману і заради спільної користі. Між продавцем та покупцем має бути «встановлено домовленість щодо рівності речей». Ціна товару є справедливою тоді, коли враховується кількість праці, затраченої на його виробництво. «Продавати дорожче чи купувати річ дешевше, ніж вона коштує, само по собі недозволено і несправедливо». Але, з іншого боку, завищення ціни виправдане, якщо така ціна не є звичайним обманом і якщо покупець теж матиме користь. Тобто справедлива ціна, як уважав Аквінат, має узгоджуватися не лише з річчю, що продається, а й зі збитком, якого міг би зазнати продавець від продажу. У своїх поглядах на торгівлю та торговий прибуток Фома Аквінський виправдовував торгівлю з метою одержання продавцем торгового прибутку для забезпечення себе та своєї сім'ї засобами існування і використання його для доброчинних справ. Правомірним уважався прибуток і як плата за працю, коли продавець поліпшив якусь річ, і як відшкодування витрат на транспортування товарів. Якщо ж прибуток був єдиною метою торговця і, прагнучи його здобути, торговець не гребував будь-якими засобами, то така торгівля проголошувалася заняттям ганебним.
Розмірковуючи про походження грошей, Фома Аквінський дотримувався думки, що вони виникли внаслідок домовленості між людьми. їх призначення — полегшити справедливий обмін. При цьому поняття грошей та монети він не розрізняв.
Фома Аквінський засуджував лихварство. На його думку, стягувати проценти, надаючи гроші в позичку, означало б продавати те, чого насправді не існує. Тут немає рівності, а тому нема і справедливості. Оскільки гроші винайдено для обміну, «перший і головний результат користування грошима полягає в їх уживанні або витраті». Через це несправедливо, крім повернення самих грошей, отримувати ще й плату за користування ними. Водночас Аквінат погоджувався з тим, що процент можна розглядати як винагороду за ризик утратити позичені гроші та як своєрідне відшкодування втрачених доходів, котрі позичкодавець міг би мати, використавши позичені комусь гроші у власних інтересах. Тим самим Фома Аквінський займав компромісну позицію не тільки з питання торгового прибутку, а й процента.