
- •1.Предмет, методологія і структура курсу.
- •2.Економічна думка Стародавнього Єгипту.
- •3.Економічна думка Вавілонії.
- •4.Економічна думка Стародавньої Індії
- •5.Економічна думка Стародавнього Китаю
- •6.Економічні погляди Ксенофонта
- •7.Економічні погляди Платона
- •8.Економічні погляди Арістотеля
- •10.Економіні погляди раннього і пізнього канонізму.
- •11.Фома Аквінський-лідер пізньої школи канонізму( Сума типологій)
- •12.Меркантилізм.Загальна характеристика та основні представники.
- •13.Основні характерні риси раннього і пізнього меркантилізму.
- •14.Поняття „політична економія”.
- •15.Поняття „Класична політична економія”.
- •16.Етапи розвитку класичної політичної економії
- •17.Економічне вчення у.Петті.
- •18.Економічне вчення п. Буагільбера.
- •19.Ф. Кене – засновник школи фізіократів.
- •21.Фізіократичні погляди а. Тюрго.
- •22.Теорія вартості а. Сміта.
- •23.Тлумачення а. Смітом економічних категорій заробітна плата, прибуток, земельна рента.
- •24. Економічне вчення д. Рікардо.
- •25. Концепція д. Рікардо про ренту.
- •26. Економічне вчення ж.Б.Сея.
- •27.Поняття „закон Сея”.
- •28.Економічне вчення т.Р. Мальтуса.
- •29.Характеристика праці „Досвід про закон народонаселення”.
- •30.Залізний закон заробітної плати т.Р. Мальтуса.
- •32.Основні ідеї „Капіталу” к. Маркса.
- •33.Маржиналізм, його основна ідея.
- •34.Праця „Математичні основи теорії багатства” а. Курно.
- •35.Закони г.Госсена, їх зміст.
- •36.Праця „Ізольована держава” г. Тюнена, її зміст.
- •37.Маржинальна революція, та її два етапи.
- •38.Американський інституціоналізм, його загальна характеристика.
- •39.Соціально-психологічний варіант інституціональних досліджень т. Веблена
- •40.Соціально-правовий варіант інституціональних досліджень Дж. Коммонса.
- •42.Неолібералізм. Його основний зміст.
- •43.Економічні погляди в. Ойкена.
- •44.Економічне вчення Дж. Кейнса.
- •45.Мультиплікатор Дж. Кейнса.
- •46.Кейсіанство, його суть.
- •47.Державне регулювання економіки за Дж. Кейнсом.
- •48.Поняття „економічний лібералізм” (політика laissez faire).
- •50.Соціально-економічна думка Київської Русі.
- •51.Основні меркантилістичні ідеї б. Хмельницького.
- •53.Суспільно-економічні погляди ф. Прокоповича
- •54.”Невидима рука” а. Сміта, сутність поняття.
- •55. Економічне вчення Дж. Мілля
- •56. „Ефект Веблена”, його сутність
- •57. Концепція неокласичного синтезу.
- •58. Економічні ідеї і. Вернадського.
- •59. Нобелівські лауреати в галузі економіки.
- •60. Економічне вчення м. Туган-Барановського.
- •61. Теорія монополістичної конкуренції е.Чемберліна.
- •62. Економічна теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон.
- •63. Предмет, проблеми, методологія і структура курсу „Історія економічних вчень”
- •64. Економічна думка Стародавнього Сходу.
- •65. Економічна думка Стародавньої Греції.
- •66. Економічна думка Середньовіччя.
- •67. Економічні погляди в епоху раннього і пізнього канонізму.
- •68. Меркантилізм, перша концепція ринкової економічної теорії.
- •69. Етапи розвитку класичної політекономії.
- •70.Економічне вчення у.Петті.
- •71. Ідеї класичної політичної економії п.Буагільбера.
- •72. Ф. Кене – засновник школи фізіократів
- •73. Адам Сміт і його економічне вчення.
- •74. Економічне вчення д. Рікардо
- •75. Економічне вчення ж.Б.Сея.
- •76. Економічне вчення т. Мальтуса
- •77. Економічне вчення к. Маркса.
- •78. Маржиналізм. Етапи маржинальної революції.
- •79. Американський інституціоналізм.
- •80. Технократичний інституціоналізм т. Веблена.
- •81. Юридичний інституціоналізм Дж. Коммонса.
- •82. Прогнозований інституціоналізм у. Мітчелла.
- •83. Теорія монополістичної конкуренції е. Чемберлена.
- •84. Економічна теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон .
- •85. Економічне вчення Дж. Кейнса.
- •86. Неолібералізм. Загальна характеристика.
- •87. Сучасна економічна думка країн з розвинутою ринковою економікою.
- •88. Ліберально-буржуазна економічна думка в Україні. Основні представники.
- •89. Революційно-демократична економічна думка. Основні представники.
- •90. Українське ліберальне народництво. Основні представники.
- •91. Економічне вчення м. Туган-Барановського.
- •92. Розвиток економічної теорії в Україні в Радянський період.
- •94. Економічна вчення Дж. Мілля.
83. Теорія монополістичної конкуренції е. Чемберлена.
Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна. Едвард Хейстінгс Чемберлін (1899—1967) народився в штаті Вашингтон у родині пастора. Отримав освіту в університетах Айови та Мічігану. Він автор багатьох книжок з теоретичної економіки, але основна праця, що зробила його всесвітньо відомим — це «Теорія монополістичної конкуренції», як перевидавалася багато разів.
Провідна ідея економічної теорії Е. Чемберліна полягає в тім, то в процесі монополізації виробництва виникає нове явище, не властиве ринковим ситуаціям чистої конкуренції та чистої монополії. Воно є результатом синтезу цих ситуацій і породжує монополістичну конкуренцію, яка відрізняється від уже відомих форм тим, що дає можливість контролювати як пропозицію, так і попит.
Чемберлін розглядає монополію традиційно, як ринкову ситуацію, що дає змогу монопольному продавцеві (чи покупцю) контролювати пропозицію товару і тим самим визначати на нього ціну, тоді як за умов чистої конкуренції такий контроль виключається. Чемберлін будує модель, за допомогою якої аналізує дії незалежних продавців однорідного продукту. Він зазначає, що підставою для встановлення їхньої монополії стають ознаки диференціації товару: виняткові якісні характеристики продукту; марка фірми; особлива упаковка; місцезнаходження фірми; особливі форми обслуговування; реклама, що підкреслює винятковість товару.
Ситуація, за якої монополія не забезпечує повного контролювання ринку, на його думку, пояснюється конкуренцією між виробниками різних модифікацій однойменного продукту, що призводить до його диференціації і перетворення його власників на монополістів. Отже, монополістична конкуренція, на думку Чемберліна, — це конкуренція, що відповідає таким вимогам: кількість продавців однорідного товару є достатньо великою, щоб їхня економічна діяльність не справляла особливого впливу на інших конкурентів,
Отже, якщо продукт і ринок диференційовано — кожен продавець одночасно є й монополістом і конкурентом. Передумовою такого поєднання двох протилежних начал є володіння «диференційованим продуктом» (монополія) і випуск замінників, «субститутів» (підрив монополії, загострення конкуренції). Ознакою диференціації є різнорідність навіть однойменних товарів різних виробників, завдяки чому покупці віддають перевагу якомусь конкретному товару. Але Чемберлін наголошує, що ця різнорідність може бути як реальною, так і уявною, хоч саме вона й покладається в основу класифікації чинників, що змінюють форму конкурентної боротьби, перетворюють її на монополістичну конкуренцію.
Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції: ціновий (маніпулювання цінами), неціновий (внесення якісних змін у продукт) і рекламний.
Цінова конкуренція. Пропонуючи диференційований товар, кожен продавець товару чи послуг формує власне коло покупців — мікроринок, на якому він виступає як монополіст, що контролює ціну товару, певною мірою підвищуючи її за рахунок обмеження обсягів виробництва. За цих умов ціноутворення не можна пояснити в категоріях конкуренції або монополії. Ціноутворення підлягає іншим чинникам. За умов монополістичної конкуренції воно має подвійний характер.
З одного боку, ціноутворення зазнає впливу об'єктивних чинників — витрат виробництва та збуту. Монополіст ураховує їх з метою визначитись у розмірах максимізації чи мінімізації прибутків. Отже, з іншого боку, на рівень цін впливає суб'єктивний чинник-ціна відображає якість товару, престиж торговельної марки, засвідчує його класність (не завжди зниження цін на товар приводить до зростання попиту, інколи покупці розцінюють його як наслідок утрати товаром певних якісних характеристик).
Інструментами нецінової конкуренції є підвищення якості товарів, випуск нових моделей, досконалий дизайн, поліпшення умов обслуговування клієнтів, удосконалення системи збуту.
Він обгрунтував поняття «витрати збуту», докладно розкрив сутність цього інструмента конкуренції, показав його вплив на формування попиту. Попит, за Чемберліном, визначається не тільки прибутками, інтересами та вподобаннями покупців — його організовують постачальники товарів. Проблему економічної рівноваги Чемберлін вирішує з неокласичних позицій. Він дотримується неокласичного погляду, що рівновага на ринку досягається за рахунок вільного ціноутворення.
Дуже важливим висновком Чемберліна є те, що монополістична конкуренція диференційованих продуктів включає елементи досконалої конкуренції і сприяє досягненню економічної рівноваги. Диференціація призводить до того, що утворюється мережа відособлених ринків, але водночас вони залишаються взаємозв'язаними однорідністю товарів. Відтак на цих ринках зберігається різноманітність цін, витрат, обсягів випуску продукції певних товарних груп. При цьому на базі диференціації розгортається цінова конкуренція на окремих ринках. Занадто висока ціна на мікроринку призводить до втрати споживача й ринку, а надто низька — до втрати виробництва.
Але Чемберлін зауважував, що ситуація рівноваги не завжди є корисною для суспільства, адже її порушення часто супроводжує інноваційну перебудову економіки.
Отже, Чемберлін і Робінсон переглянули класичну теорію ринку, пристосувавши її до сучасних умов.
На відміну від Маршалла, Чемберлін і Робінсон у своїх теоретичних розробках намагалися тісно