
- •1.Предмет, методологія і структура курсу.
- •2.Економічна думка Стародавнього Єгипту.
- •3.Економічна думка Вавілонії.
- •4.Економічна думка Стародавньої Індії
- •5.Економічна думка Стародавнього Китаю
- •6.Економічні погляди Ксенофонта
- •7.Економічні погляди Платона
- •8.Економічні погляди Арістотеля
- •10.Економіні погляди раннього і пізнього канонізму.
- •11.Фома Аквінський-лідер пізньої школи канонізму( Сума типологій)
- •12.Меркантилізм.Загальна характеристика та основні представники.
- •13.Основні характерні риси раннього і пізнього меркантилізму.
- •14.Поняття „політична економія”.
- •15.Поняття „Класична політична економія”.
- •16.Етапи розвитку класичної політичної економії
- •17.Економічне вчення у.Петті.
- •18.Економічне вчення п. Буагільбера.
- •19.Ф. Кене – засновник школи фізіократів.
- •21.Фізіократичні погляди а. Тюрго.
- •22.Теорія вартості а. Сміта.
- •23.Тлумачення а. Смітом економічних категорій заробітна плата, прибуток, земельна рента.
- •24. Економічне вчення д. Рікардо.
- •25. Концепція д. Рікардо про ренту.
- •26. Економічне вчення ж.Б.Сея.
- •27.Поняття „закон Сея”.
- •28.Економічне вчення т.Р. Мальтуса.
- •29.Характеристика праці „Досвід про закон народонаселення”.
- •30.Залізний закон заробітної плати т.Р. Мальтуса.
- •32.Основні ідеї „Капіталу” к. Маркса.
- •33.Маржиналізм, його основна ідея.
- •34.Праця „Математичні основи теорії багатства” а. Курно.
- •35.Закони г.Госсена, їх зміст.
- •36.Праця „Ізольована держава” г. Тюнена, її зміст.
- •37.Маржинальна революція, та її два етапи.
- •38.Американський інституціоналізм, його загальна характеристика.
- •39.Соціально-психологічний варіант інституціональних досліджень т. Веблена
- •40.Соціально-правовий варіант інституціональних досліджень Дж. Коммонса.
- •42.Неолібералізм. Його основний зміст.
- •43.Економічні погляди в. Ойкена.
- •44.Економічне вчення Дж. Кейнса.
- •45.Мультиплікатор Дж. Кейнса.
- •46.Кейсіанство, його суть.
- •47.Державне регулювання економіки за Дж. Кейнсом.
- •48.Поняття „економічний лібералізм” (політика laissez faire).
- •50.Соціально-економічна думка Київської Русі.
- •51.Основні меркантилістичні ідеї б. Хмельницького.
- •53.Суспільно-економічні погляди ф. Прокоповича
- •54.”Невидима рука” а. Сміта, сутність поняття.
- •55. Економічне вчення Дж. Мілля
- •56. „Ефект Веблена”, його сутність
- •57. Концепція неокласичного синтезу.
- •58. Економічні ідеї і. Вернадського.
- •59. Нобелівські лауреати в галузі економіки.
- •60. Економічне вчення м. Туган-Барановського.
- •61. Теорія монополістичної конкуренції е.Чемберліна.
- •62. Економічна теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон.
- •63. Предмет, проблеми, методологія і структура курсу „Історія економічних вчень”
- •64. Економічна думка Стародавнього Сходу.
- •65. Економічна думка Стародавньої Греції.
- •66. Економічна думка Середньовіччя.
- •67. Економічні погляди в епоху раннього і пізнього канонізму.
- •68. Меркантилізм, перша концепція ринкової економічної теорії.
- •69. Етапи розвитку класичної політекономії.
- •70.Економічне вчення у.Петті.
- •71. Ідеї класичної політичної економії п.Буагільбера.
- •72. Ф. Кене – засновник школи фізіократів
- •73. Адам Сміт і його економічне вчення.
- •74. Економічне вчення д. Рікардо
- •75. Економічне вчення ж.Б.Сея.
- •76. Економічне вчення т. Мальтуса
- •77. Економічне вчення к. Маркса.
- •78. Маржиналізм. Етапи маржинальної революції.
- •79. Американський інституціоналізм.
- •80. Технократичний інституціоналізм т. Веблена.
- •81. Юридичний інституціоналізм Дж. Коммонса.
- •82. Прогнозований інституціоналізм у. Мітчелла.
- •83. Теорія монополістичної конкуренції е. Чемберлена.
- •84. Економічна теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон .
- •85. Економічне вчення Дж. Кейнса.
- •86. Неолібералізм. Загальна характеристика.
- •87. Сучасна економічна думка країн з розвинутою ринковою економікою.
- •88. Ліберально-буржуазна економічна думка в Україні. Основні представники.
- •89. Революційно-демократична економічна думка. Основні представники.
- •90. Українське ліберальне народництво. Основні представники.
- •91. Економічне вчення м. Туган-Барановського.
- •92. Розвиток економічної теорії в Україні в Радянський період.
- •94. Економічна вчення Дж. Мілля.
1.Предмет, методологія і структура курсу.
Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що розглядають конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство.
Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Очевидно, уже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не складалися в будь-яку систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої доби й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові системи.
Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI—XVII ст. — в епоху меркантилізму, хоч і тоді дослідники займалися аналізом тільки окремих економічних проблем.
Меркантилістів цікавили, зокрема, питання визначення суті багатства, яке вони ототожнювали із золотом і сріблом, регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу дорогоцінних металів у країну, заохочення експорту, протекціоністські тарифи на імпортні товари тощо.
Послідовники й учні А. Сміта розвивають теорію, вносять в неї нові ідеї. Згодом з'являється критична течія у політичній економії, представники якої (зокрема С. Сісмонді, котрий називав себе учнем А. Сміта) виступають із критикою «економічної ортодоксії». Ця критика забезпечила появу нових напрямів економічної думки. Формуються соціалістичні ідеї. Виникає утопічний соціалізм, з'являється марксизм, який проголошує себе науковим соціалізмом.
У 70-х роках XIX ст. економічна думка була репрезентована, з одного боку, історичною, а з іншого — суб'єктивно-психологічною школою, яка ознаменувала розвиток політичної економії па нових, маржинальних (граничних) засадах. На цих засадах наприкінці XIX ст. формується неокласичний напрям економічної думки, з появою якого зв'язане становлення мікроекономіки. Новим етапом розвитку політичної економії стала поява у 30-х роках так званого кейнсіанства. Кейнсіанці, на відміну від неокласиків — прихильників економічного лібералізму, на перший план висувають проблему регулювання ефективного попиту. Неокласичний напрям і кейнсіанство з моменту їхньої появи і до наших днів пройшли складний еволюційний шлях, по черзі виходячи на перший план і в економічній теорії, і в економічній політиці.
Своєрідним напрямом економічної думки с інституціоналізм, який виник наприкінці XIX — на початку XX ст. Цей напрям, який за предмет свого дослідження взяв переважно позаекономічні фактори, розширив поле аналізу економічних наук, інтегрував економічну теорію з іншими суспільними науками.
Процес розвитку економічних поглядів та ідей і є предметом історії економічної думки. Цей курс охоплює також економічні погляди, які не склалися в систему. Складовою частиною його є історія економічних учень, тобто економічних поглядів, які об'єднувались у певну систему. Таким чином, історія економічних учень є поняттям вужчим, ніж історія економічної думки. А історія політичної економії, у свою чергу, є основою історії економічних учень.
Щодо методико-методологічних засад аналізу історії економічної думки, то вони можуть бути різними залежно від того, якої мети бажає досягти дослідник. У літературі виділяють, в основному, два принципи, два методи: історичний, або хронологічний, і логічний. Історичний підхід передбачає розгляд ідей, теорій у порядку їхнього виникнення та формування. Він дає змогу проаналізувати сукупність поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію цих ідей. Такий підхід може поєднуватися з аналізом соціально-економічних умов, що в них формувалися ці погляди та ідеї.
Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи теорій, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями та з історичними умовами. У такому разі досліджуються самі тільки теорії, концепції, логіка їхнього розвитку. Досить часто обидва методи поєднують. Варто згадати і так званий мотиваційний, або класовий, метод, коли аналіз економічної думки підпорядковується економічній мотивації. Визначаються класи, які ведуть боротьбу за відповідну частку кінцевого продукту, а відтак — класова позиція теоретиків, ідеологів того чи того класу. Цей метод використовував К. Маркс і його послідовники.
Може застосовуватись і територіальний метод, що передбачає дослідження історії економічної думки в певних країнах. Кожний метод має свої переваги і недоліки. Застосовується той чи той метод, як уже зазначалось, залежно від того, які завдання ставить перед собою дослідник. Може використовуватись поєднання різних методів, особливо у разі навчальних, а не безпосередньо наукових завдань