2. Плата авторові за використання його твору (ст. 445 цк).

ЦК та ЗУ "Про авторське право та суміжні права" встановленні виключення з цього загального правила.

Так, без згоди автора та виплати авторові винагороди можливе використання його твору у випадках (ст. 444 ЦК та ст. :

1. використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів" преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються;

2. вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

3. використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

4) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

5. відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів", побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

6. відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

7. видання випуи/ених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

8. відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

9. публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також' похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

10. відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

11. відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом;

12. відтворення примірників твору для навчання;

13. копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм;

14) відтворення творів у особистих цілях. . _# Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за

кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

4. Загальна характеристика суміжних прав.

Суміжними називаються права безпосередньо пов'язані з авторським правом. Вони випливають із творчої діяльності по реалізації, використанню вже обнародуваних творів. Суміжні права - це права на результати творчої діяльності виконавців,

>

виробників фонограм і відеограм і організацій мовлення, зв'язані з використанням об'єктів авторського права, що належать іншим особам.

Суміжні права в об'єктивному розумінні являють собою сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини по використанню об'єктів похідного по відношенню до авторських творів характеру - виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення.

Об'єктами суміжних прав (ст. 449 ЦК та ст. 35 ЗУ) без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

а) виконання (виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів);

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

Суб'єкти суміжних прав (ст. 450 ЦК та ст. 36 ЗУ) також поділяються на первинних та інших. Первинними суб'єктами суміжних прав є: виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Іншими суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.

Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.

Суб'єкти суміжних прав мають особисті немайнові та майнові права.

Особисті та майнові права на об'єкти суміжних прав. Строки чинності суміжних майнових прав.

Момент виникнення суміжних прав визначається в залежності від об'єкту цих прав. Так, згідно з ст. 451 ЦК:

1. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого Його здійснення.

2. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення.

3. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Особисті немайнові права (ст. 38 ЗУ) суб'єкта суміжних прав: Виконавця:

а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

б) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виробника фонограми, виробник відеограми:

а) право зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів,

б) вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми).

Організації мовлення:

а) право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

Майновими правами (ст. 452 ЦК та ст.ст. 39-41 ЗУ) інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:

1. право на використання об'єкта суміжних прав; При цьому використанням виконання є доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів; пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; оренда оригіналу чи примірника запису виконання; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею; інші дії, встановлені законом. Використанням фонограми, відеограми є пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею; інші дії, встановлені законом. Використанням передачі (програми) організації мовлення є здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення; записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів; відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату; інші дії, встановлені законом.

2. виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом. Майнові права виконавців, виробників фонограм і виробників відеограм, організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму, передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років (50 років), що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком відповідно здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання; за роком опублікування фонограми, відеограми, а за відсутності такого опублікування протягом гї'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми; за роком першого здійснення передачі (програми) організації мовлення. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

Використання об'єктів суміжних прав.

Головний принцип регулювання даних відносин: використання та охорона суміжних прав здійснюється без завдання шкоди охороні творам авторським правом. Фактично це означає що однією з умов надання охорони об'єктам суміжних прав є правомірне використання тих.творів, на основі яких були створені виконання, фонограма, відеограми, програми (переданії) організації мовлення.

Відносини по використанню творів і об'єктів суміжних прав знаходяться в тісному взаємозв'язку, оскільки об'єкти СП являють собою свого роду складену цінність, що містить у собі й авторський твір (як її зміст) і об'єкт суміжних прав (як В форму). Це у свою чергу обумовило однорідність правового впливу на ці відносини. Охорона суміжних прав заснована на принципах (поєднання інтересів суспільства в цілому й інтересів правоволодільця, договірне опосередкування відносин по використанню об'єктів) і способи регулювання (відсутність формальностнй, поєднання майнових та особистих прав), характерних для авторського права. А самі права на зазначені об'єкти одержали назву "суміжних", що підкреслює їхній зв'язок і залежність від авторських прав. Регулювання авторських і суміжних відносин здійснюється єдиним інститутом.

Використання виконання - ст. 453 ЦК. Використання фонограми, відеограми - ст. 454 ЦК. Використання передачі (програми) організації мовлення - ст. 455 ЦК.

За загальним правилом використання об'єктів суміжних прав здійснюється за тих же умов, що й використання об'єктів авторського права, а саме: за згодою суб'є ..-а суміжних прав та з виплатою йому винагороди. Отже це також виключне право. Однак в ЗУ "Про авторське право та суміжні права" встановленні деякі обмеження цього права в інтересах суспільства. Так, допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у тих же випадках,

що встановлені щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів. При цьому необхідно щоб задовольнялися такі умови:

а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень (це право на відтворення не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;

б) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

У цих випадках можливе використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав, але лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Допускається також відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди. Виплата винагороди здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах. Розміри відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

6. Загальна характеристика патентного права.

Другим правовим інститутом, що входить у систему підгалузі "право інтелектуальної власності", є патентне право (право промислової власності).

Патентне право (право промислової власності) в об'єктивному розумінні ■ це сукупність правових норм, що регулюють відносини, що складаються в процесі створення, оформлення і використання результатів науково-технічної творчості (винаходів, корисних моделей, промислових зразків).

Принципи патентного права як інституту цивільного і ^ава:

1. визнання за патентовласником виключного права на використання запатентованого об 'єкту;

2. дотримання розумного балансу інтересів патентов.іасника, з одного боку, та інтересів суспільства, з другого,

3. надання охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнані винаходами, корисними моделями, промисловими зразками;

4) визнання та охорона прав та інтересів не тільки патентовласників, але й дійсних творців винаходів, корисних моделей та промислових зразків.

У суб'єктивному розумінні патентне право - це особисте немайнове та майнове право творця будь-якого результату науково-технічної творчості, пов'язане з певним об'єктом патентного права

Об'єктами патентного права є нематеріальні блага, що є результатами інтелектуальної діяльності.

Об'єкти патентного права: винахід, корисна модель, промисловий зразок. Ці об'єкти являють собою результати розумової діяльності, рішення технічних або художньо-конструкторських задач. Тільки в ходе їх упровадження, ці об'єкти утілюються у певні устрої, механізми, процеси, речовини тощо.

Об'єднання трьох вказаних об'єктів інтелектуальної власності у межах єдиного інституту патентного права пояснюється наступним:

ці об'єкти мають значну схожість між собою, з одного боку, а істотно відрізняються від інших об'єктів права ІВ, з другого;

їх охорона здійснюється за допомогою єдиної форми, а саме шляхом видачі патенту;

правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних з цими трьома об'єктами, має багато спільного (здійснюється двома ЗУ).

Цінність об'єктів патентного права полягає саме у змісті тих рішень, що винайдені творцем (на відміну від об'єктів авторського права, цінність яких полягає у їх оригінальній формі).

Винахід (кориснамодель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Винахід - технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

Корисна модель - нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, згідно з ч.2 ст. 6 ЗУ може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Об'єктом промислового зразка згідно з ч.2 ст. 5 ЗУ може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Секретний винахід (секретна корисна модель) - винахід (корисна модель), що містить Інформацію, віднесену до державної таємниці.

Службовий винахід (кориснамодель) - винахід (корисна модель), створений працівником:

у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Для того, щоб результати науково-технічної творчості визнавалися об'єктами патентного права, вони повинні відповідати певним умовам. По-перше, правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та по-друге, відповідає умовам патентоздатності (ч.І ст. 6 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" та ч.І ст. 5 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки"). Відповідність результату науково-технічної творчості умов, встановленим законом, називається патентоздатністю. Законодавчо закріплено три (3) умови патентоздатності:

1. новизна;

2. промислова придатність;

3. винахідницький рівень. » Винахід повинний відповідати усім трьом умовам патентоздатності (ч.І ст. 459 ЦК та ч.І ст. 7 ЗУ). Корисна модель повинна відповідати двом першим умовам патентоздатності (ч.І ст. 460 ЦК та ч.2 ст.

7 3У).

Промисловий зразок повинний відповідати лише першій умові патентоздатності (ч.І ст. 462 ЦК та ч.І ст. 6 3У).

1) Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку

було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

1) Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.

2. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

3. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п'ятій цієї статті, до уваги не береться.

Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 463 ЦК):

1. винахідник, автор промислового зразка;

2. інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Автор промислового зразка - людина, творчою працею якої створено промисловий зразок. Згідно з ч.5 ст. 8 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" та ч.4 ст. 7 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки" винахіднику (автору) належить право авторства, яке є невід'ємним (невідчужуваним) особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Можливе співавторство при створенні винаходу, корисної моделі або промислового зразку.

Винахідники (автори), які спільно створили винахід (корисну модель) або промисловий зразок, мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Підставою для виникнення співавторства є спільна творча праця кількох людей, яка призвела до вирішення задачі. Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки. Інші особи:

яким винахідник (автор) передав свої права на підставі договору (ч.6, 7 ст. 28 ЗУ; договори - глава 7$ ЦК); які набули цих прав відповідно до закону (спадкоємці винахідника (автора) - ст. 10 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" та ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки ");

роботодавець, тобто особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) - ст. 9 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" та ст. 8 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки";

держава, якщо строк чинності майнових прав ІВ на винахід, корисну модель, промисловий зразок закінчився, внаслідок чого вони стають надбанням суспільства (ст. 467 ЦК).

Патентовласнш - це особа, яка володіє патентом на об'єкт промислової власності та виключними правами на використання об'єкта, що випливають з патенту.

Якщо інше не встановлено законом, то п^во на отримання патенту на своє ім'я має автор (винахідник). Однак, осі.іи автора та патентовласника можуть не співпадати. Зокрема, згідно з ч.І ст. 9 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Згідно з ч.І а. 8 ЗУ "Про охорону пряв на промислові зразки" право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи доручення роботодавця,

за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Крім того, згідно з ст. 10 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" та ст. 9 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки" право на одержання патенту має відповідно правонаступник винахідника (автора) або роботодавця.

На відміну від авторських прав виникнення патентного права пов'язується з додержанням певних формальностей, а саме одержанням патенту. Отже, право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

4.4, 5 ст. 6 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі": Пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель) засвідчуються патентом (деклараційним патентом).

4.5 ст. 5 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки": Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Авторство - це визнання особи творцем об'єкту промислової власності.

Пріоритет (пріоритет заявки) - це першість у поданні заявки. Дата пріоритету - дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет.

Ст. 15 ЗУ "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" - Пріоритет.

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. Ці строки, пропущені заявником через непередбачені і незалежні від нього обставини, можуть бути продовжені на 2 місяці з дати закінчення зазначеного строку за умови сплати відповідного збору. Порядок продовження таких строків встановлюється Установою.

Ст. 13 ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки" - Пріоритет.

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же промисловий зразок протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

Пріоритет промислового зразка, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати.

Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, з перекладом на українську мову, або документ, що підтверджує показ зазначеного промислового зразка на виставках, проведених на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення.

Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент на промисловий зразок) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок).

Строки дії охоронних документів:

1. патенту України на винахід - 20 років;

2. деклараційного патенту на винахід - 6 років;