30. Соціальні погляди утопістів

Розгляд "соціалістично-утопічної думки", безперечно, треба розпочинати з видатної постаті Томаса Мора (1478-1532рр.) - автора "Утопії"* (1516 p.). Видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії епохи Тюдорів (англійський канцлер за правління Генріха VIII) Т.Мор був страчений за "опозицію абсолютизму". Головний твір цієї видатної і трагічної фігури в історії людства, позначив цілий напрям в історії соціалістичної думки, і в подальшому протиставлявся марксистами т.зв. "науковому соціалізму". В своїй "Утопії" Т.Мор позначив модель "справедливого суспільства", побудованого на загальнонародній власності, "зрівняльному розподілі за розумними потребами", планово-організованій і обов'язковій для всіх фізичній праці. У своїй книзі він цілковито заперечує приватну власність і гроші, і вбачає "єдиний шлях до громадського спасіння, тобто до рівності, у повному викоріненні приватної власності". Управління у такому громадянському суспільстві здійснюється обраними народом представниками. До представників ранніх ідей "утопічного соціалізму" належав італійський мислитель Томмазо Кампаислла (1568-1639рр.). Цей монах-домініканець за свої єретичні погляди три десятки років просидів у в'язниці, де й написав свій знаменитий твір "Місто Сонця" (1623 p.). Будучи майже позбавленим світла у своїй в'язниці, цей мислитель малює "ідеальну державу" (Місто Сонця), де панує загальнонародна власність на майно (окрім індивідуального житла), немає грошей (основи нерівності), споживання є суспільним (виходячи з потреб), діти виховуються у колективістському дусі. Соціально-економічні погляди Т.Кампанели: панування натурального господарства, суспільно корисна праця є обов'язковою для всіх свідомих громадян, і саме висока свідомість є основою економічного добробуту, вона не потребує ніяких додаткових стимулів до праці. Відносини між співгромадянами будуються на принципах дружби, взаєморозуміння, товариського співробітництва, взаємоповаги. Прикметною особливістю т.зв. "ранніх соціалістів-утопістів" Томаса Мора і Томмазо Кампанелли - було те, що вони не займалися практичним втіленням своїх "соціалістичних ідей". Щоправда, за океаном, у далекому Парагваї упродовж кількох десятиліть проіснувала "комуністична держава", яку заснували монахи - єзуїти, але і вона розпалася через відсутність економічних стимулів до праці. Подальший "утопічний соціалізм" (Сен-Сімон, Фур'є, Оуен) відзначався, окрім іншого, неодноразовими спробами втілити ідеї в практику, в життя. б) "Індустріальний соціалізм " АНРІ де СЕН-СІМОНА (1760-1825рр.) французький граф Клод Анрі Сен-Сімона де Рувруа, який незважаючи на своє дворянське походження, усе своє життя мріяв про покращення долі незаможних верств. Як політично неблагонадійний, - був ув'язнений. Після звільнення займається комерцією, подорожує, вивчає науки. "Останній з дворян і перший з соціалістів" Анрі де Сен-Сімон пише кілька визначних праць - "Катехизис промисловців" (1823 р.), "Про промислову систему", "Про стару і нову політичну систему", "Нове християнство" (1824 р.). В цих роботах він вводить нове поняття "Індустріалізм", аби підкреслити роль промисловості та виробників як основи соціального, економічного і технічного прогресу. В основі нового "соціального устрою" має бути принцип "від кожного - за здібностями, кожному - за працею". Цей суто "соціалістичний принцип" одразу позначає його соціалістичну настанову. в) "Кооперативний (асоціативний) соціалізм" Ш. ФУР'Є (1772-1837 pp.) З ім'ям всебічно обдарованої і талановитої людини Шарля Фур'є пов'язують один з напрямків соціалістичної думки, який ми сьогодні могли б позначити як "кооперативний" ("фаланстер" Фур'є - якась подібність виробничого кооперативу). На той час його "соціалізм" назвали "асоціативним" (від слова "асоціація"). Головні твори Ш.Фур'є - "Трактат про домашню землеробську асоціацію" (1828 p.), "Новий промисловий і суспільний світ" (1828 p.), двотомна збірка статей, об'єднана загальною назвою "Фальшива промисловість, - роздроблена, відразлива, брехлива і промисловість природна - суспільна, злагоджена, приваблива" (1835 p.). Фур'є розробив досить складну соціально-економічну систему на основі не дуже послідовної методології, яка поєднала геніальні прозріння з не менш дивними і незрозумілими, часто містичними поглядами.

г) "Кооперативно-профспілковий соціалізм (комунізм) " Р. ОУЕНЛ (1771-1858рр.). Роберта Оуена, так само як і Ш.Фур'є, відносять до т. зв. асоціаністів, тобто прибічників "асоціації" (кооперації), яка дасть змогу реформувати і розв'язати соціально-економічні проблеми капіталізму. Наріжним каменем усієї своєї доктрини Р.Оуен вважав виховання через "асоціацію", яка створюється на основі економічного кооперування праці, рівної участі у виробництві і розподілі, профспілкового єднання трудящих. Однак "асоціанізм" Фур'є та Оуена суттєво різнилися. "Асоціації" Фур'є ("фаланги") побудовані на корпоративних засадах, на зразок акціонерного товариства, де зберігається приватна власність, прибутки на капітал, гроші і товарно-грошові відносини. "Асоціації" (кооперативи) Р.Оуена ґрунтуються виключно на суспільній формі власності, приватну власність він заперечує, гроші і товарно-грошові відносини відкидає, оскільки вони "спотворюють обмін і розподіл" (останній має відбуватися лише "за працею" і через "суспільні фонди споживання"). Виходячи з цього, Р.Оуена можна характеризувати як більш послідовного і радикального соціаліста (комуніста). Концепції А.Сен-Сімона і Ш.Фур'є не були послідовно соціалістичними в тому сенсі, що вони допускали існування приватної власності, наявність капіталістів, які отримували свої статки від капіталу.

"Соціалісти-утопісти", на відміну від своїх попередників, які розуміли "справедливість" як рівність у споживанні та користуванні благами, вже значно просунулися вперед у трактовці цієї основоположної категорії. Майже усі "соціалісти-утопісти" не визнавали ані "рівності потреб", ані "рівності здібностей". Усі свої надії на краще життя вони покладали на новий, значно вищий рівень організації суспільного життя, виробництва і продуктивності праці. І саме цього, економічного обґрунтування майбутнього соціального устрою ми не знаходимо ані в "Утопії" Томаса Мора, ані у "Місті Сонця" Томмазо Кампанелли, ані в "асоціаціях індустріалів" Сен-Сімона, "фалангах" Шарля Фур'є, чи в "гармонійних товариствах" Роберта Оуена. Це й дало підстави марксистам твердити про "утопічний" (нездійснений) характер соціальних конструкцій своїх попередників.