2.2. Структура системи законодавства

Найдоступніше поняття структури законодавства висвітлено Ю. Ведєрніковим. Він дав максимально доступне і зрозуміле визначення системи структури законодавства.

Законодавство держави – це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів певної країни та міжнародних договорів, ратифікованих державною владою.

Законодавство – форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність.

Структуру системи законодавства визначають як внутрішню організацію впорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні та розподіленні за галузями та інститутами законодавства. Розрізняють:

1. Галузеву структуру, що передбачає поділ нормативно-правових актів за предметом правового регулювання: цивільне, кримінальне, адміністративне законодавство та ін. Вона охоплює такі види:

- спеціальне законодавство – містить норми підгалузі права (водне, лісове законодавство та ін.);

- комплексне (міжгалузеве) законодавство – містить норми декількох галузей права (законодавство про місцеве самоврядування та ін.).

2. Субординаційну (ієрархічну) структуру яка передбачає поділ нормативно-правових актів за юридичною силою: конституція, закони, укази глави держави, постанови уряду та ін.

3. Державно-організаційну структуру, яка передбачає поділ нормативно-правових актів за їх територіальним значенням (федеральне законодавство і законодавство суб’єктів федерації та ін.).

Система законодавства і система права співвідносяться між собою як зміст (система права) та форма (система законодавства), тому відмінність між ними виявляється у тому, що:

- система права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а система законодавства – видимою, зовнішньою формою системи права;

- система права – це сукупність норм права, а система законодавства – сукупність нормативно-правових актів;

- у системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. У системі законодавства нормативно-правові акти об’єднані за галузями та інститутами законодавства;

- система права має тільки горизонтальну (галузеву) структуру, складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства може мати як горизонтальну (галузеву), так і вертикальну (ієрархічну) побудову;

- первинний елемент системи права – норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства – стаття закону, що містить нормативний припис, який, як правило, не має всіх трьох структурних елементів логічної норми права;

- система права формується об’єктивно – відповідно до реально існуючої системи суспільних відносин, а система законодавства – результат цілеспрямованої діяльності уповноважених суб’єктів, і тому в її формуванні наявний суб’єктивний момент;

- структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів (назв розділів, глав, статей та ін.), а структурні елементи системи законодавства такі реквізити, як правило, мають [15, 75].

Отже, структура системи законодавства – це внутрішній підрозділ законодавства на відносно відособлені групи нормативно-правових актів.

Структура системи законодавства (її внутрішня будова):

- галузева («горизонтальна») – галузеве законодавство (трудове, цивільне, карне й т.д. законодавство ),тобто в системі законодавства підсистеми нормативних актів розрізняються по предметі правового регулювання (наприклад, предмет регулювання трудового законодавства – трудові відносини, а також відносини , тісно пов'язані із трудовими);

- ієрархічна («вертикальна») – закони й підзаконні акти, тобто в системі законодавства підсистеми нормативних актів (закони, підзаконні акти) розрізняються по юридичній чинності.

Різновидом ієрархічної структури є ієрархічна структура законодавства у федеративній державі, т.зв. «федеративна структура законодавства» – федеральне законодавство й законодавство суб'єктів федерації.