31

ВСТУП

Дослідження особливостей функціонування і розвитку національної системи права в умовах глобалізації неможливе без з’ясування методологічно важливих питань щодо поняття, змісту, структури системи права, її співвідношення з близькими, але не тотожними поняттями, насамперед, правовою системою та системою законодавства.

Право, яке знаходиться в процесі творення України є засобом утвердження держави, способом укріплення права українського народу на сучасну державу, інструментом регулювання відносин між людьми, громадянами, особою, державою, України з іншими державами. Тому сьогодні на перший план вийшла гуманістична і культурно-творча місія, яка найбільш проявляється в задоволенні духовних потреб людей, в забезпеченні прав і свобод громадянина. Яким чином може бути реалізовано забезпечення цих прав і свобод? Звісно, через удосконалення системи права і системи законодавства. Але для цього потрібно спочатку з’ясувати співвідношення цих двох понять.

Ступінь наукового дослідження. Вагомий внесок у розробку загальної теорії систем в юридичній науці внесли як вітчизняні, так і російські науковці. Доробки окремих стануть у нагоді в нашому подальшому дослідженні, а саме: В. Афанасьєв, Е. Юдін, В. Лекторський, В. Штирьов, Н. Мотрошилова, В. Садовський, Л. Тіунова, , Д. Керімов та ін. Істотний внесок у дослідження системи права внесли такі українські вчені, як: А. Олійник, І. Погрібний, О. Зайчук, А. Заєць В. Марчук, А. Колодій, В. Копейчиков, О. Копиленко, Л. Луць, Н. Оніщенко, В. Кириченко, В. Погорілко, В. Котюк, В. Селіванов, О. Скакун, Ю. Шемшученко та ін.

Метою роботи є порівняльна характеристика системи права та системи законодавства.

Об’єктом дослідження є два таких поняття як «система права» та «система законодавства».

Реалізація даної мети потребує вирішення наступних завдань:

1. Визначити наукові підходи до визначення сутності системи права.

2. Дослідити структурні елементи системи права.

3. Встановити взаємозв’язок системи права із правовою системою.

4. Дати визначення сутності системи законодавства.

5. Визначити структуру системи законодавства.

6. Встановити співвідношення системи права із системою законодавства.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

У першому розділі проведено аналіз системи права як внутрішньої будови права. У другому розділі визначено теоретично-правові аспекти системи законодавства. У третьому розділі зазначені проблеми співвідношення системи права із системою законодавства.

Розділ 1 система права як внутрішня будова права

1.1. Наукові підходи до визначення сутності системи права

На сьогоднішній день існує дуже багато науковців, які у своїх працях описують і визначають сутність системи права та її складові. Щоб ширше зрозуміти що ж таке система права, у роботі проаналізовано підручники з дисципліни «Теорія держави і права»: О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко «Теорія держави і права», О.Ф. Скакун «Теорія держави і права», В.М. Кириченко «Теорія держави і права» та інші. В усіх цих книгах їхні автори подають нам, хоч під дещо різним формулюванням, однакове тлумачення поняття «системи права».

В. Комаров дав таке означення. Система права – це об’єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами [17, 187].

Згідно А. Колодію – система права – це науково організована сукупність правових норм, розподілених за групами – правовими інститутами, зведеними у підгалузі, які у свою чергу утворюють галузі – цілісні нормативні утворення [7, 88].

В.М. Марчук вирізняє лише три ознаки системи права:

1. Обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин. Вона не може створюватися на суб’єктивний розсуд людей існує об’єктивно.

2. Органічна цілісність, єдність і взаємозв’язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони взаємно узгоджені та цілеспрямовані.

3. Структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об’єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості [14, 69].

У свою чергу А.Ю. Олійник додав ще одну ознаку – дієвий нормативний регулятор, здатний здійснювати багатосторонній вплив на суспільні відносини, яка означає те, що право (тобто системою права) здійснюється вплив на всі види суспільних відносин, які регулюють різні галузі права. Звісно, Марчук це мав на увазі, але ця ознака не була прямо ним сформульована [16, 20].

Трохи ширше розкрив поняття системи права В.О. Котюк. На відміну від інших авторів він поділив право на публічне і приватне.

Різноманітні види норм права і нормативних актів в національних системах права дуже тісно взаємопов’язані, обумовлені вони системою політичних і економічних відносин, які існують в суспільстві.

В останні роки виділяють два поняття «система права» і «правова система». Поняття «правова система» включає в себе всі правові явища: систему права і законодавства, правовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність і правопорядок тощо. Система права входить в правову систему.

Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв’язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною системами. В сучасній державі право повинно не тільки відповідати загальному економічному стану, не тільки бути його вираженням, але також бути внутрішньо погодженим вираженням, яке не спростовувало б само себе в силу внутрішніх протиріч. Єдність права обумовлена не тільки суттю, але змістом і функціями, які об’єктивно визначаються єдністю суспільних відносин, формами власності, конкуренцією між індивідами і різними організаціями. Всі ці відносини відображаються в системі права і обумовлені різними інтересами. В будь-якому суспільстві існують загальнонаціональні (загальнонародні) інтереси і приватні інтереси, з яких логічно витікає поділ права на приватне і публічне.

Приватне право (цивільне, сімейне, торгове) охоплює норми, які на думку заxідниx юристів виражають інтереси особи або захищають інтереси приватних власників.

Публічне право (конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне) складається із норм, які регулюють відносини між державою і громадянами.

З позицій внутрішньої організації системи права, крім норм права, виділяються відносно однорідні компактні підсистеми. Ці підсистеми органічно взаємозв’язані між собою групою норм права і утворюють певні інститути і галузі. Таким чином, система права складається із різних інститутів права і галузей права. Галузь права – найбільш велике право-утворення, яке включає групу правових інститутів.

Система права, її галузі і правові інститути складаються історично. Вони не створюються за бажанням законодавчих органів або вчених. Разом із тим на формування і розвиток системи права впливають система джерел, форм права, систематизація законодавства, правові ідеї, правові принципи, політичні цілі і завдання. Тому в різних державах при одному й тому ж типі держави можуть бути (скластися) різні системи права.

Система права кожної країни відносно стабільна і динамічна, в залежності від зміни суспільних відносин, з появою нових сфер людської діяльності, яка потребує правового регулювання. В Україні нині здійснюється перехід від однієї системи права до іншої, яка відповідає основним принципам правової держави і громадянського суспільства. По суті відбувається повне оновлення системи права і законодавства.

Центральне місце в питаннях внутрішньої побудови системи права належить проблемі виділення галузей права. Щоб відмежувати одну галузь права від іншої, потрібно виділити критерії розмежування. Такими критеріями є предмет і метод правового регулювання.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини. Вони по своєму змісту неоднорідні. Характер, якість і зміст цих неоднорідних суспільних відносин, їх класифікація і регулювання нормативними актами веде до їх класифікації на якісно однорідні суспільні відносини. Наприклад, існують цивільні суспільні відносини, сімейні відносини, господарські, адміністративні, трудові і відповідні законодавчі акти, які регулюють ці відносини. Тому по предмету правового регулювання вся система права поділяється на галузі права: цивільного, шлюбно-сімейного, трудового права та інші [12, 253].

Отже, система права – сукупність правових норм, які разом створюють певні групи: галузі, підгалузі, інститути. Ці норми регулюють різні за природою суспільні відносини.