10.Утворення Великого Литовського князівства і входження в його склад українських земель.

Одна з головних задач, для якої утворювалось Велике князівство Литовське — об'єднати литовські і руські племена для захисту проти зростаючого впливу Німецького Ордену (який у свою чергу, як це не дивно звучить, був утворений для захисту від язичницьких литовських і руських племен і поширення серед них християнства). В 1230–1240 рр. князь Міндовґ об'єднав частину литовських та руських племен у державу — Велике князівство Литовське. Формування великої за територією держави почалось саме за князя Міндовга. В 14 ст. до складу Великого князівства Литовського увійшли майже всі білоруські та українські землі. За Ґедиміна, Ольґерда таКейстута почалося масове входження українських земель до Литовського князівства: Волинь, у 1357–1358 рр. — Чернігово-Сіверщина, 1363 року — Поділля; у 1362 — 1363 років — Київщина; Брацлавщина та Переяславщина.

Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи. Це був союз великої кількості земель, влада в яких знаходилася в руках місцевої знаті під верховенством великого князя.

11.Експансія Польщі на українські землі у другій половині 16 ст. Люблінська унія.

До сер. XV ст. західноукраїнські землі жили за правом, що базувалося на законах "Руської правди" і старовинних звичаях. Лише в 1434 р. корінним мешканцям накинули польські закони. На завойованих територіях поляки створили три воєводства — Руське, Подільське, Белзьке — та окрему Холмську адміністративну одиницю. Ці воєводства отримали регіональні суди. Українське боярство тоді було зрівняне в правах з польською шляхтою, тобто звільнене від усяких податків, крім кількатижневої щорічної військової служби у королівському ополченні. Ввійшовши в середовище обласканого королем панства, знать до сер. XVII ст. в основному ополячилася. Занепокоєний успіхами повстанського війська польський уряд організував шляхетське ополчення Руського воєводства. Лю́блінська у́нія 1569  — угода про об'єднанняКоролівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року. Обидві держави об'єднувалися в єдину Річ Посполиту. Передбачалося, що її очолюватиме виборний король, який титулувався Королем польським і Великим князем Литовським. Коронуватиметься він у Кракові. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права й суду, адміністрації, війська, скарбу й державної мови. Окремими залишались деякі ознаки держави (печатка, герб, мова, військо, закони).

12.Запорізька Січ-"Християнська козацька республіка".

Запорізька Сі́ч — військово-суспільний і духовний центр українського козацтва раннього нового часу. Головний осередок нереєстрового Війська Запорозького середини 16 — середині 17 століття. Політично-адміністративний центр держави Війська Запорозького Низового з другої половини 17 — кінця 18 століття. Розташовувалася за дніпровими порогами, в середній течії Дніпра. Протягом раннього нового часу існувало вісім Запорозьких Січей.Першою відомою Січчю традиційно вважається фортеця споруджена 1556р. на острові Мала Хортиця князем Дмитром Вишневецьким.Січ набувала ознак адміністративно-політичного центру фактично столиці земель заселених козаками.Назва Запорізька Січ починає вживатися щодо величезних територій степової України тобто це і столицяі сама козацька держава.Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій або Військовій раді на якій обирали козацький уряд-Кіш.