6.Розквіт Київської Русі за правління Ярослава Мудрого.

Після смерті Володимира 4 роки тривала боротьба за владу в якій переміг Ярослав Мудрий .До 1036 р.він поділяв правління країною з братом Мстиславом,а далі після його раптової смерті,став єдиновладним володарем.За князя Ярослава збудовані Золоті ворота,храм святого Геогія,церква святої Ірини,засновано Печерський монастир.Ярославу Мудрому належить слава справжнього реформатора законодавства,адже він був першим ,хто уклав писаний збірник руських законів,який називають ".Щоб забезпечити потребу руських церков у книгах Ярослав створив у Києві при Софійському соборі скрип торій –майстерню для переписування книг.Міждержавні зносини Київської Русі свідчать про великий авторитет держави Ярослава Мудрого в Європі. Ярослав розбудував Київ, значно розширив його територію, оточив її валом. Були зведені чудові будівлі: палаци князя, митрополита, високих сановників із князівського оточення та ін.

7.Причини розпаду Київської Русі та її історичне значення.

Перша з них — надто великі розміри держави: вона була найбільшою в Европі до складу ії входили не лише українці, але й цілий конґльомерат народів, об'єднаних владою спільної династії та Церкви. Другою ґрунтовною причиною занепаду Київської держави було роздріблення. Почалося воно виділенням Полоцького князівства в рід Ізяслава, поділом держави Володимира між Ярославом та Мстиславом. За цим пішов розподіл держави Ярослава між синами. Після всього того ввесь час спостерігалось два процеси: намагання Великого князя київського об'єднати всі землі під своєю владою і прагнення окремих земель відділитися і створити власні держави, своїми династіями. Цю тенденцію скріпив Любецький з'їзд, внаслідок чого велике князівство ділиться на численні маленькі, бідні князівства, нездатні до державного життя.

8.Діяльність Романа Мстиславовича та обєднання Галичини і Волині.

Незважаючи на міжусобні війни між окреми­ми князями, Волинська і Галицька земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумовою об'єднання Волині й Галичини в одному кня­зівстві. Незабаром після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславович на запрошен­ня галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг там утвердитися. Лише в 1199 р., після смерті Володи­мира Ярославовича, останнього представника династії Ростиславичів, Романові Мстиславичу вдалось до­могтися сполучення під своєю владою Волині й Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті Роман утвердився і в Києві. Кияни охоче перейшли на бік Романа і відчинили йому Подільські ворота Києва.

Утворення об'єднаної Галицьке-Волинської дер­жави було подією великої історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем, „царем на Русі", „самодержцем всея Русі", причому слово „самодержець" вперше в літописі застосовано саме щодо нього.

9.Відновлення могутності Галицько-Волинської держави за Данила Галицького.

У 1238р.Данило Галицький утвердився в Галичі.У 1245 він здобув перемогу над угорсько-польським військом під Ярославом і остаточно утвердився в Галичі хоча згодом переніс столицю в Холм. Він докладав великих зусиль для посилення боєздатності князівства: було реорганізовано військо — сформовано піхоту з селян, переозброєно кінноту (удар важкоозброєної кінноти як правило монголи не витримували); укріплено старі міста, збудовано нові — Холм, Львів тощо; побудовано ряд неприступних фортець у горах. Розпочав боротьбу за приєднання до своїх володінь Києва. Його суперником виступав чернігівський князь Михайло Всеволодович. Спершу доля посміхалася Михайлу Чернігівському, який 1236 р. зібрав під своєю зверхністю всі українські землі, за винятком Волині. Антимонгольська політика Данила Галицького зазнала краху — він не зміг досягти звільнення своєї держави від підпорядкування Золотої Орди. Данило Романович Галицький помер 1264 р. і був похований в Холмі.