1.Перші дежавні утворення на території України.

Першим народом на наших землях ,який називають кочовими,були кіммерійці.Вони були першими хто почав виплавляти з болотної руди залізо.Вони панували в наших степах у Х-VII ст.до н.е. У VII ст. до н. е.причорноморські степи опанували скіфи.Скіфи – це безумовно, індоєвропейці, іраномовні кочівники. Серед них були: скіфи, орачі, землероби. Але вся влада зосереджувалась в руках “царських” скіфів – кочовиків, що змушували інших скіфів та скіфські племена України сплачували їм данину.. Розвиваючи у собі войовничі інстинкти, скіфські воїни мали звичай пити кров у першого вбитого ворога. Робили з ворожих черепів прикрашені золотом і сріблом чаші, знімали скальпи.Єдиними памятками життя скіфів є могили-кургани. Сармати – стародавні кочові іраномовні племена, родинні скіфам. Кочували у степах Казахстану, Уралу, Поволжя, з другого ст. до н. е. панівне положення у степах Північного Причорномор’я перейшло від скіфів до сарматів. Сармати являли собою не єдине родинне плем’я, а слабо пов’язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен. Кожне з цих племен прагнуло до панування на Україні. У VII ст..до н.е. в Північному Причорномор’ї зявляються перші грецькі поселення.Кожне місто мало сільськогосподарську округу –хору,разом з нею колонія являла собою окрему державу-поліс.За устроєм вони були рабовласницькими демократичними чи аристократичними республіками.

2.Антська держава і її роль для консолідації українського етносу.

У розумінні сучасно науки термін «античність» — це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець 3-2 тисячоліття до н. е.) і до падіння Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (5 століття н. е.). . В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури — освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.

Становище вільних людей в античних державах принципово відрізнялося від інших давніх суспільств. Виникає демократія, громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Хоч не можна забувати і про те, що античне суспільство було рабовласницьким. Держава антів проіснувала три століття (кінець IV — поча­ток VII ст.). У 602 р. вона впала під натиском аварів. Після цього антів у писемних джерелах вже не згадують. Починаючи з VII ст., в літературі вживають назву слов.яни. Цінним джерелом про розселення слов.ян по східноєвропей­ській рівнині є «Повість временних літ». Цей літопис містить перелік стабільно сформованих етнополітичних союзів племен: поляни, древляни, дреговичі, дуліби (волиняни, бужани), уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, вятичі, кривичі, радимичі, іль­менські словени.