Портфельний ризик

Між процентними ставками і цінами на фінансові активи існує зворотний зв'язок. Найочевидніше цей взаємозв'язок виявляється для довгострокових активів, наприклад акцій і довгострокових державних облігацій. Власник портфели наражається на ризик збитків від підвищення процентних ставок за цінними паперами, оскільки в цьому випадку може зменшитися вартість портфеля.

Наприклад, портфель включає довгострокові державні облігації вартістю в 1 млн дол. У разі підвищення процентних ставок вартість портфеля зменшиться. Так, зміна ставки з 8 до 10 % річних може знецінити портфель на 200 тис. дол., що, звичайно, непокоїть керівництво фірми. Уникнути цієї небезпеки можна за рахунок продажу портфеля, але це не є оптимальним рішенням, бо призводить до високих витрат. Раціональніше вдатися до методів хеджування, які дадуть змогу уникнути зниження вартості, а отже продажу портфеля і подальшої повторної купівлі довгострокових облігацій у портфель.

Економічний ризик

Зміни процентних ставок можуть справляти опосередкований вплив на компанію, спричиняючи зміни в її економічному оточенні. Якщо конкурентами компанії є виробники, які залучають для своєї діяльності значні суми позикових коштів, то в разі зниження процентних ставок конкуренція може посилитися. Компанія, що виробляє інвестиційні товари або товари, часто оплачувані в кредит, може натрапити на падіння попиту внаслідок зростання процентних ставок. Особливо це стосується компаній, що ведуть житлове будівництво. Зміни процентних ставок, відбившись на ставці процента з виплати іпотечних позик, впливають на попит на послуги цих компаній. Зміни процентних ставок можуть спричинити зміну обмінних курсів валют, коливання яких, своєю чергою, впливають на діяльність компаній. Це тільки деякі приклади джерел, що створюють економічний ризик внаслідок зміни процентних ставок.

Ризик утрат від зміни курсу акцій

Курсовий ризик на фондовому ринку для власників портфелів акцій і потенційних інвесторів існував задовго до того, як коливання обмінних курсів і нестабільність процентних ставок перетворилися на основні проблеми. Однак інструменти хеджування курсових коливань на фондовому ринку стали ефективними тільки після розробки методів управління валютними й процентними ризиками.

До появи ф'ючерсних контрактів і опціонів, заснованих на фондових індексах, єдиним способом уникнути збитків від загального падіння цін на ринку для великого, добре диверснфіко-ваного портфеля були продаж і нова купівля портфеля цінних паперів після припинення спаду ринку. Це було невигідно і спричиняло значні витрати не тільки з адміністративного погляду, враховуючи трансакційні витрати, але також і тому, що продаж сам по собі сприяв зниженню цін реалізації акцій.

Керівники компаній, прагнучи захистити портфель від ринку "ведмедів", хотіли б брати участь в отриманні прибутків від підвищення цін на ринку до того, як вони отримають гроші для інвестування. Наприклад, очікуючи отримати 1 млн дол. через місяць, компанія планує використати їх для закупки збалансованого портфеля акцій. Можна передбачити, що ціни на акції протягом цього періоду зростуть і їй вдасться купити на дану суму менше акцій, ніж планувалося, коли гроші будуть отримані. Якщо компанія визнає, що брати позику під очікувані майбутні надходження складно або дорого, то її можуть зацікавити інструменти управління ризиком, які дали б змогу брати участь у доходах від ринку "биків" до моменту фактичного інвестування коштів.