Переваги фінансування та інвестування через механізм депозитарних розписок

На противагу безпосередньому випуску іноземних акцій розміщення акцій через такий інструмент, як депозитарні розписки, має вагомі переваги як для емітентів, так і для інвесторів.

Перевагою механізму депозитарних розписок для емітента є те, що:

• депозитарні розписки дають емітентові можливість уникнути чинних у певних країнах обмежень на вивіз цінних паперів за кордон і продавати цінні папери іноземним інвесторам навіть у тому випадку, коли їх реальний продаж заборонений або обмежений чи надмірно жорстко регулюється;

• емітент не зобов'язаний керуватися всіма законодавчими вимогами країни, у якій перебувають в обігу випущені через депозитарні розписки акції;

• депозитарні розписки розширюють інвестиційну базу іноземних випусків акцій, лозаяк дають змогу інституцій!іим інвесторам, які підлягають обмеженням на вкладення в іноземні цінні папери, здійснювати інвестування в акції емітентів інших країн;

• випуск іноземних акцій через депозитарні розписки створює можливість уникнути проблеми зворотного припливу капіталу, яка постає за безпосереднього випуску іноземних акцій;

• депозитарні розписки мають подвійне застосування — вони можуть використовуватися як для залучення фінансування, так і для ефективного крос-лістингу акцій на більшій кількості іноземних ринків;

• депозитарні розписки підвищують ліквідність акцій емітента на внутрішньому і міжнародних ринках за рахунок поліпшення іміджу компанії і визнання її серед інвесторів.

Інвестори застосовують цей інструмент тому, що депозитарні розписки полегшують їм диверсифікацію портфеля, а інвестування в них має низькі трансакційні витрати. Вони дають змогу уникнути ризиків перереєстрації прав власності на цінні папери емітентів, зареєстрованих у країнах з недостатньо розвинутими ринками, і, певною мірою, валютних ризиків, позаяк забезпечують отримання дивідендів у національній валюті інвестора. Крім того, постійний попит на такі фінансові інструменти підтримується існуванням у багатьох країнах регулятивних обмежень на зовнішні портфельні інвестиції для інституцій них інвесторів. Як уже згадувалося, ліміти інвестицій в іноземні активи встановлюються для пенсійних фондів, страхових компаній і взаємних фондів. Купуючи депозитарні розписки, інституційні інвестори дістають можливість обійти обмеження на купівлю і володіння іноземними цінними паперами. Тепер близько 70 % портфельних інвесторів віддають перевагу саме депозитарним розпискам, а не акціям.

Таким чином, депозитарні розписки є гнучким і привабливим інструментом виходу акціонерних компаній на фінансові ринки інших країн. Утім, ринок депозитарних розписок має і свої специфічні проблеми. Вони стосуються, зокрема, внутрішньої ліквідності депозитарних розписок, особливо в разі, коли первинний ринок не здійснює свої операції. Крім того, для невеликих компаній залучення фінансування через випуск такого інструменту, як депозитарні розписки, виключається.

Торгівля депозитарними розписками зосереджена у США. У Лондоні використання депозитарних розписок більш обмежене, оскільки іноземні акції випускаються переважно прямо, а не через депозитарні розписки. Депозитарними розписками торгують також в офшорних центрах. Протягом 90-х років торговельний оборот АДР зростав на 22 % на рік і досяг у 1999 р. 758 млрд дол. США. Провідними фінансовими інституціями, які випускають депозитарні розписки, є американські банки Bank of New York, Citibank та J.P. Morgan, значно меншою мірою — Chase Manhattan, Bankers Trust Company та Marine Midland Bank. Причому на перші три з них припадає близько 95 % усіх випусків депозитарних розписок, а лідером є Bank of New York, якому належить понад 60 % ринку. Внаслідок усіх цих тенденцій лістинг і торгівля депозитарними розписками сконцентрувалися на таких п'яти світових ринках, як Нью-Йоркська фондова біржа, ринок NASDAQ, Токійська фондова біржа, Лондонська фондова біржа та Німецька біржа.