Іноземні акції та євроакції Ринок іноземних акцій

Іноземні акції (Foreign Equity) являють собою акції, випущені корпорацією-нерезидентом на фінансовий ринок іншої країни.

До 80-х років ринок іноземних акцій мав дві форми: спочатку виник ринок акцій іноземних компаній, які випущені або котируються в національному фінансовому центрі, пізніше — ринок акцій, які продаються в багатьох країнах, але котируються лише в країні випуску.

Тепер ринок іноземних акцій представлений такими ринками:

• ринок акцій компаній-нерезидентів, які випущені або котируються на національному фінансовому ринку певної країни в ії валюті;

• ринок акцій, які випущені та отримали біржовий лістинг лише у країні випуску, але продаються на фондових ринках кількох країн;

• ринок акцій, які отримали крос-лістинг на біржах різних країн через системи взаємного котирування цін і, відповідно, якими торгують на фондових біржах та позабіржових ринках цих країн.

Найчастіше іноземними акціями торгують і на фондовому ринку країни випуску даних акцій, і на фондових біржах тих країн, лістинг яких вони отримали. Інвестування в міжнародно зареєстровані акції дає вагомі переваги інвесторам.

По-перше, в них немає потреби здійснювати обмін валюти при купівлі чи продажу таких цінних паперів. Це дає змогу обминути валютні ризики, спричинені коливаннями обмінних курсів.

По-друге, інвестори отримують можливість уникнути певних податків та обмежень, пов'язаних з купівлею акцій у країні їхнього випуску.

По-третє, усі ризики інвестування в цінні папери на ринках інших країн — політичний ризик, економічний, ризик ліквідності і т.д. — можуть бути значно обмежені. Зрештою, інвестування в міжнародно зареєстровані акції усуває проблему доступності та якості інформації щодо закордонних ринків чи окремих цінних паперів. Наведені переваги зумовлюють стійкий попит на іноземні акції.

Втім, вихід на ринок іноземних акцій пов'язаний для емітента з багатьма проблемами. Головні з них, як і у випадку іноземних облігацій, зумовлені регламентаціями щодо цінних паперів країни емісії. Це необхідність реєстрації емісії, а також жорсткі та дорогі для іноземної компанії вимоги щодо розміру, частоти відображення та якості фінансової звітності, що надається. Наявність таких перешкод обмежує пропозицію іноземних акцій.

Можна виокремити дві основні групи національних ринків іноземних акцій. До першої групи належать національні ринки тих країн, які мають найвищий рівень капіталізації ринків акцій у загальній капіталізації світового фондового ринку. Це ринки США і Великої Британії. На таких ринках частка іноземних акцій у загальній кількості акцій є відносно невеликою, але за абсолютними показниками випущених іноземних акцій та обсягів торгівлі ними вони є лідерами. Так, у 2001 р. на фондових біржах США (Нью-Йоркська фондова біржа та ринок NASDAQ) торгували акціями 954 іноземних компаній, а на Лондонській біржі — 409.

Друга група ринків іноземних акцій представлена фондовими ринками тих країн, капіталізації яких належить відносно невелика частка в загальносвітовій капіталізації фондового ринку, але частка іноземних акцій у загальній кількості акцій, випущених на даний національний ринок, є провідною (Швейцарія і Нідерланди у 80-ті роки, Люксембург — у 90-ті) або значною (Франція та Німеччина у 80-ті роки, Амстердам, Брюссель, Німеччина і Швейцарія — у 90-ті). Наприклад, у 80-ті роки на Цюріхській фондовій біржі лістинг своїх акцій отримали 194 іноземні компанії і лише 145 вітчизняних. На початку XXI ст. фондовим ринком, де частка іноземних акцій абсолютно домінує, став Люксембург. У 2001 р. із 257 компаній, акції яких мали лістинг на фондовій біржі Люксембурга, 209 були іноземними.