Ринок іноземних акцій Великої Британії

Найрозвинутіший ринок іноземних акцій у Європі — Лондон. З одного боку, британському ринкові цінних паперів традиційно притаманний інтернаціональний характер, адже Лондон тривалий час залишається провідним (раніше — домінуючим) міжнародним фінансовим центром. З іншого — протягом останньої чверті XX ст. Велика Британія значно модернізувала механізм функціонування вітчизняного фінансового ринку, що дало змогу посилити міжнародний аспект його діяльності. Першим кроком стало скасування валютного контролю і контролю за капіталом у 1979 p., що сприяло зростанню обсягів іноземних запозичень у Лондоні шляхом випуску міжнародних цінних паперів. Другий крок — "великий вибух" 1986 р. — дерегулювання фінансової системи країни, внаслідок якого були цілком видозмінені структура і механізми торгівлі британського ринку цінних паперів. Тоді ж відбувся перехід до нової системи торгівлі цінними паперами на основі електронних технологій — на Лондонській біржі було запроваджено систему автоматичного котирування акцій SEAQ (Stock Exchange Automated Quotations). Для виконання невеликих за обсягом заявок було створено аналогічну систему SAEF (SEAQ Automated Execution Facility).

Особливо стрімко почали зростати обороти операцій з іноземними акціями на Лондонській фондовій біржі у другій половині 80-х років, коли була впроваджена SEAQ International — система автоматичного котирування міжнародних акцій. Завдяки цій системі іноземні акції стали легкодоступними для інвесторів усіх типів — від великих міжнародних інвестиційних банків і фондів до внутрішніх інвестиційних фондів. SEAQ International забезпечила надання інвесторам динамічної інформації про нетто-ціни міжнародних цінних паперів з усіх регіонів світу без будь-яких додаткових витрат на отримання цієї інформації. А разом з новою комп'ютерною технологією торгівлі це привело до збільшення кількості щоденних біржових угод майже у 5 разів. Новостворе-ний ринок мав здатність конкурувати з будь-якими локальними національними ринками, оскільки вони були менш ефективними і відставали в технологічному відношенні*. До того ж розпочата в 1986 р. співпраця Лондонської біржі з NASDAQ створила можливості для взаємного котирування цін у режимі реального часу, і до 1989 р. 700 пакетів акцій пройшли котирування по двох системах. Як наслідок наприкінці 80-х років Лондонська фондова біржа сконцентрувала близько 50 % світових операцій з іноземними акціями (30 % обороту біржі в 1988 р.)*.

Велика Британія була першою країною в ЄС, яка реформувала свій фінансовий ринок і систему його регулювання. З початку 90-х років, після того як аналогічні процеси відбулися на фінансових ринках континентальної Європи, а на фондових біржах, наприклад Франції, Німеччини та США, було запроваджено електронні системи проведення торгів та здійснення операцій, роль Лондонської біржі дещо зменшилася. Цьому сприяло й посилення інтеграційних процесів у сфері цінних паперів у межах ЄС. Компанії, які ведуть інвестиційну діяльність у своїй країні, дістали можливість безперешкодно вести її на всій території ЄС. Іншим обмежувальним фактором став механізм торгівлі Лондонської фондової біржі, де угоди укладаються з порівняно великими пакетами акцій. Так, мінімальна кількість акцій, які заявляються до купівлі/продажу в Лондоні, становить 5—10 тис, тоді як у Німеччині, наприклад, аналогічний показник було знижено зі 100 до 1 акції. Така структура торгівлі ускладнює для дрібних приватних інвесторів участь у торгівлі на Лондонській біржі.

Та, незважаючи на зростання конкуренції з боку фондових ринків інших європейських країн, лондонський ринок залишився найбільш привабливим для іноземних емітентів, і на Лондонській біржі укладається переважна частина угод з іноземними акціями (40 % обороту біржі). Так, поточний оборот акцій іноземних компаній у 1996 р. на Лондонській фондовій біржі становив 580,8 млрд екю — 94,59 % загальноєвропейського обсягу торгівлі іноземними акціями, тоді як на другому в Європі за обсягами торгів іноземними акціями німецькому фондовому ринку — лише 18,8 млрд екю. Для порівняння: поточний оборот іноземних акцій на той час на ринку США (NYSE та NASDAQ разом) дорівнював 289,2 млрд екю, а в Токіо — 1,2 млрд екю. 1 хоча тепер частка лістингу іноземних акцій дещо скоротилася (наприкінці 1999 р. лише 512 з 2274 компаній, що отримали лістинг на Лондонській фондовій біржі, були іноземними, а у 2001 p., відповідно, 409 із 2332), Лондон залишається одним із провідних ринків іноземних акцій**. Він майже не має рівних собі ринків ні з позиції кількості зареєстрованих компаній, ні за насиченістю капіталом, ні за обсягами торгівлі іноземними акціями. А курси

• Тоді торгівля іноземними акціями становила значну частку торгівлі на Брюссельській біржі (22 % обороту біржі), де слідом за SEAQ International було створено Easdaq — пан'європейську єдину систему для торгівлі акціями високотехно-логічних компаній, а також на Люксембурзькій біржі (14% обороту біржі). Втім, обсяги торгівлі цінними паперами на цих біржах були значно менші за лондонські.

Крім згаданих факторів, існує ще кілька причин, які пояснюють провідну роль Лондонської біржі як основного ринку іноземних акцій. Так, після введення SEAQ International і пізніших нововведень — система Віох та ін. — Лондонська фондова біржа стала найбільш конкурентоспроможним ринком для угод з великими пакетами акцій (інвестиції розміром 100 тис. фунтів стерлінгів): вона надає можливість торгувати цілими інституційними портфелями та проводити операції з обсягами акцій до 10 млн одночасно. Тому серед розвинутих національних ринків акцій британський ринок залишається найважливішим осередком підтримання ліквідності для великого блоку угод і значною мірою визначає котирування акцій на більшості бірж континентальної Європи. Відтак цей ринок концентрує попит інституційних інвесторів.

Значна частка переваг Лондонської фондової біржі базується на низьких витратах і більш низькій платі за послуги (комісійні збори, податок з обороту, гербовий збір). Так, маркетмейкери Лондонської фондової біржі звільнені від спеціальних зборів на купівлю акцій (фактичний податок на операції з цінними паперами), мають право укладати угоди без покриття, позичаючи цінні папери, і т.д. Звідси й більш низькі трансакційні витрати на укладання угод для інвесторів.

Інтенсивний розвиток торгівлі іноземними акціями підтримують відповідні системи клірингу і розрахунків, зокрема створена ще 1979 р. система TALISMAN та пізніша Crest. Наприклад, через систему TALISMAN можуть проводитися біржові угоди і розрахунки з цінних паперів емітентів не лише Великої Британії, а й Австралії, Ірландії, Південної Африки тощо. Вона надає також можливість проводити розрахунки з тих цінних паперів, які перебувають за кордоном.

Конкурентні переваги британського ринку посилюються тим, що тут сконцентрована велика кількість міжнародних фірм і банків, які спеціалізуються на торгівлі та емісії цінних паперів. На сьогодні принаймні 565 іноземних банків мають свої офіси в Лондоні. Остання обставина пояснюється як пільговим податковим режимом, так і тим, що саме Лондон ліквідує часовий розрив між торгівлею на токійському і нью-йоркському фінансових ринках і надає можливість здійснювати 24-годинну міжнародну торгівлю акціями.

Отже, завдяки ліберальному регулюванню, участі кваліфікованих міжнародних інвестиційних посередників, розвинутій торговельній системі, низьким трансакційним витратам на укладання угод, у тому числі й щодо залучення капіталу, Лондон зберігає свою провідну роль ринку іноземних акцій. А останні тенденції його розвитку — можливе злиття з Німецькою біржею і створення спільного підприємства з NASDAQ — лише посилюють позиції Лондонського ринку.