Первинний ринок єврооблігацій

Первинне розміщення євробондів здійснює міжнародний емісійний синдикат. Це 1—2 л ід-менеджера і 10—15 андеррайтерів, які разом утворюють групу купівлі (андеррайтингову групу). Лід-менеджером — керівником синдикату — є звичайно банк тієї країни, у валюті якої відбувається випуск (за винятком євродоларових облігацій). Синдикат бере на себе тверді зобов'язання щодо розміщення всього обсягу або частини емісії. Якщо один із членів синдикату не має можливості виконати свої зобов'язання перед емітентом, то їх, як правило, переймають на себе інші члени синдикату пропорційно їхній частці. Крім андеррайтингової групи, створюється також "група продажу" (селінгова група), яка складається з агентів з розміщення і здійснює безпосередній продаж єврооблігацій інвесторам. Особливістю сучасного первинного ринку єврооблігацій є те, що андеррайтери випуску одночасно виконують й функції агентів з розміщення облігацій. Вилучення додаткових посередників зменшує витрати на проведення євро-емісії.

З кінця 80-х років на ринку єврооблігацій діє механізм розміщення, що базується на фіксованій ціні повторного розміщення. В межах даного механізму андеррайтери зобов'язуються не перепродавати облігації інвесторам нижче за ту ціну, яка зафіксована в угоді. Ця техніка розміщення забезпечує стабільність цін.

За первинне розміщення єврооблігацій емісійний синдикат отримує комісійні. їхній розмір залежить від таких факторів, як валюта і розмір позики, строк і рейтинг єврооблігацій, тип андеррайтингу тощо, і, в кінцевому підсумку, визначається ризиками андеррайтингу єврооблігацій. Основні ризики, котрі несуть андеррайтери єврооблігацій, — процентний і валютний. Зростання процентних ставок на одному з провідних національних фінансових ринків або коливання валютних курсів можуть зменшити привабливість випуску певних єврооблігацій для інвесторів, а відтак викликати проблеми з їхнім розміщенням. Загалом операції з розміщення євробондів здійснюються швидко і недорого коштують: витрати суттєво нижчі, ніж на ринках іноземних облігацій. Плата за послуги з розміщення становить 2—2,5 % номінальної суми емісії.

Переважна частина випусків єврооблігацій розміщується серед відносно невеликої групи інституційних інвесторів. Але слід зазначити, що, на відміну від ринку іноземних облігацій, істотну частку інвесторів ринку єврооблігацій становлять також роздрібні інвестори. Це переважно заможні приватні особи або невеликі установи, які готові нести валютні й кредитні ризики, аби уникнути сплати податків.

Випуск євробондів не потребує біржового лістингу. Проте звичайно єврооблігації входять у лістинг однієї з провідних на міжнародному ринку фондових бірж — переважно Люксембурзької, меншою мірою — Лондонської та Франкфуртської*. Це робиться виключно з технічних причин. Справа в тім, що за національним законодавством багатьох країн регульовані фінансові інституції мають право інвестувати лише в занесені в біржові списки цінні папери. Таким чином, біржовий лістинг євробондів розширює їхню інвестиційну базу. У випадку отримання біржового лістингу емісія єврооблігацій має відповідати його правилам, а ціни облігацій — установлюватися через біржову систему котирування цін. Утім, згідно з Директивою Комісії ЄС про лістинг (8-/390/ЕЕС), щодо єврооблігацій, як і щодо решти цінних паперів, які продаються на євроринках, діють спрощені правила лістингу. Застосування спрощених вимог до лістингу єврофінан-сових інструментів пояснюється тим, що вони купуються і продаються переважно обмеженим колом інституцій, котрі професійно працюють у сфері інвестування.

Емісія єврооблігацій реєструється, як правило, в офшорній зоні, що дає змогу уникнути регулювання випуску законодавством тієї країни, у валюті якої зареєстрований випуск. Але це не означає цілковитої відсутності регулювання первинного ринку єврооблігацій. Діяльність андеррайтерів, які організовують підписку на єврооблігації, регулюється Міжнародною асоціацією учасників первинних ринків (ІРМА), створеною у 1984 р. Нею розроблено уніфіковані правила розміщення цінних паперів на міжнародному ринку, а також стандартні форми документів, у яких регламентовано угоди, що укладаються між емітентом і менеджерами випуску щодо умов випуску, угоди менеджерів і андеррайтерів синдикату між собою, стандартні умови форс-мажору і т. д. 1 хо

* За оцінками Міжнародної федерації фондових бірж, на кінець 2000 р. сукупна ринкова вартість міжнародних облігацій, які отримали лістинг на Люксембурзькій фондовій біржі, становила 3 105 717,7 мли дол. США, тоді як на Лондонській, наприклад, лише 526 761,3 мли дол. США (див.: ИВУ — www.fibv.com).

При організації випуску єврооблігацій часто призначаються принаймні ще два учасники позики — головний агент-плат-ник/фіскальний агент і довірчий фонд. Головний агент-платник виконує платіжні та адміністративні функції щодо єврооблігацій. Це банк, уповноважений емітентом сплачувати проценти та основну суму боргу за облігаціями при їх погашенні — він отримує кошти в емітента і передає їх інвесторам. Головний агент-платник може одночасно виконувати функції фіскального агента. Останній — це банк, котрий діє в інтересах позичальника, перевіряючи автентичність облігацій, що представлені до сплати. Довірчий фонд випуску облігацій є довіреним представником інвесторів. Він діє в інтересах інвесторів у разі будь-яких порушень умов позики емітентом. Коли в емісії бере участь довірчий фонд, то завжди призначається й агент-платник.

Виведення емітента на ринок відбувається зазвичай у Лондоні. Проте виплата процентів здійснюється у кількох країнах. Так, емітент призначає головного агента-платника, який відповідає за сплату купонів і основної суми боргу, в одній країні, і ще кількох платіжних агентів із виплати процентів у інших країнах — одній або двох. Лондон, Люксембург і Цюріх — найбільші центри торгівлі єврооблігаціями, і звичайно агенти призначаються в кожному з цих міст.