Тема V.Відродження та реформа контекстуально залежних моделей синтезу знання наукової теорії: теорія науково-дослідницьких програм і. Лакатоса.(2 год.)

Виникнення контекстуально-залежних, прагматичних моделей динамічного аспекту науки. “Практичні логіки” наукового дослідження американського прагматизму. Дж. Дьюі “Нариси з експериментальної логіки” (1916). “Логіка та теорія дослідження” (1938) та її панування у 60-80 роки ХХ століття у варіанті, так званої, “логіки наукового дослідження” (теорія - контр-факт - проблема - ідея - гіпотеза - нова теорія) як головний об’єкт досліджень у філософії науки. Критика теорії фальсифікаціонізму “зліва”: теорія науково-дослідницьких програм І. Лакатоса. Складові науково-дослідницької програми: “жорстке ядро” з елементами метафізики, позитивна та негативна еврістики, правила роботи з гіпотезами класу “ad hoc”. Проблема фіксації стадії виродження НДП. Критерій розрізнення “зовнішньої” та “внутрішньої” історії щодо науки та їхнього об’єднання в концепції науково-дослідницьких програм. Проблема використання “зовнішньої історії” для пояснення зрушень у ядрах науково-дослідницьких програм. Історична мапа науки з точки зору концепції НДП.

Тема VI.Моделі позитивної суб’єктивності як складові критики тотальної методологізації моделей наукового пізнання п. Феєрабенда та м. Поланьї. (4 год.)

Дескриптивні моделі неусувної суб’єктивності М. Поланьї. Дескриптивна прагматика методологічного дискурсу: проблема уявної нульової суб’єктивності дескрипцій, фактуального судження, дедуктивного виводу. Наукова раціональність з точки зору сумніву та довіри за М.Поланьї. Поняття традиції довіри до імовірності теоретичного судження науки. Феномен вміння та майстерності в науці. Проекція обернених та необернених психічних процесів з психології навчання на поняття еврістик. Поняття логічно досконалої демонстрації власних переконань в структурі наукової теорії (фідуціарна програма М.Поланьї). Концепція методологічного анархізму П. Феєрабенда. Принцип теоретичного плюралізму П. Феєрабенда та його компоненти: необхідність мати завжди теоретичні альтернативи; емпірична неспіввимірність теорій, історичний характер критеріїв самого відбору кращої теорії. Методологічний анархізм як наслідок критики філософії науки К. Поппера: критика догматизму у розумінні методу; розуміння ситуативного застосування методу; метод як царина діяльності багатомірних і одночасно діючих суб’єктів; П. Феєрабенд про важливість врахування значення т.зв. “культурно-інтерпретативних” ресурсів у більш проблемних, аніж методологічно-позитивних теоретичних дискурсах. Принцип проліферації теорій. Проблема релевантності ідеології вченого-анархіста фаховій методології науки.

Тема vіі.Моделі еволюції наукової раціональності л. Лаудана та еволюції наукових матриць “розуміння” в науці Ст. Тулміна. (4 год.)

Основні ідеї теорії наукової раціональності Л. Лаудана: критика тези несумірності теорій і формулювання “сітчастої моделі обгрунтування”; раціональне обумовлення вибору парадигм чи теорій на основі критичної оцінки пізнавальних норм та цінностей; наукова раціональність як здатність теорії розв’язувати проблеми; прогрес науки як зростання наукової раціональності.

Наукова революція як підготовка до нового розуміння (Ст. Тулмін). Кумулятивність нового розуміння. Матриці розуміння Ст. Тулміна і поняття екологічної ніші з перенавчання до вживання нових понять. Поняття концептуальної популяції та його перспективи наповнення змістом (критика перебільшення системності та релятивізму поняття: І.Кант, Г.Фреге, Дж.Колінгвуд, К.-Л. Стросс, Т.Кун). Системність знання з точки зору конкуренції понять та аргументів. Поняття раціональної ініціативи та фаз її еволюції (намір, група, інститут). Дисциплінарна модель функціонування наукового пояснення. Еволюційна модель концептуальних змін: об”єднання поняття інтелектуальної екології та історизму наукового розуміння в методології науково-дослідницьких програм.

Тема VІІІ.Структуралістський проект позаконтекстуальних моделей розвитку науки (від моделювання нових структурних ланок наукової теорії до нових моделей динаміки наукового знання. Програма В.Бальцера - В.Штегмюллера). (2 год.)

Переформулювання кунівського прагматичного поняття теорії в поняття снідівського типу фізичної теорії. Переклад прагматичної та соціологічної складових теорій наукової революції і парадигмальної будови дисциплінарної науки (Т. Кун) на мову деміфологізованого холізму. Картина раціональних компонентів, залучених у зростання знання. Концепція мультисистемної будови наукової теорії (М. Бургін, В. Кузнєцов). Поняття про логіко-лінгвістичну, модельно-репрезентативну, проблемно-еврістичну, прагматико-процедурну підсистеми наукової теорії та відповідні рівні знання для кожної з підсистем. Зв’язок підсистем наукової теорії як окрема підсистема та рівень функціонування наукової теорії. Збільшення структурних ланок наукової теорії як крок до можливості утворення позаконтекстуальних історичних реконструкцій динаміки наукових теорій. Мультисистемна будова наукової теорії та нові картини історичного розвитку науки (глибина сценаріїв та наукова цінність).