Національний університет “Києво-Могилянська Академія”

Кафедра філософії та релігієзнавства Факультет економічних наук Кафедра економічної теорії

ФІЛОСОФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

26 - лекційні

12 - практичні

2- консультації

початок занять – травень

форма контролю – іспит.

Викладач: канд. філос.н., доц. Юрій Джулай.

Мета завдання курсу: розкрити витоки розвитку складного комплексу методологічних проектів з моделювання процесів структурного розвитку і динаміки наукового знання та продемонструвати: 1) їхню відмінність від відповідного епістемологічного аналізу наукового знання; 2) ходу від фізикалістської (Р. Карнап) до сучасної структуралістської ідеології аналізу наукової теорії В. Штегмюллера, В. Бальцера, В. Кузнєцова, М. Бургіна та поєднання останньої із когнитивізмом, зокрема, у версії Р. Гіра; 3) збереження, розвиток та конвергенцію контекстуально-залежних і контекстуально-незалежних моделей наукової теорії. Завдання курсу становлять завдання із виокремлення та вибору різних типів модельного аналізу наукової теорії відповідно до пояснення ситуацій т.зв. синтезу наукового знання за одиницю якого визнано теорію.

Викладання курсу: Курс складається з лекційного циклу (26 навч. год.) та циклу семінарських занять (12 год.) що триває 6 тижнів.

І тиждень – 8 год. лекц.

ІІ тиждень – V тиждень - 4 год. лекц.

VІ тиждень – 2 год. лекц.

ІІ тиждень - VIIтиждень – сем. заняття – по 2 год. у кожній групі.

Курс передбачає проведення консультацій, консультацій в офісні години та позаудиторні штудії.

Вивчення курсу передбачає:

• знайомство з науковою літературою до курсу з розрахунку 100-120 стор. на тиждень;

• написання аналітичної праці в межах тем, що запропоновані до курсу;

• підготовку до поточного, проміжного та підсумкового контролю.

Критерії оцінки: оцінка на іспиті складається з оцінки роботи в триместрі - 60 балів (присутність на лекціях та практичних заняттях, відповіді та доповіді на практичних заняттях, тези), аналітичної праці з обраної теми – 40/20 балів і відповіді на іспиті - 40 балів. Підготовка до семінарського заняття вимагає читати біля 100-120 сторінок літератури на тиждень. Студенти мають бути готовими до поточної контрольної роботи. Демонстрації знання на рівні 91-100 балів відповідає оцінка “відмінно”, 76-90 – оцінка “добре”, 61-75 – оцінка “задовільно”. Знання, що оцінюється нижче за 61 бал відповідає незадовільному рівню знання.

Програма лекційного курсу

Тема І.Поняття про філософію та методологію науки. Історія виникнення філософії науки як філософської дисципліни. (2 год.)

Витоки формування філософії та методології науки в англо-американській традиції та традиції континентальної філософії (Німеччина, Франція). Неформальна спільнота з філософів та вчених навколо американського журналу з філософії науки за ред. В.М. Малісофа (Рhilosophy of science, 1934). Фундаментальні відмінності розуміння “філософії науки”: англо-американська традиція - експлікація науки, через відношення теоретично гіпостазованих сутностей до будь-яких спостережувальних сутностей; традиція континентальної філософії – дослідження як критики, того, як наука в якості загальної теоретичної картини світу, підриває існування релігії та здорового глузду. Англо-американська традиція філософії як “позитивізм” реальний та удаваний. Антифеноменологічний та антиекзистенційний настрій англо-саксонської традиції філософії науки. Лінгвістична орієнтація англо-американської філософії в цілому та філософії науки на початку ХХ ст. Знання як явище, що вкорінено в мову. Філософські техніки мовного аналізу як база формування філософії науки та їхнє переростання до рівня логічного аналізу мови науки. Витоки формування філософії науки на теренах колишнього СРСР.

Тема ІІ.Трансформація метафізичних або структурно-епістемологічних моделей науки та наукової діяльності у контекстуально-незалежні моделі наукової теорії. (2 год.)

Р. Карнап про завдання наукової філософії. Робота Карнапа “Про характер філософських проблем” 1934 року - маніфест “філософії, що, нарешті, науково займається аналізом науки”. Логічний аналіз мови науки; співвідношення теоретичної мови та мови спостережень, можливостей редукції першої до другої. Теорія “інтерсуб”єктивних предметів” та “інтерсуб”єктивних властивостей” як логічне узагальнення теорії організації людського досвіду. Обгрунтування ідеї про фундаментальний характер протокольних суджень, та можливості поширення співвідношення мови теоретичних термінів та мови спостереження у фізиці на науку в цілому (фізикалізм). Структурно-функціональна модель наукової теорії фізикалістської програми. Стандартна доктрина співвідношення термінів теорії та емпіричних термінів за принципом відповідності.

Мовна картина будови наукової теорії: поняття “мови науки” та мови “наукової теорії” і “теоретичних систем”. Визначення місця гіпотези в мовній моделі наукової теорії. Трансформації мовної моделі наукової теорії на гіпотетико-дедуктивну модель розвитку наукового знання. Гіпотетико-дедуктивна модель динаміки наукового знання (стандартна і нестандартна інтерпретація) і її історіографічне довкілля.

Тема ІІІ.Позасуб”єктна модель розвитку науки К. Поппера та її складові. (4 год)

Модель “трьох світів” К. Поппера як методологічна засада для розвитку моделей науки та наукового пізнання поза ідеєю суб’єкта. Вододіл “наука – не – наука” (формальний та методологічний аспект цього протиставлення). Еволюція Поппера від принципу верифікації як імовірнісного підтвердження до принципу фальсифікації. Зміст принципу фальсифікаціонізму. Концепція “вирішального експерименту”. Антиджастфікаціонізм методології К. Поппера. Сучасна критика поняття про вирішальний експеримент. Уява про динаміку наукового знання як похідна принципу фальсифікаціонізму. Проблемна ситуація та продукування гіпотез як центральні ланки моделювання Поппером теоретичного знання взагалі. Позбавлення наукових проблем гіпотез і теорій від свого контекстуального оточення за час свого подальшого теоретичного розвитку. Логіка гіпотез і теорій як логіка третього світу проблем і теорій як логіка 3-го світу. Ідеологія еволюційної епістемології К. Поппера. Конвенціональне бачення емпіричного базису теорії. К. Поппер про особливості знання у «третьому світі» у порівнянні з категоріями “об’єктивного духу” Г.В.Ф.Гегеля та істини як даного Г. Фреге. Гіпотетико-дедуктивна модель наукової теорії (стандартна та нестандартна версії) після К.Поппера.

Тема ІV.Теорія парадигмальної будови дисциплінарної науки Т. Куна.

(2 год.)

Наукова революція та її сутність за Т.Куном. Проблема визначення парадигмальної стадії розвитку науки. Парадигма як багаторівнева форма існування методологічної самосвідомості в межах дисциплінарної науки. Нормальний та революційний стани у розвитку наукового знання. Парадигма як дисциплінарна матриця. Гештальт - переключення та феномен несумірності парадигм. Історичний характер наукового знання та проблеми його моделювання як історії парадигм. Парадигма: співвідношення історизму та релятивізму (рахунок гри на користь релятивізму). Поняття мікро-революції в науці. Соціологізація парадигмальної моделі науки Т.Куна та її межі. Проблема “нульового” методологічного, психологічного, соціологічного і епістемологічного розширення моделі парадигмальної будови дисциплінарної науки. Сучасна доля парадигмального бачення наукової динаміки: актуалізація моделей несумірності систем знання.