14. Технологічна схема прояснення та знебарвлення води з контактними пінополістерольними фільтрами.
При каламутності вихідної води до 100мг/дм3 та кольоровості до 100 град можна використовувати схему з контактними пінополістерольними фільтрами.
Принцип роботи наступний: воду, яку подають на очищення , попередньо очищують від планктону, сміття, на барабанних сітках або мікрофільтрах, змішують у трубопроводі з хлором і подають у контактний резервуар, де окислюється органічні речовини. З резервуару воду подають у змішувач, де вона змішується з реагентами. Проходячи крізь шар плаваючого пінополістиролу знизу вгору вода прояснюється й знебарвлюється, а якщо використовувати шар активованого вугілля то ще й дезодорується.
Одноступенева реагентна схема прояснення та знебарвлення води з контактними прояснювачами
Подача води на очищення 3- введення лору. 4- змішувач. 5- введення коагулянту. 7- введення вторинного хлору. 8- РЧВ.9- подача води на НС.10- контактний пінополістерольний фільтр.
15. Коагуляція домішок
Процес при якому проходить процес укрупнення завислих та колоїдних частинок за рахунок їх злипання під дією молекулярних сил називається коагуляцією. При коагуляції частинки набувають інших властивостей, завершується процес утворення великих пластівців розміром 1-10мм із наступним їх видаленням із води.
Коагуляцію поділяють на :
- коагуляція в об’ємі (процес іде у вільному водяному просторі)
- контактну коагуляцію (у присутності адгезій них домішок – зерниста засипка, шар завислого осаду)
- електрокоагуляція.
Найменші домішки, які є у воді мають певну агрегативну стійкість, яка залежить від наявності гідратних оболонок та подвійного електричного поля. Порушують агрегативну стійкість за допомогою: додавання електролітів, нагрівання, заморожування, накладання магнітного поля, введення окислювачів.
Гідрофобні домішки мають подвійний електронний шар. При Броунівському русі протони дифузійного шару можуть відставати від міцели і втрачатись. В результаті міцела отримує заряд, при знищенні якого електролітом частинки втрачають агрегативну стійкість. Після вводу коагулянту утворюється у воді спочатку пластівці з одного коагулянту а потім до них налипають ще й домішки, які втратились в результаті обмінної адсорбції агрегативну стійкість.
Після введення коагулянту у воді утворюються частинки гідроксиду, які захоплюють частинки зависі і воду. Швидкість гідролізу пропорційна концентрації катіонів коагулянту.
Розрахункову дозу коагулянту встановлюють на найгірший період року за каламутністю й кольоровістю вихідної води.
18. Принципові схеми реагентного господарства.
Реагенти можна вводити у воду у вигляді порошку або розчину. Відповідно у вигляді порошку вводяться реагенти, які доставляються на станцію шматками, порошком, гранулами. При порошковому дозуванні простіше зберігати реагенти , але складніше дозувати, ів процесі дозування зявляється багато небезпечного для здоровя обслуговуючого персоналу пилу.
Тому у нас в країні частіше готують і дозують реагенти у вигляді розчинів (коагулянт, флокулянт) і суспензії(вапно). При невеликій продуктивності станції або невеликих витратах реагенту вдаються до сухого зберігання коагулянту(а), при великій – до мокрого(б), при середній – до мокрого зі зберіганям реагенту в розчинних баках(в)
Схема реагентного господарства
а)сухе зберігання; б)мокре зберігання; в)мокре зберігання зі зберіганням реагенту в розчинних баках: 1-склад сухого реагенту. 2- навантажувальний пристрій. 3- розчинний бак. 4- витратний бак. 5- насос дозатор. 6- подавання реагенту до змішувача. 7- відцентровий насос. 8- бак сховище.
За сухого зберігання коагулянт завозять до складу – приміщення , ізольованого як від зовнішнього середовища, так і від внутрішніх приміщень станції. Періодично коагулянт зі складу забирають вручну або навантажувальним пристроєм наприклад грейфером, і завантажують у розчинний бак, у якому готують концентрований розчин коагулянту. За потреби цей розчин подають у витратний бак, розбавляють водою й насосом-дозатором або самопливом крізь дозатор постійної дози у необхідній кількості до змішувача.
За мокрого зберігання сухий коагулянт безпосередньо вивантажують у розчинні баки , де він заливається водою, розчиняється та готується концентрований розчин. Цей розчин перекачують у бак сховище, де його зберігають і в міру потреби подають у витратний бак.
У другому випадку (В) коагулянт вивантажують у розчинні баки, де його зберігають у сухому вигляді або заливають водою. В міру необхідності в одному з баків готують розчин необхідної концентрації і перепускають його у витратний бак.