6. Методи обробки води

Найчастіше великі частки гетерогенної системи першої групи (завислі домішки, мікроорганізми й планктон) видаля­ються механічним розділенням у гравітаційному полі, під дією відцентрових сил, фільтруванням через поруваті елементи, окисленням хлором, озоном, адсорбцією на гідроксидах алю­мінію. Друга група домішок (колоїдні розчини і високомолекулярні сполуки, які зумовлюють окислюваність і кольоровість) частіше видаляється шляхом окислення, адгезією та адсорб­цією на гідроксидах заліза та алюмінію, агрегацією флокулян­тами. Для видалення домішок третьої групи (гази, розчинені у воді органічні речовини, що надають присмаку та запаху) най­частіше використовуються аерування, окислення, адсорбція. Четверта група домішок (солі, кислоти, основи, що надають воді мінералізованість, кислотність, лужність) видаляється шляхом зв'язування іонів, які підлягають видаленню, реаген­тами в малорозчинні і малодисоційовані сполуки, фіксацією іонів на твердій фазі іонітів. При цьому виокремлюють такі найбільш характерні процеси:

• прояснення — зменшення каламутності, видалення ко­лоїдних та завислих часток;

• знебарвлення — зменшення кольоровості;

• дезодорація — зменшення інтенсивності запаху та при­смаку;

• знезараження — знищення бактерій і вірусів, які міс­тяться у воді;

• знезалізнення — зменшення концентрації заліза;

• знефторення — зменшення концентрації фтору;

• зм'якшення — видалення солей кальцію або магнію, які зумовлюють жорсткість;

• опріснення — зменшення кількості сухого залишку.

Для видалення домішок гомогенної системи використову­ють більш складні процеси (адсорбцію на активованому ву­гіллі, аерацію, катіонний та аніонний обмін і т. ін.) і складні­шу апаратуру спеціального призначення.

Води поверхневих джерел частіше прояснюють, знебарвлю­ють, дезодорують, підземних — знезалізнюють, інколи зм'якшують, опріснюють, знефторюють. Всі води, як правило, знезаражують.

Спосіб обробки води, ступінь її очищення, технологічну схему, розрахункові параметри очисних споруд треба встановлювати залежно від якості води в джерелі, призначення водопроводу, продуктивності станції та місцевих умов, а також на основі технологічних випробувань і експлуатації споруд, які працюють в аналогічних умовах.

7. Класифікація технологічних схем

Технологічна схема – це розміщення в певній послідовності і зв’язку окремих споруд і процесів. Їх можна класифікувати за принципом течії води, ефекту очищення, кількістю технологічних процесів, кількістю ступенів.

▪ за принципом течії:

1. Самопливні – вода тече внаслідок сили тяжіння у відкритих спорудах, а рівень води в кожній наступній споруді нижче ніж у попередній.

2. Напірні - вода тече в спорудах закритого типу під тиском, який створює насос. Усі споруди можуть бути розташовані на одному рівні (зазвичай використовуються на станціях підготовки питної води невеликої продуктивності).

▪ за використанням реагентів:

1. Реагентні – такі методи, за яких використовуються хімічні речовини, що спричиняють загибель мікроорганізмівю

2. Безреагентні – цей метод використовують для очищення каламутних та мало кольорових вод. Вода при безреагентному методв піддається ультрафіолетовим променям, високим температурам (кипятіння). Основними спорудами для цього методу є повільні фільтри.

▪ за ефектом очищення:

1. Глибокого очищення – видаляються практично всі домішки певної групи

2. Неповного очищення – частково видаляються домішки певної групи

▪ за кількістю ступенів:

1. Одноступенева

2. Двоступенева і т.д.

В схемі може бути декілька процесів і споруд.