Розрахункові формули

Для обрання одного з запропонованих варіантів науково-дослідної теми здійснюється їх порівняння за кошторисною собівартістю.

Кошторис витрат на виконання теми (кошторисна собівартість) складається з наступних типових статей витрат:

S_кошт = S_м + S_ЗПосн + S_{ЗП. дод.} + S_обл. + S_накл + S_є.п., (1.1)

де S_кошт – кошторисна собівартість, тис. грн.;

S_м – витрати на матеріали, тис. грн; S_ЗПосн – витрати на основну заробітну плату виконавців теми (включаючи керівника теми), тис. грн;

S_{ЗП. дод.} – витрати на додаткову зарплату виконавців теми, тис. грн;

S_обл. – витрати на використання встаткування, тис. грн;

S_є.п. – відрахування по єдиному соціальному податку, тис. грн;

S_накл – накладні (загальногосподарські) витрати, тис. грн;

Витрати на основну зарплату виконавців теми розраховуються з врахуванням встановленої (наприклад, договором із замовником) тривалості теми і зайнятості виконавців при виконанні окремих видів робіт:

S_ЗПосн.= , (1.2)

де S_ЗПосн. – витрати на основну заробітну плату виконавців теми (включаючи керівника), тис. грн;

n - кількість видів робіт (категорій виконавців); Т_i – планова тривалість виконання теми, міс.; L_міс.i - місячні оклади виконавців i-ї категорії, грн./міс.; R_i - кількість виконавців i-ї категорії, чол.

Витрати на додаткову зарплату виконавців враховують оплату відпусток, доплати за виконання цивільних обов'язків і інші доплати, передбачені Трудовим кодексом:

S_{ЗП. дод.} = S_ЗПосн., (1.3)

де S_{ЗП. дод} – витрати на додаткову зарплату виконавців, тис. грн

S_ЗПосн. – витрати на основну заробітну плату виконавців теми, тис. грн;

α - коефіцієнт, що враховує витрати на додаткову зарплату (α=0,10...0,15).

Відрахування по єдиному соціальному податку ураховують внески організації в державні позабюджетні фонди:

S_є.н. = (S_ЗПосн + S_{ЗП. дод})*Н_ЄДС, (1.4)

де S_є.н.– відрахування по єдиному соціальному податку, тис. грн;

S_ЗПосн. – витрати на основну заробітну плату виконавців теми, тис. грн;

S_{ЗП. дод} – витрати на додаткову заробітну плату, тис. грн;

Н_ЄДС –ставка єдиного соціального податку, %.

Витрати на використання устаткування враховують витрати на використання обчислювальної, вимірювальної, копіювальної, моделюючої та іншої техніки (машин, приладів, устаткування). Їх величина визначається за конкретними видами устаткування:

, (1.5)

де S_ОБ – витрати на використання устаткування, тис. грн;

m - кількість типів устаткування, використовуваних при виконанні теми;

С _м-гі - собівартість однієї машино-години роботи i-го типу устаткування, грн./ маш-год; t_машi – середня планована тривалість використання устаткування i-гo типу при виконанні теми, год.

Для багатьох видів устаткування собівартість однієї машино-години роботи i-го типу устаткування розраховується таким чином:

, (1.6)

де Ф_з._п - річний фонд основної й додаткової зарплати, відрахування по соціальному податку персоналу, що обслуговує устаткування (якщо такий персонал є), тис. грн;

Е - річні витрати на електроенергію, споживану встаткуванням, грн; А - річні амортизаційні відрахування на устаткуванню, грн; М_в - річні витрати на допоміжні матеріали, пов'язані з роботою устаткування (папір, картриджі, магнітна стрічка й др.), грн; Р - річні витрати на ремонтне обслуговування устаткування, грн./рік; F_год.еф - річний ефективний фонд часу роботи встаткування, год.

Річний фонд основної й додаткової зарплати, відрахування по соціальному податку персоналу, що обслуговує устаткування визначається:

, (1.7)

де m - чисельність персоналу, що обслуговує устаткування (інженерів); L_міс.i – кількість інженерів за темою, грн./міс.; α - коефіцієнт, що враховує витрати на додаткову зарплату обслуговуючого персоналу; Н_ЄДС - коефіцієнт, що враховує відрахування по єдиному соціальному податку, %.

Річні витрати на електроенергію, споживану встаткуванням, Е:

, (1.8)

де N_y – встановлена потужність устаткування, кВт; С_е – тариф на електроенергію, грн/кВт; k_вм – коефіцієнт використання устаткування по потужності (звичайно для багатьох видів устаткування k_вм = 0,75...0,9).

Річні амортизаційні відрахування А:

А = (1.9)

де а – середня норма амортизації, установлена для конкретного виду устаткування, %;

Ц – сумарна балансова вартість устаткування, тис. грн.

Річний ефективний фонд часу F_год.еф:

, (1.10)

де F_год.н  - номінальний фонд робочого часу в плановому році, год;

k_u – середній коефіцієнт використання за часом.

Накладні (загальногосподарські і загальновиробничі) витрати враховують витрати організації на зарплату управлінського персоналу і персоналу функціональних служб, на зміст і ремонт будинків і споруджень організації, інші витрати.

S_накл. = (S_ЗПосн + S_{ЗП. дод})*k_н, (1.11)

де S_накл – накладні (загальногосподарські  й загальновиробничі) витрати;

k_н – накладні видатки організації від витрат з основної заробітної плати (k_н = 0,8...2,2).

Для порівняння двох варіантів тем потрібно врахувати оптимістичне і песимістичне значення імовірності їх виконання:

, (1.12)

де ∆p₀ – найбільш імовірне значення очікуваного росту імовірності виконання науково-дослідної теми;

S_к – кошторисна собівартість теми.

∆p_{0 =}Δр_ср.±σ, (1.13)

де σ – стандартне відхилення росту імовірності (у випадку додавання стандартного відхилення росту імовірності отримаємо оптимістичне значення, у випадку віднімання – песимістичне);

Δр_ср – середнє значення росту імовірності виконання теми.

, (1.14)

де р_і – очікуваний ріст імовірності виконання теми за кожним експертом;

n– кількість експертів.

(1.15)

Для вибору методу переходу на виробництво нового продукту потрібно обрати найкращий за економічними показниками – той, який забезпечує найбільшу величину прибутку (під час оцінювання можуть бути використані й інші показники економічної ефективності). Для порівняння методів переходу використовується кількість продуктів, що може бути виготовлена за максимальний час переходу, узятий для порівняння методів освоєння випуску нового продукту

Розрахунок період переходу виробництва на новий продукту за паралельного, послідовного, паралельно-послідовного методу переходу здійснюється як наведено в табл

Період зняття з виробництва старого виробу (міс), що залежить від інтенсивності згортання виробництва:

, (2.1)

де N_{меc. скор} – досягнутий підприємством середньомісячний випуск старих виробів, шт./міс.; 

n₁ – середня інтенсивність згортання виробництва старого виробу, шт./міс.; 

Період переоснащення виробництва на випуск нової продукції, що може включати період повної зупинки виробництва (Δt);

Період освоєння виробництва нового виробу (міс), що залежить від інтенсивності наростання виробництва:

, (2.2)

де N_{меc осв} - проектний середньомісячний випускових виробів, шт./міс.;

n₂ - середня інтенсивність наростання середньомісячного випуску нового виробу, шт./міс.

Побудова діаграм зміни обсягів випуску продукту для кожного методу переходу (табл. 2.1).

а) послідовний метод переходу.

Нехай проектний випуск застарілого продукту складає 400 шт/міс, термін згортання виробництва – 4 місяці, період повної зупинки виробництва 1,5 місяців, термін освоєння нового виробу 4 місяці, проектний випуск нового виробу 480 шт/міс Побудуємо діаграму зміни обсягів випуску продукції для послідовного методу переходу (рис.2.1)

б) паралельно-послідовний метод переходу.

Нехай проектний випуск застарілого продукту складає 400 шт/міс, період повної зупинки виробництва 1,5 місяців, термін освоєння нового виробу 3 місяці, проектний випуск нового виробу 480 шт/міс, тривалість випуску продукту на резервних ділянках 3 місяці (термін згортання виробництва є рівним тривалість випуску продукту на резервних ділянках), інтенсивність наростання обсягів випуску нового продукту на резервних ділянках 40 шт/міс., середня інтенсивність наростання середньомісячного випуску нового продукту на резервній ділянці 80 шт/міс. Побудуємо діаграму зміни обсягів випуску продукції для послідовного методу переходу (рис. 2.2)

Таблиця 2.1

Методи переходу на випуск нової продукції

перехід	Характеристика		Графічна інтерпритація	Розрахунок періоду переходу на випуск нового продукт (tпер)
Послідовний метод	перервно-послідовний	припускає, що після припинення випуску «старого» виробу на тих же виробничих площах, які були зайняті його виготовленням, виконуються роботи з перепланування й монтажу технологічного встаткування й транспортних засобів, і лише по їхньому завершенні починається освоєння виробництва нового виробу. Тривалість цих робіт і визначає мінімальну величину часу зупинки виробництва, протягом якого відсутній випуск як старих, так і нових виробів	– старий виріб; – новий виріб.	tпер = t1 + t2 + Δ t. t1 – період зняття з виробництва старого товару; t2 – період освоєння виробництва нового тору; ∆t – мінімальна величина часу зупинки виробництва
	безперервно-послідовний	характерний тим, що випуск освоюваного виробу починається відразу ж після припинення випуску виробу, що знімається з виробництва. Хоча й при цьому варіанті звичайно мають місце втрати в сумарному випуску виробів, вони можуть бути зведені до мінімуму за рахунок забезпечення високих темпів наростання випуску освоюваного виробу. Ці втрати менше, ніж при переривано-послідовному варіанті освоєння, менше тому й умовно-постійні видатки, що доводяться на одиницю вироби, однак цей варіант переходу вимагає високого ступеня закінченості робіт по технологічній підготовці виробництва нового виробу до початку його освоєння
Паралельний метод	Виробництво нової продукції здійснюється за допомогою поступового заміщення продукції, що знімається з виробництва, освоюваною. У цьому випадку одночасно зі скороченням обсягів виробництва старої моделі відбувається наростання випуску нової. Цей метод найбільше часто застосовується в машинобудуванні як у масовому, так і в серійному виробництві. Основна перевага його в порівнянні з послідовним методом полягає в тому, що вдається значно скоротити або навіть виключити втрати в сумарному випуску продукції при освоєнні нового виробу		– старий виріб; – новий виріб.	tпер = t1 + t2 - tс t1 – період зняття з виробництва старого товару; t2 – період освоєння виробництва нового тору; tс – час перебування у виробництві як старого так і нового виробу.
Паралельно-послідовний метод	Н а підприємстві створюються додаткові ділянки, на яких починається освоєння нового виробу - спрацьовуються технологічні процеси, проводиться кваліфікаційна підготовка персоналу, організується випуск перших партій нової продукції; у цей початковий період освоєння в основному виробництві триває випуск виробів, що підлягають заміні. Після завершення початкового періоду освоєння відбувається короткочасна зупинка як в основному виробництві, так і на додаткових ділянках, протягом якої здійснюється перепланування встаткування в основному виробництві й на тимчасових ділянках, при цьому встаткування останніх передається в основне виробництво. По завершенні цих робіт організується випуск нової продукції в основному виробництві. Недолік цього методу переходу - можливі втрати в сумарному випуску продукції за час зупинки виробництва й протягом наступного освоєння нового виробу, до того ж потрібні додаткові площі для організації тимчасових ділянок. Однак проведення початкових етапів освоєння на тимчасових ділянках дозволяє пізніше, при розгортанні випуску, забезпечити високі темпи наростання виробництва нового виробу. Застосовується в умовах масового виробництва при освоєнні нової продукції, що істотно відрізняється по конструкції від знімається з виробництва. Використання цього методу переходу може привести до втрат у сумарному випуску продукції за час зупинки виробництва й протягом початкових періодів освоєння нового виробу. Однак дозволяє забезпечити високі темпи наростання виробництва нового виробу.		– старий виріб; – новий виріб.	tпер = t1 + t2 + Δt, де t1 = tрез., tрез. – тривалість випуску партій продукції, на окремо організованих ділянках; t2 – період освоєння виробництва нового тору; ∆t – мінімальна величина часу зупинки виробництва

Складено на освнові: [шабурова, орг. произв]

Рис.2. 1 Діаграма зміни обсягів випуску продукту для послідовного (перервно-послідовного) методу переходу на випуск нового продукту

Для побудови діаграми нам необхідно додатково розрахувати:

а) проектний випуск нових продуктів, який буде досягнуто на резервних ділянках:

, (2.3)

де N_{осв.міс.рез} – проектний випуск нових продуктів, який буде досягнуто на резервних ділянках, шт./міс;

n_рез - середня інтенсивність наростання середньомісячного випуску нового продукту на резервній ділянці, шт./міс

t_рез – тривалість випуску нового продукту на резервних ділянках, міс.

(шт./міс)

б) проектний обсяг застарілого продукту, на якому буде закінчено його виробництво:

, (2.4)

де N_{міc cкор.} – досягнутий підприємством середньомісячний випуск старих виробів, шт./міс.; 

n₁- середня інтенсивність згортання виробництва старого виробу, шт./міс.; 

t₁ – тривалість випуску нового продукту на резервних ділянках, міс.

Враховуючи, що t₁= t_рез

(шт./міс)

Рис.2.2. Діаграма зміни обсягів випуску продукту для паралельно послідовного методу переходу на випуск нового продукту

в) паралельний метод переходу на випуск нового продукту

Нехай проектний випуск застарілого продукту складає 400 шт/міс, термін згортання виробництва – 8 місяців, термін освоєння нового виробу 4 місяці, проектний випуск нового виробу 480 шт/міс, середньомісячного випуску продуктів у період освоєння – 40 шт/міс ; тривалість спільного випуску продуктів при паралельному методі переходу -6, термін переходу на випуск нового продукту –14 місяців

Освоєння виробництва нового продукту при паралельному методі переходу є нерівномірним – інтенсивне на початку і уповільнене наприкінці.

Побудуємо діаграму зміни обсягів випуску продукції для послідовного методу переходу (рис.1)

Побудова графіку згортання виробництва застарілого виробу аналогічна послідовному методі.

Наростання обсягу виробництва нового продукту відповідає нерівномірному в часі наростанню місячного випуску

У випадку наростання обсягу виробництва – інтенсивному на початку періоду, уповільненому в кінці, кількість виробів (N_осв.), виготовлених за період t_осв, відповідає площі під кривій OBD, тобто фігури OBDL, а також площі прямокутника OKFL. Оскільки для них фігура OBFL є загальною, отже, площі заштрихованих фігур ОКВ і BDF рівні між собою. Знаючи положення точки В (тобто величину ОЕ) (рис.), можна обґрунтовано планувати зміну місячного випуску виробів у період освоєння, розраховувати середньомісячний випуск за час Δt.

, (2.5)

де N_{.міс.осв.} – проектний випуск нових продуктів, шт./міс;

N_{міс –} середньомісячного випуску виробів у період освоєння;

Рис. 2.3. Графік нерівномірному в часі наростанню місячного випуску (N_міс > 0,5N_{міс.осв)} – інтенсивному на початку періоду, уповільненому в кінці.

У випадку – уповільненому на початку і прискореному наприкінці періоду освоєння. Площа під кривою OBD (тобто фігури OBDL), як і площа прямокутника OKFL, дорівнює загальній кількості виробів N_осв, тобто S_OBDL = S_OKFL. А оскільки фігура OBFL є загальною для кожної із цих фігур, то площі заштрихованих фігур ОКВ і BDF також рівні між собою. Рівняння кривої ОВ невідоме, тому скористаємося лінійною апроксимацією: ділянки кривій ОВ і BD замінимо відповідними відрізками. Абсциса точки В (тобто величина відрізка ОЕ на осі t) визначається з рівності площ трикутників ОКВ і BDF: 0,5 ·OK ·KB = 0,5 ·BF ·DF

або:

, (2.6)

Звідки , таким чином:

(2.7)

Знаючи положення точки В (тобто величину ОЕ), можна обґрунтовано планувати зміну місячного випуску виробів у період освоєння, розраховувати середньомісячний випуск за час Δt.

Рис 2.4. Графік нерівномірному в часі наростанню місячного випуску (N_мес < 0,5N_{міс.осв}) – уповільненому на початку і прискореному наприкінці періоду освоєння.

Здійснимо розрахунки

(місяці)

Рис.2.5. Діаграма зміни обсягів випуску продукту для паралельно методу переходу на випуск нового продукту

Розрахунок порядкового номеру освоєного продукту та скороченого продукту:

Якщо освоєння характеризується рівномірним, тобто пропорційним часом освоєння, наростанню місячного випуску виробів, то

N_мес = 0,5 · N_{міс.осв.,}

де N_{міс –} середньомісячного випуску виробів у період освоєння;

N_{міс.осв} – середньомісячний випуск сталого виробництва (проектний випус) шт./міс.

,

де N_осв – порядковий номер освоєного продукту

,

де N_скор – порядковий номер скороченого продукту;

N_{міс.скор} – досягнутий підприємством середньомісячний випуск застарілих продуктів, шт./міс.;

t_зн – період зняття з виробництва старого виробу.

Якщо за обраним підприємством планом освоєння обґрунтована проектна трудомісткість виготовлення виробу, початкова трудомісткість, а також динаміка зниження трудомісткості (величина «b»), рівняння прийме вид:

,

де T_осв – проектна трудомісткість виготовлення виробу;

Т_п – початкова трудомісткість.

Інтенсивність зниження трудоміткості (b) характеризує темп відносного зниження економічних показників і залежить від новизни й складності конструкції й технологічного процесу, від ступеня готовності підприємства до освоєння виробу. Чим менше значення коефіцієнта, тим більше крутість кривої, що відображає динаміку показника. Для кожного підприємства значення коефіцієнта варто розраховувати окремо, використовуючи для цього дані попереднього освоєння виробництва виробів.

Існує взаємозв'язок коефіцієнта (b) і коефіцієнта освоєння:

К_ос– коефіцієнт освоєння

Якщо наростання обсягу виробництва нового продукту відповідає нерівномірному в часі наростанню місячного випуску то розрахунок порядкового номера освоєного виробу здійснюється таким чином (див. рис)

N_осв – порядковий номер освоєного продукту

t_осв

t_поч – час початку освоєння нового продукту

N_{міс –} середньомісячного випуску виробів у період освоєння шт./міс;

N_{міс.осв} – середньомісячний випуск сталого виробництва (проектний випус) шт./міс.

Сумарна трудомісткість виготовлення нових продуктів у період освоєння:

де N_осв, - порядковий номер виробу, освоєного на виробництві;

Т_п – початкова трудомісткість нового виробу, нормо-годин;

b – інтенсивність зниження трудомісткості

Початкова трудомісткість нового виробу

,

де Т_п – початкова трудомісткість.

T_осв – проектна трудомісткість виготовлення виробу;

N_осв, - порядковий номер виробу, освоєного на виробництві;

Середня трудомісткість виготовлення виробу в період освоєння:

(н-г)

Т_сер – середня трудомісткість виготовлення виробу;

Т_сум – сумарна трудомісткість виготовлення виробу;

N_осв, - порядковий номер виробу, освоєного на виробництві.

Середню собівартість одиниці продукту у період освоєння можна розрахувати за емпіричною формулою:

де Т_cер - середня трудомісткість нового виробу у період освоєння.

Значення коефіцієнтів с и d у рівнянні одержують емпіричним шляхом обробки статистичних даних підприємств за допомогою кореляційного аналізу.

Витрати підприємства за час переходу на випуск нової продукції можна розділити на витрати трьох періодів:

1. періоду зняття з виробництва старого виробу;

2. періоду переоснащення виробництва;

3. періоду освоєння виробництва нового виробу.

Таким чином витрати підприємства на перехід до випуску нових продуктів можна розрахувати як:

,

де: S_t1 – витрати періоду зняття з виробництва старого виробу;

S_Δt – витрати періоду переоснащення виробництва;

S_t2 – витрати періоду освоєння виробництва нового виробу.

Для паралельного методу переходу витрати періоду переоснащення виробництва S_Δt=0.

Для послідовного й паралельно-послідовного методів переходу S_Δt= S_пр - витрати підприємства, пов'язані із простоєм на ділянці складання.

Витрати періоду зняття з виробництва старого виробу. Для паралельного й послідовного методів переходу на випуск нового виробу витрати періоду зняття з виробництва застарілого виробу можна розрахувати як

,

де: N_скор - кількість старих виробів, випущених за період t₁;

S_св – собівартість застарілого виробу виробу.

Для паралельно-послідовного методу переходу до цих витрат додаються витрати на створення резервних ділянок і на випуск нового виробу на резервних ділянках:

,

де S_дод - витрати підприємства на створення резервних ділянок;

N_{осв.міс.рез} - кількість нових виробів, випущених на резервних ділянках за період t₁;

S_pнв - середня собівартість старого виробу на резервних ділянках.

Для паралельного методу переходу витрати періоду переоснащення виробництва S_Δt=0.

Для послідовного й паралельно-послідовного методів переходу S_Δt= S_пр - витрати підприємства, пов'язані із простоєм на ділянці складання.

Витрати підприємства за період освоєння виробництва нового виробу для всіх методів переходу на випуск нового виробу визначається по формулі:

де N_осв – порядковий номер нових виробів, випущених за період освоєння, шт;

S_cеp - середня собівартість нового виробу у період освоєння.

Витрати підприємства за за максимальний час переходу, узятий для порівняння методів освоєння випуску нового продукту

де S_сум – витрати підприємства за обраний період:

S – витрати підприємства за час переходу до випуску нових продуктів,

t_max – максимальний час переходу на випуск нового продукту

t_пер – період переходу на випуск нового виробу

S_нв – проектна собівартість нового виробу

N_{осв.міс} – порядковий номер нових виробів, випущених за період освоєння, шт;

Якщо , то

Дохід від реалізації продукції за обраний період (t_max) за кожним з методів переходу на випуск нової продукції W визначається як:

де W_св, W_нв – дохід від реалізації відповідно одиниці старого та нового виробів;

або:

q₁, q₂ – обсяги продажів старого та нового виробів відповідно;

Ц_св, Ц_нв – проектна ціна старого та нового виробів відповідно.

Прибуток підприємства від виробництва й реалізації продукції за обраний період:

(грн)

де: Р – прибуток підприємства від виробництва й реалізації продукції за обраний період;

W – Дохід від реалізації продукції за обраний період;

S_сум – витрати підприємства за обраний період:

Якщо проектний випуск продукту за обраним методом переходу перевищує визначений випуск нового продукту, то можна підвищити ціну назаданий інтервал зміни ціни, при цтому очікуватиметься зниження обсягу продажів

Зіставлення максимально можливого випуску продукції N_осв і проектного обсяг продажів q_пр. Формування плану виробництва й реалізації по роках

У випадку, якщо попит сприятливий, обсяг випущеної продукту перевищує проектний обсяг. Можна підвищити ціну, забезпечивши рівновагу попиту та пропозиції.

Наприклад:

Таблиця

Проектний та максимально-можливий обсяг випуску продукту

Рік виробництва	1	2	3	4	5
Nосв	84	255	504	720	720
qпр	250	480	670	650	600

2-й рік:

Припустиме зниження обсягу продажів - до рівня 255 продуктів,  тобто на

Це відбудеться при підвищенні ціни на (1,8 –коефіцієнт еластичності попиту)

У підсумку N_{пл. рік2}=255 прод.

q_пр2=255 прод.

тис.грн.

де Ц_пл– планова ціна продукту;

Ц_пр– проектна ціна продукту

∆Ц – рівень зміни ціни.

У випадку, якщо попит сприятливий, обсяг випущеної продукту не перевищує проектний обсяг.

4-й рік:

Можливі стратегії:

1. Провадити стільки виробів, скільки можна продати, тобто 650 продуктів При цьому випуск продукції буде менше максимально можливого випуску на

що приведе до росту собівартості на   = 9,7 · 0,25 = 2,4% .

де ∆q – рівень зменшення обсягу випуску продукції

k_р– ріст собівартості продукту на кожній відсоток недовикористаних потужностей

У підсумку: N_{пл. рік4}=650 вир.

q_пр4=650 вир.

тис.грн. (ціна залишається на тому ж рівні)

Ріст собівартості продукції на 2,4%.     

2. Знизити ціну до рівня, який би дозволив підвищити обсяг продажів до 720 виробів.

Необхідний ріст обсягу продажів Це  може бути забезпечено зниженням ціни на

У підсумку N_{пл. рік4}=720 вир.

q_пр4=720 вир.

тис.грн

де Ц_пл– планова ціна продукту;

Ц_пр– проектна ціна продукту

∆Ц_з – рівень зниження ціни.

Наприклад, маємо дані:

Досягнутий підприємством випуск виробів Р1	Nмес1	400 шт./мес.
Досягнута підприємством трудомісткість виробу Р1	ТР1	120 н-ч
Собівартість виробу Р1	SР1	2600 грн.
Відпускна ціна виробів Р1	ЦР1	3000 грн.
Проектний випуск виробів Р2	Nмес2	480 шт./міс.
Проектна трудомісткість виробу Р2	Тпр	140 н-ч
Проектна собівартість виробу Р2	SР2	2900 грн.
Проектна ціна виробів Р2	ЦР2	3800 грн.

Середню собівартість виготовлення виробу Р2 на резервних ділянках прийняти рівний середньої собівартості виробу Р2 за період освоєння (S_pР2 = S_сp).

Варіант	n11	n12	n13	n21	n22	n23	tрез	nр	Δt2	Δt3	tc	Sпр	Sдоп	b1	b2	b3
	50	100	80	40	120	160	3	40	1,5	1,0	6	90	120	0,3	0,25	0,2