- •1 Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.
- •2 Предмет, концептуальні основи та методологія м.Е.
- •3. Етапи розвитку мікроекономіки як науки. Мета, завдання і зміст дисципліни.
- •4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •5. Закон спадної граничної корисності блага.
- •6. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •9. Бюджетна лінія та її особливості.
- •10. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •Реакція споживача на зміну його доходу.
- •Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •13. Ефект заміщення та ефект доходу
- •14. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком
- •15. Попит і закон попиту.
- •16. Пропозиція і закон пропозиції.
- •17. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •18. Еластичність попиту.
- •19. Еластичність пропозиції.
- •Підприємство як суб'єкт ринку та виробничо-ринкова система.
- •Фактори виробництва, їх групування.
- •Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •23. Частинна варіація факторів виробництва.
- •24. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
- •25. Пропорційна варіація факторів виробництва
- •26. Оптимум виробника
- •27. Витрати виробництва в короткостроковому періоді
- •28. Типовий характер зміни витрат у короткостроковому періоді
- •29. Витрати на довгострокових інтервалах
- •30. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
- •31. Рівновага підприємства у короткостроковому періоді: визначення оптимальних обсягів випуску, пропозиція підприємства в короткостроковому періоді.
- •33. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді
- •34. Пропозиція підприємства у довгостроковому періоді
- •35. Модель «чистої» монополії та її характеристики.
- •36. Монопольний ринок у короткостроковому періоді
- •37. Рівновага підприємства монополіста у довгостроковому періоді. Цінова дискримінація
- •38. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •39. Поняття та основні ознаки олігополії.
- •40. Теоретичні моделі олігополії. Дуополія та її особливості.
- •41. Особливості організації олігополістичного ринку. Ефективність олігополії.
- •42. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •43. Модель поведінки підприємства-монополістичного конкурента
- •44. Нецінова конкуренція. Ефективність монополістичної конкуренції.
- •45. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів і факторів виробництва.
- •46. Попит на працю за умов досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •47. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •48. Ринок праці з недосконалою конкуренцією
- •49. Капітал як фактор виробництва.
- •50. Попит і пропозиція капіталу. Вибір у часі. Вступ до аналізу інвестиційних рішень.
- •51. Ринок землі
- •52. Поняття загальної та часткової ринкової рівноваги, її аналіз.
- •53. Рівновага обміну у мікроекономіці.
- •54. Ефективність у виробничій сфері.
- •55. Загальна рівновага та її вплив на економіку.
- •56. Теорія добробуту. Критерії оцінки добробуту.
- •57. Правові передумови для ринкових суб'єктів.
- •58. Інституціональна природа сучасної фірми. Контрактна концепція фірми.
- •59. Позаринкові зовнішні ефекти, особливості їх регулювання.
- •60. Громадські блага. Забезпечення громадськими благами: можливості ринку і держави.
56. Теорія добробуту. Критерії оцінки добробуту.
Найбільш відомим в області дослідження теорії добробуту є критерій І. Бентама [3], відповідно до якого добробут визначається щастям найбільшого числа людей, тобто, підсумовуючи задоволення членів суспільства й максимізуючи цю суму, ми одержимо найбільший добробут. У зв'язку з використанням цього критерію виникають проблеми як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру. До першої групи проблем належить те, що різні люди порізному оцінюють ті самі явища життя: що для одного добре, то для іншого погано. Об'єктивною ж проблемою є розходження в положенні різних членів суспільства при тих самих економічних умовах [2].
Новий підхід був розвинений італо-швейцарським економістом В. Парето. Критерій добробуту Парето свідчить, що оптимальним є такий стан економіки, при якому неможливе поліпшення одних членів суспільства без погіршення положення інших. Відповідно, усяка зміна економічних умов, що створює вигоди для якої*небудь групи індивідів і не наносить нікого збитку, збільшує суспільний добробут. Даний підхід не вимагає виміру або міжособистісного порівняння корисності, однак його слабкістю є обмежена сфера можливого застосування. У реальному житті майже будь*яка зміна умов створює вигоди для одних і збиток для інших. Як оцінити такі зміни з погляду впливу на суспільний добробут? Критерій Парето не дає відповіді на це питання й, отже, не дозволяє повністю впорядкувати по перевазі альтернативні економічні ситуації.
Економісти А. Бергсон і П. Самуельсон, спробували ввести функцію суспільного добробуту, яка стала відомою в науці як функція Бергсона*Самуельсона. Побудова даної функції ґрунтується на індивідуалістичній філософії, відповідно до якої суспільний добробут визначається добробутом окремо взятих членів суспільства. До даної функції пред'являється дві загальних вимоги. По-перше, вона повинна відповідати критерію Парето, тобто якщо корисність одних членів суспільства зростає, а інших не убуває, функція повинна зростати. Друга вимога (вимога симетрії) полягає в тому, що значення функції не повинне залежати від перестановки її аргументів, що означає рівну значимість всіх членів суспільства [4]. Однак дана функція, однаково, не усуває головну проблему економіки добробуту.
Критикуючи ідею побудови функції суспільного добробуту, важливий внесок у цю область вніс К. Ерроу [1]. Він, зокрема, показав, що агрегування індивідуальних переваг, швидше за все, не дасть оптимального рішення, оскільки суспільні, тобто сумарні, переваги не мають властивості транзитивності, необхідної для знаходження оптимуму. Іншим важливим результатом, отриманим К. Ерроу врамках економіки добробуту, є так звана теорема неможливості Ерроу, відповідно до якої будь*який колективний вибір, що задовольняє вимогам повної впорядкованості й транзитивності, універсальності, Парето сумісності й незалежності від сторонніх альтернатив, перетворює одного індивіда в диктатора, тобто суспільний вибір не може бути одночасно і раціональним, і демократичним.У результаті економічна теорія добробуту стала поступово трансформуватися в теорію суспільного вибору, у рамках якої здійснюється позитивний аналіз того, як складаються й реалізуються різні чсуспільні переваги. Даний розділ економічної науки тісно пов'язаний з вивченням політичного процесу: теорією держави, правилами голосування, поводження виборців і т. ін.