24. Ізоквантна варіація факторів виробництва.

Двофакторна функція або ізоквантна варіація факторів виробництва моделює виробничий процес в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва – праці та капіталу.

Д ля побудови двофакторної функції потрібно вибрати всі комбінації ресурсів, які забезпечують однаковий обсяг випуску, з’єднавши ці точки одержуємо ізокванту:

K K карта ізоквант

5

Q₃=110

3

Q=75 Q₂=90

1

Q₁=65

1 3 5 L L

Чим більша кількість ресурсів, що використовується, тим більший обсяг виробництва і тим далі від початку координат розташована ізокванта.

Для визначення рівня взаємозамінності факторів виробництва гранична норма технологічної заміни. Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на 1 при умові, що обсяг виробництва залишається незмінним.

MRTS_LK = L / K Q = const

MRTS_KL = K / L Q = const

K – капітал L – праця

Взаємозамінність буває ідеальною і з фіксованою пропозицією факторів виробництва.

K абсолютно взаємозамінні

Q₂

Q₁

L

K

З фіксованою пропозицією

K₂ B Q₂

A

K₁ Q₁

L₁ L ₂ L

25. Пропорційна варіація факторів виробництва

Пропорційна варіація факторів — це зміна випуску за рахунок пропорційної (наприклад, у 1,5; 2; 3 рази) зміни обсягів застосування всіх факторів виробництва за незмінного початкового їх співвідношення (наприклад, на 1 од. капіталу припадає 2 од. праці).

Найважливішою умовою можливості пропорційної варіації факторів виробництва є однорідність і подільність виробничих ресурсів (у технологічному розумінні), отже, їх кількість можна змінювати шляхом кратного збільшення.

Розширюючи виробництво для виготовлення більшої кількості продукції виробник залучає більшу кількість ресурсів а підприємство змінює масштаб виробництва при цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва.

1. Спадний ефект – коли обсяг виробництва збільшується меншій пропорції ніж збільшується обсяг ресурсів.

2. Зростаючий ефект – коли обсяг випуску збільшується у більшій пропорції ніж збільшується обсяг ресурсів.

3. Постійний ефект – коли і виробництво і обсяг ресурсів змінюється в однакових пропорціях.

26. Оптимум виробника

Оптимум виробника – ситуація коли виробник намагається досягнути певного обсягу виробництва за якого витрати будуть мінімальними.

Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови якщо гранична продуктивність в розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів.

MP_L / P_L = MP_K / P_K

Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости – лінії кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів, рівняння ізокости має вигляд:

T C = LP_L + KP_K

K

L

L

K Точка дотику лінії однакових витрат- ізокости і кривої

однакового обсягу виробництва– ізокванти відображає

рівновагу виробника.

E Q

K^*

L

L^* L

Ця умова мінімізації витрат відома як еквімаржинальний принцип

MRTS_KL = - K / L =MP_L / MP_K = P_L / P_K

M P_L / P_L = MP_K / P_K

K

Q₂

C Q₃

Q₁

B

A

L₁ L₂ L₃ L

Поєднання різних точок оптимуму утворюють криву росту, лінія експансія або траєкторія розвитку підприємства в довгостроковому періоді.