Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації хірургічного відділення. Санітарно-протиепідемічний режим

Гігієнічні вимоги до складу і взаєморозташування палат хірургічного відділення мало чим відрізняється від вимог, що їх ставлять до терапевтичних відділень. Із додаткових приміщень тут потрібна перев’язочна 22м2. Для хворих, в яких нагноїлися рани, слід виділити палати в окремій ділянці коридору, якомога далі від операційного блоку. Головною особливістю хірургічних відділень є операційний блок, в сучасних лікарнях – операційне відділення. Операційний блок розташовують у тупиковій зоні відділення або в окремому крилі відділення. Операційний комплекс повинен мати вигідні зв’язки з хірургічними відділеннями, які обслуговуються відділеннями анестезіології-реанімації, рентгенодіагностики і стерилізації. Планування приміщень досягається в разі згруповування їх у три зони: стерильну, особливо чисту та чисту. Стіни операційної мають бути гладенькими, легко митися, щоб їх можна було зрошувати дезінфекційними засобами. Достатній стійловий коефіцієнт 1:3-1:4. Двері операційної повинні щільно закриватися. Умови штучного освітлення: високого рівня освітлення рани порядку (3000-10000 лк), спектр штучного освітлення має наближатися до спектру денного світла, на операційному полі і в глибині рани не повинно бути анітрохи тіні, не повинно бути прямого та відбитого блиску в полі зору, світильник не повинен випромінювати інтенсивної теплової радіації. Санітарно-протиепідемічний режим: вентиляція, кондиціювання приміщень, забезпечення оптимального мікроклімату, регуляторна санація повітряного середовища, особиста гігієна персоналу і хворих, медичний контроль за станом здоровя персоналу, дотримання вимог, що забезпечують санітарно-протиепідемічний режим лікарні, якісна дезінфекція і стерилізація різноманітних предметів, виявлення та ізоляція інфекційних хворих, об’єктивний контроль бактеріального забруднення об’єктів навколишнього середовища.

Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації інфекційного відділення. Профілактика внутрішньо лікарняних інфекцій.Санітарно-протиепідемічний режим

Інфекційні хворі прибувають в інфекційне відділення не лише для лікування, а й з метою ізоляції. Інфекційних хворих, минаючи центральне приймальне відділення, переводять у приймально-оглядовий бокс інфекційного відділення. Після термометрії та огляду тут хворі проходять санітарне оброблення, а їхній одяг відправляють у дезінфекційне відділення. Після того як хворі лишать оглядовий бокс, його прибирають, провітрюють і дезінфікують із застосуванням бактерицидних ламп.Інфекційне відділення повинно мати два входи: для хворих і для персоналу, доставки їжі, чистих речей. Планування навіть невеликого інфекційного відділення має передбачати поділ його на декілька самостійних секцій, призначених для госпіталізації хворих із різними інфекціями. Кожна секція має свій шлюз.Шлюз має двоє дверей, які щільно закриваються. Зайшовши у шлюз, медичний працівник має і дезінфікує руки, замінює халат і шапочку, надягає марлеву повязку. Секція повинна мати свій санітарний вузол. Усі палати мають умивальники. Звстосовують одноліжкові палати із шлюзом, напівбокси, бокси. Профілактика ВЛІ : Специфічна – імунізація населення (пасивна, активна, активно-пасивна), планова : туберкульоз, дифтерія, поліомієліт, епідемічний паротит, правець, коклюш, кір, краснуха, вірусний гепатит, за епідемічною локалізацією: ку-лихоманка, бруцельоз, сибірка, чума, дифтерія. Фінансування. Неспецифічна: санітарно-протиепідемічні заходи, санітарно-технічні заходи, архітектурно-планувальні заходи. Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що— головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:— експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;— суворий контроль ( технічний нагляд) за реалізацією проекту;— принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;— інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.Санітарно-протиепідемічний режим: вентиляція, кондиціювання приміщень, забезпечення оптимального мікроклімату, регуляторна санація повітряного середовища, особиста гігієна персоналу і хворих, медичний контроль за станом здоровя персоналу, дотримання вимог, що забезпечують санітарно-протиепідемічний режим лікарні, якісна дезінфекція і стерилізація різноманітних предметів, виявлення та ізоляція інфекційних хворих, об’єктивний контроль бактеріального забруднення об’єктів навколишнього середовища.

Гігієнічна оцінка іонізуючого випромінювання (фізичні властивості, біологічна дія, види доз, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Гігієнінічні принципи радіаційного контролю. Норми радіаційного безпеки

Іонізуюче випромінювання — це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.Основна системна одиниця вимірювання радіоактивності — Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель дорівнює одному спонтанному розпаду квантів електромагнітного випромінювання за 1 сек.Позасистемна одиниця радіоактивності — Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu дорівнює 3,7•10¹⁰ Бк.В медичній практиці широко використовується ще одна одиниця активності — мг-екв. радію, що ураховує так звану —постійну, яка характеризує радіонуклід. Виділяють такі види доз: експозиційна, поглинута, еквівалентна та ефективна.Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського та гама- випромінювання у повітрі і, отже, являє собою відношення сумарного заряду всіх іонів одного знаку, утворених в повітрі до маси повітря в зазначеному об’ємі. Одиниці вимірювання експозиційної дози – рентген (Р) або кулон на кг (Кл/кг). Поглинута доза — це енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинута тканинами організму, що опромінюється у перерахунку на одиницю маси. Одиниця вимірювання поглинутої дози — Грей (Гр,Gу). 1 Гр дорівнює 100 рад.Еквівалентна доза (H.) являє собою величину поглиненої дози, яка помножена на коефіцієнт якості випромінювання (k.), що враховує здатність певного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. H = D  k. Коефіцієнт якості випромінювання є найбільшим для  — випромінювання і дорівнює 20. Одиниця вимірювання еквівалентної дози — Зіверт (Зв). 1 Зіверт дорівнює 100 бер (біологічний еквівалент рада). Ефективна доза (H_еф) – являє собою величину еквівалентної дози, яка помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до впливу іонізуючого випромінювання. H_еф = H  W_r , деH – еквівалентна дозаW_r – коефіцієнт, який враховує ступінь чутливості органів і тканин до іонізуючого випромінювання Одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної доз – Зіверт (Зв.). Позасистемна одиниця – Бер, тобто біологічний еквівалент рада. Цей показник використовується тому, що, залежно від фізичних властивостей випромінювання, біологічна ефективність однієї й тієї самої дози може бути різною. 1 Зіверт =100 Бер. Існує також класифікація органів за чутливістю до опромінення іншого змісту, що виділяє 4 групи критичних органів:I гр. – гонади, червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина, легені;II гр. – кришталик, кишки, печінка, нирки, м’язи; III гр. – шкіра, щитоподібна залоза, кісткова тканина, інші внутрішні органи. IV гр. – шкіра рук та стоп. Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.Розрізняють 4 види радіаційного контролю:дозиметричний;радіометричний;індивідуально-дозиметричний;спектрометричний.

Відповідно до класифікації основних видів радіаційного контролю, апаратуру, що використовують для його проведення, поділяють на наступні групи:1. Дозиметричні прилади, що визначають потужність дози (рівень радіації).2. Радіометричні прилади, які визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів.3. Індивідуальні та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу.4. Спектрометричні установки, які — встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь-якому забрудненому об’єкті1.Ізолюючі костюми:а) шлангові;б) з автономним джерелом повітряного підживлення.2.Засоби захисту органів дихання:а) фільтруючі (респіратори, протигази);б) ізолюючі (пневмошлеми, пневмокаски).3.Спецодяг:а) повсякденного призначення;б) короткочасного використовування (рукавиці, одежа з плівки).4.Спецвзуття:а) основне (черевики, чоботи);б) додаткове (бахіли, напівгалоші).5.Допоміжні захисні засоби захисту:а) окуляри;б) ручні захвати;в) щітки.

Гігієнічна характеристика факторів, які визначають характер і важкість променевих ушкоджень. Кількісні та якісні характеристики радіонуклідів та іонізуючих випромінювань. Гігієнічні принципи радіаційного контролю

Існує також класифікація органів за чутливістю до опромінення іншого змісту, що виділяє 4 групи критичних органів:I гр. – гонади, червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина, легені;II гр. – кришталик, кишки, печінка, нирки, м’язи; III гр. – шкіра, щитоподібна залоза, кісткова тканина, інші внутрішні органи. IV гр. – шкіра рук та стоп. Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.Розрізняють 4 види радіаційного контролю:дозиметричний;радіометричний;індивідуально-дозиметричний;спектрометричний. Іонізуюче випромінювання та радіонукліди мають якісні та кількісні характеристики.Як якісні характеристики радіонуклідів використовують:вид ядерного перетворення (–розпад, електронний –розпад, позитронний –розпад, К-захват, самовільне ділення ядер, термоядерна реакція);період напіврозпаду – тобто час, за який розпадається половина всіх радіонуклідів певного типу. (Приклад: Уран-238 – 4,47 млрд. років, Радій-226 – 1600 років, Свинець-214 – 26,8 хв.).Як кількісну характеристику радіонуклідів використовують:активність, що характеризується числом ядерних перетворень за одиницю часу. Одиницями активності є Бекерель (Бк) та Кюрі (Кі). Проте, більш зручним кількісним критерієм радіонукліда для –випромінювання слід вважати так званий –еквівалент, який вимірюється в міліграм–еквівалент радію.До якісних характеристик іонізуючого випромінювання відноситься:енергія випромінювання, що вимірюється у Джоулях (Дж) та електрон–вольтах (еВ);проникаюча здатність, яка характеризується довжиною пробігу частинок або –квантів у речовині і виражається в одиницях довжини (м, см, мм);іонізуюча здатність, що характеризується повною іонізацією (загальна кількість пар іонів, утворених частинками або -квантами в речовині) та лінійною щільністю іонізації (кількість пар іонів, що припадає на одиницю довжини пробігу).До кількісних характеристик іонізуючого випромінювання відносять: поглинута доза, одиницями вимірювання якої є Грей (Гр) та Рад;еквівалентна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер.;ефективна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер.;експозиційна доза (для – та –випромінювання), одиницями якої є кількість кулон/кг (Кл/кг) та Рентген (Р);щільність потоку частинок (для корпускулярних випромінювань), одиницями вимірювання якої є кількість частинок / 1 см²

Гігієнічні основи протирадіаційного захисту в медицині, в промислових та побутових умовах. Методика оцінки радіаційного фону місцевості. Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами.

Протирадіаційний захист являє собою комплекс законодавчих, організаційних, санітарно-гігієнічних, та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці при роботі с джерелами іонізуючого випромінювання.До основних принципів протирадіаційного захисту відносять: гігієнічне нормування;попереджувальний та поточний санітарний нагляд;виробниче навчання;санітарну освіту;радіаційний контроль;медичний контроль. Класифікація засобів індивідуального захисту1.Ізолюючі костюми:а) шлангові;б) з автономним джерелом повітряного підживлення.2.Засоби захисту органів дихання:а) фільтруючі (респіратори, протигази);б) ізолюючі (пневмошлеми, пневмокаски).3.Спецодяг:а) повсякденного призначення;б) короткочасного використовування (рукавиці, одежа з плівки).4.Спецвзуття:а) основне (черевики, чоботи);б) додаткове (бахіли, напівгалоші).5.Допоміжні захисні засоби захисту:а) окуляри;б) ручні захвати;в) щітки. Прилади: Радіометр-рентгенометр ДП—5А (польовий), Комплект індивідуального дозиметричного контролю ДП — 21 — Б, ІФКУ — дозиметр індивідуального фотоконтролю універсальний, Дозиметр ДРГЗ — 04, Дозиметр—радіометр побутовий “АНРІ — 01 — 02 — Сосна» Визначення потужності експозиційної дози —випромінювання.Прилад має чотири режими роботи: три — для проведення точних вимірювань та четвертий режим “Пошук” — для грубої оцінки радіаційної обстановки за частотою послідовних звукових сигналів. Порядок підготовки до роботи та увімкнення приладу. Вимикач режиму роботи (лівий перемикач) перевести у положення “МД” (крайнє ліве положення).Вимикачем підживлення (правий перемикач) увімкнути прилад. Короткочасно натиснути кнопку “Пуск” — на цифровому табло повинні з’явитися крапки і розпочатися підрахунок імпульсів. Через 20 сек. вимірювання автоматично закінчується, що супроводжується звуковим сигналом. На цифровому табло фіксується величина експозиційної дози g—випромінювання у мР/год. Показники на цифровому табло зберігаються до повторного натиску на кнопку “Пуск”. Для виконання наступних 3—4 вимірювань достатньо кожний раз короткочасно натиснути на кнопку “Пуск”. Після виконання завдання малий перемикач (вимикач режиму роботи) перевести в середнє положення, а правий перемикач (вимикач підживлення) в крайнє праве положення. Вимірювання щільності потоку —випромінювання. Підготувати прилад до роботи згідно вищезазначеної інструкції.Перевірити чи закрита задня кришка приладу, при необхідності щільно закрити її. Перевести вимикач режиму роботи у положення “МД” та увімкнути прилад. Піднести прилад площиною задньої кришки до досліджуваної поверхні на відстань 0,5 см і короткочасно натиснути кнопку “Пуск”. Виконати вимірювання та записати показники приладу (N). Відкрити задню кришку приладу. Виконати вимірювання з відчиненою задньою кришкою та записати показники приладу (N + ). Закрити задню кришку приладу, вимкнути прилад. Величину щільності потоку b—вимірювання з поверхні обчислити за формулою q=К_s (N +  — N);

Гігієнічні вимоги до улаштування, обєднання та експлуатації рентгенологічного відділення лікарні.Гігієнічні вимоги до будівництва та експлуатації рентгендіагностичних відділень пов’язані з потребою забезпечити радіаційну безпеку персоналові, який обслуговує людей, котрі перебувають у суміжних приміщеннях, куди може проникнути рентгенівське випромінювання. Рентгендіагностичне відділення розміщують на першому поверсі головного корпусу в торці будинку або в спеціальній прибудові до нього. Діагностичний кабінет відділення складається з процедурної, кімнати управління і фотолабораторії, розташованих біля неї. Крім того, до його приміщень належить кабінет лікаря, кабіна для роздягання хворого, кабіна з кушеткою, кімната чекання. Для захисту суміжних із процедурною приміщень від рентгенівського опромінення використовують стаціонарні захисні пристрої: стіни, перекриття, перегородки, оглядові вікна з про свинцьованого скла. Унаслідок дії іонізуючої радіації у повітрі процедурної утворюється озон і азоту оксиди. Тому процедурна має бути обладнана припливно-витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну від 4-5 до 6-10. Для створення радіаційної безпеки обслуговуючого персоналу істотне значення має раціональне використання захисних засобів типу екранів. До них належать велика і мала пересувні захисні ширми, запона із про свинцьованої гуми, що захищає ноги рентгенолога, нагрудний фартух і захисні рукавиці з того самого матеріалу.

Гігієнічні вимоги до улаштування, обєднання та експлуатації радіологічного відділення лікарні.Є 6 типів радіологічних відділень: рентгенологічне, дистанційної променевої терапії, променевої терапії закритими радіоактивними речовинами, променевої терапії відкритими радоактивними речовинами, діагностичного з використанням відкритих радіоактивних речовин, змішанні відділення. Запобігання найближчим і віддаленим несприятливим наслідкам, пов’язаним з дією іонізуючих випромінювань на персонал радіологічних відділень, потребує цілеспрямованого здійснення СЕС запобіжного нагляду, а від персоналу – збереження обруунтованих офіційних правил експлуатації радіологічної апаратури. Кожне радіологічне відділення повинно мати спеціальний санітарний паспорт, складений разом із органами санітарного нагляду і зареєстрований МВС. Радіологічні відділення інших типів: у радіологічних відділеннях використовують не лише закриті (рентгенівські апарати, у-випромінювачі, в-трони), а й відкриті джерела іонізуючих випромінювань. Тому гігієнічні вимоги до їхнього облаштування в експлуатації повинні бути спрямовані на запобігання як зовнішньому, так і внутрішньому опроміненню. Ці відділення розташовують в ізольованій прибудові до головного корпусу або в окремому будинку. Їхнє внутрішнє планування передбачає 4 ізольовані групи приміщень: для діагностики відкритими джерелами іонізуючих випромінювань, променевої терапії відкритими і закритими, дистанційної променевої терапії. Гігієнічні вимоги до будівництва та експлуатації рентгендіагностичних відділень пов’язані з потребою забезпечити радіаційну безпеку персоналові, який обслуговує людей, котрі перебувають у суміжних приміщеннях, куди може проникнути рентгенівське випромінювання. Рентгендіагностичне відділення розміщують на першому поверсі головного корпусу в торці будинку або в спеціальній прибудові до нього. Діагностичний кабінет відділення складається з процедурної, кімнати управління і фотолабораторії, розташованих біля неї. Крім того, до його приміщень належить кабінет лікаря, кабіна для роздягання хворого, кабіна з кушеткою, кімната чекання. Для захисту суміжних із процедурною приміщень від рентгенівського опромінення використовують стаціонарні захисні пристрої: стіни, перекриття, перегородки, оглядові вікна з про свинцьованого скла. Унаслідок дії іонізуючої радіації у повітрі процедурної утворюється озон і азоту оксиди. Тому процедурна має бути обладнана припливно-витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну від 4-5 до 6-10. Для створення радіаційної безпеки обслуговуючого персоналу істотне значення має раціональне використання захисних засобів типу екранів. До них належать велика і мала пересувні захисні ширми, запона із про свинцьованої гуми, що захищає ноги рентгенолога, нагрудний фартух і захисні рукавиці з того самого матеріалу.

Знешкодження та знезараження стічних вод лікарні та здоровя населенняЦентралізоване оброблення стічних вод інфекційного відділення можна здійснити такими способами: 1. Термічне оброблення стоків за температури 100 С протягом 10 хвилин; знезаражування надійне, але цей спосіб через складнощі та економічний стан поки що значного поширення не набув; термічний спосіб застосовують для знезаражування осаду зі стічних вод. 2. Механічне очищення стоків у септику з подальшим обробленням розчином хлорного вапна в кількості 30 мг активного хлору на 1 л стоків протягом 30 хвилин (залишковий хлор не менше ніж 1 г на 1 л). Осад із септика знезаражується шляхом термічного ороблення 3. Безпосереднє оброблення стоків розчином хлорного вапна і кількості 50 мг активного хлору на 1 л стояків протягом 1 год (залишкового хлору повинно бути не менше ніж 3-5 мг на 1 л).Цей спосіб можна застосувати, якщо концентрація суспендованих речовин у стоках відділення не перевищує 200-250 мг/л.

Гігієнічні принципи організації польового водопостачання.1. Визначення вмісту активного хлору у хлорному вапні або ДТСГК та оцінка його придатності для проведення знезараження води.Готують 1% розчин хлорного вапна, що підлягає перевірці. В колбу наливають 30 мл дистильованої води, 10 крапель 1% розчину хлорного вапна (окремою піпеткою), 5 крапель розчину НСl (1:2), 10 крапель 5% розчину КI та 10 крапель розчину крохмалю. Далі титрують краплями 0,7% розчину тіосульфату натрію до повного знебарвлення. Кількість крапель, витрачених на титрування, відповідає відсотку активного хлору у вапні. Вапно, що вміщує менше 20% активного хлору, непридатне для знезараження води. Наприклад: на титрування пішло 22 краплі 0,7% тіосульфату натрію. Отже, досліджене хлорне вапно вміщує 22% активного хлору і, таким чином, є придатним для знезараження води. 2. Визначення вмісту активного хлору в таблетках «Пантоцид» («Аквацид») та оцінка їх придатності для проведення знезараження води. Одну таблетку з контрольної партії «Пантоциду» розчиняють у колбочці, в якій знаходиться 50 мл дистильованої води. Після повного розчинення таблетки вносять 5 крапель розчину HCL (1:2), 10 крапель 20% розчину КI та 10 крапель 1% розчину крохмалю. Далі титрують краплями 0,7% розчином тиосульфату натрію (1 крапля зв'язує 0,04 мг ). Таблетки, що вміщують менше 1,5 мг хлору є не придатними для проведення знезараження води. У свіжих таблетках вміст активного хлору в межах 3,0-3,5 мг. Таблетки з вмістом активного хлору менше 1,5 мг непридатні для знезараження води. 3. Визначення дози хлорного вапна (або ДТСГК) для проведення знезараження води за хлорпотребою методом пробного хлорування.У три колби або склянки вливають по 200 мл води, яка підлягає знезараженню. У кожну колбу піпеткою вносять відповідно по 2, 3 та 6 крапель 1% розчину хлорного вапна. Розмішують та залишають на 30 хвилин. Далі визначають вміст залишкового хлору, для чого в кожну колбу вносять по 2 краплі розчину HCl (1:2), 10 крапель 5% розчину KI та 10 крапель 1% розчину крохмалю. Титрують краплями (слід збовтувати розчин після кожної краплі) 0,7% розчином гіпосульфату натрію (1 крапля зв'язує 0,04 мг хлору) до знебарвлення. Залишковий хлор розраховують множенням кількості крапель, що витрачені для титрування на 0,04 і на 5 (для перерахунку на 1 літр води). За робочу для подальших розрахунків слід брати ту пробу, у якій залишковий хлор буде в межах 0,3-0,5 мг/л.Наприклад, на титрування третьої проби, куди було внесено 6 крапель 1% розчину хлорного вапна, витрачено 2 краплі розчину гіпосульфіту. Залишковий хлор буде дорівнювати 2 х 0,04 х 5 = 0,4 мг/л, тобто знаходиться у межах норми 0,3-0,5 мг/л. Подальші розрахунки такі: 6 крапель 1% розчину вапна внесено в 200 мл води, а на літр треба у 5 разів більше, тобто 30 крапель, що в мілілітрах складає 30 / 25 = 1,2 мл. В 1 мл 1% розчину міститься 10мг вапна, а в 1,2 мл — 12 мг. Звідси для знезараження води в резервуарі РДВ-500 потрібно зважити 12 х 5000 = 60000 мг = 60 г такого вапна. Очистка та знезараження води за стандартним методом Клюканова на моделі водоочисної установки з тканинно-вугільним фільтромОчистка води проводиться за методом коагуляції (з використанням сірчано-кислого алюмінію), а знезараження — методом перехлорування (із застосуванням хлорного вапна). Підлягає обробці 5 т води. У бутиль з визначеною кількістю води, що підлягає покращанню якості, вносять необхідну кількість 1% розчину хлорного вапна (з розрахунку 10 мг активного хлору на 1 л води) та 1% розчину сірчанокислого алюмінію (з розрахунку 150 мг сірчаного алюмінію на 1 л води). Через 15 хвилин воду, що відстоялась проціджують через модель тканинно-вугільного приладу ТУФ-200 та оцінюють органолептичні якості одержаної води, визначають вміст залишкового хлору та складають гігієнічний висновок.

Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації пунктів водопостачанняНайкращими є підземні води. Відкриті водойми можуть бути джерелами інфекційних захворювань або ж бути забрудненими отруйними хімічними речовинами, а тому воду з них не використовують. Після вибору джерела водопостачання визначають пункт водопостачання, тобто місце, де добуватимуть воду, очищуватимуть її, зберігатимуть і видаватимуть. Воду видають на водорозбірному пункті. Вибираючи місце для нього, обов’язково слід врахувати санітарно-епідеміологічний стан території. Крім того, санітарне обстеження джерела води має на меті виявлення можливих джерел його забруднення. У населених пунктах вода може забруднюватися нечистотами, відходами та стічними водами побутового та промислового походження. Під час санітарного обстеження джерела води слід головну увагу звернути на можливість забруднення води населенням. Дуже небезпечним для води, отже, і для людей, є радіоактивні відходи атомних реакторів – така вода може спричинити радіоактивні ураження. У воду можуть потрапляти також отруйні і радіоактивні речовини, бактеріальні токсини, а також патогенні м/о. У місці збору води споруджується майданчик для добування, очищення, зберігання і видавання води. Тут само зберігається, миється і дезінфікується тара, є майданчик для транспорту.

Організація харчування у польових умовах. Гігієнічні умови до улаштування, обладнання та експлуатації польового пункту призначенняХарчування військових проводиться за визначеними нормами та за розкладками продуктів і контролюжться з боку командування та медичної служби. Пайки можуть бути: котлового харчування, призначені для приготування гарячої їжі; сухі з використанням концентратів і консервів та додаткові для екіпажів реактивних літаків, для офіцерів, водолазів. Роботою кухонь, їдалень, тощо керує начальник харчового постачання частини і разом з начальником медичної служби складає розкладку продуктів. Кухарі, хліборізи та інші робітники їдальні повинні суворо виконувати правила особистої гігієни: перед заступанням на зміну знімати і складати верхній одяг і взуття в шафу; приймати душ, мити руки з милом і щіткою, руки потрібно мити перед кожною операцією оброблення продуктів і приготування їжі; працювати тільки в чистому одязі і взутті; повністю закривати волосся ковпаком, мати чисту носову хустинку, коротко обрізати нігті на руках; виходячи з їдальні, перед відвідуванням туалету знімати спецодяг і перевзуватися, після повернення добре вимити руки з милом і щіткою, прополоскати їх розчином хлорного вапна, потім надягти спецодяг.З метою забезпечення повноцінного харчування військовослужбовців військовий лікар повинен робити огляд харчових продуктів, які надходять у військову частину, і визначати їхню якість. В обов’язки лікаря входить також нагляд за виконанням санітарних правил перевезення і зберігання продуктів, участь у складанні харчової розкладки і направлення проб готової їжі для лабораторного аналізу. Для приготування їжі в польових умовах служать польові кухні різних типів і ємності. У великих типових формуваннях влаштовують польові кухні-їдальні. Використовують також окремі переносні кип’ятильники. Продукти перевозять і зберігають у холодильних камерах, авторефрижераторах.

Гігієнічна характеристика раціонів виживання. Способи захисту продовольства від зараження радіоактивним і отруйними речовинами, методи дезактивації та знешкодженняХарчові концентрати повинні мати максимальну енергетичну цінність , вони повинні відповідати визначеним нормам вмісту білка, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів, бути порційно розфасованим і мати високі смакові якості. Харчові концентрати повинні довго зберігатися і бути транспортабельними. Приготування страв із них має тривати не більше ніж 10-15 хвилин. Харчові концентрати виготовляють із високоякісних продуктів без додавання будь-яких сурогатів У польових умовах ще використовують сухі пайки, які призначені для забезпечення харчування особового складу у виняткових випадках бойової ситуації, коли немає можливості приготувати гарячу їжу. Зокрема, це хлібні концентрати. Захист харчових продуктів від радіоактивного зараження здійснюється шляхом зберігання запасів їжі у підземних складах з герметизованим входом, шляхом герметичного непроникного для вологи і пилу упакування харчових продуктів та накриванням їх під час перевезення брезентом. У разі зараження радіоактивними речовинами харчових продуктів їх слід посортувати на заражені нижче припустимого рівня, заражені вище від припустимого рівня, які підлягають дезактивації, і інтенсивно заражені, що потрібно знищити. Дезактивацію харчових продуктів, що запаковані в тару, проводять таким способом: обмивають тару водою, очищують щітками, продукти перекладають у чисту тару. У деяких випадках знімають верхній, заражений, шар продукту. Деякі продукти промивають від сильним струменем води. Консервні банки очищують від змазки. З твердих шарів усувають тонкий шар продукту,що прилягає до тари. Перед видаванням продуктів їх слід ретельно мити. Отруйні речовини або бактеріальні засоби можуть потрапляти у продукти харчування і в готову їжу під час транспортування їжі, її приготування і роздавання. Крім дезактивації харчових продуктів, застосовують також її дегазацію і дезінфекцію. Існує хімічний спосіб дегазації, механічний. Дезінфекція передбачає усі заходи, спрямовані на знезаражування харчових продуктів. Останнім часом для стерилізації робочих поверхонь на підприємствах громадського харчування застосовують УФ-лампи.

Санітарно-гігієнічні заходи при пересуванні цивільних формувань залізницею, автомобільним транспортом та пішки.Під час переміщення військ або маршів, походів, першочерговим завданням є збереження боєздатності особового складу. Військам доводиться інколи робити переходи на великі дистанції у бездоріжніх місцевостях, у спекотну або холодну погоду. Обсяг енерговитрат на марші та ступінь втоми визначається, кірм того, вагомим навантаженням, яке наближується до ½ маси тіла людини та швидкістю ходіння. Велика кількість енергії, яка виробляється організмом під час маршу, зумовлює посилення обміну речовин, а відтак збільшення об’єму легеневої вентиляції. На марші вона зростає до 20-30 л на 1 хвилину. Частота дихання при марші зростає у 2-3 рази. Пришвидшується кровообіг за рахунок збільшення об’єму крові, який серце викидає за 1 хвилину. Обєм крові на марші становить до 25 л на 1 хв. На марші спостерігається прискорення пульсу в межах 100-120 за хвилину. Ще важце перевуватися військам, коли є вантаж. Велике значення має швидкість руху пішки. Вона дорівнює 2 км/год, якщо товщина снігового покрову до 0.5 м і 0.5 км/год, якщо вона досягає 0.75 м. Слід видавати від переохолодження повний комплект теплого одягу і взуття. Під час привалів, які слід робити на 5-10 хвилин, не дозволяється сідати або лягати на сніг. На ніч розбивають зимовий табір У разі переїздів у відкритих авто требьа сідати спиною в бік руху і накриватися плащем-палаткою, а ноги закривати снігом або соломою.