Гігієнічні вимоги до одягу, взуття, предметів побуту. Гігієнічна оцінка лікарняного одягу

Одяг -це чинник захисту тіла від несприятливих впливів навколишнього середовища та забезпечення теплового комфорту; це чинник захисту тіла від низької або високої температури, потоків променевої енергії та дощу; це чинник захисту тіла від будь-яких проявів погоди, механічних і хімічних пошкоджень, укусів комах, тварин, від пилу та бактеріального зараження. Виробничий одяг -це спеціальний засіб, призначений для запобігання або зменшення впливу на працівника небезпечних або шкідливих виробничих чинників; це індивідуальний засіб захисту працівника, призначений для мінімізації впливу негативних виробничих чинників;це засіб індивідуального захисту, що надягається на тіло працівника та використовується під час праці. Лікарняний одяг -одяг для часткового захисту медичних працівників від негативних чинників лікарняного середовища; халати, шапочки, бахіли, нарукавники, тапочки та ін., що захищають медичних працівників від хімічних, фізичних та біологічних чинників під час їх роботи; одяг, що захищає медичного працівника від негативних чинників виробничого середовища лікувально-профілактичних закладів, а також мінімізує ризик розповсюджень збудників внутрішньолікарняних інфекцій. Загальні вимоги до тканин, що використовуються для виготовлення одягу- низька (для зимового одягу) або висока (для літнього одягу) теплопровідність; мати належну пористість, легкість, низьку гігроскопічність, водоємкість та водопроникнысть, а також високу паропровідність та випаровуючу здатність; бути міцною та носостійкою, володіти протиелектростатичними властивостями, не призводити до передачі збудників хвороб, отруєнь, алергій тощо. Тканини та одяг із тканин можуть зумовити: Передчасну втому та перевтому, якщо одяг тісний, важкий, незручний; Перегрів організму і навіть тепловий удар через низьку теплопроникність та вологостійкість тканин; Алергічні захворювання, передачу збудників інфекційних хвороб через можливість накопичення та зберігання життєздатних вірусів, бактерій (збудників туберкульозу, дифтерії, сибірки тощо), грибків, паразитів. При роботі в умовах підвищеної вологості використовують костюми водонепроникні (шахтарі, рибалки, пожежники), санітарно-захисний одяг (дезінфектори, епідеміологи), гідрокостюми (водолази, ремонтники гідротехнічних споруд). Для дослідження гігієнічних показників тканин одягу використовують методики: визначення товщини тканини, її щільності і капілярності; визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини; дослідження природи волокон та відповідність їх складових гранично-допустимим концентраціям. Зменшити теплопровідність для одягу, що використовується взимку можна якщо тканина має багато пор, здатна утримувати повітря, якщо збільшити кількість шарів тканини. Тканини які не мають пор водонепроникні, повітронепроникні, повністю припиняють вентиляцію під одягового простору. Гігієнічний та раціональний одяг та взуття є можливим за умови обєднання зусиль лікарів-гігієністів, текстильних працівників, швей, фахівців-хіміків, технологів. Основні показники фізичних властивостей тканини: товщина та питома вага, пористість та капілярність, відносна теплопровідність сухої та вологої тканини. Основні показники хімічних властивостей тканини – стійкість до кислот і лугів, органічних розчинників. До повсякденного одягу ставляться гігієнічні вимоги: забезпечити оптимальний під одяговий мікроклімат та тепловий комфорт людини; не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, мати порівняно невелику масу (до 8-10% маси тіла людини); бути достатньо міцним, не мати токсичних хімічних домішок, не впливати негативно на шкіру і організм людини в цілому. Найбільш добрі гігієнічні властивості має одяг із волокон натурального походження, льону, коноплі, вовни, шовку. Серед волокон хімічного походження є такі: віскозні та казеїнові, ацетатні та триацетатні, капрон, нейлон, лавсан. Одяг природного походження має кращу вологу та повітропроникність, кращу гігроскопічність. Кращими для виготовлення білизни є бавовна, шовк, льон. Тканини із хімічних волокон мають бути: стабільними, без шкідливих речовин, належного товарного вигляду. Білизна із полівінілхлорид них волокон лікувальною тому що зменшує біль у суглобах, мязах, периферичних нервах. Для дослідження природи тканини використовують методики кипятіння з лугами, обробка ацетоном, ксантопротеїнові реакції з HNO₃. Для оцінки фізичних властивостей тканини досліджують її товщину, питому вагу, пористість, капілярність, відносну теплопровідність. До основних груп виробничого одягу відносять спецодяг: для використання в умовах підвищеної вологості, кислото-луго захисний, пилозахисний, від механічних та фізичних шкідливостей. Питома вага –це маса 1 см³ тканини ( у грамах). Дослідження природи волокон шляхом їх обробки ацетоном є доцільним тому що в ацетоні розчиняється штучний ацетатний шовк і не розчиняються натуральні волокна.

Гігієнічні принципи лікарняного будівництва та створення оптимальних умов для перебування хворих і роботи медичного персоналу. Санітарна експертиза проектів будівництва лікувально-профілактичних заходів.Між зонами лікарні повинні бути смуги зелених насаджень шириною 25-30 м.Відстань між спорудами повинна становити 25-30 м.Відстань від крайньої споруди до так званої «червоної лінії» повинна складати не менше, ніж 30 м.Ширина захисних смуг по периметру повинна становити 15-30 м. Слід мати окремі в’їзди:— до лікувальних неінфекційних корпусів;— до лікувальних інфекційних корпусів;— до паталогоанатомічних корпусів;— до господарчої зони;— окремий вхід та під’їзд до поліклініки. Зворотна залежність площ ділянки до кількості ліжок зумовлена тим, що крупні лікарні, як правило, будуються у великих містах в житловій зоні, де знайти великі та вільні території не реально. Для інфекційних, онкологічних та туберкульозних лікарень площа земельної ділянки збільшується на 20%. Інфекційне відділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий — для персоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатній кількості палат-напівбоксів або палат-боксів слід розташувати хворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожній окремій палаті на 2 та більше місць розміщувати хворих за однотипним діагнозом. Крім того, необхідно здійснювати і групування палат:— палати для хворих з вірусними збудниками;— палати для хворих з харчовими отруєннями;— палати для хворих на вірусний гепатит та ін.Основні типи палат у лікувально-профілактичних закладах: звичайна палата, палата боксована, палата інтенсивної терапії,напівбокс,бокс. Основні приміщення операційного блоку: операційні приміщення, санітарний пропускник, передопераційні приміщення, лікувально- допоміжні проміщення, стерилізаційні приміщення, наркозні приміщення, господарські приміщення. Струтура напівбоксу: палата, шлюз, санітарний вузол, відсутній окремий вихід на вулицю, хворі прибувають через палатний коридор. Основі приміщення інфекційних відділень: рентгендіагностичний кабінет, бокси, шлюз, кабінет лікаря, напівбокси, процедурна, господарські приміщення. Відсоток палатної секції лікарні повинен бути на 4 ліжка 60%, на 2 ліжка 20% і на 1 – 20%. Основні приміщення палатної секції: палати, кімната для денного перебування хворих, лікувально-допоміжні приміщення, господарські приміщення, санітарний вузол, кімната старшої медсестри.Оптимальний варіант забудови коридору лікарняного відділення одно- або частково двосторонній. Кабінети зав. відділеннями, лікарів (ординаторську) доцільно розташувати біля входу, їдальню — ближче до ліфтів, санітарний блок — у кінці коридору, пост медичної сестри — у максимальному наближенні до палат. Такі відділення, як дитячі, інфекційні, психіатричні, пологові та дерматовенерологічні повинні мати самостійні приймальні відділення (покої). При змішаному та децентралізованому типах забудови поліклінічна споруда розташовується на самостійній зоні, що наближена до міських транспортних сполучень і повинна мати паркувальний майданчик та окремий в’їзд і підхід. Сучасна багатопрофільна поліклініка повинна мати 3 окремих входи (виходи) відповідно для дітей, для хворих дорослих та для здорових відвідувачів.На 30-40 ліжок повинна бути передбачена 1 операційна. Операційний комплекс доцільно розташувати у окремому крилі будівлі (бажано на верхньому поверсі або у спеціальній прибудові) Проект — це сукупність документів (розрахунків, креслень, будівельних рішень) для створення нової або ремонту чи реконструкції існуючої споруди. Як правило, проекти розробляють відповідні проектні інститути. Початком роботи є: а) стадія замовлення. Це коли замовник (управління охорони здоров’я, головний лікар чи майбутній власник приватної медичної структури) викладає проектантам свої побажання (бачення) щодо нової забудови чи реконструкції існуючої споруди.Продовженням роботи над наданим проектом є: б) стадія експертизи проекту.Проведення експертизи проекту будівництва слід здійснювати у послідовності, що базується на наявності обов’язкових складових елементів (альбомів):1. Паспортна частина 2. Пояснювальна записка 3. Генеральний план земельної ділянки 4. Генеральний план благоустрою лікарняної території 5. Ситуаційний план 6. Фасади 7. Розтини 8. Плани санітарно-технічного оснащення 9. Плани інженерно-технологічного та технічного оснащення споруди 10. Кошторис (вартість) будови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, на кінець, узагальнена вартість.