28. Освітньо-виховні установи як об’єкт соціально-педагогічної діяльності.

Класифікаційна ознака	Види об'єктів
Кількість осіб	Одна особа, Мала група (сім'я, формальні та неформальні групи, класний колектив), Велика група (громада)
Вікова група	Діти, Молодь, Особи зрілого віку Люди поважного віку
Типові проблеми: проблеми зі здоров'ям	Люди з обмеженими функціональними можливостями, ВІЛ-інфіковані, особи, схильні до суїцидів
відхилення у поведінці (девіації)	Діти та молодь, схильні до правопорушень; особи, що мають різні види хімічної залежності; особи, які займаються проституцією
працевлаштування	Безробітні; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі
сирітство	Діти, позбавлені батьківського піклування (біологічні та соціальні сироти)
насилля	Діти та молодь, які стали жертвами фізичного, психічного та сексуаль­ного насильства
сімейні стосунки	Неблагополучні сім'ї

Об'єкти соціально-педагогічної діяльності - окремі особи або соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.

Разом з поняттям "об'єкт" в теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вживається термін "клієнт". Це досить близькі за змістом, але не тотожні поняття.

Клієнт - особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеці­аліста і користується їх послугами.

Так, наприклад, коли соціальний педагог проводить бесіду про переваги здорового способу життя, учні класу є об'єктами соціально-педагогічної діяльності. Якщо після бесіди хтось з них в конфіденційній обстановці просить соціального педагога допомоги у позбавленні від певного виду хімічної залежності і спеціаліст починає індивідуальну роботу з підлітком, то в цій ситуації учень є клієнтом соціального педагога. Таким чином, можна розглядати об'єкти соціально-педагогічної діяльності і як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.

На думку багатьох вчених, те, що людина опиняється в становищі клієнта, можна пояснити такими найбільш типовими причинами:

- відсутність своєчасної соціальної підтримки;

- інфантилізм чи втрата надії на можливість зміни ситуації;

- обмежений адаптаційний потенціал індивіда;

- недостатній досвід у вирішенні певних питань.

29. Соціально-педагогічна віктимологія як складова соціальної педагогіки.

Соціально-педагогічна віктимологія (від лат. victime - жертва та гр. logos - наука) - галузь знань, складова соціальної педагогіки, що вивчає різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціалізації та насильства.

Соціально-педагогічна віктимологія вирішує такі завдання: досліджує розвиток людей з різними відхиленнями, розробляє загальні та специфічні принципи, зміст, форми та методи, щодо їх профілактики, мінімізації, моделювання, компенсації, кореляції; визначає можливості суспільства, держави, інститутів соціалізації особистості, а також можливості компенсації та кореляції їх впливу на розвиток людини; розробляє соціально-педагогічні та психолого-педагогічні заходи і рекомендації з профілактики, перетворення віктимних особистостей на жертв соціалізації; вивчає ставлення людини до себе, виявляє детермінанти сприйняття себе як жертви соціалізації, встановлює прогноз щодо її розвитку і можливості щодо надання допомоги з корекції самовідношення і самосприйняття.

Визначають такі види жертв несприятливих умов соціалізації: реальні (інваліди, люди з психосоматичними відхиленнями, а також усі, хто перебуває під опікою держави або громадських організацій), потенційні (люди з акцентуаціями характеру, з граничними психічними станами, мігранти, діти, народжені в сім'ях з низьким матеріальним, культурним, освітнім рівнем) та латентні (ті, що не змогли реалізувати закладені задатки через об'єктивні обставини своєї соціалізації).

Групи населення, які з точки зору соціальної педагогіки, вважаються жертвами соціалізації:

• сироти, інші категорії дітей, а також дорослі та літні люди, які перебувають під опікою держави або громадських організацій;

• метиси або представники інонаціональних груп, які проживають у місцях компактного розселення того чи іншого етносу;

• діти із сімей з низьким економічним і/або освітнім рівнем, аморальною і/або криміногенною атмосферою;

• ВІЛ-інфіковані, наркозалежні, алкозалежні;

• діти з неповних і/або багатодітних сімей.

Віктимізація - процес та результат перетворення людини або групи людей на жертву несприятливих умов соціалізації. Віктимогенність - наявність в об'єктивних обставинах соціалізації характеристик та якостей, що створюють небезпеку та роблять людину жертвою несприятливих умов соціалізації. Віктимність - схильність людини стати жертвою несприятливих умов соціалізації.

Механізмами віктимогенності виступають:

насильство (яке проявляється в різних формах: фізичне, емоційне, вербальне, психічне, сексуальне); маніпулювання (вид психологічного впливу, який використовується для одностороннього виграшу завдяки прихованому потягу партнера до здійснення певних Дій); використання прагнення людини належати до групи, створення ситуацій групового осуду, відторгнення людини значущою для неї групою.