1. Соціальна педагогіка як наука: об’єкт, предмет, мета, завдання, функції.

Соціальна педагогіка - галузь педагогіки, що досліджує особливості становлення та розвитку особистості у різних сферах життєдіяльності під впливом різноманітних соціальних факторів.

Предмет соціальної педагогіки - процес соціального виховання особистості під впливом усієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних факторів середовища, з якими індивід активно взаємодіє.

Об'єктом соціальної педагогіки виступає особа або група людей, які мають певні соціальні чи особистісні проблеми або потреби, що вимагають вирішення чи задоволення.

Мета соціальної педагогіки конкретизується завданнями даної науки.

Завдання соціальної педагогіки:

• вивчення дії факторів соціального довкілля, характеру їх впливу на соціалізацію особистості;

• дослідження закономірностей і перспектив соціально-педагогічної взаємодії особистості та середовища;

• розробка механізмів регулювання та коригування відносин між особистістю і суспільством; попередження негативного впливу факторів соціального середовища на особистість.

Функції соціальної педагогіки

• теоретико-пізнабальна (виражається в накопиченні та синтезі знань, побудові найповнішої картини виучуваних процесів та явищ, описі та поясненні їх, з'ясуванні глибинних основ);

• прикладна (пов'язана з пошуком шляхів і засобів, виявленням умов ефективного удосконалення соціально-педагогічного впливу на процес соціалізації);

• гуманістична (полягає у розробці цілей удосконалення соціально-педагогічного процесу, створенні умов, сприятливих для розвитку особистості та її самореалізації);

• інтегративна (покликана забезпечувати інтеграцію наукових знань про виховання людини як соціальної істоти, розвинути духовні взаємини між особистістю і суспільством).

3. Взаємозв’язок соціальної педагогіки з іншими науками.

Педагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особистості на різних етапах її соціалізації.

Психологія дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особливості особистості чи групи, що, у свою чергу, є підґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально-педагогічної діяльності.

Соціологія розкриває особливості становлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп та взаємостосунків між ними.

Економіка дає можливість соціальній педагогіці розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначати їх вплив на розвиток соціально-педагогічної діяльності, її матеріальне забезпечення.

Політика дозволяє соціальній педагогіці враховувати особливості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо дітей та молоді, соціального виховання та характеристик процесу соціалізації особистості.

Право дає можливість відстоювати інтереси дітей та молоді в соціально-педагогічній діяльності на основі державних та міждержавних правових документів.

Дефектологія дозволяє соціальній педагогіці розробляти зміст та форми соціальної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі знань про психофізіологічні особливості дітей з фізичними та психічними недоліками.

Віктимологія виступає теоретичним підґрунтям для організації соціально-педагогічної роботи з людьми, які перебувають в несприятливих умовах соціалізації.

Менеджмент дає можливість організувати соціально-педагогічну діяльність на управлінських засадах, що можуть забезпечити оптимальну ефективність практичної роботи фахівців.

Історія дає свідчення про особливості становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки та сфери практичної діяльності у різні часові періоди.

Етнологія дає соціальній педагогіці можливості враховувати особливості національного досвіду та традицій у процесі організації соціального виховання.

Етика визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога.